Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №759/6606/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м. Київ

Справа №759/6606/26

Апеляційне провадження №33/824/2514/2026

Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Липченко О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 31 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП,

В С Т А Н О В И В

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 636392 від 20 лютого 2026 року, близько 01 год 22 хв 20 лютого 2026 року було виявлено, що ОСОБА_1 , ухилився від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого ОСОБА_2 самовільно покинула своє місце проживання та була відсутня за місцем проживання до ранкового часу наступного дня, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 31 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді попередження. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн 60 коп.

Судове рішення мотивовано тим, що неповнолітня дитина проживає з одним з батьків - ОСОБА_1 , є залежною від нього та може піддаватись позитивному виховному впливу. В даному випадку відповідальність виникає не за сам факт втечі дитини з дому, а за відсутність належного контролю та виховного впливу, що це допускає. Якби батько належно виконував обов`язки (контроль, виховання, реагування), дитина не залишала б місце проживання без дозволу або повідомлення батька, з яким вона проживає, дослухалась би до порад батька, враховувала би його думку. Самовільне залишення дитиною місця проживання та її подальше розшукування поліцією свідчать про відсутність належного виховного впливу та контролю з боку батька. Така бездіяльність перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з вказаними подіями та свідчить про неналежне виконання ним обов`язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Не погодився із вказаною постановою ОСОБА_1 , 09 квітня та 10 квітня 2026 року подав дві ідентичні за змістом апеляційні скарги, які обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова є незаконною.

Подані апеляційні скарги є ідентичними (тотожними) за змістом, а тому розгляду підлягає одна апеляційна скарга.

Вказує, що судом першої інстанції не встановлено та не досліджено належним чином реальні обставини перебування дитини у нічний час.

Скаржник зазначає, що о 23 год 00 хв 19 лютого 2026 року ОСОБА_2 пішла на прогулянку із собакою з його дозволу, при цьому мін ним та дитиною була чітка домовленість про повернення додому протягом (приблизно) 30 хвилин. Однак дитина самовільно порушила домовленість та не повернулася додому у визначений час.

Посилається на те, що у період з 00:00 по 01:21 20 лютого 2026 року (тобто вночі) обдзвонював знайомих та рідних дитини з метою встановлення її місцезнаходження. О 01 год 22 хв 20 лютого 2026 року зателефонував до поліції з метою повідомлення органів правопорядку про відсутність (зникнення) ОСОБА_2 .

Вважає, що у протоколі про адміністративне правопорушення було помилково вказано про самовільне залишення ОСОБА_3 місця проживання та час скоєння вірогідного адміністративного правопорушення, тому даний протокол не може бути належним та допустимим доказом у даній справі.

Звертає увагу, що суть правопорушення викладена у протоколі не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП та не містить всіх ознак об'єктивної сторони даного правопорушення, які характеризують зовнішню сторону даного правопорушення. Зокрема, не зазначено в чому саме полягало ухилення ОСОБА_1 від виконання обов'язків щодо виховання дитини, не конкретизовані норми законодавства, якими ці обов'язки передбачені та вимоги якого порушено.

Окрім цього, ОСОБА_2 вийшла з дозволу батька на обмежений час. Між батьком і дитиною була домовленість про повернення. Неповернення дитини є наслідком її самостійної поведінки. Відсутні докази системного невиконання обов'язків.

Зазначає, що разовий випадок не може свідчити про ухилення від виконання батьківських обов'язків в розумінні ст. 184 КУпАП.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Святошинського районного суду міста Києва від 31 березня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В судове засідання призначене на 27 липня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, надавав пояснення в попередньому засіданні, де просив його апеляційну скаргу задовольнити, а тому суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за його відсутності.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП проявляється саме у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т.ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Ухилення від виконання батьківських обов`язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з ст. 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №636392 від 20 лютого 2026 року, близько 01 год 22 хв 20 лютого 2026 року було виявлено, що ОСОБА_1 , ухилився від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого ОСОБА_2 самовільно покинула своє місце проживання та була відсутня за місцем проживання до ранкового часу наступного дня, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП (а.с. 1).

Відповідно до рапорту, складеного інспектором СЮП ВП Святошинського УП ГУНП у м. Києві капітаном поліції Тетяною Горбатюк, 20 лютого 2026 року о 01.28 год до чергової частини Святошинського УП ГУНП у м. Києві по спецлінії «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_1 , про те, що з адреси проживання пішла на прогулянку з собакою породи «бордер-колі» та не повернулась неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мобільний телефон (залишила вдома). Матір неповнолітньої ОСОБА_4 перебуває у декретній відпустці, проживає окремо від родини за адресою: АДРЕСА_2 , участь у вихованні доньки бере.

Зазначену інформацію було зареєстровано в ЄО Святошинського УП за №14017, 14034 від 20 лютого 2026року для здійснення перевірки.

Батько повідомив, ОСОБА_2 проживає разом з ним близько місяця (неповнолітня сама вирішила переїхати до батька). До цього вона 8 місяців проживала разом зі своїм хлопцем ОСОБА_5 (27 років), перед спільним проживанням з яким ОСОБА_6 проживала разом з матір`ю. ОСОБА_1 повідомив, що вони з матір`ю запідозрили, що неповнолітня донька вживає наркотики разом зі своїм хлопцем, про що остання сама повідомила матір. Зазначив, що останні два місяці спостерігали, що донька має нестабільну психіку, яку він пов`язував з вживанням наркотичних речовин. Також батько повідомив, що донька відвідувала психолога останній місяць. Суїцидальних намірів або думок про самоушкодження ОСОБА_2 не мала (при батьках ніколи не озвучувала).

Також з рапорту убачається, що перевіркою встановлено, що ОСОБА_6 за адресою проживання матері не перебувала. Крім того здійснено виїзд за місцем проживання тітки ОСОБА_2 , однак останньої виявлено не було. За адерсою проживання хлопця неповнолітньої також не виявилося. Встановити місце перебування ОСОБА_2 за номером телефону також не вдалося, оскільки вона його залишило вдома.

Родина неповнолітньої на обліку в центрі соціальних служб не перебуває. Раніше подібних випадків не траплялося.

При обстеженні території Святошинського району м. Києва було виявлено ОСОБА_2 , яка в подальшому у добровільному фізичному та психологічному стані повернулась до матері. Зі слів неповнолітньої, причиною її зникнення став конфлікт з батьком (а.с. 2-4).

Також 20 лютого 2026 року було складено протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію (а.с. 5).

В поясненнях від 20 лютого 2026 року ОСОБА_1 (що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) вказав що останній місяць проживає разом із донькою ОСОБА_6 . До цього вона проживала разом зі своїм хлопцем ОСОБА_5 приблизно 8 місяців. А ще до цього зі своєю матір`ю, з якою він розлучений. Десь півроку тому у нього із матір`ю почали виникати підозри, що ОСОБА_6 разом з хлопцем почала вживати наркотичні речовини, про вона сама повідомила матері. Зазначив, що останні два місяці спостерігали, що донька має нестабільну психіку, яку він пов`язував з вживанням наркотичних речовин. Також батько повідомив, що донька відвідувала психолога останній місяць. Суїцидальних намірів або думок про самоушкодження донька не мала. Також ОСОБА_1 пояснив, що протягом дня 19 лютого 2026 року у нього з доленькою ніяких конфліктів та сварок не було. Приблизно з 15 до 17 год вона їздила до свого хлопця. Настрій у неї був звичайний. О 23 год ОСОБА_6 пішла вигулювати собаку, проте телефон з собою не взяла. Була одягнена у червону куртку, чорні штани, чорна берці. Вона довго не поверталась і він орієнтовно о 01 год 20 хв. зателефонував в поліцію. Місце її перебування не відоме, у матері, хлопця її не було (а.с. 6-8).

Цього ж дня складено протокол огляду місця події, акт про застосування службової собаки (а.с. 10-11, 12)

З письмових пояснень ОСОБА_7 , вбачається, що вона проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , мати проживає окремо з новою родиною, за адресою: АДРЕСА_2 . Вказала, що 19 лютого 2026 року прийшла додому та у неї виник конфлікт з батьком через телефон, який потім він забрав, що її обурило і вона взяла собаку та пішла з ним гуляти, під час прогулянки вона познайомилася з двома хлопцями, які назвалися ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , потім вони запропонували піти до них додому, (адресу будинку та поверх не пам`ятає, візуально показати не може). В даній квартирі вони вживали коньяк та курили кальян, потім вона заснула, протиправних дій щодо неї не вчинялося. Після того як прокинулася ОСОБА_8 на авто (марку, модель та д.н.з. не пам`ятає) підвіз до будинку матері та вона пішла до неї. Зауважила, що йшла вигулювати собаку, не плануючи тікати, дана ситуація сталась через спонтанне знайомство та те, що у неї не було телефону і вона не контролювала час (а.с. 13).

Окрім цього, у справі наявні копії паспортних даних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заява ОСОБА_1 в якій він повідомив, що телефон Iphone 11 та ноутбук ASUS повернуто йому працівниками поліції, пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заяви ОСОБА_1 про необхідність проведення профілактичних заходів щодо недволітньої доньки від 13 березня 2026 року, про визначення способу участі батька у вихованні дітей та загрозу їх життю та здоров`ю від 24 березня 2026 року та від 25 березня 2026 року, (а.с. 9, 14, 15, 22-23, 32-33, 34-38).

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.

Так, постановою Святошинського районного суду міста Києва від 31 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накладено стягнення у виді попередження.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову та закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність складу правопорушення.

Відповідно до ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та доведення належними доказами наявності складу правопорушення.

Диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків від виконання обов`язків щодо виховання, навчання та забезпечення необхідних умов життя неповнолітніх дітей. Об`єктивна сторона цього правопорушення вимагає доведення факту систематичного невиконання або неналежного виконання батьківських обов`язків, що перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з протиправною поведінкою дитини.

Як встановлено судом з матеріалів справи, зокрема письмових пояснень неповнолітньої ОСОБА_2 , 19 лютого 2026 року між нею та батьком ОСОБА_1 дійсно виник словесний конфлікт через мобільний телефон. Водночас виникнення побутового чи психологічного конфлікту між батьком і підлітком не є тотожним ухиленню від виконання батьківських обов`язків у розумінні ст. 184 КУпАП. Конфліктна ситуація стала приводом для емоційної реакції дівчини, яка пішла з дому разом із собакою за попереднім дозволом батька на короткий час, але згодом самовільно порушила час повернення через спонтанне знайомство на вулиці.

Матеріали справи не містять доказів того, що цей конфлікт був наслідком системної бездіяльності, жорстокого поводження чи відсутності виховного впливу з боку ОСОБА_1 . Навпаки, матеріали перевірки підтверджують, що батько вжив усіх необхідних заходів реагування: після виявлення затримки доньки самостійно здійснював пошуки через знайомих і родичів, а о 01 год 22 хв оперативно звернувся до органів поліції.

Сам по собі локальний конфлікт підлітка з батьком, що переріс у її тимчасову відсутність у нічний час через власну необдуману поведінку (вживання алкоголю сторонніми особами тощо без відома родичів), за відсутності доказів ухилення батька від виховання не утворює об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч. 3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин постановлена судом першої інстанції постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не може вважатися законною та обґрунтованою.

З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, у зв`язку з чим підлягає задоволенню, а постанова Святошинського районного суду міста Києва від 31 березня 2026 року - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 247, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 31 березня 2026 року - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, оскарженню не підлягає.

Суддя: Соколова В.В.