Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №761/22209/26 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року місто Київ

Справа № 761/22209/26

Провадження № 33/824/3965/2026

Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 17 червня 2026 року (суддя Мєлєшак О. В.)

у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИВ

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 676347 ОСОБА_1 26.05.2026 о 19 год. 10 хв. на вул. Прорізна в м. Києві, керуючи автомобілем марки «Вольво», д.н.з. НОМЕР_1 , під час перестроювання, не надав перевагу в русі автомобілю «БМВ», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого сталось зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками. Таким чином, ОСОБА_1 порушив п. 10.3 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Шевченківський районний суд м. Києва постановою від 17 червня 2026 року ОСОБА_1 визнав винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і застосував до нього адміністративне стягнення у штрафу в розмірі 850 грн, стягнув судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погодившись із постановою, ОСОБА_1 16 липня 2026 року подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Клопотання про поновлення строку мотивоване тим, що справа була розглянута без участі ОСОБА_1 , копія постанови поштовим зв`язком йому не надсилалася, а файл із текстом постанови від 17 червня 2026 року було завантажено до системи «Електронний суд» лише 15 липня 2026 року та доставлено до його електронного кабінету 16 липня 2026 року.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на істотне порушення права на захист, оскільки до судового засідання 11 червня 2026 року він через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу для ознайомлення з її матеріалами. На підтвердження поважності неявки додав довідку військової частини НОМЕР_3 від 09 червня 2026 року про проходження військової служби за призовом під час мобілізації. У клопотанні також повідомляв про відсутність у його електронному кабінеті матеріалів адміністративної справи та просив надати можливість ознайомитися з ними, а також витребувати відеозапис із камер системи «Безпечне місто». Незважаючи на це, клопотання залишилося невирішеним, а суд у постанові помилково зазначив, що клопотання про відкладення не подавалося.

Щодо суті події не заперечує, що перед зіткненням перестроював автомобіль «Volvo» з крайньої правої смуги до середньої. Водночас стверджує, що в умовах затору завчасно увімкнув покажчик повороту, а водій автомобіля «BMW», який перебував у середній смузі, зупинився та залишив перед собою достатній простір, чим фактично надав йому можливість завершити перестроювання. Зазначає, що на момент початку руху на зелений сигнал світлофора автомобіль «Volvo» вже більшою частиною знаходився у середній смузі та рухався прямолінійно, тоді як водій «BMW» різко почав рух, змістився ліворуч та правою задньою частиною автомобіля допустив контакт із лівою передньою частиною «Volvo», що вбачається із доданих фотознімків розташування автомобілів після ДТП та копією схеми місця ДТП.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін. Також надав відеозапис із камер спостереження системи «Безпечне місто», на якому безпосередньо зафіксовано події, що передували зіткненню, сам момент дорожньо-транспортної пригоди та подальший рух транспортних засобів. Пояснив, що до події транспортний потік протягом тривалого часу, близько 15 хвилин, перебував у заторі, автомобіль «Volvo» намагався перестроїтися перед керованим ним автомобілем «BMW», однак він не мав наміру створювати для цього додатковий проміжок і продовжував рух у своїй смузі.

ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з`явився. У клопотанні від 03 серпня 2026 року, посилаючись на проходження військової служби, просив оцифрувати матеріали справи, відкласти її розгляд, витребувати відеозапис із камер системи «Безпечне місто» та не розглядати апеляційну скаргу за його відсутності.

Вирішуючи зазначене клопотання, апеляційний суд враховує, що відповідно до частини шостої статті 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, та інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Саме по собі проходження військової служби не свідчить про об`єктивну неможливість участі особи у будь-якому судовому засіданні протягом невизначеного часу. При цьому ОСОБА_1 не навів конкретного періоду такої неможливості, не повідомив можливих дат, коли він може взяти участь у розгляді справи, та не надав відомостей, які дозволяли б визначити розумний строк відкладення.

Апеляційний суд також бере до уваги, що відеозапис із камер системи «Безпечне місто», витребування якого просив сам ОСОБА_1 і на відсутність якого він посилався як на одну з причин неможливості повноцінно обґрунтувати свою позицію, наданий потерпілим та досліджений судом. Позиція ОСОБА_1 щодо механізму ДТП детально викладена у його письмових поясненнях, апеляційній скарзі та доданих до неї матеріалах. За таких обставин наявних доказів достатньо для повного та об`єктивного апеляційного перегляду, а потреби у невизначеному за тривалістю відкладенні розгляду справи немає і тому апеляційний суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Відповідно до частини другої статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку або якщо в його поновленні відмовлено.

Із картки руху документа вбачається, що файл із текстом постанови суду першої інстанції від 17 червня 2026 року був доставлений до електронного кабінету ОСОБА_1 лише 16 липня 2026 року. Апеляційну скаргу сформовано та подано цього ж дня. За таких обставин причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними, а клопотання про його поновлення підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, додані до неї докази, пояснення потерпілого та відеозапис із камер системи «Безпечне місто», перевіривши законність, обґрунтованість і вмотивованість постанови суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

За приписами пункту 10.3 ПДР у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.

Відповідно до визначення, наведеного у пункті 1.10 ПДР, дати дорогу - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частиною сьомою статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, однак не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд вправі дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим їх ненадання до місцевого суду або необґрунтованим їх відхилення місцевим судом.

Суд першої інстанції виходив із того, що винуватість ОСОБА_1 є доведеною та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, додатком до протоколу, а саме: схемою місця та наслідків дорожньо-транспортної пригоди, в якій відображено місце зіткнення, зафіксованою локалізацією пошкоджень транспортних засобів, письмовими поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди, які містять дані про обставини ДТП, та іншими матеріалами адміністративної справи. При цьому суд вказав, що в судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та завчасно, а тому вважав за можливим розглянути справу за відсутності особи відносно якої складено протокол.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, а також підтверджуються належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи.

Системне тлумачення пунктів 10.1 і 10.3 ПДР свідчить про те, що спеціальний обов`язок водія, який змінює смугу, виникає до початку перестроювання та зберігається до завершення маневру. Водій повинен не лише подати сигнал про намір змінити смугу, а й обрати такі момент, швидкість і траєкторію маневру, за яких транспортний засіб, що вже перебуває у смузі, на яку здійснюється перестроювання, не буде змушений змінювати швидкість або напрямок руху для уникнення зіткнення.

При цьому відповідно до пункту 9.4 ПДР подавання попереджувального сигналу не дає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів, а тому сам факт завчасного увімкнення ОСОБА_1 лівого покажчика повороту не свідчить про набуття ним переваги перед автомобілем, який перебував у смузі, на яку здійснювалося перестроювання.

Із дослідженого відеозапису чітко та послідовно вбачається, що автомобіль «Volvo S40» під керуванням ОСОБА_1 , перебуваючи у крайній правій смузі, розпочав зміщення ліворуч із наміром зайняти середню смугу, у якій уже перебував автомобіль «BMW» під керуванням ОСОБА_2 Автомобіль «BMW» не створював для «Volvo» достатнього проміжку для завершення перестроювання та продовжував рух у межах займаної ним смуги. Незважаючи на те, що можливості безпечно завершити маневр не було, ОСОБА_1 не припинив перестроювання, а продовжив зміщувати автомобіль «Volvo» вліво.

На відеозаписі не зафіксовано описаного в апеляційній скарзі механізму, за яким автомобіль «Volvo» нібито вже завершив перестроювання, рухався прямолінійно в середній смузі, а водій «BMW» після попереднього надання переваги різко стартував, змінив напрямок руху та намагався випередити чи об`їхати «Volvo» зліва. Навпаки, запис відображає безперервний процес саме перестроювання «Volvo» до зайнятої середньої смуги та поступове скорочення бічного інтервалу між транспортними засобами.

Безпосередній контакт відбувається під час незавершеного маневру «Volvo», коли його передня ліва частина контактує з правою задньою частиною автомобіля «BMW». Така локалізація контакту відповідає пошкодженням, зафіксованим у матеріалах справи й узгоджується зі схемою ДТП та змістом протоколу про адміністративне правопорушення.

Твердження апелянта про те, що автомобіль «Volvo» на момент зіткнення був уже більш ніж на 80 відсотків розташований у середній смузі, не змінює правової оцінки його дій, оскільки правила дорожнього руху не пов`язують завершення перестроювання з перебуванням певної частини кузова в іншій смузі. Вирішальним є те, чи завершено зміну смуги безпечно та чи надано дорогу транспортному засобу, який має перевагу. Відеозапис однозначно свідчить, що до моменту контакту маневр «Volvo» безпечно завершений не був.

Не заслуговує на увагу й довід апелянта про те, що попередня зупинка або уповільнення автомобіля «BMW» означали надання йому переваги, оскільки, як пояснив потерпілий, він не мав наміру пропускати «Volvo» перед своїм автомобілем. Ці пояснення узгоджуються з відеозаписом. Проте навіть незалежно від суб`єктивного наміру потерпілого правове значення має встановлена пунктом 10.3 ПДР черговість руху, за якою водій «BMW», який перебував у середній смузі, мав перевагу, а тому не був зобов`язаний зменшувати швидкість, зупинятися чи іншим чином створювати умови для перестроювання «Volvo». Сам факт того, що він «не пропустив» автомобіль ОСОБА_1 , не є порушенням ПДР і не звільняє останнього від обов`язку дати дорогу.

Додані ОСОБА_1 фотознімки автомобілів після ДТП цього висновку не спростовують. Вони відображають лише статичне положення транспортних засобів після контакту та не дозволяють окремо від відеозапису достовірно встановити їх траєкторії до зіткнення. Певний кут розташування автомобіля «BMW» після пригоди не свідчить про те, що саме його водій здійснював маневр, який став причиною ДТП, оскільки положення транспортного засобу після контакту може змінюватися внаслідок самого зіткнення, гальмування та подальшого руху.

Таким чином, версія ОСОБА_1 про те, що дорожньо-транспортна пригода стала наслідком раптового та неправомірного маневру водія «BMW», є несумісною з безпосереднім відеозаписом події та спростовується ним. Натомість зафіксований на відео механізм ДТП повністю узгоджується з фактичними обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, за якими ОСОБА_1 під час перестроювання не надав переваги транспортному засобу, що рухався в попутному напрямку по смузі, на яку він мав намір перестроїтися, продовжив маневр за відсутності безпечного інтервалу та допустив зіткнення.

У сукупності протокол про адміністративне правопорушення, схема місця ДТП, відомості про локалізацію пошкоджень, письмові пояснення учасників події та безпосередній відеозапис із камер системи «Безпечне місто» утворюють взаємоузгоджену сукупність доказів, яка поза розумним сумнівом підтверджує порушення ОСОБА_1 вимог пункту 10.3 ПДР та причинний зв`язок цього порушення з пошкодженням транспортних засобів.

Щодо доводів апеляційної скарги про розгляд справи судом першої інстанції без участі ОСОБА_1 апеляційний суд виходить із такого.

Статтею 268 КУпАП особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, гарантовано право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правничою допомогою та оскаржувати постанову. Матеріалами справи дійсно підтверджується, що до розгляду справи місцевим судом ОСОБА_1 подав клопотання про відкладення розгляду, у зв`язку із чим твердження оскаржуваної постанови про відсутність такого клопотання не відповідає матеріалам справи.

Водночас зазначений процесуальний недолік за конкретних обставин цієї справи сам по собі не свідчить про неправильність висновку місцевого суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та не є достатньою підставою для скасування постанови.

Апеляційний перегляд у справах про адміністративні правопорушення за змістом статті 294 КУпАП передбачає можливість суду апеляційної інстанції самостійно досліджувати докази, у тому числі нові, перевіряти доводи скарги, усувати неповноту дослідження обставин місцевим судом та давати власну оцінку сукупності доказів. Саме під час апеляційного розгляду було одержано і безпосередньо досліджено відеозапис, на витребуванні якого наполягав сам ОСОБА_1 . Цей доказ об`єктивно відтворює механізм події та усуває ту неповноту доказового матеріалу, на яку апелянт посилався.

Крім того, позиція ОСОБА_1 щодо всіх істотних обставин ДТП відома суду з його письмових пояснень, апеляційної скарги та доданих до неї фотознімків. Особисті пояснення у судовому засіданні не можуть змінити зміст безпосередньо зафіксованої на відео послідовності руху транспортних засобів, а апелянт не зазначив жодних інших конкретних обставин, які могли б бути встановлені виключно шляхом його особистого допиту та поставити під сумнів достовірність відеозапису.

За таких обставин допущена місцевим судом неповнота процесуального розгляду була усунута апеляційним судом шляхом повного дослідження доказів, у тому числі того доказу, одержання якого просив сам апелянт, а тому доводи про порушення права на захист не спростовують правильності вирішення справи по суті та не дають підстав для скасування законної й обґрунтованої постанови.

Підстав для закриття провадження у справі за пунктом 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення апеляційний суд не встановив.

Відповідно до частини восьмої статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 17 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 17 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Желепа