Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №755/13558/13 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10288/2026

Справа № 755/13558/13

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 серпня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Катющенко В.П. в м. Київ 23 березня 2026 року у справі за заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк», боржник ОСОБА_1 , про видачу дубліката виконавчого документа,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В грудні 2025 року АТ «Сенс Банк» звернувся до суду з даною заявою, просив видати дублікат виконавчого листа № 755/13558/13, виданого 27 лютого 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 717683,06 грн. та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по договору кредиту в сумі 94112,50 грн., а також про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» витрат, пов`язаних з розглядом справи в третейському суді в сумі 7530,45 грн., та про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» витрат, пов`язаних з розглядом справи в третейському суді в сумі 987,50 грн.

Заяву мотивував тим, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 грудня 2013 року постановлено видати виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25 листопада 2011 року по справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 717683,06 грн., стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту в сумі 94112,50 грн., а також стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати, пов`язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 7530,45 грн., та стягнути з ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 987,50 грн.

12 квітня 2024 року головним державним виконавцем Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стельмахом С.Л. прийнято рішення про завершення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 з підстав, визначених п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на сьогодні вимоги стягувача за даним виконавчим листом № 755/13558/13 не задоволені.

Виконавчий лист після завершення виконавчого провадження був направлений за адресою м. Київ вул. Каденюка 23, що не є ні юридичною, ні поштовою адресою АТ «Сенс Банк». Вказаний виконавчий лист після завершення виконавчого провадження за ВП № НОМЕР_1 АТ «Сенс Банк» не отримувало, місцезнаходження останнього невідоме.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2026 року заяву про видачу дублікату виконавчого листа залишено без задоволення.

АТ «Сенс Банк», не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про видачу дублікату виконавчого листа.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги наголошував, що в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала справа № 2604/13558/12 за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого документа, яка ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 грудня 2013 року задоволена та видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25 листопада 2011 року по справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

При цьому у виконавчому листі, що був виданий Дніпровським районним судом м. Києва, вказаний номер справи № 755/1355/13. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Так, дублікат документа є повторно оформленим примірником оригіналу, який має повністю відповідати оригіналу за змістом та має таку саму юридичну силу. Він видається замість втраченого документа, на ньому обов`язково робиться відмітка «Дублікат», а підписи та печатки ставляться діючі на момент видачі.

Заява АТ «Сенс Банк» про видачу дубліката виконавчого листа була скерована до Дніпровського районного суду м. Києва не у конкретній справі № 2604/13558/12 чи № 755/13558/13, а АТ «Сенс Банк» просило видати дублікат виконавчого листа, що був уже виданий 27 лютого 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва, у якому вказаний № 755/13558/13.

Вказував, що надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. З огляду на безпідставне залишення без задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа з підстав допущеної судом описки у виконавчому листі, це є перешкодою у доступі до судочинства та може бути усунуто шляхом виправлення судом описки.

Стверджував, що виконавчий лист після завершення виконавчого провадження за ВП № НОМЕР_1 АТ «Сенс Банк» не отримувало, місцезнаходження останнього невідоме.

Посилався на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 30 серпня 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10 про те, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази; оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Зазначав, що в зв`язку з поверненням виконавчого листа стягувачу постановою державного виконавця від 12 квітня 2024 року з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», трирічний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання в частині стягнення коштів з ОСОБА_1 почав відраховуватися заново з 12 квітня 2024 року.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

В судове засідання учасники справи не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки-повідомлення: позивачу АТ «Сенс Банк» - до електронного кабінету, відповідачу ОСОБА_1 - на поштову адресу. Поштове відправлення, направлене відповідачу ОСОБА_1 , повернуто до суду з відміткою Укрпошти про відсутність адресата за вказаною адресою, а тому відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вона вважається такою, що отримала судову повістку-повідомлення.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі № 359/6678/19, провадження № 61-17877св23).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходилась справа № 2604/13558/12 за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на підставі рішення Третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 952/11 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 грудня 2013 року у справі № 2604/13558/12 заяву ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено, видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25 листопада 2011 року по справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 717 683,06 грн. та стягнення з ОСОБА_1 заборгованість по договору кредиту в сумі 94 112,50 грн., а також стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрати, пов`язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 7 530,45 грн., та стягнути з ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 987,50 грн.

В подальшому ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року у справі № 2604/13558/12 задоволено заяву АТ «Альфа-Банк», замінено стягувача щодо виконання виконавчого листа № 2604/13558/12, виданого 27 лютого 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25 листопада 2011 року по справі № 952/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, з ПАТ «Укрсоцбанк» на правонаступника - АТ «Альфа-Банк».

У виконавчому листі, виданому Дніпровським районним судом м. Києва 27 лютого 2014 року за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на підставі рішення Третейського суду при Асоціації українських банків, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 717 683,06 грн., стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по договору кредиту в сумі 94 112,50 грн., а також стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрати, пов`язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 7 530,45 грн., та стягнуто з ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 987,50 грн., зазначено єдиний унікальний номер справи 755/13358/13 (а. с. 8 зворот).

Постановою від 12 квітня 2024 головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, виконавчий лист № 755/13558/13 виданий 27 лютого 2014 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 717 683,06 грн. та 94 112,5 грн., витрат, пов`язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 7 530,45 грн. та 987 грн., судового збору в розмірі 229,40 грн., повернутий стягувачу на підставі п. 3 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 33).

Згідно списку рекомендованих листів, направлених Івано-Франківським відділом державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 16 квітня 2024 року, виконавчий лист і постанову направлено стягувачу АТ «Сенс Банк» за адресою м. Київ вул. Каденюка, 23 м. Київ (а. с. 32 зворот).

Згідно виписки ЄДРПОУ, місцезнаходженням юридичної особи АТ «Сенс Банк» є м. Київ вул. Велика Васильківська 100 (а. с. 9).

Згідно довідки АТ «Сенс Банк» від 26 листопада 2025 року, складеної провідним юрисконсультом Відділу після судового супроводу Управління супроводження примусового стягнення Департаменту стягнення заставних кредитів АТ «Сенс Банк», за наслідками проведеної перевірки місцезнаходження виконавчого документа встановлено, що відповідно системи електронного документообігу (обліку вхідної документації) АТ «Сенс Банк» за період з 12 квітня 2024 року по 26 листопада 2025 року, оригінал виконавчого листа № 2775/13558/13, виданого 27 лютого 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва та постанова від 12 квітня 2024 року, прийнята головним державним виконавцем Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП № НОМЕР_1 не надходили (а. с. 10).

Листом Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14 листопада 2025 року на адвокатський запит повідомлено, що у Відділі на виконанні перебувало ВП № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 755/13558/13, виданого 27 лютого 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 717683,06 грн. та 94112,50 грн., витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом в сумі 7530,45 грн. та 987 грн. судового збору (а. с. 31 зворот).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Постановляючи оскаржувану ухвалу від 23 березня 2026 року, суд першої інстанції виходив із того, що за номером справи №755/13558/13, обліковується інша цивільна справа у спорі між іншими сторонами та про інший предмет позову, що відповідно, є підставою для відмови у задоволенні заяви АТ «Сенс Банк» про видачу дублікату виконавчого листа.

Натомість, за інформацією відділу архівних справ Дніпровського районного суду міста Києва, яка підтверджена відомостями АСДС Д3, в провадженні суду перебувала цивільна справа №2604/13558/12 за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого документа, яка ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 грудня 2013 року задоволена та видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25 листопада 2011 року, і у разі дійсної втрати виконавчого документа, дублікат якого просить видати заявник, останньому слід звертатися до суду з відповідною заявою в межах розгляду справи № 2604/13558/12.

Апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Зазначене конституційне положення знайшло розвиток у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У Рішенні Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) звертав увагу, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до § 51-53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Мотиви й підстави втрати виконавчого листа не мають правового значення для застосування підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, зокрема, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308 цс 19) зроблено висновок, що «якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».

Єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13 (провадження № 61-17590 св 20), від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34 св 21), від 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12 (провадження № 61-14111 св 20), від 14 грудня 2022 року у справі № 753/20452/21 (провадження № 61-7673 св 22), від 01 березня 2023 року у справі № 433/1335/14-ц (провадження № 61-12614 св 22).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Апеляційний суд враховує і вважає слушними доводи апеляційної скарги, що заява АТ «Сенс Банк» про видачу дубліката виконавчого листа була скерована до Дніпровського районного суду м. Києва не у конкретній справі № 2604/13558/12 чи № 755/13558/13, а АТ «Сенс Банк» просило видати дублікат виконавчого листа, що був уже виданий 27 лютого 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва, у якому вказаний № 755/13558/13.

При цьому суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що виконавчий лист з номером справи № 755/13558/13 вже було звернуто до примусового виконання в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1.

З урахуванням встановлених обставин та наведених вимог закону, суду першої інстанції при вирішенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа належало дати оцінку не вибірково, а всім доказам, які були подані АТ «Сенс Банк» разом із заявою, а саме копії виконавчого листа № 755/13558/13, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 27 лютого 2014 року, зі змісту якого прямо вбачається, що він був виданий на підставі судового рішення від 30 грудня 2013 року у справі № 755/13558/13, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 717 683,06 грн., стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по договору кредиту в сумі 94 112,50 грн., а також стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрати, пов`язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 7 530,45 грн., та стягнуто з ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 987,50 грн., та копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № НОМЕР_1 від 12 квітня 2024 року, в якій зазначено виконавчий документ, який підлягає примусовому виконанню - виконавчий лист, виданий Дніпровським районним судом м. Києва 27 лютого 2014 року у справі № 755/13558/13, у якому боржником зазначено ОСОБА_1 , а стягувачем - АТ «Сенс Банк».

Також суду першої інстанції належало перевірити, чи не видавався виконавчий лист із номером № 2604/13558/12 на примусове виконання справи № 2604/13558/12, у якій ухвалою від 30 грудня 2013 року вирішувалось питання про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду, перевірити, чи не було допущено самим судом першої інстанції описки у єдиному унікальному номері справи при видачі виконавчого документу 27 лютого 2014 року, та вже виходячи з результатів цих процесуальних дій, розглянути по суті заяву про видачу дубліката виконавчого листа.

Отже, суд першої інстанції від встановлення обставин, що мають значення для справи, безпідставно усунувся, а тому апеляційний суд позбавлений можливості їх перевірити самостійно.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про відмову АТ «Сенс Банк» в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа, до перевірки обставин, чи не видавався Дніпровським районним судом м. Києва виконавчий лист № 2604/13558/12, та надання повної, всебічної та належної оцінки доказам, долученим до заяви АТ «Сенс Банк» про видачу дубліката виконавчого листа, є передчасними і помилковими.

Європейський Суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «DeGeouffre dela Pradellev. France» від 16 грудня 1992 року).

Враховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції не може вважатися законною і обґрунтованою, постановлена за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала постановлена в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які апеляційний суд позбавлений можливості перевірити самостійно, та з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.