Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №761/39856/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 761/39856/25 Суддя в І-й інстанції Овсеп`ян Т.В.

Провадження № 33/824/951/2026 Суддя в II-й інстанції Ігнатюк О.В.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Ігнатюка О.В., з участю: захисника Пустового Б.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 20 листопада 2025 року, -

в с т а н о в и в :

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 20 листопада 2025 року на

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , яка раніше притягувалася до адміністративної відповідальності,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що вона, 10 вересня 2025 о 13 год. 00 хв., по вул. Дмитрівська, 69 у м. Києві, повторно протягом року, керувала транспортним засобом марки «BMW» номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права на керування таким транспортним засобом, а саме ніколи не отримувала посвідчення водія відповідної категорії.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказано на незаконність постанови судді у зв`язку з істотним порушенням норм процесуального і матеріального права. Вважала, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП і які поза розумним сумнівом доводять її вину у вчиненні адміністративного правопорушення, суду першої інстанції не надано. Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху України водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Апелянтка вказала, що вона не була водієм у розумінні вищезазначених Правил дорожнього руху, оскільки остання перебувала в салоні автомобіля у якості пасажирки, припаркованого іншою особою та який залишив їй ключі на екстрений випадок. Проте, на момент події автомобіль перебував на відкритій сонячній ділянці, тому температура всередині салону за короткий час стала небезпечною та дискомфортною для людини. Сама тому, апелянтка була змушена увімкнути живлення автомобіля, не маючи на меті руху чи керування. Зокрема в автомобіля «BMW 320і НОМЕР_2 » електропідйомники та вентиляційна система не активувалася після 10-20 хвилин відключення живлення, а тому для провітрювання салону їй потрібно було провернути ключ у режим допоміжного живлення без запуску двигуна. Окрім того, вона повідомляла працівників поліції, що не є водієм цього автомобіля, в автомобілі перебуваю тимчасово й виключно як пасажир. Натомість поліцейські проігнорували її пояснення, хоча сам факт мого руху з пасажирської передньої двері до місця водія відбувався при них. Наведене свідчить, що дії апелянтки у момент події були зумовлені необхідністю запобігти небезпечному підвищенню температури в салоні автомобіля, а відтак не мала ознак керування транспортним засобом у розумінні 1.10 ПДР України, тому відсутня подія та складу адміністративного правопорушення, оскільки вона не керувала транспортним засобом. Окрім того у порушення вимог ст. ст. 268, 278, 283 КУпАП, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності особи, не повідомленої належним чином. На думку апелянта, її було обмежено у праві скористатися правовою допомогою адвоката та недотримано процесуальних норм щодо розгляду справи. Звернула увагу, що суд першої інстанції залишив поза увагою вимоги ст.30 КУпАП та застосував стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке не може застосовуватись до апелянта, оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності або відсутності права керування у апелянта, а відтак неможливо позбавити особу права керування транспортними засобами, якій таке право не надано. Також до матеріалів справи не приєднано документів, які підтверджують, що вона керувала транспортним засобом без права керування, будучи тимчасово обмеженою або позбавленою такого права. Крім того, у довідці щодо повторності правопорушення та постанові серії ЕНА №1702419 від 20.03.2024 відсутні дані про те, що апелянтка не має права керування транспортними засобами. Крім того, подія відбувалася по вул. Дмитрівській у м. Києві, тому у разі виявлення порушення працівники Батальйону супроводу мали повідомити найближчий уповноважений орган - УПП у м. Києві. Однак працівники Батальйону цього не зробили та, не маючи відповідних повноважень, самостійно склали процесуальні документи і притягнули її до відповідальності. Отже, поліцейський не був уповноважений складати протокол по вул. Дмитрівській. Суд першої інстанції визнав протокол, складений поліцейським, достатнім доказом для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Водночас до апеляційної скарги додається копія оригіналу протоколу, вручена під час події 10.09.2025, у якій відсутні будь-які відомості про додатки. Отже, долучення будь-яких матеріалів після вручення копії протоколу може свідчити про внесення змін до офіційного документа після його оформлення та вручення особі. Просила постанову скасувати, а провадження закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Вислухавши пояснення захисника, який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи і просив цю скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідальність за ч.5 ст. 126 КУпАП настає у випадку повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою ст. 126 КУпАП, тобто у тому числі і керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортними засобами. Тобто керування особою транспортним засобом є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, а доведення цієї обставини є обов`язковим для вирішення питання про визнання винуватості особи у вчиненні даного адміністративного правопорушення.

Між тим матеріали справи не містять жодного доказу, яким би доводився факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Так, надані поліцейським матеріали справи містять виключно: протокол про адміністративне правопорушення, картку обліку адміністративного правопорушення, постанову серії ЕНА №3546482 від 25.11.2024 року про накладення на ОСОБА_1 стягнення за ч.2 ст. 126 КУпАП та довідку «щодо проведення заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення». Жодним із указаних документів факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не доводиться. Сама ОСОБА_1 заперечує факт такого керування. Наведене указує на те, що у ході провадження у справі не доведено наявності у діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.

Неврахування цієї обставини призвело до ухвалення місцевим судом рішення про визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, яке не ґрунтується на зібраних у справі доказах та не відповідає критеріям законності та обґрунтованості. У зв`язку із цим постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 20.11.2025 року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв`язку із відсутністю у її діях складу даного адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 20 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю у її діях складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Ігнатюк