Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №759/10908/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/11284/2026

справа №759/10908/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.,

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Карапетяном Арменом Рафіковичем, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Петренко Н.О.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У травні 2025 року до суду звернулась ОСОБА_3 із позовом про стягнення з ОСОБА_1 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Позов мотивовано тим, що сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовим наказом №759/15811/24, виданим 02 серпня 2024 року Святошинським районним судом міста Києва, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто на утримання сина ОСОБА_5 аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Святошинським ВДВС у м. Києві 12 лютого 2025 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_5 на примусове виконання судового наказу.

Вказує, що відповідач, починаючи з 30 липня 2024 року не здійснював сплату аліментів, у зв`язку із чим у останнього виникла заборгованість зі сплати аліментів у сумі 42 391,11 грн, що підтверджується довідкою державного виконавця НОМЕР_5 від 01 травня 2025 року.

У позові наводить власний розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 30 липня 2024 року по 20 травня 2025 року у розмірі 62 989,81 грн.

Посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від ід 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц.

Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 62 989,81 грн. Покласти на відповідача судові витрати.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 42 391,11 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Держави судовий збір у сумі 1 211,20 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції встановив, що відповідачем допущено прострочення сплати аліментів, що підтверджується довідкою про заборгованість. Проте заявлений до стягнення розмір пені перевищує сукупний розмір заборгованості по сплаті аліментів, що не відповідає вимогам статті 196 СК України.

Суд розбив висновок, що оскільки розмір заборгованості по сплаті аліментів становить 42 391,11 грн, відтак підлягає стягненню пеня у розмірі суми заборгованості, а саме 42 391,11 грн.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Карапетяном А.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на відсутність винних дій зі сторони ОСОБА_1 щодо несплати аліментів.

Вказує, що судовий наказ набрав законної сили 02 серпня 2024 року, виданий судом 23 листопада 2024 року, тобто ОСОБА_3 свідомо протягом 4 місяців не отримувала судовий наказ. При цьому, виконавче провадження відкрито 12 лютого 2025 року, тобто через близько 2,5 місяців з дати видачі судового наказу.

Зазначає, що з дня набрання законної сили судовим наказом від 02 серпня 2024 року та до відкриття виконавчого провадження НОМЕР_5 12 лютого 2025 року сплинуло більше 6 місяців часу.

Вказує, що ОСОБА_1 з 15 червня 2022 року на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року призваний у Збройні сили України по мобілізації та перебуває на військовій службі до поточного моменту, що об`єктивно ускладнювало відповідачу вплинути на процес виконання судового наказу.

З посиланнями на припису статті 69, частини 6 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» з дня отримання військовою частиною НОМЕР_1 , де відповідач проходить військову службу, саме на військову частину покладено обов`язок із утримання суми аліментів з доходу відповідача на рахунок виконавчої служби, що також підтверджує відсутність вини відповідача.

Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

19 травня 2026 року ОСОБА_3 подано відзив на апеляційну скаргу, яку уважає необґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без задоволення.

Вказує, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дитини, а наявність заборгованості із сплати аліментів свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 196 СК України.

Зазначає, що саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів як підставу для зменшення розміру пені. На платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Вказує, що відповідач систематично навмисно та усвідомлено ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що стало причиною звернення ОСОБА_3 до суду із заявою про видачу судового наказу. Крім того, вказує, що відповідачу відомо про існування судового наказу через мобільний застосунок «Дія», у якому останній отримав відповідне сповіщення, проте таке повідомлення проігноровано ОСОБА_1 , а тому судовий наказ відповідач свідомо не виконував.

Уважає, що проходження відповідачем військової служби не звільняє ОСОБА_1 від відповідальності за несплату аліментів. Відповідач не надає належних та допустимих доказів, що ним вчинялись дії, що перешкоджають відповідачу виконувати батьківські обов`язки.

Вказує, що відповідно до відомостей, що містяться в автоматизованій частині виконавчого провадження за НОМЕР_5 ОСОБА_1 02 червня 2025 року та 16 червня 2025 року особисто надав довідки про доходи, а тому стверджує, що йому достеменно було відомо про існування виконавчого провадження, проте умисно не вчинялись дії з метою погашення заборгованості.

20 червня 2025 року державним виконавцем складено довідку розрахунок заборгованості ВП НОМЕР_5, проте відповідачем не оскаржено ані дій державного виконавця щодо правильності складеного розрахунку, ані сам розрахунок.

