Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №759/20591/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/8674/2026

справа №759/20591/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.,

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Ключника А.С., дата складення повного рішення не зазначена,

у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У лютому 2025 року КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.

Вимоги мотивує тим, що позивач з 01 травня 2018 року є надавачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. З 01 листопада 2021 року у зв`язку із зміною законодавства позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Вказує, що на виконання Закону України "Про житлово-комунальні послуги" на веб-сайті оприлюднені типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому під`єднаний до мереж тепло- і водопостачання. Як наслідок квартира за зазначеною адресою під`єднана до внутрішньобудинкової системи тепло- та водопостачання, отже відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року споживачами послуг з ТЕ/ПГВ.

Вказує, що відповідачі від послуг з ЦО/ЦПВ, а з 01 листопада 2021 року від послуг з ТЕ/ПГВ у встановленому законом порядку не відмовлялися, отже виникнення цивільних правовідносин між сторонами підтверджується діями сторін, а саме: позивач щомісячно надає відповідачам послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року послуг з ТЕ/ПГВ, надсилає останнім платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідачі споживають надані послуги та зобов`язані оплатити їх вартість.

Разом з цим, відповідачі у порушення вимог законодавства у сфері комунальних послуг своєчасно не сплачували за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 31 липня 2025 року складає 81 578,67 гривень: за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 16 428,65 гривень, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 19 179,77 гривень, за період з 01 листопада 2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 22 472,34 гривень; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 20 857,12 гривень.

Крім того, позивач на підставі Договору про відступлення права вимоги від 11 жовтня 2018 року за № 602-18, укладеного з ПАТ «Київенерго», набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 15 146,38 гривень та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 13 309,83 гривень.

Зазначає, що у період до 31 жовтня 2021 року заборгованість відповідачів із сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення становить 316,26 гривень.

З період з 01 листопада 2021 року заборгованість із плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії становить 1 517,13 гривень, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води становить 807,40 гривень.

З посиланням на частину 2 статті 625 ЦК України та статтю 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" вказує, що із відповідачів на користь позивача слід стягнути 3% річних, інфляційні втрати.

Крім цього, на підставі статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" із відповідачів підлягає стягненню пеня.

Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 133059,55 гривень, з яких:

- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення 15 146,38 гривень;

- інфляційну складову боргу у розмірі 2 590,03 гривень, три проценти річних у розмірі 680,96 грн;

- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 13 309,83 грн;

- інфляційну складову боргу у розмірі 2 275,98 гривень, три проценти річних у розмірі 598,40 грн;

- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 16 428,65 гривень;

- інфляційну складову боргу у розмірі 2 809,30 гривень, три проценти річних у розмірі 738,61 грн;

- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 19 179,77 гривень;

- інфляційну складову боргу у розмірі 3 279,74 гривень, три проценти річних у розмірі 862,30 грн;

- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 22 472,34 грн;

- інфляційну складову боргу у розмірі 3 072,41 грн, три проценти річних у розмірі 810,13 грн, пеня у розмірі 985,66 грн;

- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 20 857,12 грн;

- інфляційну складову боргу у розмірі 2 739,03 грн, три проценти річних у розмірі 713,74 грн, пеня у розмірі 868,38 грн;

- заборгованість із плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 517,13 грн;

- заборгованість із плати за абонентське обслуговування послуг із постачання гарячої води у розмірі 807,40 грн;

- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 316,26 грн;

- судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код за ЄДРПОУ 4053842) суму заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 98 457,97 грн .

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код за ЄДРПОУ 4053842) судовий збір у розмірі 2 240,58 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції вказав, що відповідачі як споживачі послуг зобов`язані оплачувати спожиті комунальні послуги, відтак вимоги позивача є обґрунтованими.

Також суд вказав, що у зв`язку із неналежним виконанням грошового зобов`язання із відповідачів підлягають стягненню 3% річних, інфляційні втрати та пеня.

Суд відмовив у задоволенні вимоги позивача про стягнення заборгованості за послуги, спожиті до 01 травня 2018 року, вказавши, що позивачем не надано розрахунку заборгованості послуг, спожитих до 01 травня 2018 року. Суд зазначив, що наданий договір про відступлення права вимоги сам по собі не підтверджує наявність саме такої заборгованості, оскільки не містить відомостей про період її нарахування та не дає можливості перевірити, чи виникла вона в межах позовної давності.

Суд відхилив заяву про застосування позовної давності як підставу для відмови у вимогах щодо боргу до 01 травня 2018 року, оскільки встановив, що ці вимоги не доведені належними доказами. Водночас вимоги за період з 01 травня 2018 року суд задовольнив, оскільки надані докази підтверджували виникнення заборгованості, а строки звернення до суду були продовжені з урахуванням карантину COVID-19 та дії воєнного стану.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідачкою ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального права, неправильне застосування норм процесуального права.

Вказує, що не є споживачкою комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 . Зазначена адреса є місцем зареєстрованого проживання скаржниці, проте фактично вона проживала за адресою АДРЕСА_2 , де по теперішній час сплачує комунальні послуги.

Звертає увагу, що з 01 березня 2022 року постійно проживає у м. Баку (Азербайджан), на підтвердження чого посилається на дозволи на тимчасове проживання та копію закордонного паспорту.

Зазначає, що за період з 01 березня 2022 року по 2025 рік в Республіці Азербайджан проживала 1 208 днів із 1 402 днів, на підтвердження чого надає відповідь на запит до Державної прикордонної служби України.

Стверджує, що у зв`язку з тим, що вона не є ані споживачем послуг, ані власником/співвласником квартири, задоволення позову до ОСОБА_1 уважає безпідставним.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заявлену заборгованість стягнути виключно із ОСОБА_2 . Визнати ОСОБА_1 неналежним відповідачем у справі.

Не погодившись з ухваленим рішенням в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за період до 01 травня 2018 року, КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації "Київтеплоенерго") подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне дослідження доказів, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Зазначає, що позивач на підставі договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) набув право вимоги до відповідача за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та прийняв право вимоги до відповідачів у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань з оплати за спожиті послуги.

Вказана обставина, за твердженнями скаржника, не встановлена та не відображена в оскаржуваному рішенні.

Вказує, що відповідач жодних заперечень у справі №759/20591/25, зокрема щодо не користування/неотримання/ненадання послуг до 01 травня 2018 року та після 01 травня 2018 року під час розгляду справи не висловив.

Уважає, що суд необґрунтовано не взяв до уваги витяг із договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року та незаконно відмовив у задоволенні частини позовних вимог.

Стверджує, що суд передчасно та необґрунтовано застосував позовну давність. В обґрунтування наведеного посилається на пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказує, що Законом України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" відновлено перебіг строків позовної давності, які були зупинені на початку дії воєнного стану.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2026 року в частині відмовлених позовних вимог скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги позивача повністю.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.

5. Позиція учасників справи.

В судове засідання учасники справи не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомляли.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

У газеті «Хрещатик» №34 (5085) 28 березня 2018 року опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «Київенерго» як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води населенню та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води населенню.

Надалі, надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511).

З даних витягу з реєстру територіальної громади м. Києва №134924315 від 01 серпня 2025 року убачається, що з 29 травня 1975 року задекларованою адресою проживання відповідачки ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 відповідачки ОСОБА_2 . З 03 листопада 2009 року вказана адреса є задекларованим місцем проживання ОСОБА_1 (а.с. 5).

З даних витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №15569712 від 27 грудня 2013 року убачається, що квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2013 року (а.с. 44).

На підтвердження факту надання послуг позивачем надано копії корінців нарядів №782 від 19 жовтня 2018 року, №827 від 06 квітня 2019 року, №838 від 25 жовтня 2019 року, №838 від 05 квітня 2020 року, №838 від 16 жовтня 2020 року, №814 від 13 квітня 2021 року, №720 від 23 жовтня 2021 року, №265 від 20 жовтня 2022 року, №820 від 08 квітня 2023 року, №695 від 16 жовтня 2023 року, №826 від 28 березня 2024 року, №66 від 30 жовтня 2024 року, №89 від 24 березня 2025 року (а.с. 20-26).

11 жовтня 2018 року між ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" та КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" укладено Договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії). За пунктом 1.1 вказаного договору ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" відступило право вимоги, а КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання з урахуванням оплат, що отримані ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" до дати укладення цього договору (а.с. 30).

З даних додатку №1 до договору про відступлення права вимоги убачається, що до КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" перейшло право вимоги до ОСОБА_2 на суму 15 146,38 гривень (за послуги з централізованого опалення) (а.с. 28).

З даних додатку 2 до договору про відступлення права вимоги убачається, що до КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" перейшло право вимоги до ОСОБА_2 на суму 13 309,83 гривень (за послуги з централізованого гарячого водопостачання) (а.с.29).

З даних розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 липня 2025 року убачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 обліковується заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 16 428,65 гривень, за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води - 19 179,77 гривень (а.с. 6-7).

З даних розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2021 року по 31 липня 2025 року убачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 обліковується заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 22 472,34 гривень, за послуги з постачання гарячої води у розмірі 20 857,12 гривень (а.с. 8).

З даних розрахунку заборгованості плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01 листопада 2021 року по 31 липня 2025 року убачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 обліковується заборгованість із плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 517,13 гривень, із плати за абонентське обслуговування послуг із постачання гарячої води у розмірі 807,40 гривень (а.с. 9).

З даних розрахунку заборгованості внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01 березня 2020 року по 31 липня 2025 року убачається, що заборгованість із обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення становить 316,26 гривень (а.с. 10).

З даних розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01 липня 2015 року по 31 липня 2025 року убачається, що заборгованість за послуги з централізованого опалення становить 15 146,38 гривень, за послуги з централізованого опалення, за послуги з централізованого гарячого водопостачання 13 309,83 гривень (а.с. 12-13).

З даних розрахунку інфляційних втрат на трьох процентів річних заборгованості за послуги з централізованого опалення убачається, що на суму боргу 16 428,65 гривень позивачем нараховано 2 809,30 гривень інфляційних втрат та 738,61 гривень - три проценти річних (нарахування здійснено за період 01 січня 2024 року по 31 липня 2025 року) (а.с. 14).

З даних розрахунку інфляційних втрат на трьох процентів річних заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води убачається, що на суму боргу 19 179,77 гривень позивачем нараховано 3 279,74 гривень інфляційних втрат та 862,30 гривень - три проценти річних (нарахування здійснено за період 01 січня 2024 року по 31 липня 2025 року) (а.с. 15).

З даних розрахунку інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені за послуги з постачання теплової енергії убачається, що на суму боргу 22 472,34 гривень позивачем нараховано 3 072,41 гривень інфляційних втрат, 810,13 гривень - три проценти річних та 985,66 гривень - пеня (нарахування здійснено за період 01 січня 2024 року по 31 липня 2025 року) (а.с. 16).

З даних розрахунку інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені на заборгованість за послуги з постачання гарячої води убачається, що на суму боргу 20 857,12 гривень позивачем нараховано 2 739,03 гривень інфляційних втрат, 713,74 гривень - три проценти річних та 868,38 гривень - пеня (нарахування здійснено за період 01 січня 2024 року по 30 листопада 2024 року) (а.с. 17).

З даних розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних заборгованості за послуги з постачання гарячої води, надані до 01 травня 2018 року убачається, що на суму 13 309,83 гривень позивачем нараховано 2 275,98 гривень інфляційних втрат та 598,40 гривень - три проценти річних, на суму 15 146,38 гривень нараховано 2 590,03 гривень інфляційних втрат та 680,96 гривень - 3 проценти річних (а.с. 18-19).

З даних довідки про обсяги споживання послуги з постачання теплової енергії/послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ (загальний ввід) убачається, що за період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2025 року спожито 2 144,9450 м3 та 2 206,7975 Гкал (а.с. 22-23).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Згідно частини 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положеннями частини 2 статті 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII унормовано, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV, частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Аналогічне право для споживача встановлене і у пункті 6 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV, яким визначено право споживача на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає таке.

На спростування висновків суду першої інстанції ОСОБА_1 вказує, що фактично у квартирі АДРЕСА_1 не проживала, а з 2022 року перебуває за кордоном у Республіці Азербайджан, на підтвердження чого надала копії закордонного паспорту та копії посвідок на тимчасове проживання.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідачки на факт не проживання у квартирі як на підставу звільнення від сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки саме по собі фактичне непроживання зареєстрованої у житловому приміщенні особи не припиняє її статусу споживача житлово-комунальних послуг та не звільняє від обов`язку їх оплати.

Як установлено судом, ОСОБА_1 з 03 листопада 2009 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, відповідачка є особою, яка зареєстрована у житловому приміщенні, до якого здійснюється постачання житлово-комунальних послуг.

Посилання ОСОБА_1 на перебування за межами України та проживання у Республіці Азербайджан, а також в іншому житловому приміщенні колегія суддів оцінює критично, оскільки наведені обставини не свідчать про припинення її обов`язку зі сплати нарахувань за житлово-комунальні послуги та не підтверджують звернення до виконавця послуг із заявою про припинення нарахувань або здійснення перерахунку у зв`язку з тимчасовою відсутністю.

Крім того, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг у разі їх невикористання за умови тимчасової відсутності у житловому приміщенні понад 30 календарних днів та документального підтвердження такої обставини відповідно до умов договору.

Пункт 11 частини 2 статті 7 Закону передбачає, що споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 зверталась до КП «Київтеплоенерго» із заявою про проведення відповідного перерахунку або надала документи, необхідні для застосування такого механізму.

Сам факт отримання дозволів на тимчасове проживання в іншій державі та перетину державного кордону України не є доказом припинення зобов`язань перед виконавцем житлово-комунальних послуг, оскільки житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 продовжувало бути підключеним до мереж теплопостачання та водопостачання, а позивачем здійснювалось надання відповідних послуг.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність у неї статусу споживача та безпідставність покладення на неї обов`язку зі сплати заборгованості є необґрунтованими та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації "Київтеплоенерго") колегія суддів зазначає про таке.

Суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості до 01 травня 2018 року не застосовував наслідки спливу позовної давності та не виходив із того, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Підставою для відмови стало те, що наданий позивачем договір про відступлення права вимоги (цесії) сам по собі не підтверджує наявність заборгованості саме у заявленому розмірі та не містить відомостей, які б давали можливість встановити період її виникнення, обсяг фактично наданих послуг та правильність здійсненого нарахування. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність заявлених вимог належними та допустимими доказами.

Разом із тим, доводи апеляційної скарги КП «Київтеплоенерго» фактично зводяться до посилань на те, що позивач набув право вимоги за договором цесії та що строк позовної давності щодо відповідних вимог не пропущено з урахуванням положень пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також особливостей перебігу позовної давності у зв`язку із запровадженням карантину та воєнного стану.

Однак зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки питання дотримання позовної давності не було підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Сам по собі факт існування договору про відступлення права вимоги не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, зокрема факт існування заборгованості, її розмір та період виникнення.

Таким чином, посилання скаржника на відсутність пропуску позовної давності не є належним спростуванням висновків суду першої інстанції, оскільки такі доводи стосуються іншого питання, яке судом при вирішенні спору по суті як підстава відмови не застосовувалося.

Разом з цим, перевіряючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги КП «Київтеплоенерго», колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог у цій частині.

Матеріали цивільної справи містять копію договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року та додатків до нього, відповідно до яких КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до ОСОБА_2 щодо виконання грошових зобов`язань з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

У додатках №1 та №2 до вказаного договору відображено розмір вимог, які перейшли до позивача, а саме заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 15 146,38 грн та за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 13 309,83 грн.

Крім того, матеріали справи містять розрахунок заборгованості за період з 01 липня 2015 року по 31 липня 2025 року, у якому відображено помісячне нарахування плати за спожиті послуги.

Отже, колегія суддів вважає, що наданий позивачем розрахунок у сукупності з договором про відступлення права вимоги та додатками до нього дає можливість встановити період виникнення заборгованості, її розмір та складові, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження заявлених вимог є помилковим.

Разом з тим, матеріали цивільної справи містять заяву ОСОБА_2 про застосування позовної давності.

Перевіряючи наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Водночас пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції Закону України №540-IX від 30 березня 2020 року) встановлено, що на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19, строки позовної давності, визначені статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин на території України було встановлено з 12 березня 2020 року та скасовано з 30 червня 2023 року.

Крім того, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України було передбачено зупинення перебігу позовної давності на період дії воєнного стану.

Із 4 вересня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX, яким виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, при визначенні періоду, за який вимоги можуть бути задоволені, підлягає врахуванню не лише загальний трирічний строк позовної давності, а й періоди його продовження (зупинення), встановлені законом.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості убачається, що за період з березня 2017 року по квітень 2018 року (надалі нарахування у вказаному розрахунку заборгованості не відображено) за послуги з централізованого опалення нараховано 5 712,52 грн, за послуги з централізованого постачання гарячої води - 5 917,84 грн.

Водночас інша частина заборгованості, яка виникла до березня 2017 року, заявлена поза межами позовної давності, у зв`язку з чим у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням того, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги задовольняються частково, суд уважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

Звертаючись до суду із позовом позивачем заявлено вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 01 січня 2024 року по 31 липня 2025 року.

Отже на суму боргу 5 712,52 гривень інфляційні втрати за період 01 січня 2024 року по 31 липня 2025 року складають 1 084,30 грн з розрахунку - [Сукупний індекс інфляції] = 100,40% ? 100,30% ? 100,50% ? 100,20% ? 100,60% ? 102,20% ? 100,00% ? 100,60% ? 101,50% ? 101,80% ? 101,90% ? 101,40% ? 101,20% ? 100,80% ? 101,50% ? 100,70% ? 101,30% ? 100,80% ? 99,80% = 118,981% (за період Січень 2024 - Липень 2025).

[Інфляційні нарахування] = 5 712,52 грн (сума боргу) ? 118,981% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 5 712,52 грн (сума боргу) = 1 084,30 грн)

Розмір 3% річних за вказаний період становить 270,91 грн (розрахунок здійснено за формулою С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості; Д - кількість днів прострочення).

На суму боргу 5 917,84 гривень інфляційні втрати за період 01 січня 2024 року по 31 липня 2025 року складають 1 123,28 грн з розрахунку - [Сукупний індекс інфляції] = 100,40% ? 100,30% ? 100,50% ? 100,20% ? 100,60% ? 102,20% ? 100,00% ? 100,60% ? 101,50% ? 101,80% ? 101,90% ? 101,40% ? 101,20% ? 100,80% ? 101,50% ? 100,70% ? 101,30% ? 100,80% ? 99,80% = 118,981% (за період Січень 2024 - Липень 2025)

[Інфляційні нарахування] = 5 917,84 грн (сума боргу) ? 118,981% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 5 917,84 грн (сума боргу) = 1 123,28 грн)

Розмір 3% річних за вказаний період становить 280,65 грн (розрахунок здійснено за формулою С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості; Д - кількість днів прострочення).

За встановлених обставин, колегія суддів частково погоджується із доводами апеляційної скарги КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації "Київтеплоенерго"), тому рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2026 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості, яка виникла до 01 травня 2018 року слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову в цій частині.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно пункту 3 частини 2 вказаної статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Суд першої інстанції на викладене увагу не звернув, відтак зробив помилковий висновок про солідарне стягнення судових витрат.

Установлено, що за результатом перегляду справи судом апеляційної інстанції вимоги позивача задоволено на 82,7% (110 088,37 гривень * 100 / 133 059,55 гривень).

Отже, із відповідачок на користь позивача на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору слід стягнути 2 504,16 гривень (по 1 252,08 гривень з кожної).

За таких обставин рішення Святошинського районного суду міста Києва в частині розподілу судових витрат слід скасувати.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За подачу апеляційної скарги КП "Київтеплоенерго" сплачено 4 542,00 гривень судового збору, що підтверджується даними платіжної інструкції №2599 від 03 березня 2026 року.

За результатом розгляду апеляційної скарги, така задоволена на 41,5%. Отже, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України із відповідачок на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 884,92 гривень (по 942,46 гривень з кожної).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи є підставою для скасування та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2026 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за спожиті послуги, що виникла до 01 травня 2018 року, 3% річних та інфляційних втрат щодо цієї заборгованості та стягнення судових витрат скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення такого змісту.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код за ЄДРПОУ 4053842) 14 389,54 гривень, з яких: 5 712,52 гривень - заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення; 1 084,30 гривень - інфляційна складову боргу, 270,91 гривень - три проценти річних; 5 917,84 гривень - заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання; 1 123,28 гривень - інфляційна складову боргу, 280,65 гривень - три проценти річних.

Стягнути в рівних частках із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді першої інстанції 2 504,16 гривень, тобто по 1 252,08 гривень з кожної.

Стягнути в рівних частках із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 1 884,92 гривень, тобто по 942,46 гривень з кожної.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова