Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №357/6751/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 357/6751/25 Суддя в І-й інстанції Дорошенко С.І.

Провадження № 33/824/424/2026 Суддя в II-й інстанції Ігнатюк О.В.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

24 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Ігнатюка О.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Малиневського П.П. на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2025 року, -

в с т а н о в и в :

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2025 року на

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, водія військова частина НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він, 23 квітня 2025 року о 23 годині 15 хвилин, по вул. Січневого прориву, 42 в м. Біла Церква Київської області, керував транспортним засобом, а саме: електросамокатом «Ninebot Max G30 E2», без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу «Алкотест Драгер», ARLM-0401, результат 0.64 0/00.

В апеляційній скарзі захисника вказано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказав на те, що постанова винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказав, що матеріали справи не містять жодних відомостей щодо технічних характеристик електросамоката, зокрема про потужність його електродвигуна, що є істотною обставиною для вирішення питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Крім того, в матеріалах справи наявні суперечності щодо модифікації транспортного засобу, зокрема у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено «G30», тоді як у рапорті працівника поліції - «G30 E2». Незважаючи на зазначені розбіжності, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про направлення матеріалів справи для дооформлення з метою усунення таких суперечностей. Визнаючи електросамокат механічним транспортним засобом, суд першої інстанції послався на постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, якою електросамокат було віднесено до джерела підвищеної небезпеки. Водночас саме по собі віднесення об`єкта до джерела підвищеної небезпеки не є тотожним визнанню його механічним транспортним засобом у розумінні Правил дорожнього руху України. При цьому суд зазначив, що суб`єктом порушення пункту 2.9.а ПДР України є особа, яка керує транспортним засобом, що приводиться в рух за допомогою двигуна або електродвигуна потужністю понад 3 кВт та має посвідчення водія відповідної категорії. Однак судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, що електросамокат «Ninebot Max G30 E2», яким керував ОСОБА_1 приводиться в рух електродвигуном потужністю понад 3 кВт, а відтак відсутні підстави для віднесення його до механічних транспортних засобів. Крім того, ОСОБА_1 не було повідомлено конкретну причину зупинки транспортного засобу, що свідчить про відсутність передбачених законом підстав для такої зупинки. У зв`язку з цим усі подальші процесуальні дії працівників поліції є неправомірними та такими, що здійснені з порушенням вимог чинного законодавства. Окрім того, працівник поліції, порушуючи вимоги пунктів 4 та 5 Інструкції МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, знімав нагрудну відеокамеру та вів спілкування поза межами звукозапису, під час якого мало місце провокування особи до відмови від проходження медичного огляду, що істотно порушує право на захист та ставить під сумнів допустимість отриманих доказів. Просив постанову судді скасувати, а провадження щодо ОСОБА_2 закрити у зв`язку із відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Висновки місцевого суду про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння стверджуються наступними доказами, зокрема:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 310126 від 24.04.2025 року в частині часу та місця вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікаційних ознак транспортного засобу та даних про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності;

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та письмовою роздруківкою результатів проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу відповідно до яких за результатами цього огляду у ОСОБА_1 виявлений алкоголь в концентрації 0,64 0/00;

відеозаписом процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння та фіксації результатів цього огляду, що зроблений з допомогою нагрудної камери поліцейського;

іншими доказами.

Дослідивши указані докази та надавши їм належну юридичну оцінку місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для накладення на нього стягнення та із дотриманням вимог закону наклав на нього стягнення у межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, належним чином мотивувавши своє рішення.

Апеляційна скарга не містить доводів, які би указували на незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення.

Апеляційний суд вважає, що розгляд справи був проведений повно та всебічно, у ході цього розгляду із належною повнотою були з`ясовані усі обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, у справі зібрана достатня кількість доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні поставленого йому у вину адміністративного правопорушення, висновки місцевого суду ґрунтуються на зібраних та досліджених у ході судового розгляду доказах та є належним чином мотивованими.

Порушень вимог КУпАП та інших нормативних документів, якими регламентується порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення у ході апеляційного розгляду не виявлено.

Щодо доводів апеляційної скарги про відмінності у модифікації транспортного засобу, які зазначені у різних процесуальних документах, то суд враховує те, що ці відмінності є незначними і не впливають на вирішення питання про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Щодо належності електросамоката «Ninebot Max G30 E2», яким керував ОСОБА_1 до транспортних засобів, за керування якими у стані алкогольного сп`яніння настає адміністративна відповідальність, то суд враховує те, що об`єктивна сторона ч.1 ст. 130 КУпАП проявляється у керуванні транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння. Пунктом 1.10 ПДР України визначені поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб». Так, відповідно до даного пункту, транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічним транспортним засобом є транспортний засіб, що приводиться у рух з допомогою двигуна. Між тим, відповідальність за ст. 130 КУпАП настає саме за керування транспортними засобами без посилання на механічні транспортні засоби. Наведене дає підстави стверджувати про те, що для визнання винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не має правового значення та обставина, чи приводиться у рух транспортний яким керувала ця особа з допомогою двигуна та яка потужність цього двигуна. Зазначене дає підстави стверджувати про необґрунтованість доводів апеляційної скарги у цій частині.

Те, що ОСОБА_1 не було повідомлено конкретну причину зупинки транспортного засобу, що, на думку захисника, свідчить про відсутність передбачених законом підстав для такої зупинки та робить неправомірними усі подальші дії поліцейських, то суд враховує те, що зупинка транспортного засобу перебуває поза межами об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому правомірність зупинки транспортного засобу жодним чином не впливає на вирішення питання про винуватість особи у вчиненні даного адміністративного правопорушення.

Щодо провокування ОСОБА_1 на відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, на що послався захисник, то матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 не погоджувався із результатами огляду за допомогою технічного засобу, що викликало би у поліцейських необхідність пропозиції про проходження огляду у закладі охорони здоров`я. У зв`язку із цим відповідні доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на матеріалах справи.

Наведене указує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги і відсутність підстав для її задоволення.

Постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовляє.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні апеляційної скарги захисника Малиневського П.П. відмовити.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Ігнатюк