Відповідач погасив таку заборгованість, чим, на думку ОСОБА_3 , визнав її розмір та наявність. Проте, знаючи про наявність судового рішення, відповідач продовжив його не виконувати, у зв`язку із чим державним виконавцем 25 березня 2026 року складено постанову про арешт коштів на майна відповідача.

Крім того, вказує на порушення ОСОБА_1 припису пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України щодо долучення до апеляційної скарги документу на підтвердження сплати судового збору.

Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.12.2020 року у справі №661/905/19, від 14.12.2020 року у справі №661/905/19, від 24.02.2025 року у справі №206/4992/21,

Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року ? без змін.

5. Позиція інших учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З матеріалів справи убачається, що відповідно до даних свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №345, батьками дитини є сторони у справі (а.с.29).

02 серпня 2024 року Святошинський районним судом міста Києва видано судовий наказ №759/15811/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.14-15).

Убачається, що судовий наказ набрав чинності 02 серпня 2024 року та видано ОСОБА_2 23 листопада 2024 року (а.с.15).

Постановою Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 12 лютого 2025 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_5 (а.с.8).

Викликом державного виконавця Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) №Д-25 від 20 травня 2025 року зобов`язано ОСОБА_1 з`явитись до виконавця 28 травня 2025 року за вказаною адресою щодо сплати боргу за судовим наказом №759/15811/24 (а.с.7).

Постановою Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 20 травня 2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_5 накладено арешт на майно ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів на суму 42 391,11 грн (а.с.8).

Постановою Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 20 травня 2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_5 накладено арешт на грошові кошти / електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках / електронних гаманцях, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів на суму 42 391,11 грн (а.с.9).

Повідомленням про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників від 20 травня 2025 року відомості про ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру боржників. Вказано, що станом на 20 травня 2025 року ОСОБА_1 , має заборгованість із сплати аліментів, у сукупному розмірі 42 391,11 грн за період з 30 липня 2024 року по 01 травня 2025 року (а.с.10).

Постановою Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 13 лютого 2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_5 про звернення стягнення на заробітку плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 (а.с.11).

Згідно відомостей довідки розрахунку заборгованості по аліментах ОСОБА_1 у виконавчому провадженні НОМЕР_5 ОСОБА_1 має заборгованість із сплати аліментів на підставі судового наказу №759/15811/24 за період з 30 липня 2024 року по квітень 2025 року станом на 01 травня 2025 року у розмірі 42 391,11 грн (а.с.13).

Скаржником до апеляційної скарги подано копію військового квитка серії НОМЕР_3 , виданого 02 грудня 1998 року ОСОБА_1 , згідно даних якого ОСОБА_1 з 15 червня 2022 року на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року призваний у Збройні Сили України по мобілізації (а.с.57-62).

Військовою частиною НОМЕР_4 видано довідку форми 5 №26/2727 від 21 березня 2026 року про те, що старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у в/ч НОМЕР_4 (а.с.63).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина 3 статті 181 СК України).

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина 3 статті 184 СК України).

Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (пункт 4 частини 1 статті 161 ЦПК України).

Грошове зобов`язання представляє собою зобов`язання по сплаті грошових коштів. Воно може бути, зокрема: як договірним, так і недоговірним; готівковим і безготівковим та ін. У грошових зобов`язаннях предметом виконання виступає певна грошова сума, що має бути сплачена. Причому сплата коштів може відбуватися як готівкою, шляхом передачі коштів, так і в безготівковому порядку.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 431 ЦПК України).

Тобто у разі відмови відповідача добровільно сплачувати аліменти, присуджені відповідним судовим рішенням, позивач вправі звернутись до виконавця із виконавчим документом для стягнення аліментів з відповідача за відповідним судовим рішенням у примусовому порядку. Так, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та має на меті приведення боржника до фактичного виконання рішення суду.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина 3 статті 195 СК України).

Відповідно до статті 196 СК України:

1. У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

2. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

3. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

4. У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов`язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми.

Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов`язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі невстановлення такого строку ? після спливу семи днів після пред`явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання ? сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів, не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина 9 статті 7 СК України).

Згідно статті 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини 1 статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини 1 та 2 статті 614 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначив, що положення Цивільного кодексу України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) сформулювала висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний

Ретельний аналіз норм Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що для застосування до платника аліментів санкцій, передбачених статтею 196 СК України, необхідні такі умови: існування заборгованості із сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною 1 статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язання сплачувати аліменти, що призведе до виникнення заборгованості.

Тобто, відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості із сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 196 СК України.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

З матеріалів справи установлено, що, звернувшись до суду в травні 2025 року із цим позовом, позивачка вказала на виникнення у відповідача станом на 30 липня 2024 року заборгованості із сплати аліментів у розмірі 42 391,11 грн. Наведене позивачка підтверджує розрахунком заборгованості із сплати аліментів, проведеним Святошинським ВДВС у м. Києві від 01 травня 2025 року (ВП НОМЕР_5).

З даних розрахунку заборгованості із сплати аліментів, проведеного Святошинським ВДВС у м. Києві від 01 травня 2025 року убачається, що з 30 липня 2024 року по квітень 2025 року ОСОБА_1 практично не сплачувались аліменти за судовим наказом №759/15811/24. У березні 2025 року сплачено 289,78 грн аліментів. Заборгованість по аліментах станом на 01 травня 2025 року становить 42 391,11 грн.

Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем не спростовується.

Апеляційний суд зауважує, що у цій категорії справ доведення відсутності винних дій платника аліментів щодо несплати аліментів та, як наслідок, виникнення заборгованості із сплати аліментів, покладено саме на платника аліментів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що позивачка штучно створила умови для виникнення заборгованості по аліментах, що виражається у зверненні до виконавчої служби через майже 6 місяців.

Апеляційний суд відхиляє такі доводи скаржника з огляду на таке.

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі (частина 3 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Наведена норма чітко вказує на право отримувача аліментів звертатись із заявою про примусове виконання судового наказу на стягнення аліментів протягом усього періоду, на який присуджені платежі, а саме до досягнення дитиною повноліття, тобто до листопада 2033 року.

Крім того, виконавче провадження НОМЕР_5 відкрито 12 лютого 2025 року, а довідку про розрахунок заборгованості складено 01 травня 2025 року, із якої убачається, що ОСОБА_1 в порядку примусного виконання судового наказу у березні 2025 року сплачено суму 289,78 грн.

Твердження відповідача щодо неповідомлення позивачкою відповідача про існування судового наказу №759/15811/24 не відповідають вимогам закону. Так, надсилання копії судового наказу у відповідно до приписів статті 169 ЦПК України здійснюється судом, який видав судовий наказ. Надсилання копії постанов виконавця та інших документи виконавчого провадження відповідно до приписів статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» здійснюється виконавцем. Ураховуючи те, що позивачка звернулась до виконавчої служби для виконання судового наказу остання не зобов`язана вчиняти дій із повідомлення ОСОБА_1 про існування виконавчого документу на стягнення аліментів.

Відтак, колегія суддів уважає неспроможними доводи апеляційної скарги в частині того, що про те, що судовий наказ не одразу надійшов на виконання, оскільки обов`язок сплачувати аліменти визначено положеннями статей 180, 181 СК України.

Апеляційний суд відхиляє доводи скарги щодо перебування відповідача на військовій службі як підставу об`єктивної неможливості відповідача вплинути на виконання судового наказу та вказує на таке.

Стягнення аліментів в примусовому порядку здійснюється саме із платника, відтак доводи скарги з посиланням на необхідність військової частини утримувати аліменти із доходу відповідача не виключають обов`язок платника аліментів здійснювати контроль за виконанням судового наказу щодо сплати аліментів на дитину.

При цьому, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він мав об`єктивні перешкод для своєчасної сплати аліментів. Натомість відповідачем у добровільному порядку не вжито заходів щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі.

Відтак, апеляційний суд констатує, що відповідачем не надано доказів на спростування того, що заборгованість виникла не з його вини, не надано доказів вжиття заходів із вчасної сплати аліментів, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він мав об`єктивні перешкод для своєчасної сплати аліментів.

Суд першої інстанції правомірно зменшив заявлений розмір неустойки 62 989,81 грн до розміру заборгованості по аліментах, який згідно довідки виконавчої служби становить 42 391,11 грн, що відповідає приписами статті 196 СК України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до скасування рішення суду, апеляційним судом не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції робить висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року ? без змін.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 травня 2026 року зупинено дію рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року на час вирішення справи у суді апеляційної інстанції.

У зв`язку із залишенням рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року без змін, дія рішення підлягає поновленню.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Карапетяном Арменом Рафіковичем, залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року залишити без змін.

Діюрішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року поновити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова