Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №369/5119/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року м. Київ

Справа №369/5119/26

Апеляційне провадження №33/824/2670/2026

Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Липченко О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2026 року за матеріалами, які надійшли від Відділення поліції 3 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП,

В С Т А Н О В И В

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 805498 від 11 березня 2026 року, 10 березня 2026 року о 17 год 15 хв по бульвару Дружби у с. Петропавлівська Борщагівка ОСОБА_2 , керуючи автомобілем TOYOTA RAV 4 д.н.з. НОМЕР_1 , не врахувала швидкість руху та не забезпечила зупинку транспортного засобу при появі перешкоди, внаслідок чого здійснила наїзд на собаку.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 805499 від 11 березня 2026 року, 10 березня 2026 року о 17 год 15 хв по бульвару Дружби у с. Петропавлівська Борщагівка ОСОБА_2 , керуючи автомобілем TOYOTA RAV 4 д.н.з. НОМЕР_1 , здійснила наїзд на собаку, після чого залишила місце дорожньо-транспортної пригоди.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2026 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124, ст. 122-4 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Судове рішення мотивовано тим, що матеріалами провадження не доведено, що ОСОБА_2 порушила п.п. 12.1, 12.3 ПДД України, а також що внаслідок цих дій було пошкоджено транспортні засоби або інше майно. Щодо протоколу, складеного у відношенні ОСОБА_2 за ст. 122-4 КУпАП, то склад такого правопорушення передбачає наявність вини у формі прямого умислу. З пояснень ОСОБА_2 слідує, що після зіткнення з собакою, вона побачила, що тварина побігла далі, тому на її думку не було підстав для виконання п. 2.10 ПДД України. Враховуючи пояснення ОСОБА_2 суд дійшов висновку, що до протоколу не долучено доказів, що її дії були спрямовані на приховання факту дорожньо-транспортної пригоди або обставин її скоєння. Таким чином, оскільки належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, матеріали справи не містять, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Не погодилася із вказаною постановою ОСОБА_1 , її захисником - адвокатом Труновим Ю.А. 08 квітня та 09 квітня 2026 року подано дві ідентичні за змістом апеляційні скарги.

Подані апеляційні скарги є ідентичними (тотожними) за змістом, а тому розгляду підлягає одна апеляційна скарга.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова є незаконною з огляду на те, що висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення суперечать наявним в матеріалах справи доказам.

Посилається на те, що в результаті ДТП постраждала собака, яка належить ОСОБА_1 , в результаті чого останній було завдано матеріальних збитків.

Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги зміст складених відносно ОСОБА_2 протоколів, в яких було зазначено, що саме ОСОБА_2 не розрахувала безпечної швидкості, покинула місце пригоди, після зіткнення не зупинилася, не увімкнула аварійних габаритів, не повідомила про подію в поліцію та не упевнилась про спричинені ушкодження тварині та наявність власника у тварини.

Зазначає, що наданий скаржником ветеринарний паспорт № НОМЕР_2 є належним та достатнім підтвердженням права власності на собаку.змінювати обставини, викладені у протоколі.

Звертає увагу, що за результатами обстеження у собаки діагностовано тяжкі тілесні ушкодження (переломи). Протягом кількох днів тварина перебувала під наглядом лікарів, у подальшому було проведено оперативне втручання.

Вважає, що ОСОБА_2 не могла не помітити тварину на узбіччі дороги та не відчути удару транспортного засобу в момент зіткнення із вказаною твариною.

Посилається на те, що судом не враховано, що на момент ДТП були присутні свідки події, а також наявний відеозапис із камер відеоспостереження, де відображенні події пригоди.

Окрім цього, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася у присутності власниці тварини ОСОБА_1 , яка безпосередньо надала свідчення правоохоронцям, якими було складено протоколи про адміністративні правопорушення на ОСОБА_2 , у вигляді письмового пояснення.

Вказує, що не узгоджуються доводи ОСОБА_2 в частині пояснень про здійснення нею екстренного гальмування, адже на відео видно, як автомобіль ОСОБА_2 без зниження швидкості переїхав тварину і поїхав далі.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2026 року та прийняти нову, якою притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтями 124, 122-4 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та її захисник - адвокат Новікова Н.І., заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а постанову районного суду - без змін.

В повторно призначене судове засідання ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Трунов Ю.А. не з`явились про розгляд прави судом повідомлялись у встановленому законом порядку.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 122-4 КУпАП передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Так, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 805498 від 11 березня 2026 року, 10 березня 2026 року о 17 год 15 хв по бульвару Дружби у с. Петропавлівська Борщагівка ОСОБА_2 , керуючи автомобілем TOYOTA RAV 4 д.н.з. НОМЕР_1 , не врахувала швидкість руху та не забезпечила зупинку транспортного засобу при появі перешкоди, внаслідок чого здійснила наїзд на собаку (а.с. 1).

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 805499 від 11 березня 2026 року зазначено, що 10 березня 2026 року о 17 год 15 хв по бульвару Дружби у с. Петропавлівська Борщагівка ОСОБА_2 , керуючи автомобілем TOYOTA RAV 4 д.н.з. НОМЕР_1 , здійснила наїзд на собаку, після чого залишила місце дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 2).

На схемі місця дорожньо-транспортної пригоди від 10 березня 2026 року вказано місце наїзду на тварину (а.с. 3). Схема ДТП містить підпис ОСОБА_1 , але не містить підпису ОСОБА_2 , що вказує на її складення виключно на підставі пояснень ОСОБА_1 .

В матеріалах справи відсутні пояснення ОСОБА_2 , проте наявні пояснення надані ОСОБА_1 та рапорт працівника поліції, в якому вказано, що особу правопорушника було встановлено на підставі відеозапису.

Разом з тим дані про свідків, потерпілих в протоколі не зазначені. Також відсутні в протоколі дані про відеозапис та такий не був долучений до матеріалів справи як додаток до протоколу.

Таким чином процесуальний статус ОСОБА_1 в протоколі та при оформленні пояснень не був визначений.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що вона є потерпілою особою, оскільки є власником собаки. Однак, як вже вказано вище, ні у протоколі, ні у поясненнях такий її процесуальний статус не визначений. У суді першої інстанції її статус був визначений, як свідка. Наданий ОСОБА_1 ветеринарний паспорт на собаку, виданий датою після дорожньо-транспортної пригоди, в поясненнях наданих при складенні протоколу вона не вказувала на належність їй собаки, а матеріали справи не містять ідентифікації собаки, що була учасником пригоди. Вказане у сукупності унеможливлює зробити висновок про наявність прав потерпілої особи при ДТП 10 березня 2026 року.

Судом першої інстанції ні ОСОБА_1 , ні працівники поліції не були допитані в якості свідків. Відеозапис, на підставі якого, як вказано, у рапорті працівника поліції, не був представлений суду першої інстанції.

ОСОБА_1 до апеляційної скарги були долучені нові докази, які не були предметом розгляду судом першої інстанції. При цьому в апеляційній скарзі не вказано причини їх неподання працівникам поліції при складанні протоколу та суду першої інстанції.

В порядку визначеному ч. 9 ст. 294 КУпАП апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим неподання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення місцевим судом.

Оскільки такі обставини особою, яка подала апеляційну скаргу не зазначено та апеляційним судом не встановлено, подані на стадії апеляційного розгляду справи докази не можуть бути прийняті до уваги судом.

Таким чином доказами правопорушення у цій справі є схема ДТП та пояснення ОСОБА_1 , які не є належними та допустимими доказами з огляду на вищевикладені обставини.

Суд першої інстанції також вказав, що у протоколі не визначено, яку саме дорожню обстановку, відповідно до п.п. 12.1 ПДР України, не врахувала водій (складні погодні умови, інтенсивність руху, тощо), з якою саме швидкістю рухався автомобіль та з якою мав рухатися задля виконання вимог даних пунктів правил дорожнього руху. Також в протоколі не зазначено про момент виявлення перешкоди у вигляді собаки, яка потрапила на проїзну частину, а саме, чи вона раптово вибігла на проїзну частину, чи перебувала на ній статично, чи була об`єктивна можливість виконати водієм вимоги пункту 12.3 ПДР України.

Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки дійсно матеріали справи не містять конкретних даних щодо обставин ДТП, ідентифікації собаки, що була учасником пригоди, а також заподіяних збитків та осіб, що потерпіли від цієї пригоди. В протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про пошкодження транспортних засобів чи іншого майна внаслідок зазначеного ДТП. Додані до протоколу матеріали також не містять підтвердження того, що мала місце дорожньо-транспортна пригода та внаслідок цього було спричинено пошкодження будь-якого майна.

Відповідальність за ст. 124 КУпАП наступає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Матеріалами справи, наявними станом на час розгляду справи судом першої інстанції, не доведено, що ОСОБА_2 порушила п.п. 12.1, 12.3 ПДР України, а також що внаслідок цих дій було пошкоджено транспортні засоби або інше майно.

Що стосується протоколу, складеного у відношенні ОСОБА_2 за ст. 122-4 КУпАП, то склад такого правопорушення передбачає наявність вини у формі прямого умислу. З пояснень ОСОБА_2 слідує, що після зіткнення з собакою, вона побачила, що тварина побігла далі, тому на її думку не було підстав для виконання п. 2.10 ПДР України. До протоколу не долучено доказів, що дії ОСОБА_2 були спрямовані на приховання факту дорожньо-транспортної пригоди або обставин її скоєння.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові відповідають обсягу наданих суду першої інстанції доказів, яким надана належна оцінка, висновки суду є обґрунтованими.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Істотних порушень суддею районного суду норм матеріального чи процесуального права, порушення принципів повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, порушення прав учасників судового розгляду, порушення положень КУпАП, Конституції України, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, у тому числі на які посилається скаржник, які б могли вплинути на правильність прийнятого рішення, при апеляційному перегляді не встановлено, судове рішення є законним та обґрунтованим, належним чином умотивованим.

Суд першої інстанції дослідив наявні в матеріалах справи докази, врахував пояснення, надані учасниками судового розгляду та ухвалив постанову, яка відповідає нормам законодавства, які передбачені нормами чинного КУпАП.

Крім того, виходячи з положень ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою щодо якої її винесено, а також потерпілим. Як вже вказано вище ОСОБА_1 такий процесуальний статус не був визначений та не був доведений, а тому подана нею апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що подану у справі апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2026 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, оскарженню не підлягає.

Суддя: Соколова В.В.