Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №753/2274/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№33/824/3293/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року місто Київ

справа № 753/2274/26

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В.,

при секретарі Балковій А.С.

за участю:

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника-адвоката Вознюка В`ячеслава Анатолійовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника-адвоката Вознюка В`ячеслава Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 21 травня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Дарницького районного суду міста Києва від 21 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник-адвокат Вознюк В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Посилався в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не вживав алкогольні напої.

Зазначав про те, що працівники поліції самостійно, не демонструючи спорядження пристрою «Drager» ОСОБА_1 , підготовлено алкотестер для проходження останнім огляду. Перед пропонуванням ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, поліцейський, у якого була бодікамера відійшов від ОСОБА_1 та інших поліцейських у яких також були включені бодікамери і почав зупиняти автомобілі, перевіряючи водіїв. Тим самим, відеозапис не містить проходження огляду на стан сп`яніння, а також жодних матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не складалось.

Вказував, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому просив закрити провадження по справі, скасувавши постанову Дарницького районного суду міста Києва від 21 травня 2026 року.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисник-адвокат Вознюк В.А. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги та пояснення до апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Вознюка В.А., проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З'ясовуючи ці обставини суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд першої інстанції, притягуючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП виходив з того, що ОСОБА_1 порушив п.2.9 а ПДР України.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно з пунктом 2.9 (а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Слід зазначити, що відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є порушенням вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України і утворює самостійний склад правопорушення, так само, як і за керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння, а суб'єктивна сторона передбачає умисну форму вини.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.

За правилами ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до п.п.3, 6, 7 вказаної Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №563723, 11 січня 2026 року, о 00.10 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Peugeot», д.н.з. НОМЕР_1 , у місті Києві по вул. Ревуцького, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, результат позитивний - 0,58% алкоголю в крові. З результатом огляду ОСОБА_1 не погодився. В закладі охорони здоров`я проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції було виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, що відповідають Інструкції, які зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, в зв`язку з чим останньому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager» Alсotest 6820 на що ОСОБА_1 погодився. Результат огляду за допомогою приладу «Drager» Alсotest 6820 становить 0,58% алкоголю в крові. З результатом огляду ОСОБА_1 не погодився (час на відео 00:18:31), а тому працівниками поліції було запропоновано останньому пройти огляд у лікаря-нарколога, на що ОСОБА_1 не погодився (00:19:20).

Враховуючи зазначене, працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №563723 відносно ОСОБА_1 за порушення останнім п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що вина ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується наявними у справі доказами, а саме:

відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 11 січня 2026 року серії ЕПР1 №563723;

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11 січня 2026 року, в якому зазначено, що огляд не проводився;

даними проведеного тесту від 11 січня 2026 року за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, за результатами якого у ОСОБА_1 виявлено наявність алкоголю в розмірі 0,58 %;

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів в якому останній зазначив про незгоду з його результатами;

постановою про накладення адміністративного стягнення про справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6493918;

відеозаписом з камери.

Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а за змістом п.8 Порядку №1103 від 17 грудня 2008 року у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Сукупність наведених доказів підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції самостійно, не демонструючи спорядження пристрою «Drager» ОСОБА_1 , підготовлено алкотестер для проходження останнім огляду. Перед пропонуванням ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, поліцейський, у якого була бодікамера відійшов від ОСОБА_1 та інших поліцейських у яких також були включені бодікамери і почав зупиняти автомобілі, перевіряючи водіїв. Тим самим, відеозапис не містить проходження огляду на стан сп`яніння, а також жодних матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не складалось, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки дані доводи стосуються порушення водієм п.2.9 ПДР України, а як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, згідно якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування від впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції так як не погодився з результатами проходження на місці зупинки та відмовився від проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

Практика Європейського суду з прав людини щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації ст.6, яка гарантує кожному право на справедливий суд.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява №16347/02).

З огляду на вищезазначені положення суд не може змінювати суть обвинувачення яке викладене у протоколі про адміністративне правопорушення.

Оскільки судом першої інстанції було самостійно змінено кваліфікацію порушення ОСОБА_1 ПДР України, а саме з п.2.5 на п.2.9 а, а відтак постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям судом апеляційної інстанції нової постанови за якою ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, внаслідок порушення останнім п.2.5 ПДР України.

Суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідно до санкції ст.130 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладання адміністративного стягнення стягується судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на час винесення судом рішення становить 665,60 грн., в зв`язку з чим, відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у вказаному розмірі.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Київський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Вознюка В`ячеслава Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 21 травня 2026 року - скасувати та постановити нове судове рішення.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн. 60 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: Борисова О.В.