Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №754/3207/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 754/3207/25 Головуючий у суді першої інстанції - Зотько Т.А.

Номер провадження № 22-ц/824/8977/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року, постановлену під головуванням судді Зотько Т.А., у місті Києві, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Національна поліція України, Міністерство внутрішніх справ України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в особі законного представника ОСОБА_6 , про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просила суд встановити факт, що вона та ОСОБА_7 проживали однією сім`єю, як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу у період часу, з квітня 2024 року по 10 грудня 2024 року.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 - залишено без розгляду, оскільки під час розгляду справи у порядку окремого провадження було встановлено, що існує спір щодо права заявниці на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, як особі визначеній положеннями статей 97, 98 Закону України «Про Національну поліцію», відтак даний спір повинен вирішуватись в порядку позовного провадження шляхом звернення заявниці до суду із позовною заявою.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та дійшов помилкового висновку про наявність спору про право.

Заявниця звернулася виключно із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки саме судове рішення про встановлення такого факту є необхідною передумовою для реалізації права на одноразову грошову допомогу відповідно до статей 97, 98 Закону України «Про Національну поліцію». Інший порядок встановлення цього юридичного факту законодавством не передбачений.

На момент звернення до суду відсутнє будь-яке рішення уповноваженого органу про відмову у призначенні допомоги, а отже відсутній і спір про право. Без судового рішення про встановлення відповідного юридичного факту заявниця взагалі позбавлена можливості звернутися за призначенням допомоги, а відповідно й оскаржити можливу відмову в адміністративному суді. При цьому в порядку адміністративного судочинства юридичні факти не встановлюються, а підстав для звернення з позовом до інших осіб у порядку цивільного судочинства заявниця не має.

Таким чином, залишивши заяву без розгляду, суд першої інстанції фактично позбавив заявницю можливості реалізувати гарантоване законом право на отримання одноразової грошової допомоги та інших пов`язаних соціальних гарантій.

08 червня 2026 року від представника Національної поліції України - Залотухіної Г.О. надійшов відзив, відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі вказує, що заявлений юридичний факт не є безспірним, оскільки його встановлення заперечується заінтересованою особою -сином загиблого ОСОБА_7 .

Вважає, що встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю із загиблим вплине на коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, та на розмір належних їм виплат, а відтак свідчить про наявність спору про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанціїз підстав зазначених в позовній заяві та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник Національної поліції України - Залотухіна Г.О. заперечила щодо доводів викладених в апеляційній скарзі та просила залишити її без задоволення, оскільки між спадкоємцями загиблого ОСОБА_7 , а саме його сином та заявником виник спір щодо обставин, які ОСОБА_1 просить встановити, тому даний спір підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Інші належним чином повідомлені учасники справи не з`явились.

У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції залишаючи без розгляду подану ОСОБА_8 заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, мотивував свій висновок тим, що зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що остання просить встановити факт її спільного проживання з загиблим ОСОБА_7 однією сім`єю, як жінки та чоловік без реєстрації шлюбу у період часу з квітня 2024 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки в інший спосіб заявниця позбавлена можливості встановити даний юридичний факт, а його встановлення необхідне їй для реалізації своїх соціально-економічних прав, зокрема отриманням одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, як особі визначеній положеннями статей 97, 98 Закону України "Про Національну поліцію".

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що між заявницею та заінтересованою особою ОСОБА_5 , в особі законного представника ОСОБА_6 , існує спір щодо права заявниці на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, як особі визначеній положеннями статей 97, 98 Закону України "Про Національну поліцію", який повинен вирішуватись в порядку позовного провадження шляхом звернення заявниці до суду із позовною заявою.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про залишення без розгляду поданої ОСОБА_1 заяви про встановлення факту, що має юридичне значення відповідає з огляду на наступне.

Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження визначений Главами 1 і 6 Розділу ІV ЦПК України.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових прав чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Отже, окреме провадження як вид непозовного цивільного судочинства характеризується, зокрема, специфікою процесуальної форми розгляду справ окремого провадження, зумовленої спеціальною метою та особливим об`єктом судового захисту.

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17, провадження № 61-51сво18).

Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом, тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Найбільш важливі з точки зору суспільного буття особи юридичні факти, які підлягають визнанню в судовому порядку, визначені у частині першій статті 315 ЦПК України.

Юридична значимість фактів, що встановлюються в окремому провадженні, визначається нормами матеріального права (цивільного, сімейного, трудового тощо), які мають бути застосовані судом при вирішенні справи.

Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Щодо інших юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, то їх може бути встановлено в судовому порядку, за умов, передбачених частиною другою статті 315 ЦПК України, а саме якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такий висновок про застосування норм права викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) та від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).

Велика Палата Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) окрему увагу зосередила на обов`язку судів враховувати у справі окремого провадження обставини існування спору про право, та вказала таке:

"76. Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

77. У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов`язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. […]

88. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право".

Аналогічні за своєю суттю висновки про застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 01 червня 2026 року у справі № 451/1449/22 (провадження № 61-16152св25).

Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з у період часу з квітня 2024 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_7 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні бойового завдання в м. Дружківка, Краматорського району, Донецької області.

Метою встановлення зазначеного факту є отримання заявницею одноразової грошової допомоги на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

У статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 29 лютого 2024 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу - задоволено. Шлюб, укладений між останніми, зареєстрований 22 березня 2022 року Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 334 - розірвано. Зі змісту вказаного рішення також вбачається, що від шлюбу ОСОБА_6 до ОСОБА_7 мають малолітню дитину - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Водночас заінтересована особа ОСОБА_6 , як законний представник ОСОБА_5 , заперечує встановлення заявленого ОСОБА_1 юридичного факту.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваній ухвалу про те, що між заявницею та заінтересованою особою ОСОБА_5 , в особі законного представника ОСОБА_6 , існує спір щодо обставин спільного проживання заявниці та загиблого ОСОБА_7 , а також як наслідок цього права заявниці на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, як особі визначеній положеннями статей 97, 98 Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до вимог частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Згідно із частиною четвертою статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Відтак, враховуючи зазначену заявницею мету встановлення бажаного факту, суд враховує, що до кола осіб, які мають право на отримання відповідної грошової допомоги після смерті військовослужбовця ОСОБА_7 є також ОСОБА_5 .

Таким чином, у цій справі існує спір про право, у зв`язку із чим відповідно до вимог чинного процесуального законодавства ця справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження. (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду 01 липня 2026 року у справі № 635/11172/23 (провадження № 61-14454св25).

Отже, розглядаючи подану ОСОБА_8 заяву про встановлення факту, що має юридичне значення та залишаючи її без розгляду з підстав наявності спору про право, суд першої інстанції правильно визначився з характером правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, та встановивши, що між заявником у вказаній справі та ОСОБА_5 , в особі законного представника ОСОБА_6 виникли спірні відносини щодо обставин, які ОСОБА_8 просила встановити, що в подальшому вплине на права обов`язки ОСОБА_5 , дійшов обґрунтованого висновку про наявність між сторонами у вказаній справі спору про право та правомірно залишив заяву без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення в оскаржуваній частині відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 13 серпня 2026 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв