Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №752/17335/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/8272/2026

справа №752/17335/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.,

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Плахотнюк К.Г., дата складення повного рішення не зазначена,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У липні 2025 року ТОВ "ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Вимоги позову мотивує тим, що позивач з липня 2014 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, та надає послуги, в тому числі і відповідачам, та нараховує плату за них, а також формує і надає споживачам рахунки на оплату комунальних послуг, згідно затверджених уповноваженими органами тарифів.

Договір з відповідачами про надання послуг з централізованого опалення не укладався, однак відповідачі зобов`язані здійснювати оплату спожитих послуг, оскільки відсутність договору не може бути підставою для звільнення від оплати наданих послуг.

Вказує, що відповідачі не виконують належним чином своїх зобов`язань з оплати послуг з централізованого опалення, не сплачуючи їх та порушуючи цим права та інтереси позивача, внаслідок чого утворилась заборгованість за надані послуги.

Станом на дату складення позовної заяви відповідачі мають заборгованість з постачання теплової енергії за період із грудня 2022 року по травень 2025 року у розмірі 12 400,78 гривень та з постачання гарячої води за період з листопада 2023 року по травень 2025 року у розмірі 640,98 гривень.

Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС" суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за період із грудня 2022 року по травень 2025 року у розмірі 12 400,78 гривень та заборгованість з постачання гарячої води за період з листопада 2023 року по травень 2025 року у сумі 640,98 гривень.

Стягнути судові витрати.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ "ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС" заборгованість із постачання теплової енергії в розмірі 12 400,78 грн та з постачання гарячої води в розмірі 640,98грн, що разом складає належну до стягнення суму 13 041,76 гривень.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС" судовий збір в розмірі 1 514,00 копійок.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТОВ "ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС" судовий збір в розмірі 1 514,00 копійок.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що 06 червня 2018 року між ТОВ "ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС" та ОСОБА_1 укладений договір №С5А/126 про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, за яким виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачам відповідної якості послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, а споживачі зобов`язуються своєчасно оплачувати наданні послуги за встановленими тарифами, у строк та на умовах, що передбачені договором

Суд відхилив заперечення відповідачки про наявність засобів квартирного обліку вказавши, що лічильники зняті із абонентського обліку 10 липня 2023 року. Суд зробив висновок, що позивач правомірно здійснював нарахування не за квартирними лічильниками, а відповідно до встановленої методики.

Суд також відхилив твердження відповідачки про перебування за кордоном, зазначивши, що умовами укладеного договору передбачено право споживача повідомити позивача про тимчасове непроживання, однак відповідачка таких дій не здійснила.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що суд першої інстанції помилково визнав правомірним нарахування плати за теплопостачання та гаряче водопостачання за показниками загальнобудинкового лічильника, звертаючи увагу на наявність у квартирі засобу індивідуального обліку.

Отже, на переконання скаржниці фактично із споживачки стягується плата за послуги, споживання яких не підтверджене належними доказами.

Вказує, що індивідуальний прилад обліку уважається відсутнім лише протягом строку його повірки, але не більше 30 діб. Позивач не довів проведення належного перерахунку після повірки приладів, а сам факт їх зняття позивачем з абонентського обліку не є безумовною підставою для нарахування за загальнобудинковими показниками.

Вказує, що відповідно до пункту 12 Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік, затвердженого наказом Мінрегіону № 270 від 12 жовтня 2018 року, повторне прийняття на абонентський облік раніше прийнятого приладу не вимагається у передбачених Порядком випадках. При цьому, прилади відповідачки були повірені та визнані придатними, а доказів їх непридатності матеріали справи не містять. Отже, суд мав перевірити правомірність дій позивача щодо зняття приладів з обліку та правильність здійснених нарахувань.

Зазначає, що 06 червня 2018 року між ТОВ "ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС" та ОСОБА_1 укладено договір № С5А/126 про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води. Пунктом 4 договору передбачено наявність у квартирі індивідуальних засобів обліку: лічильника гарячої води ЛК-15 № 7990108 та лічильника тепла Ultraheat Т230 № 68235528.

Згідно пункту 8 договору плата за послуги за наявності квартирних засобів обліку здійснюється за їх показаннями, а справляння плати за нормативами без урахування таких показань не допускається, крім передбачених Правилами випадків.

Пункт 16 договору покладає на споживача обов`язок передавати показання квартирних лічильників та здійснювати їх періодичну повірку, тоді як пункт 18 договору зобов`язує виконавця своєчасно надавати послуги належної якості та забезпечувати взяття квартирних засобів обліку на абонентський облік.

Звертає увагу, що відповідачка надала суду докази проходження повірки обома приладами: лічильником гарячої води ЛК-15 № 7990108 та лічильником теплової енергії Ultraheat Т230 № 68235528. Незважаючи на це, позивач здійснював нарахування за показниками загальнобудинкового лічильника пропорційно площі квартири.

Вказує, що суд послався на положення, яких фактично немає у відповідному пункті Методики № 315. Зокрема, в рішенні міститься посилання на пункт 11 Правил, щодо сплати за показаннями будинкових засобів обліку споживачами, які не передали показання квартирних лічильників. Натомість пункт 11 Методики № 315 регулює розподіл теплової енергії між власниками машино-місць у будинку з паркінгом.

Уважає, що посилання позивача на те, що прилади зняті з абонентського обліку 10 липня 2023 року через закінчення міжповіркового інтервалу та відсутність актуальних документів про повірку, не спростовує обов`язку враховувати фактичні показання повірених приладів. Після проходження повірки відповідачка звернулася до позивача 23 травня 2025 року щодо перерахунку, однак 18 червня 2025 року отримала відмову.

Звертає увагу, що проходження повірки підтверджує придатність приладів та достовірність їх показань. Водночас суд не навів жодної норми, яка б забороняла здійснення перерахунку заборгованості на підставі показань справних і повірених лічильників. Відтак висновок суду про неможливість такого перерахунку є необґрунтованим.

Судом також не надано належної оцінки факту непроживання відповідачки у квартирі у період з 26 вересня 2022 року по 07 квітня 2025 року. У вказаний період відповідачка фактично не могла споживати відповідні послуги.

Вказує на безпідставне солідарне стягнення заборгованості, оскільки суд не встановив належних правових підстав для солідарної відповідальності. ОСОБА_2 не укладав відповідного договору та не споживав послуги, відтак покладення на нього солідарного обов`язку є необґрунтованим.

Мотивуючи наведеним рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

11 червня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ТОВ "ТЕПЛОПОСТАЧ" на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

В обґрунтування відзиву посилається на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги.

Зазначає, що 06 червня 2018 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір №С5А/126 про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.

Квартира відповідачки обладнана індивідуальними засобами обліку гарячої води ЛК-15, заводський № 7990108, та теплової енергії Ultraheat Т230, заводський № 68235528. Однак 10 липня 2023 року зазначені прилади були зняті з абонентського обліку у зв`язку із закінченням міжповіркового інтервалу.

Зазначає, що укладеним договором на споживача покладено обов`язок своєчасно оплачувати послуги, щомісячно передавати показання квартирних засобів обліку в період з 20 по 25 число звітного місяця, а також контролювати міжповіркові інтервали та забезпечувати проведення періодичної повірки приладів.

Відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці. Відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" квартирні засоби обліку для проведення розрахунків мають бути належним чином оформлені, опломбовані та прийняті виконавцем на абонентський облік.

23 травня 2025 року позивачем відповідно до Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік, затвердженого наказом Мінрегіону № 270 від 12 жовтня 2018 року, індивідуальні засоби обліку поновлені на абонентському обліку.

Скаржницею порушено порядок щомісячного подання показань квартирних засобів обліку та строки подання документів про проходження повірки. У зв`язку з цим нарахування за послуги з постачання гарячої води та теплової енергії здійснювалися за показниками загальнобудинкового лічильника.

Щодо посилань скаржниці на непроживання у квартирі вказує, що відповідно до пункту 15 договору споживач має право на зменшення плати у разі тимчасової відсутності лише за умови подання письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує таку відсутність, із дотриманням передбаченого договором порядку. Договором також передбачено можливість повідомлення виконавця телефоном, факсом або особисто.

Разом з цим, відповідачка не скористалася передбаченим договором порядком повідомлення позивача про тимчасову відсутність та не подала відповідної заяви і підтверджуючих документів. Отже, на думку позивача, правові підстави для звільнення від нарахувань або їх зменшення відсутні.

Мотивуючи наведеним, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

5. Позиція учасників справи.

19 червня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив ТОВ "ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС".

Відповідно до чинного Цивільного процесуального кодексу України, під час апеляційного перегляду справи не передбачено подання окремої відповіді на відзив. Зокрема, розділ ЦПК, що регулює апеляційне провадження, містить процедуру подання апеляційних скарг, відзивів та додаткових документів, однак окремо не передбачає подання відповіді на відзив.

У зв`язку з цим, подана 19 червня 2026 року ОСОБА_1 відповідь на відзив підлягає оцінці та враховується судом апеляційної інстанції як письмові пояснення учасника справи.

В обґрунтування поданих пояснень вказує, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини у справі та помилково визнав правомірним нарахування позивачем плати за теплопостачання та гаряче водопостачання за показниками загальнобудинкових лічильників.

Вказує, що наявність у квартирі засобів індивідуального обліку виключає можливість нарахування за нормативами.

Вказує, що вона не проживала у квартирі, відтак не могла споживати послуги. Син скаржниці ОСОБА_2 ніколи у квартирі не проживав та договору не укладав.

Просить апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

Установлено, що позивач ТОВ «ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС», починаючи із 01 липня 2014 року, є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, який надає ці послуги та нараховує плату за них, згідно затверджених тарифів.

Відповідно до даних свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 12 червня 2014 року квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (по частки) (а.с. 5).

Аналогічні відомості про право власності відповідачів на квартиру містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується даними витягів №22888838 від 12 червня 2014 року №22888814 від 12 червня 2014 року (а.с. 6-7).

06 червня 2018 року між ТОВ "ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС" та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, відповідно до якого виконавець зобов`язується своєчасно надавати Споживачам відповідної якості послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, а Споживачі зобов`язуються своєчасно оплачувати наданні послуги за встановленими тарифами, у строк та на умовах, що передбачені договором (а.с. 8-9).

Відповідно до пункту 4 договору в квартирі АДРЕСА_1 , встановлені засоби обліку води і теплової енергії. Засобом обліку ГВП є лічильник ЛК-15 заводський номер 7990108, лічильник тепла Ultraheat T230, заводський номер 68235528.

Відповідно до пункту 7 договору плата за наданні послуги справляється згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України№ 630 від 21.07.2005.

Відповідно до пункту 8 договору оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору гарячої води та тепла у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок.

Відповідно до пункту 9 договору справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається за винятком випадків передбачених абзацом 5 пункту 15 Правил.

Згідно пункту 9.1 договору у разі виявлення несправності засобів обліку, закінчення міжповіркового інтервалу та не проведення споживачем періодичної повірки засобів обліку, здійснювати нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії, відповідно до методики нарахування розміру плати встановленої Правилами, з моменту виявлення (або настання) одного з таких випадків до моменту його усунення споживачем з обов`язковим наданням виконавцеві підтверджуючих документів.

Відповідно пункту 15 укладеного договору споживач має право на зменшення розміру плати за послуги у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання , проходження військової служби, відбування покарання) за умови здійснення розрахунків за надані послуги згідно з нормативами (нормами споживання).

Згідно підпунктів 6, 7 пункту 16 договору споживач зобов`язаний контролювати міжповірочний інтервал. Проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку теплової енергії, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Контролювати міжповірочний інтервал засобів обліку гарячого водопостачання. Проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку теплової енергії, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки (а.с. 8-9 зворот).

Матеріали справи містять розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги за особовим рахунком НОМЕР_2 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якого розмір заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період із грудня 2022 року по травень 2025 року становить 12 400,78 гривень (а.с. 10).

Згідно даних розрахунку заборгованості за послуги з постачання гарячої води за особовим рахунком НОМЕР_2 за період із листопада 2023 року по травень 2025 року становить 640,98 гривень (а.с. 11).

Відповідно до даних листа ТОВ "ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС" №406 від 18 червня 2025 року, адресованого ОСОБА_1 , за результатом розгляду її заяви від 23 травня 2025 року убачається, що індивідуальний лічильник гарячої води ЛК DN 15 №7990108 та лічильник з обліку теплової енергії ULTRAHEAT T230 №68235528 були зняті з абонентського обліку 10 липня 2023 року у зв`язку із закінченням міжповіркового інтервалу про проходження періодичної повірки. 23 травня 2025 року позивачем отримано документи про повірку індивідуальних засобів обліку, у зв`язку з цим засоби обліку поновлені на абонентському обліку з моменту звернення, тобто з 23 травня 2025 року (а.с. 36).

Відповідно до даних свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №ПЗЗМ0087322752025 від 07 травня 2025 року теплолічильник ULTRAHEAT T230 №68235528 відповідає вимогам ДСТУ 9109:2021 (а.с. 45).

Відповідно до даних свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №ИИ-06806260425023 від 29 квітня 2025 року лічильник води ЛК DN 15 №7990108 відповідає вимогам ДСТУ 3580-97 (а.с. 46).

На підтвердження доводів непроживання у квартирі відповідачкою надано копію закордонного паспорту (а.с. 37-42).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Згідно статті 319 ЦК України власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Правовідносини між виконавцем послуг з постачання централізованого опалення, гарячого водопостачання та споживачем - фізичною особою регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII (далі - Закон №2189-VIII) виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Порядок оплати житлово-комунальних послуг унормовано статтею 9 Закону №2189-VIII , згідно якого споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Надання послуги з постачання теплової енергії унормовано статтею 21 Закону №2189-VIII.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до пункту 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830, плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

Рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання". Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільчого обліку відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги визначеного договором.

Відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та теплопостачання" та Наказу Мінрегіону № 315 від 22 листопада 2018 року "Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" для розподілу не приймаються показання вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії, що зняті (надані), починаючи з дати встановлення факту виходу його з ладу (закінчення строку повірки засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу) або встановлення факту несанкціонованого втручання в його роботу (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розукомплектування, у тому числі порушення цілісності пломб, тощо) до дати прийняття на абонентський облік відремонтованого чи заміненого вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії або повіреного засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про безпідставне нарахування заборгованості за показаннями загальнобудинкового засобу обліку за наявності у квартирі індивідуальних засобів обліку.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, індивідуальні засоби обліку гарячої води та теплової енергії, установлені у квартирі відповідачів, були зняті позивачем з абонентського обліку 10 липня 2023 року у зв`язку із закінченням міжповіркового інтервалу та відсутністю на той час документів, які підтверджували проходження ними періодичної повірки.

Сама по собі наявність фізично встановленого у квартирі засобу вимірювальної техніки не є достатньою підставою для проведення розрахунків за його показаннями, якщо такий засіб не перебуває на абонентському обліку та не має відповідно свідоцтва про проведення повірки.

Посилання скаржниці на те, що у квітні-травні 2025 року індивідуальні засоби обліку пройшли повірку та були визнані придатними, не спростовують висновків суду про те, що за період виникнення заборгованості індивідуальні засоби обліку мали чинні сертифікати та були придатні для застосування їх показників при нарахуванні заборгованості.

Суд враховує, що позивач після надання відповідачкою документів про проходження засобі обліку відповідної повірки поновив засоби обліку на абонентському обліку саме із дати звернення відповідачки.

Посилаючись на незаконність нарахування, відповідачка не надала доказів того, що у період з 10 липня 2023 року до 23 травня 2025 року засоби обліку перебували на абонентському обліку, були належним чином оформлені для проведення розрахунків, а їх показання передавалися виконавцю та підлягали врахуванню при нарахуванні плати, матеріали справи не містять.

Необґрунтованими є твердження скаржниці про те, що проходження засобами обліку повірки у 2025 році автоматично свідчить про необхідність проведення перерахунку всієї суми заборгованості за період, у якому вони не перебували на абонентському обліку.

Установлено, що поновлення засобів обліку на абонентському обліку здійснено 23 травня 2025 року. Доказів неправомірності саме такої дати поновлення абонентського обліку або доказів того, що відповідачка до цієї дати зверталася до виконавця з необхідними документами та вимагала поновити прилади на абонентському обліку раніше, матеріали справи не містять.

Посилання скаржниці на положення пункту 12 Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12 жовтня 2018 року № 270, є необґрунтовані, оскільки таким визначено, що не вимагається повторне прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку, який раніше був прийнятий на абонентський облік, в реконструйованій, капітально відремонтованій будівлі, якщо реконструкція, капітальний ремонт будівлі були здійснені без заміни такого вузла обліку. не спростовує встановлених обставин справи.

У цій справі, обставин, визначених пунктом 12 Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік не установлено.

Посилання відповідачки на її не проживання у квартирі та не споживання комунальних послуг протягом певного періоду, не припиняє її обов`язку як власника житла брати участь у витратах, пов`язаних із забезпеченням відповідного об`єкта житлово-комунальними послугами.

Крім цього, доказів того, що в період відсутності відповідачки теплопостачання до квартири відповідачки не здійснювалось чи було відключене матеріали справи не містять

Суд звертає увагу, що умовами укладеного договору передбачено спеціальний порядок зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача. Зокрема, пунктом 15 договору встановлено необхідність подання письмової заяви та офіційного документа, який підтверджує таку відсутність.

Аналогічне право споживача визначене пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до якого споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Доказів звернення ОСОБА_1 до позивача у будь-якому вигляді, в тому числі електронними засобами, із відповідною заявою та документами у встановленому договором порядку до виникнення спірної заборгованості матеріали справи не містять.

Надана скаржницею копія закордонного паспорта свідчить про її перебування за межами України, однак не підтверджує дотримання передбаченого договором та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" порядку звернення до виконавця із заявою про зменшення розміру плати у зв`язку з тимчасовою відсутністю.

Необґрунтованими також є доводи скаржниці щодо безпідставності солідарного стягнення заборгованості із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Як установлено судом, квартира АДРЕСА_2 належить відповідачам на праві спільної часткової власності, кожному з них належить по частки.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, обов`язок з оплати житлово-комунальних послуг, пов`язаних із користуванням та утриманням об`єкта нерухомості, виникає не лише з факту підписання договору, а й безпосередньо випливає із права власності на таке майно.

Посилання скаржниці на те, що договір укладений лише із ОСОБА_1 , не звільняє іншого співвласника від обов`язку брати участь в оплаті житлово-комунальних послуг, які надаються щодо належної їм на праві спільної часткової власності квартири.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду розрахунки заборгованості, які відображають щомісячне нарахування, договір про надання послуг, відомості щодо статусу засобів обліку та документи щодо їх поновлення на абонентському обліку. Натомість відповідачка не надала жодних доказів, які б підтверджували неправильність розрахунку позивача за спірний період.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції послався на положення, яких фактично немає у відповідному пункті Методики № 315, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Зокрема, скаржниця посилається на те, що суд нібито неправильно застосував пункт 11 Методики № 315, оскільки, на її думку, цей пункт регулює розподіл теплової енергії між власниками машино-місць у будинку з паркінгом.

Разом з тим, із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції убачається, що суд послався не на пункт 11 Методики № 315, а на пункт 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Отже, доводи апеляційної скарги у цій частині ґрунтуються на ототожненні двох різних нормативних актів Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Саме пункт 11 Правил № 630 передбачав порядок здійснення розрахунків у разі встановлення будинкових засобів обліку та, зокрема, визначав наслідки неподання споживачем показань квартирного засобу обліку. Отже доводи апеляційної скарги в цій частині не відповідає змісту судового рішення, яке оскаржується відповідачкою.

Разом з тим, колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу на те, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції послався на пункт 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які на час виникнення спірних правовідносин втратили чинність.

Як установлено вище, заборгованість, стягнення якої є предметом спору у цій справі, нарахована за період із грудня 2022 року по травень 2025 року, тоді як Правила № 630 втратили чинність 01 травня 2022 року. Отже, застосування судом першої інстанції положень зазначеного нормативно-правового акта як правової підстави для вирішення спору є помилковим.

Водночас само по собі посилання на нормативний акт, який втратив чинність за обставин цієї справи не призвело до неправильного вирішення спору.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, висновок суду першої інстанції про правомірність нарахування заборгованості ґрунтувався не виключно на положеннях Правил № 630, а на установлених у справі обставинах, зокрема на тому, що індивідуальні засоби обліку, установлені у квартирі відповідачів, 10 липня 2023 року були зняті з абонентського обліку у зв`язку із закінченням міжповіркового інтервалу та відсутністю документів, що підтверджували проходження ними періодичної повірки, а поновлені на абонентському обліку лише 23 травня 2025 року.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що помилкове посилання суду першої інстанції на положення Правил № 630, які втратили чинність, не вплинуло на правильність остаточного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за спірний період.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставою для зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 2 статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення послався на нормативно-правовий акт, який на час виникнення спірних правовідносин втратив чинність, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

В іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року слід залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 травня 2026 року зупинено дію рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року від 05 грудня 2025 року на час вирішення справи у суді апеляційної інстанції.

Дія рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року в незміненій апеляційним судом частині підлягає поновленню.

Ураховуючи положення статті 141 ЦПК України та результат розгляду апеляційної скарги, колегія суддів не убачає підстав для перерозподілу судових витрат.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року змінити, виключити з мотивувальної частини рішення суду посилання на Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Поновити дію рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року в незміненій апеляційним судом частині.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова