Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №372/4025/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м. Київ

Справа №372/4025/25

Апеляційне провадження №22-ц/824/7925/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Липченко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Української міської ради на рішення Обухівського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Проць Т.В. 24 грудня 2025 року в м. Обухів,

у справі за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , в якому просили:

- позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її дитини: малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_1 у розмірі всіх видів доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку;

- зобов`язати Обухівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області внести відповідні зміни в актовий запис про народження дитини ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 червня 2025 року випадкові перехожі повідомили маленьку дитину, яка кричить на балконі першого поверху багатоповерхівки та кличе маму. По прибуттю поліції було виявлено дитину без нагляду дорослих в однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Комісією у складі служби у справах дітей та сім`ї Української міської ради, сектору ювенальної превенції ВП Обухівського РУП ГУНП в Київській області, «Центру надання соціальних послуг» та представника охорони здоров`я 16 червня 2025 року проведено обстеження умов проживання дитини за вказаною адресою та складено Акт проведення оцінки рівня безпеки дитини. З`ясовано, що малолітній ОСОБА_3 знаходиться на обліку Служби як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, проживає разом з матір`ю, перебували під «соціальним супроводом», у зв`язку з ознаками ухиляння від виконання батьківських обов`язків та на момент виявлення ОСОБА_2 більше ніж на дві години залишила малолітню дитину саму вдома, у темній квартирі, в антисанітарних умовах. Дитина була у брудному одязі та мала неприємний запах від себе та повідомила, що мама кудись пішла давно, йому було страшно і він хоче їсти. Також було з`ясовано від сусідів, що мати ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя та неодноразово залишала дитину саму вдома.

Відповідно до Акту проведення оцінки рівня безпеки дитини, малолітнього ОСОБА_3 було вилучено з родини та направлено до дитячого відділення Обухівської БЛІЛ. Питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Виконавчого комітету Української міської ради, на яке остання з`явилась з ознаками алкогольного похмілля та запевняла, що дитину залишила на годину, щоб сходити до магазину, а коли повернулася, була певна, що хлопчика забрала бабуся.

Враховуючи вищевикладене, орган опіки вважає, що наявні підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та стягнення аліментів

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2025 року в задоволенні позову Органу опіки та піклування виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб. Суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 не забезпечуватиме інтересів самої дитини, оскільки позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері стосовно дитини батьківських прав, та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків відносно дитини. Позбавлення відповідача батьківських прав порушуватиме і не відповідатиме інтересам самої дитини, яка залишилася без матері. Відсутність у дитини психологічного зв`язку з матір`ю судом не встановлено. Розрив правового зв`язку між дитиною та одним із батьків є вкрай негативним заходом, що може погано вплинути на стан здоров`я дитини, в тому числі психічного, подальше життя дитини, її самоусвідомлення. Отже, беручи до уваги, що відповідачка виявляє бажання піклуватися про свою дитину та судом не встановлено фактів умисного її ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, вчинення нею будь-якого негативного психологічного тиску на свою дитину, спричинення їй будь-якої моральної чи фізичної шкоди, суд не знайшов достатніх підстав, передбачених ст. 164 СК України, для позбавлення її батьківських прав, у зв`язку із чим відмовив у задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.

Не погодився із рішенням суду першої інстанції позивач, його представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що склавши Акт обстеження умов проживання від 16 червня 2025 року № 72, виявлено незадовільні умови проживання, для виховання та проживання дитини належних умов не створено, в помешканні брудно, квартира потребує капітального ремонту, присутній неприємний запах та санітарно-гігієнічні норми недотримані, відсутні меблі, гардини, кухонний стіл та дитяче ліжко, яке було ще три місяці тому.

Звертає увагу, щородину ОСОБА_2 було взято під «соціальний супровід» та складений курс роботи з психологом щодо підвищення батьківського потенціалу, але відповіді не дали позитивного результату, вона так і не підвищила свій батьківський потенціал, не навчилась раціонально використовувати власний час, поєднувати різні види діяльності, організовувати власне дозвілля та повноцінно здійснювати догляд за дитиною, складні життєві обставини родини не подолані. Проаналізувавши акти обстеження умов проживання, можна дійти висновку, що умови не покращуються, мати не зацікавлена в покращенні житлових умов для себе та сина. І також відомо, що мати малолітнього ОСОБА_1 ніколи не працювала, на обліку безробітних не перебуває.

Також зазначається, що ОСОБА_2 , була притягнута до відповідальності за невиконання батьківських обов`язків по рішенню Обухівського районного суду Київської області по справі №372/515/23 та №372/3622/25.

На підставі викладеного, просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Процесуальні дії учасників справи та суду.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 17 червня 2026 року заперечувала проти доводів апеляційної скарги позивача, просила не позбавляти її батьківських прав.

Після оголошення перерви в судове засідання не з`явились.

Тому керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважала, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

В порядку визначеному ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_2 є матір`ю малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Обухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) 05 серпня 2022 року (а.с.6).

Відповідно до наказу служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Української міської ради від 14 липня 2022 року № 45 малолітнього ОСОБА_1 взято на облік, як такого, що опинився в складних життєвих обставинах (а.с.10).

На підтвердження проведеної роботи щодо допомоги ОСОБА_2 суду представлені в копіях: інформація Директора Центру надання соціальних послуг Української міської ради від 20 липня 2022 року №01-20-139 «Щодо здійснення оцінювання потреб сім`ї ОСОБА_2 », висновок оцінки потреб сім`ї ОСОБА_2 від 20 липня 2022 року; інформацію Директора Центру надання соціальних послуг Української міської ради від 04 серпня 2022 року №01-20-146 «Щодо сім`ї ОСОБА_2 », доповідні записки фахівців із соціальної роботи від 31 серпня 2022 року, 21 вересня 2022 року, 28 вересня 2022 року, інформацію Директора Центру надання соціальних послуг виконкому Української міської ради від 06 червня 2023 року №119/29/3-23 «Щодо надання інформації про сім`ю ОСОБА_2 », висновок оцінки потреб сім`ї ОСОБА_2 від 03 травня 2023 року, доповідні записки від 08 листопада 2023 року, від 14 листопада 2023 року, висновок оцінки потреб сім`ї від 16 вересня 2024 року, інформацію Директора Центру надання соціальних послуг Української міської ради щодо проведеної соціальної роботи з родиною ОСОБА_2 №275/29/1-25від 18 червня 2025 року, висновок оцінки потреб сім`ї від 04 лютого 2025 року, доповідна записка від 12 березня 2025 року, акт проведення оцінки рівня безпеки дитини (а.с.24-47).

Згідно з актами обстеження умов проживання, складеними спеціалістами служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Української міської ради 16 червня 2025 року та 16 грудня 2025 року умови проживання сім`ї незадовільні, в квартирі брудно та має місце неприємний запах (а.с.11,94).

Згідно з актами обстеження умов проживання, складеними спеціалістами служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Української міської ради 17 вересня 2024 року, 03 лютого 2025 року, 14 березня 2025 року умови проживання для дитини задовільні, у квартирі відносно чисто, речі на місцях, наявні певні іграшки та одяг відповідно до віку (а.с.12-14).

В акті складеному спеціалістами служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Української міської ради 16 червня 2025 року вказано, що в цей день о 12.55 годин було виявлена дитина близько 2-ох років, в свідомості, активно спілкувалась, розмовляла у розвитку, що відповідає віку, яка була залишена вдома без нагляду дорослих (а.с.19).

16 червня 2025 року також був складений акт про факт передачі дитини ОСОБА_1 до медичної установи (а.с.23)

За рішенням виконавчого комітету Української міської ради від 19 червня 2025 року № 229, відібрано малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у матері ОСОБА_2 та затверджено висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Української міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , у зв`язку з ухиленням від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (а.с.160).

У висновку про позбавлення батьківських прав вказано на те, що ОСОБА_2 не спілкується з дитиною в повному обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, залишає дитину без нагляду дорослих, веде аморальний спосіб життя. 16 червня 2025 року було виявлено малолітнього ОСОБА_3 самого вдома без нагляду дорослих. В цей день встановлено незадовільність умов проживання дитини та вилучено хлопчика до дитячого відділення Обухівської БЛІЛ (а.с.17-18).

За наявною в матеріалах справи інформацією Обухівського РУП ГУНП в Київській області від 19 червня 2025 року до них неодноразово надходили звернення як ОСОБА_2 так і щодо ОСОБА_2 , однак результати розгляду вказаних звернень у наведеній інформації не зазначено (а.с.21-22)

З листа Обухівської Багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування № 1388 від 20 жовтня 2025 року вбачається, що ОСОБА_2 на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває (а.с.74).

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень у справах №372/515/23 та №372/3622/25 ОСОБА_2 , була притягнута до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків.

Застосовані норми права.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 27 Конвенції Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.

У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 133/747/23, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на задоволення потреб у любові, піклуванні та матеріального забезпечення. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2026 року у справі № 443/683/24 вказав на те, що тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач як підставу для позбавлення батьківських прав зазначив пункт 2 частини першої статті 164 СК України, тобто ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Так, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення її/його батьківських прав, покладено на позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, оскільки докази, подані позивачем, не свідчать саме про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу саме в інтересах дитини.

Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду доволі складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку матері може бути недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав. З метою забезпечення найкращих інтересів дитини, за обставин цієї справи, не виправдано позбавляти матір права на контакт з дитиною й її виховання. Позбавлення матері всіх батьківських прав не відповідає критерію пропорційності.

Необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому, тому такий захід впливу не є необхідним. При цьому суди діяли у межах своєї дискреції.

Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих матері щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Встановивши відсутність доведення факту свідомого нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками, суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову про позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно дитини та обґрунтовано вказав на те, що у цій справі позбавлення батьківських прав відповідача стосовно дитини ОСОБА_1 , не відповідає інтересам дитини.

Колегія суддів погоджується, що наразі позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ.

З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, слід визнати обґрунтованим та таким, що не суперечать правовим висновкам Верховного Суду.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно не врахував висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно сина ОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє, оскільки суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Інших доводів та обґрунтувань на спростування законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.

Водночас встановлені судами обставини вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року у справі № 591/6037/21).

А тому апеляційний суд приходить до висновку про необхідність змінити рішення суду першої інстанції та попередити відповідачку про необхідність змінити ставлення до своїх обов`язків щодо виховання дитини, а в іншій частині - залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

На підставі положень ст. 376 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити та попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до своїх обов`язків щодо виховання дочки, а в іншій частині - залишити без змін.

Розподіл судових витрат.

Оскільки зміна судового рішення не призвела до збільшення або зменшення обсягу вирішення позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює.

Керуючись ст. ст. 367, 374-376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Української міської ради на рішення Обухівського районного суду Київської області - задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2025 року - змінити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і покласти на орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Української міської ради на рішення Обухівського районного суду Київської області за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків стосовно дитини.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук