Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №755/24067/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року місто Київ.

Справа № 755/24067/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7818/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді: Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 року (у складі судді Галаган В.І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів») звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 5159853 від 05.12.2024 року в розмірі 44 880,00 грн. та судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна» був укладений кредитний договір № 5159853 від 05.12.2024 року, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти 12 000,00 грн. строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за його користування.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань станом на 12.11.2025 року за договором утворилась заборгованість у розмірі 44 880,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 12 000,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 26 880,00 грн., заборгованість за штрафними санкціями - 6 000,00 грн., що становить предмет спору.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором № 5159853 від 05.12.2024 року у розмірі 44 880,00 грн. та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., а всього на загальну суму 47 908 гривень 00 копійок.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача 30 січня 2026 року подав через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення, та ухвалити нове, яким задовольнити позов частково, стягнувши з відповідача 12 000 грн.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення у оскаржуваній частині ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

Вважає, що документи, надані позивачем на підтвердження набуття ним права вимоги, не можна вважати належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 ЦПК України. Відповідач також заперечує отримання від позивача повідомлення про відступлення прав вимоги, таке повідомлення йому не надходило.

Зазначає, що відповідач є захисником України та перебуває на військовій службі з 09.02.2025 про що не раз попереджав позивача, натомість кредитором не було вчинено ніяких дій, щодо зупинення нарахування відсотків, штрафів та пені, а лише було вчинено відступлення права вимоги. Оскільки відповідач вступив до лав Збройних Сил України до закінчення терміну кредитного договору то норми законодавства, які діють на період військового стану повинні застосовуватись новим кредитором у встановленому законом порядку.

Також зазначає, що кредитодавець не мав право нараховувати штраф у період дії в Україні воєнного стану відповідно до Закону України «Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану».

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

6 квітня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив позивача, яким просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Зазначає, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення Кредитного договору, на таких умовах шляхом підписання Кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заборгованість нараховано відповідно до умов Кредитного договору та додатків до нього.

Звертає увагу, що за весь період перебування права вимоги по Кредитному договору у ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. Відтак, позивач лише просить суд стягнути з Відповідача ту заборгованість за Кредитним договором, яка була нарахована Первісним кредитором на дату відступлення права вимоги .

Вказує, що на момент укладення кредитного договору відповідач не набув статусу військовослужбовця і на нього не розповсюджувались пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а в подальшому не повідомив первісного кредитора про набуття відповідного статусу.

Зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що на підставі Договору факторингу №16072025 від 16.07.2025, позивач одержав від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» право вимоги по заборгованості Відповідача, а саме Договором факторингу №16072025 від 16.07.2025, Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №16072025 від 16.07.2025, Витягом з Реєстру боржників №1 від 16.07.2025 до Договору факторингу №16072025 від 16.07.2025.

Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 5159853 від 05.12.2024 року, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 12 000,00 грн. (відкрито кредитну лінію), строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за його користування.

Відповідно до Довідки ТОВ «Лінеура Україна» від 05.12.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кредитні кошти в сумі 12 000,00 грн.

16.07.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір факторингу № 16072025 відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» за плату відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав позовні вимоги доведеними належними, допустимими та достатніми доказами, оскільки відповідачем не виконано зобов`язання за електронним кредитним договором № 5159853 від 05.12.2024 року, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 44 880,00 грн., що підлягає стягненню в межах розгляду даного спору.

Апеляційний суд враховує, що рішення суду в частині стягнення тіла кредиту не оскаржується, тому відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Досліджуючи обставини та підстави переходу права вимоги, апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

16 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Лінеруа Україна» був укладений договір факторингу №21607025, за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача. Перехід права вимоги також підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №21607025.

З реєстру боржників до договору факторингу №21607025 вбачається, що передано право вимоги до ОСОБА_2 , за основною сумою боргу 12 000 грн, сума заборгованості за відсотками 26 880 грн, сума заборгованості за штрафами 6 000, 00 грн, кількість днів прострочення - 204 (а.с.31).

Таким чином, колегія суддів визнає, що вищезазначені копія договору факторингу, акт прийому-передачі реєстру боржників, реєстр боржників, є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Фактичне відступлення прав вимоги не обмежується моментом укладення кредитного чи договору факторингу, а здійснюється на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу.

Таким чином, перехід права вимоги за кредитним договором стосувався дійсного на той момент зобов`язання та відбувся на законних підставах, оскільки реєстри прав вимоги укладені в межах чинності договорів факторингу та вже після укладення кредитного договору, а отже ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» довело своє право вимоги до відповідача ОСОБА_2 .

Зазначене узгоджується з правовим висновком викладеним в постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року в справі №727/2790/25.

Відповідач, не заперечуючи факт укладення договору, отримання кредитних коштів, заперечував проти правомірності нарахування відсотків та пені.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до п. 6.3 Договору позики від 05.12.2024 року сторони погодили штраф у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежного виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.

В свою чергу, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 року у справі № 910/10901/23 виснував, що в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.

Оскільки заявлена до стягнення неустойка нарахована за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, укладеним у 2024 році, тобто в період дії воєнного стану, така неустойка відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не підлягає стягненню.

Отже, суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 6 000,00 грн необхідно відмовити.

Щодо посилання скаржника на та що відповідач є військовослужбовцем за мобілізацією та на нього розповсюджується норми п. 15 ст.14 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому не нараховуються проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеня за невиконання зобов`язань за кредитним договором, колегія суддів зазначає наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України ", введено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(в редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021, який набрав чинності 23.04.2021 року), тобто на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесені зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту: військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває дотепер.

Крім того, Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 306/1157/15-ц (провадження № 61-2525св18), від 30 травня 2018 року у справі № 521/12726/16-ц (провадження № 61-16144св18), від 10 січня 2019 року у справі № 327/353/16-ц (провадження № 61-25229св18) та від 04 вересня 2019 року у справі № 554/10264/17 (провадження № 61-42778св18)».

Згідно витягу з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 9 лютого 2025 року молодшого лейтенанта ОСОБА_2 1990 р.н. вважати призваним на військову службу під час мобілізації.

За таких обставин судова колегія доходить висновку про наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_2 від сплати заборгованості за відсотками з 09.02.2025 року. Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем з 05.12.2024 року по 09.02.2025 року з застосуванням денної процентної ставки 1%, розмір процентів складає 8 040 грн.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких підстав, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, , а розмір стягнутої заборгованості зменшенню з 44 880,00 грн до 20 040 грн. (тіло 12 000 та 8040 проценти)

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

За результатами апеляційного перегляду позовні вимоги залишаються задоволеними частково, а саме на 44.65%, відповідно апеляційну скаргу, подану відповідачем, задоволено на 55.35%. Провівши взаєморозрахунок, щодо сплаченого судового збору позову та за подачу апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог судовий збір з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню у розмірі 659,19 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 року - змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором до 20 040 грн. (двадцяти тисяч сорока грн.)

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 659,19 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова