Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №333/6201/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/6201/25 Головуючий в 1 інст. Стоматов Е.Г.

Провадження №33/807/364/26 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього – адвоката Астаф`єва Г.В. на постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 13 листопада 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який тимчасово не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік,

стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою суду, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №378001 від 01 липня 2025 року, 01 липня 2025 року о 14 годині 11 хвилині в м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, буд.14-а, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом – автомобілем «OPEL ASTRA», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820. Результат 0,77%. Тест №3362. Від керування транспортного засобу відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР України, чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Велась відеофіксація на бодікамеру.

В апеляційній скарзі захисник - адвокат Астаф`єв Г.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 13 листопада 2025 року, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що не погоджується з оскаржуваним рішенням та стверджує, що в діях ОСОБА_1 відсутні події та склад адміністративного правопорушення.

Вважає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діяння, докази зібрані з чисельними порушеннями положень діючого законодавства.

Вказує, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм таких положень ПДР, які б відповідно до ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього.

Зазначає, що ознаки, які були названі поліцейським автоматично, не було встановлено перевіркою. З відеозапису чітко видно, що у водія відсутнє тремтіння пальців рук, поведінка адекватна, реакцію на світло зіниць очей працівники поліції також не перевіряли.

Посилається на те, що поліцейськими було порушено п.10 розділу 2 Інструкції, оскільки ними було складено акт огляду на стан сп`яніння, який мав бути складений у двох примірниках, один з яких мав бути вручений водію.

Також, вважає, що рапорти та показання працівників поліції не можуть слугувати однозначними доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Крім того, вказує, що як в протоколі так і в постанові суду невірно вказаний час керування автомобілем.

Також в постанові суду невірно вказано державний номерний знак автомобіля.

Враховуючи вищезазначене, захисник вважає, що працівником патрульної поліції при складені протоколу про адміністративне правопорушення були грубо порушені вимоги КУпАП та Інструкції.

Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на вказані порушення чинного законодавства, проігнорував їх та не надав їм оцінку.

Заявлене захисником-адвокатом Астаф`євим Г.В. клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки 24 листопада 2025 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження, захисник-адвокат Астаф`єв Г.В. вперше подав апеляційну скаргу на зазначену постанову суду першої інстанції, проте постановою Запорізького апеляційного суду від 28 листопада 2025 року апеляційна скарга адвоката Астаф`єва Г.В. повернута особі, яка її подала, та вже 11 грудня 2025 року захисником-адвокатом Астаф`євим Г.В. було подано апеляційну скаргу, в якій, окрім іншого, останній просить поновити строк на апеляційне оскарження, при цьому, зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не убачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.

В судове засідання, призначене на 19 червня 2026 року, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Астаф`єв Г.В. не з`явилися, про день та час судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином, причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання від сторони захисту не надходило.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного суду, викладеній у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 згідно з якою, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03, п.41) від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

Суд не зобов`язаний сам з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи.

Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та забезпечення його права на особисту участь під час апеляційного розгляду справи, проте останній долею своєї справи не цікавиться.

В свою чергу, подальше відкладення апеляційного розгляду через неявку ОСОБА_1 може затягнути цей розгляд на невизначений час.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 , що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному розгляді встановлено таке.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП (порушення вимог п.2.9а) ПДР України), засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9 а) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена відомостями, що містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №378001 від 01 липня 2025 року, згідно з яким, 01 липня 2025 року о 13-45 годині в м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, буд.14-а, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом – автомобілем «OPEL ASTRA», д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Alcotest Drager 6820. Результат 0,77‰, тест 3362. Від керування відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР, про повторність попереджений, чим порушив вимоги п.2.9.а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП;

- у роздруківці тесту газоаналізатору Alcotest6820, тест№3362, проведений 01 липня 2025 року о 13-51 годині, результат тесту 0,77‰;

- у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, за допомогою AlcotestDrager6820, результат огляду на стан сп`яніння: 0,77‰, тест №3362, з результатом ОСОБА_1 згоден. Під час проведення огляду поліцейський застосовував технічні засоби відеозапису, який долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапис здійснювався за допомогою відео реєстраторів Motorola Solution VB400, 470836;

- у довідці про відсутність повторності за ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 та отримання останнім посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 12 серпня 2010 року;

- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними:

- в рапорті інспектора взводу 2 роти 2 батальйону 2 УПП в Запорізькій області ДПП сержанта поліції Ковтун В., згідно з яким, остання доповідає, що під час несення служби 01 липня 2025 року о 13-45 годині на підставі п.7 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», за адресою: м.Запоріжжя, Комунарський район, Оріхівське шосе, 14-а, було зупинено транспортний засіб «OPEL ASTRA», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 . В ході спілкування були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатору Drager Alcotest 6820, на що ОСОБА_1 відповів згодою. Результат огляду позитивний – 0,77 ‰. Тест 3362, з результатом згоден.

На водія було складено електронний протокол за ч.1 ст.130 КУпАП серії ЕПР1 378001, за порушення вимог п.2.9а) ПДР. Від керування відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР України. ПВ не вилучалось, ТД не видавався. Про повторність попереджений. Фізична сила не застосовувалась. Зафіксовано на нагрудний відеореєстратор Motorola Solution VB400, 470836, 470295.

Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП (порушення вимог п.2.9 а) ПДР України), при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними і допустимими.

Згідно з оскаржуваною постановою, в судовому засіданні ОСОБА_1 , вину визнав, щиро розкаявся та просив призначити мінімальне покарання.

Доводи сторони захисту про те, що у працівників поліції булі відсутні законні підстави для зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , не є слушними, оскільки нічим не підтверджуються.

Більш того, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Поліцейський, згідно з п.п.2, 3 ч.1 ст.32 Закону України "Про Національну поліцію", має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час.

Згідно з п. 5 та 7 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року № 389-VIII,в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: - запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; - перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

Крім того, як убачається з вищезазначеного рапорту працівника поліції, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 був зупинений на підставі п.7 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».

З урахуванням обставин та місця зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає, що працівники поліції діяли в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом України "Про Національну поліцію" та Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Відповідаючи на доводи сторони захисту про порушення процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, що полягає у тому, що наявним в справі відеозаписом не підтверджується складання акту огляду, ознаки сп`яніння особи, зміст акту огляду, його складання та вручення копії особі; ознак сп`яніння, вказаних в акті огляду, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Згідно з відеозаписом, працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, про що було повідомлено ОСОБА_1 та запропоновано йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що він погодився. Перед проходженням огляду працівниками поліції було зроблено контрольний забір повітря. Після чого ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора, в результаті огляду підтверджено стан сп`яніння у ОСОБА_1 - 0,77‰. На запитання працівників поліції, чи погоджується ОСОБА_1 з результатом такого огляду, останній відповів ствердно.

Окрім того, у акті огляду у графі «з результатами згоден» ОСОБА_1 поставив свій підпис.

Також, підпис останнього міститься і у роздруківці з технічного приладу.

Той факт, що ОСОБА_1 працівниками поліції не було надано копію акту, на думку апеляційного суду, не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

З наявного в справі відеозапису є очевидним, що цей запис здійснювався працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.

Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаним відеозаписом, мали місце, та відносяться саме до цієї справи.

Більш того, вказаний відеозапис не є єдиним доказом у справі, цей запис узгоджується з іншими доказами, на який послався суд в своїй постанові.

Те, що сам відеозапис події складається з окремих файлів та не відображає складання, зокрема акту огляду, само по собі не вказує на недопустимість вказаного відеозапису як доказу.

Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає.

Те, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, підтверджується не тільки відомостями з протоколу, а й актом огляду на стан алкогольного сп`яніння та відеозаписом події.

На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано вимоги законодавства про адміністративні правопорушення та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння №1452/735 та після виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння, проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу.

Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

Всі докази, додані до протоколу, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Достовірність цих доказів апелянтом у встановленому законом порядку не спростовано.

Вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Доводи захисника про те, що рапорт працівника поліції не може бути доказом в справі, також на думку суду апеляційної інстанції є безпідставними, оскільки вказаний вище рапорт працівника поліції не є єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому правопорушень. Цей рапорт узгоджується з іншими доказами.

З приводу доводів апелянта про те, що в протоколі і постанові суду невірно вказаний час керування автомобілем, а також в постанові суду невірно вказано державний номерний знак автомобіля, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Те, що час керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зазначений у протоколі і постанові суду, не збігається з часом, відображеним на відеозаписі, не свідчить про неналежність та недопустимість наявних в справі доказів, та може пояснюватися технічними причинами.

Те, що в постанові суду державний номерний знак автомобіля зазначено як НОМЕР_1 замість НОМЕР_2 , на думку апеляційного суду, свідчить про допущену описку, яка не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, яка є правильною за своєю суттю.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

поновити захиснику-адвокату Астаф`єву Г.В. строк на апеляційне оскарження постанови Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 13 листопада 2025 року.

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Астаф`єва Г.В. залишити без задоволення.

Постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 13 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева

Дата документу Справа № 333/6201/25