Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №756/4612/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9940/2026

Справа № 756/4612/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 серпня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Рукавцем Олександром Володимировичем , на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Пукала А.В. в м. Київ 16 березня 2026 року про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, просив визнати виконавчий напис, вчинений 15 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В. за реєстровим номером 7430 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості в розмірі 8529,36 грн. таким, що не підлягає виконанню, покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16 березня 2026 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у особі представника Рукавця О.В. , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність ухвали, порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 16 березня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що 16 грудня 2025 року адвокат Рукавець О.В. через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подав заяву про вступ у справу як представник позивача, що беззаперечно підтверджує намір сторони брати участь у процесі та підтримувати позовні вимоги. Разом із заявою було подано клопотання про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до ст. 212 ЦПК України. Суд першої інстанції зобов`язаний був розглянути вказане клопотання. Нерозгляд судом клопотання про участь у засіданні в режимі відеоконференції та подальше формальне залишення позову без розгляду через неявку є істотним порушенням права на доступ до правосуддя.

Посилався на усталену правову позицію Верховного Суду, згідно якої нерозгляд клопотання про відеоконференцію позбавляє сторону об`єктивної можливості взяти участь у засіданні у законний спосіб, що є проявом надмірного формалізму та безумовною підставою для скасування відповідного судового рішення.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

В судовому засіданні брав участь представник ОСОБА_1 - адвокат Рукавець О.В. у режимі відеоконференцзв`язку, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись шляхом направлення судової повістки-повідомлення: ОСОБА_1 , ТОВ «Фінфорс», ОСОБА_4 - до електронного суду, ОСОБА_3 - на поштову адресу.

Поштові відправлення, направлені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , повернуті до суду з відміткою Укрпошти про відсутність адресатів за вказаною адресою, а тому відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вони вважаються такими, що отримали судову повістку-повідомлення. Крім того, ОСОБА_1 повідомлений про розгляд справи через свого представника - адвоката Рукавця О.В., який представляє його інтереси в апеляційному суді.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі № 359/6678/19, провадження № 61-17877св23).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що в судові засідання, призначені на 11 лютого 2026 року та 16 березня 2026 року позивач ОСОБА_1 та його представник Рукавець О.В. не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, шляхом надсилання судової повістки: позивачу на адресу, зазначену ним у позовній заяві, а його представнику до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд». При цьому до суду не надходило доказів поважності неявки сторони позивача або заяв про розгляд справи за їх відсутності.

Залишаючи позов без розгляду ухвалою від 16 березня 2026 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд першої інстанції встановив, що в судові засідання 11 лютого 2026 року та 16 березня 2026 року позивач та його представник не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, та прийшов до висновку, що позовна заява має бути залишена без розгляду у разі повторної неявки позивача в судове засідання.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже за змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Правове значення в такому разі має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанова Верховного Суду від 20 червня 2022 року у справі № 607/2015/17).

Подібні висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18, від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16, від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21, від 25 травня 2026 року у справі № 766/3193/25.

Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання (див. постанову Верховного Суду від 07 липня 2023 року в справі № 522/2301/19, від 25 травня 2026 року у справі № 766/3193/25).

Норми ЦПК України про залишення позову без розгляду сконструйовані таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 9901/221/21).

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 17 листопада 2021 року у справі № 640/17803/15-ц, від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21, від 24 березня 2025 року у справі № 706/208/15-ц.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року відкрито провадження у справі. Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження) (а. с. 44).

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року, вивчивши матеріали справи, судом було прийнято рішення перейти до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 17 грудня 2025 року (а. с. 57).

16 грудня 2025 року до суду надійшло клопотання адвоката Рукавця О.В. про вступ у справу як представника, у якій він також просив провести судове засідання 17 грудня 2025 року в режимі відеоконференції (а. с. 77).

17 грудня 2025 року учасники справи в судове засідання не з`явились, розгляд справи було відкладено до 11 лютого 2026 року (а. с. 67), повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток від 19 грудня 2025 року.

Згідно довідки Оболонського районного суду м. Києва, документ в електронному вигляді «Судова повістка про виклик до суду в справі цивільній, цивільній, про адміністративне правопорушення, іншій» від 19 грудня 2025 року по справі № 756/4612/25, було надіслано одержувачу Рукавець О.В. в його електронний кабінет та доставлено 23 грудня 2025 року о 23:20:07 (а. с. 73).

11 лютого 2026 року учасники справи в судове засідання не з`явились, розгляд справи було відкладено до 16 березня 2026 року (а. с. 81), повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток від 12 лютого 2026 року.

Згідно довідки Оболонського районного суду м. Києва, документ в електронному вигляді «Судова повістка про виклик до суду в справі цивільній, цивільній, про адміністративне правопорушення, іншій» від 12 лютого 2026 року по справі № 756/4612/25, було надіслано одержувачу Рукавець О.В. в його електронний кабінет та доставлено 16 лютого 2026 року о 23:44:11 (а. с. 89).

Згідно ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Отже, у розглядуваній справі суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, правильно виходив з того, що станом на 16 березня 2026 року мала місце повторна неявка належним чином повідомленого позивача у судове засідання, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України є підставою для залишення позову без розгляду.

Загалом справа перебувала у провадженні суду першої інстанції понад одинадцять місяців.

З урахуванням вищевикладених правових висновків Верховного Суду, у разі повторної неявки позивача у підготовче або судове засідання поважність причин такої неявки не має процесуального значення для вирішення питання щодо залишення позову без розгляду.

Оскільки 16 березня 2026 року позивач або його представник до суду не з`явилися, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подали, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що невирішення судом клопотання про участь у засіданні 17 грудня 2025 року в режимі відеоконференції та подальше формальне залишення позову без розгляду через неявку позивача є істотним порушенням права на доступ до правосуддя, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 ЦПК України учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Згідно ч. 3 ст. 212 ЦПК України суддя (суддя-доповідач) розглядає заяву учасника справи, його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду без повідомлення учасників справи. За результатами розгляду заяви постановляється ухвала.

Згідно ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Апеляційний суд враховує, що клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було подане представником позивача пізніше, ніж за п`ять днів до судового засідання, а саме за один день до судового засідання - 16 грудня 2025 року.

У постанові Верховного Суду від 06 серпня 2026 року у справі № 205/7768/25 (провадження № 61-5764св26) викладено правовий висновок, згідно якого:

«Щодо доводів касаційної скарги про те, що суд не розглянув заяву адвоката Мокрого Д. В. від 06 листопада 2025 року про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, то сама по собі відсутність процесуальної ухвали за умов, що представник не з`явився до суду та не просив про відкладення розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення».

У справі, що переглядається, клопотання представника Бондаренка О.С. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції дійсно підлягало розгляду судом з постановленням відповідної ухвали. Разом із тим, відсутність такої ухвали, з урахуванням правових висновків Верховного Суду від 06 серпня 2026 року у справі № 205/7768/25, не призвела до порушення процесуальних прав позивача, оскільки судове засідання 17 грудня 2025 року не відбулося і після цього розгляд справи відкладався ще двічі, при цьому кожного разу представник позивача був належним чином повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи через електронний суд.

Апеляційний суд враховує, що у поданому клопотанні від 16 грудня 2025 року представник позивача просив провести в режимі відеоконференції лише одне судове засідання 17 грудня 2025 року, а не всі судові засідання, призначені у справі, відтак, у суду першої інстанції були відсутні підстави забезпечувати участь представника позивача у в режимі відеоконференції у наступних судових засіданнях.

Під час розгляду справи апеляційним судом представник ОСОБА_1 - адвокат Рукавець О.В. в судовому засіданні пояснив, що як він вважав, подання клопотання про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції на 17 грудня 2025 року забезпечує вирішення цього питання і на наступні судові засідання, а тому не з`являвся до суду, чекаючи розгляду вже заявленого клопотання. Разом із тим, апеляційний суд відхиляє наведені доводи як такі, що не ґрунтуються на нормах процесуального права, а лише на їх особистому помилковому тлумаченні представником позивача.

При цьому позивачу через його представника судом були створені всі умови для того, щоб бути обізнаним про дату, час і місце розгляду справи, шляхом направлення представнику позивача до електронного кабінету судових повісток, щоб він міг належно використати передбачені статтею 43 ЦПК України процесуальні права, проте останній не скористався цими правами у повному обсязі з власної ініціативи.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції не припустився порушень норм процесуального права, на які в апеляційній скарзі посилався позивач.

За загальним правилом, залишення позову без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Рукавцем Олександром Володимировичем , залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 16 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 13 серпня 2026 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.