Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №369/8689/24 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року місто Київ

Справа № 369/8689/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6435/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепи О. В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Марченко Вікторією Анатоліївною, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2025 року (ухвалено у складі судді Янченка А.В., повне рішення складено 24 листопада 2025 року)

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського Олександра Володимировича, Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьов Іван Сергійович, Державний нотаріус Кицюк Олександр Павлович, ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про визнання торгів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У 2024 році позивач звернувся до суду із цим позовом, у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 24 лютого 2025 року (т. 2 а. с. 155-159, прийнята ухвалою суду від 19 травня 2025 року) просив:

1) визнати недійсними електронні торги з продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , який був проведений 23 листопада 2020 року, реєстраційний номер лота: 451121, результати якого оформлені протоколом проведення електронний торгів № 512820;

2) витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власником спірної квартири, право власності на яку він набув 26 грудня 2016 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.

27 листопада 2020 року право власності на цю квартиру було припинене без його волі та відома на користь ОСОБА_3 (яка 18 липня 2023 року подарувала її ОСОБА_2 ) внаслідок примусового виконання (продаж з прилюдних торгів), яке здійснювалося з істотними порушеннями закону, оскільки підставою для відкриття виконавчого провадження стали ухвали Рівненського міського суду про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання у справі № 569/4465/13-ц про стягнення кредитної заборгованості, які в листопаді 2023 року були скасовані Рівненським апеляційним судом як незаконні та такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Незважаючи на це, ТОВ «Вердикт Капітал», використовуючи зазначені ухвали, звернулося до приватного виконавця Кошарського О.В., який 03 липня 2020 року відкрив виконавче провадження. Водночас позивач не був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій, зокрема проведення торгів, а стягувач (який набув права вимоги від первісного кредитора) свідомо вводив суд в оману, зокрема щодо втрати виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання, який фактично був пропущений і не поновлювався у встановленому законом порядку.

У межах цього виконавчого провадження квартира, що належала позивачу, була реалізована на електронних торгах ДП «СЕТАМ» 23 листопада 2020 року. За результатами торгів право власності було зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Позивач вважав такі торги недійсними, оскільки вони проведені на підставі незаконного виконавчого провадження та з порушенням його прав як власника.

Указував, що ОСОБА_3 не є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки майно вибуло з володіння позивача без його волі та за відсутності належної правової підстави. Надалі квартира була безоплатно передана за договором дарування сину ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , який також не може вважатися добросовісним набувачем, а тому квартира має бути витребувана з його володіння на користь позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 24 листопада 2025 року в задоволенні позову відмовив.

Скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.06.2024, а саме скасував арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги по 40 000 грн кожному.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із таким рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Марченко В.А. 23 грудня 2025 року подала засобами поштового зв`язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим і ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, а суд неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив докази та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам.

Вважає, що суд не надав належної оцінки поданим позивачем доказам на підтвердження своєї правової позиції, а тому рішення недостатньо вмотивоване.

Зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення на адресу позивача будь-яких матеріалів виконавчого провадження, оскільки відповідно до поданих документів прослідковується, що адреса, яка вказана в документах виконавчого провадження не збігається з адресою місця реєстрації позивача на дату вчинення відповідних дій. Опис та арешт квартири був здійснений без проникнення всередину квартири та за відсутності її власника. Відсутні дані про вихід державного виконавця та оцінювача на об`єкт оцінки та не надання боржником доступу до квартири. Позивач не був повідомлений належним чином про призначені електронні торги та про вартість (оцінку) реалізованого майна, внаслідок чого такими торгами порушено його права як власника на спірне майно. Однак, всі ці порушення, на які вказував позивач як на підставу свого позову в повній мірі не були досліджені судом першої інстанції та відповідно не надано належної правової оцінки спірним правовідносинам.

Указує на нерелевантність застосованої судом постанови Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 5011-15/2551-2012, з огляду на відсутність подібності у правовідносинах.

У решті апеляційна скарга викладає обставини справи та повторює зміст позову.

Щодо судових витрат зазначає, що єдиною заявою по суті справи, яка підготовлена представником відповідачів є відзиви на позов.

Рух справи в суді

15 січня 2026 року на запит суду надійшли матеріали справи № 369/8689/24 (т. 4 а. с. 30).

Ухвалою від 16 січня 2026 року Київський апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без руху для надання доказів сплати судового збору за подання скарги (т. 4 а. с. 31-33).

Ухвалою від 21 січня 2026 року Київський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у справі, установив строк для подачі відзиву протягом 5-ти днів з дня отримання ухвали (т. 4 а. с. 40-41). Іншою ухвалою - справу призначив до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 березня 2026 року (т. 4 а. с. 42-43).

Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі разом із копією апеляційної скаргою відповідно до ч. 1 ст. 361 ЦПК України надіслана учасникам справи та доставлена їм (їх представникам) 22 січня 2026 року о 17:30:42 (т. 4 а. с. 44-52).

Таким чином, установлений судом 5-ти денний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, з урахування приписів ч. 6 ст. 272 ЦПК України, закінчується 28 січня 2026 року.

Судове засідання 10 березня 2026 року не проводилося у зв`язку із участю судді Поліщук Н.В. у XX черговому з`їзді суддів України як делегата від Київського апеляційного суду, наступне судове засідання призначено на 14 квітня 2026 року (т. 4 а. с. 84-85).

Судове засідання 14 квітня 2026 року не проводилося у зв`язку із перебуванням судді Поліщук Н.В. на лікарняному, наступне судове засідання призначено на 02 червня 2026 року (т. 4 а. с. 132-133).

У судовому засіданні 02 червня 2026 року після заслуховування пояснень учасників справи оголошено перерву до 07 липня 2026 року для додаткового вивчення матеріалів справи (т. 4 а. с. 145).

Судове засідання 07 липня 2026 року відкладено за клопотанням представника позивача, наступне судове засідання призначено на 11 серпня 2026 року (т. 4 а. с. 166-167).

У судовому засіданні 11 серпня 2026 року представник позивача - адвокат Марченко В.А. доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з викладених у ній підстав.

Відповідач ОСОБА_2 , його представник - адвокат Кривошей О.Ю., який також представляв інтереси ОСОБА_3 , а також представник ТОВ «Вердикт Капітал» - Ліпкевич І.В. - кожен окремо проти апеляційної скарги заперечили в повному обсязі, просили відмовити в її задоволенні.

Від представника Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, заяв чи клопотань до суду не подали, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення ДП «Сетам», приватного виконавця Кошарського О.В., державного нотаріуса Кицюка О.П. та приватного нотаріуса Леденьова І.С. колегія суддів вважала за можливе розглядати справи за відсутності цих осіб.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

27 січня 2026 року представник ТОВ «Вердикт Капітал» - адвокат Арсемікова І.В. засобами поштового зв`язку подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

На спростування доводів апеляційної скарги зазначала, що позивач належним чином повідомлявся про проведення виконавчих дій, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження. Скасування ухвал про заміну стягувача, видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строк для пред`явленням його до виконання, що мало місце після проведення електронний торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними, оскільки така підстава має існувати на момент проведення торгів. ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, який придбав майно з електронних торгів і таке майно не може бути витребуване відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на надання відзиву у встановлений судом строк.

09 березня 2026 року приватний виконавець Кошарський О.В. подав пояснення, які фактично є відзивом на апеляційну скаргу, а тому залишаються колегією суддів без розгляду як такі, що подані із пропуском строку на його подання, а також не містять доказів надіслання усім учасникам справи, зокрема позивачу, відповідачам-фізичним особам.

26 березня 2026 року представник ОСОБА_3 - адвокат Кривошей О.Ю. подав відзив на апеляційну скаргу, який залишається колегією суддів без розгляду як такий, що поданий із пропуском строку на його подання без клопотання про продовження такого строку.

13 квітня 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кривошей О.Ю. подав додаткові пояснення у справі, які фактично є відзивом на апеляційну скаргу, а тому залишаються колегією суддів без розгляду як такі, що подані із пропуском строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та відсутністю запиту суду на подання таких пояснень.

Подібних висновків щодо залишення без розгляду поданих із пропуском строку відзиву та не запитуваних судом пояснень викладено Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц, у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд першої інстанції вважав встановленим, що 26 грудня 2016 року ОСОБА_1 набув у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горобинською Ганною Анатоліївною, серія та номер 1070.

Право власності на вищезазначену квартиру було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 26.12.2016.

03.07.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кошарським Олександром Володимировичем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 569/4465/13-ц, виданого 10.02.2020 Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з позивача на користь ПАТ «Родовід Банк» суми боргу.

30.07.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кошарським Олександром Володимировичем в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, згідно з якою описано та накладено арешт на спірне майно, що належало боржнику, в особі позивача.

Відповідно до Звіту про оцінку майна від 31 серпня 2020 року ринкова вартість об`єкта оцінки - квартири АДРЕСА_2 , складає 855 050,00 грн. (вісімсот п`ятдесят п`ять тисяч п`ятдесят гривень 00 коп.).

21.09.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кошарським Олександром Володимировичем на адресу ДП «СЕТАМ» направлено заявку на реалізацію арештованого майна, належного позивачу.

23.11.2020 проведено електронні торги, на яких реалізовано майно боржника (реєстраційний № лота 451121).

Стартова ціна продажу 598 535,00 грн, ціна продажу - 610 505,70 грн. Торги відбулися, переможець торгів - ОСОБА_3 .

27 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кошарським Олександром Володимировичем на підставі протоколу проведення електронних торгів від 23.11.2020 № 512820 складено та видано акт про проведені електронні торги.

У подальшому відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.11.2020 вбачається, що власником спірного майна є ОСОБА_3 , підстави для державної реєстрації: свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 8087, виданий 27.11.2020, видавник приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьов І.С.

З 18.07.2023 новим власником спірної квартири зазначено ОСОБА_2 , який набув у власність спірну квартиру на підставі договору дарування, серія та номер: 681, виданий 18.07.2023, видавник: Липовецька державна нотаріальна контора Вінницької області.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь головуючого судді Желепи О. В., пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

За приписами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення мають бути зазначені мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Верховний Суд від 18 березня 2026 року у справі № 203/4503/24 скасовуючи судові рішення про відмову в задоволенні позову про визнання недійсними торгів та витребування майна, виходив із того, що зміст оскаржених судових рішень свідчить, що суди по суті вимогу про недійсність торгів не розглянули; зокрема, суди не надали жодної оцінки тому, чи діяв приватний виконавець під час проведення виконавчих дій з урахуванням принципу «розумної обачності», який безумовно має застосовуватися у виконавчому провадженні, а тому суди зробили передчасний висновок про відмову в задоволенні позову.

Рішення суду мотивовано так:

- спірним майном у цьому спорі є однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка використовується для проживання родини відповідача ОСОБА_2 , його дружини та їх малолітньої доньки, як єдине їхнє житло. Конкуруючий суспільний інтерес позивача у поверненні майна до його власності не може вважатися співмірним із тими негативними наслідками, яких зазнає життя відповідача ОСОБА_2 , як набувача майна;

- одним з критеріїв для відмови суду у втручанні у мирне володіння добросовісним набувачем спірним майном є темпоральний критерій, за яким особа, яка добросовісно набула право власності на майно та володіла цим майном тривалий час, не може бути позбавлена права власності на таке майно (постанова Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 5011-15/2551-2012). Положеннями ЦК України прямо не передбачено строки, в межах яких володіння майном добросовісним набувачем призводить до набуття права власності, однак, з огляду на відсутність прямо встановленого строку в положеннях ЦК України та наявність позовної давності, визначеної статтею 257 ЦК України, таке володіння не може становити менше 3 років;

- ОСОБА_3 придбала спірне майно 27.11.2020 і воно перебуває у власності її родини і використовується для проживання більше трьох років, що є підтвердженням непропорційності втручання у право відповідача на мирне володіння спірним майном;

- на момент продажу з публічних торгів спірного майна позивач мав невиконане грошове зобов`язання перед ТОВ «Вердикт Капітал» (правонаступника ПАТ «Родовід Банк») відповідно до рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26.06.2013 у справі № 569/4465/13-ц. Добровільно позивачем вищевказане рішення виконано не було, а тому дії приватного виконавця Кошарського О.В. щодо реалізації ним спірного майна на прилюдних торгах були вчинені ним в рамках відкритого виконавчого провадження у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», отже висновки позивача про незаконність позбавлення його права власності на спірне майно не можуть вважатися законними та обґрунтованими;

- на підтвердження понесених судових витрат, відповідачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 надано договір про надання правничої (правової) допомоги від 02 липня 2024 року та договір про надання правничої (правової) допомоги від 03 березня 2025 року, протоколи погодження договірної ціни, додаткові угоди №1 до договору, звіти на надані послуги, акти приймання-передачі від 28 лютого 2025 року і 09 червня 2025 року та квитанції до прибуткового касових ордерів. Матеріали справи не містять клопотання позивача про зменшення розміру судових витрат. Ураховуючи те, що матеріалами справи підтверджено понесення відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судових витрат у зв`язку із розглядом справи, суд робить висновок, що з позивача на користь відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід стягнути судові витрати, пов`язані із надання професійної правничої допомоги у розмірі по 40 000 гривень кожному.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у позові, однак не провів повного аналізу підстав недійсності торгів, а висновок про неможливість витребування квартири значною мірою обґрунтував лише тривалим проживанням родини відповідача та, так званим, темпоральним критерієм, що не відповідає належній послідовності вирішення спору й підлягає виправленню апеляційним судом шляхом зміни мотивувальної частини рішення таким чином.

Щодо правової природи електронних торгів та критеріїв їх недійсності

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права або інтересу в разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Застосований судом спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та спричиненим ним наслідкам, а його реалізація має забезпечувати реальне поновлення прав позивача.

Визнання електронних торгів недійсними є способом захисту цивільного права, спрямованим на усунення правових наслідків примусового продажу майна. Застосування такого способу захисту вимагає встановлення того, що саме правовий результат торгів порушив суб`єктивне право або охоронюваний законом інтерес позивача, а скасування цього результату здатне забезпечити їх поновлення.

За змістом частини першої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна здійснюється шляхом проведення електронних торгів або за фіксованою ціною.

Примусова реалізація майна охоплює комплекс юридично взаємопов`язаних дій, до яких належать опис та арешт майна, визначення його вартості, передання майна на реалізацію, оприлюднення інформації про лот, реєстрація учасників, проведення торгів, визначення переможця, сплата ним ціни продажу, складення протоколу й акта про проведені торги та подальше оформлення права власності. Кожна із цих дій має власне правове значення, а їх сукупність забезпечує досягнення кінцевого цивільно-правового результату - переходу права власності на реалізоване майно до переможця торгів.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом положень статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України продаж майна на аукціонах і публічних торгах до договорів купівлі-продажу та передбачають застосування до таких відносин загальних положень про купівлю-продаж з урахуванням установлених законом особливостей.

У постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, у зв`язку із чим проведення такої процедури є правочином. При цьому боржник є особою, майно якої примусово відчужується, переможець торгів набуває статусу покупця, виконавець реалізує надані йому законом повноваження щодо примусового продажу майна, а організатор торгів забезпечує функціонування електронної торгової системи та проведення аукціону відповідно до встановленого порядку.

Оскільки продаж майна на електронних торгах має правову природу правочину, питання його недійсності вирішується з урахуванням статей 203, 204 і 215 ЦК України.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, яка діє доти, доки його недійсність прямо не встановлена законом або доки він не визнаний судом недійсним.

У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 зроблено висновок, що презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, обставини, якими обґрунтовується недійсність електронних торгів, підлягають оцінці з урахуванням правового та фактичного стану, що існував на час проведення таких торгів і оформлення їх результатів. При цьому події, які настали після завершення торгів, можуть враховуватися для з`ясування обставин справи, але самостійної зворотної дії щодо вже вчиненого правочину вони не мають, якщо інший правовий наслідок прямо не встановлений законом.

У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц Велика Палата Верховного Суду визначила, що для визнання електронних торгів недійсними суд повинен установити: 1) чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні електронних торгів; 2) чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; 3) чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів (пункт 46).

Перший із наведених критеріїв передбачає встановлення конкретної норми законодавства, яка діяла на момент проведення торгів, змісту її порушення, часу вчинення відповідної дії або бездіяльності та суб`єкта, яким допущено порушення.

Другий критерій вимагає встановлення причинного зв`язку між відповідним порушенням та результатом електронних торгів. Такий вплив може полягати в тому, що за умови додержання закону майно не підлягало б переданню на реалізацію, торги не могли б відбутися у визначений час або на встановлених умовах, початкова ціна була б істотно іншою, до участі могли бути допущені інші особи, переможцем могла стати інша особа чи майно могло бути реалізоване за іншою ціною.

Третій критерій полягає у встановленні конкретного негативного наслідку для цивільного права або інтересу позивача. Особа, яка оспорює торги, повинна довести, яке саме належне їй право було порушене внаслідок продажу майна, у чому полягає таке порушення, та яким чином визнання торгів недійсними забезпечить його відновлення.

Порушення процедури саме по собі не зумовлює недійсності електронних торгів, оскільки визнання правочину недійсним виконує відновлювальну (реституційну) функцію та застосовується для захисту порушеного цивільного права, при цьому не є самостійною «санкцією» за будь-яке порушення, допущене виконавцем або організатором торгів, а тому за відсутності доведеного впливу порушення на результат продажу та за відсутності порушення права позивача скасування торгів не відповідатиме меті цивільно-правового захисту.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доведення зазначених обставин покладається на особу, яка оспорює електронні торги. Позивач має подати належні, допустимі, достовірні та достатні докази як самого порушення вимог законодавства, так і його впливу на результат торгів та спричиненого порушення власного права. Суд оцінює такі докази в їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України.

Таким чином, вирішуючи заявлені у цій справі вимоги, колегія суддів перевіряє законність правових підстав для реалізації квартири станом на дату проведення електронних торгів, наявність конкретних порушень порядку її примусового продажу, вплив кожного доведеного порушення на результат торгів та визначає чи спричинив продаж майна порушення прав позивача, яке може бути усунуте шляхом визнання електронних торгів недійсними.

Щодо правових наслідків подальшого скасування ухвал, на підставі яких було повторно відкрито виконавче провадження, у якому реалізовано спірну квартиру

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтями 1, 3, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження становить завершальну стадію судового провадження та сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень. Такі дії проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами та рішеннями, які підлягають примусовому виконанню.

Частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» покладає на виконавця обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За статтею 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями)

Тобто можливість апеляційного оскарження ухвали не усуває її чинності та обов`язковості протягом періоду до скасування, якщо судом не зупинено її дію або виконання та законом не передбачено іншого.

Закон України «Про виконавче провадження» передбачає спеціальні механізми реагування на обставини, які перешкоджають подальшому виконанню. Зокрема, в порядку статті 32 цього Закону, виконавчі дії можуть бути відкладені за наявності обставин, що тимчасово позбавляють сторону можливості реалізувати свої права, а у визначених статтею 34 цього Закону випадках виконавець зобов`язаний зупинити їх вчинення.

У цій справі виконавче провадження № НОМЕР_1 відкрито 03 липня 2020 року на підставі дубліката виконавчого листа № 569/4465/13-ц. Його видачі та пред`явленню до виконання передували ухвали Рівненського міського суду Рівненської області про заміну стягувача, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення цього документа до виконання.

На час відкриття виконавчого провадження, опису й арешту квартири, визначення її вартості, передання на реалізацію та проведення електронних торгів 23 листопада 2020 року зазначені ухвали були чинними. Дублікат виконавчого листа не був визнаний таким, що не підлягає виконанню. Виконавче провадження не було зупинено. Також матеріали справи не містять судового рішення про зупинення дії відповідних ухвал, заборони передавати квартиру на реалізацію або заборони проводити електронні торги.

За таких обставин приватний виконавець мав формальну та юридичну підставу продовжувати примусове виконання. Його ж відмова від вчинення виконавчих дій за відсутності встановленої законом перешкоди фактично означала б невиконання виконавцем судових рішень, що набрали законної сили.

Скасування ухвал про заміну стягувача, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку його пред`явлення відбулося лише в листопаді 2023 року. На цей час електронні торги вже були завершені, переможцем сплачено ціну придбання, виконавцем складено акт про проведені торги, нотаріусом видано свідоцтво, а право власності на квартиру зареєстровано за переможцем.

Подальше скасування відповідних ухвал підтверджує помилковість вирішення процесуальних питань про заміну стягувача, поновлення строку та видачу дубліката виконавчого документа, а також перешкоджає подальшому вчиненню виконавчих дій на їх підставі. Водночас сам факт подальшого скасування відповідних ухвал не свідчить про недійсність торгів, незаконність набуття права власності на квартиру, що відбулося до такого скасування та випливає із презумпції правомірності правочину, встановленої статтею 204 ЦК України, та положень статті 215 ЦК України за якими наявність підстав недійсності оцінюється на момент учинення правочину. Юридичний факт, який виник через декілька років після завершення правочину, може впливати на подальші правовідносини, однак не створює ретроспективно обставини, якої під час проведення торгів не існувало.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 03 червня 2024 року у справі № 587/2230/21 зазначила, що підстави для визнання торгів недійсними повинні встановлюватися саме на момент їх проведення. Судове рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі та не впливає автоматично на юридичні факти, які настали до набрання цим рішенням законної сили. У цій постанові Верховний Суд виходив також із необхідності забезпечення стабільності цивільного обороту. Публічна процедура реалізації майна повинна створювати для її учасників достатній рівень юридичної визначеності. Переможець торгів має право виходити з чинності виконавчого документа, виконавчого провадження та дій організатора торгів, якщо на час придбання майна відсутні судова заборона, зупинення виконання або інші очевидні обставини, які свідчать про незаконність продажу. Верховний Суд наголосив, що використання подальшого визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, як самодостатньої підстави для скасування раніше проведених торгів підривало б стабільність майнового обороту та безпечність публічного способу набуття майна.

У постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 522/20019/21-ц Верховний Суд застосував цей висновок до випадку, коли електронні торги були проведені на виконання судового рішення, яке надалі було скасоване. Касаційний суд дійшов висновку, що подальше скасування судового рішення не є самостійною достатньою підставою для визнання недійсними торгів, проведених у період його чинності. За відсутності інших істотних порушень право особи може бути захищене шляхом відшкодування шкоди особами, з вини яких вона була заподіяна.

Правовідносини у справах № 587/2230/21 та № 522/20019/21-ц відрізняються за видом документа, на підставі якого здійснювалося примусове виконання (у першій справі таким документом був виконавчий напис нотаріуса, у другій - виконавчий лист, виданий на виконання судового рішення), водночас указані відмінності не змінюють застосовного до цієї справи правового підходу щодо необхідності встановлення наслідків подальшого усунення правової підстави виконання після завершення електронних торгів.

Посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 521/2256/22 наведених висновків не спростовує, оскільки фактичні обставини цієї справи істотно відрізнялися, у якій апеляційне провадження за скаргою боржника на ухвалу про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа та видачу його дубліката було відкрито ще до проведення торгів, зокрема боржник 06 січня 2022 року повідомив про це державного виконавця, а торги відбулися 24 січня 2022 року. Отже, до реалізації майна виконавець достовірно знав про активне оскарження тієї ухвали, яка безпосередньо забезпечила повторне пред`явлення виконавчого документа та відкриття провадження. За таких обставин Верховний Суд погодився з висновками судів про те, що виконавець мав оцінити можливість відкладення виконавчих дій та утриматися від остаточного продажу квартири до вирішення апеляційної скарги.

Проте у справі, яка переглядається, матеріали не містять доказів того, що до 23 листопада 2020 року було відкрито апеляційне провадження щодо відповідних ухвал і приватний виконавець був про це повідомлений, що боржник подавав виконавцю заяву про відкладення виконавчих дій у зв`язку з їх оскарженням, що суд зупинив дію ухвал або заборонив реалізацію квартири. Також відсутні докази обізнаності переможця торгів про можливу незаконність видачі дубліката виконавчого листа, заміни стягувача чи поновлення строку його пред`явлення.

З огляду на викладене скасування у листопаді 2023 року ухвал, на підставі яких було замінено стягувача, видано дублікат виконавчого листа та поновлено строк його пред`явлення, не свідчить про недійсність електронних торгів від 23 листопада 2020 року, оскільки на час їх проведення відповідні ухвали були чинними, виконавчий документ підлягав виконанню, виконавче провадження не було зупинене, будь-які перешкоди для реалізації квартири були відсутні.

Щодо повідомлення боржника, опису майна та визначення його вартості

За статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

За частиною п`ятою статті 57 цього Закону виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Із копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що виконавець направляв ОСОБА_1 копії: постанови про відкриття виконавчого провадження (т. 2 а. с. 10); виклику приватного виконавця (т. 2 а. с. 11 зворот; 29, 38); вимоги виконавця (т. 2 а. с. 28); повідомлення про результати проведеної оцінки майна (т. 2 а. с. 44); постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності (т. 2 а. с. 69); постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника (т. 2 а. с. 77); постанови про арешт майна боржника (т. 2 а. с. 82); постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (т. 2 а. с. 96); постанови про припинення розшуку майна боржника (т. 2 а. с. 97) за адресою його місця реєстрації - АДРЕСА_3 (т. 2 а. с. 37 зворот), що також зазначається ним у власних процесуальних документах.

Окрім цього такі документи додатково направлялися ОСОБА_1 за адресою, вказаною у виконавчому листі (т. 1 а. с. 134): АДРЕСА_4 .

За таких обставин посилання ОСОБА_1 на те, що адреса не збігалася з його зареєстрованим місцем проживання є безпідставними. Доказів того, що він завчасно повідомив виконавця про іншу адресу для листування або що виконавець достовірно встановив інше фактичне місце проживання боржника та свідомо його проігнорував, не подано.

Колегія суддів також враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 підтвердила, що самий лише факт неналежного повідомлення боржника про проведення торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. У спорах про оспорювання торгів визначальним є наявність таких порушень, які б могли вплинути на їх результат та призвести до порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Доведення такого порушення прав покладається на особу, яка оспорює торги.

Позивач не обґрунтував, які конкретні дії він міг і мав намір учинити до торгів у разі фактичного отримання кожного з повідомлень, яким чином ці дії зумовили б інший результат реалізації квартири, а також не довів причинного зв`язку між стверджуваними недоліками повідомлення та ціною продажу або визначенням переможця торгів.

Доводи про опис квартири без проникнення до її внутрішніх приміщень та про відсутність особистого огляду оцінювачем також не є самодостатньою підставою недійсності торгів, оскільки такі обставини стосуються підготовчих виконавчих дій та методики оцінювання, а тому мають значення лише за умови доведення непридатності звіту, істотного заниження вартості майна та впливу цього порушення на результат торгів.

Позивач не подав висновку судової експертизи, рецензії чи іншого належного доказу, який би підтверджував істотну невідповідність визначеної вартості ринковій ціні станом на дату оцінки. Сам факт продажу квартири за ціною 610 505,70 грн при визначеній у звіті ринковій вартості 855 050 грн не підтверджує порушення, оскільки механізм визначення стартової ціни та її зміни визначається Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5. Доказів відступу від передбаченої цим Порядком послідовності торгів і правил визначення стартової ціни матеріали справи не містять.

Щодо добросовісності переможця торгів та вимоги про витребування квартири

Відповідно до статті 41 Конституції України та статей 316, 317, 319, 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Позбавлення особи права власності або обмеження у його здійсненні допускається лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною другою статті 328 ЦК України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності, а саме: право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частини першої статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, межі віндикації визначаються частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема власник може витребувати майно від добросовісного набувача лише тоді, коли воно було загублене, викрадене або вибуло з володіння власника чи особи, якій він передав майно, поза їхньою волею іншим шляхом.

Частина друга статті 388 ЦК України містить спеціальне правило, відповідно до якого майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

На підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц).

У постанові від 25 червня 2025 року у справі № 638/17112/21 Верховний Суд охарактеризував передбачений частиною другою статті 388 ЦК України захист як «віндикаційний імунітет». Такий імунітет забезпечує охорону прав добросовісної особи, яка набула майно під час виконання судового рішення, та підтримує стабільність цивільного обороту. Для застосування цієї норми спосіб вибуття майна з володіння попереднього власника за його волею або поза його волею визначального значення не має, оскільки реалізацію здійснює уповноважений виконавець у межах примусового виконання.

Водночас захист, передбачений частиною другою статті 388 ЦК України, поширюється на добросовісного набувача. Тому встановлення факту придбання майна на електронних торгах не звільняє суд від перевірки поведінки переможця торгів, його обізнаності про обставини відчуження майна та наявності у нього об`єктивних підстав сумніватися у законності процедури.

Добросовісність є загальною засадою цивільного законодавства відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України. У відносинах щодо набуття майна вона характеризує поведінку особи на момент виникнення права власності та означає відсутність у неї фактичної або об`єктивно можливої обізнаності про те, що відчужувач не мав права розпоряджатися майном або що його реалізація здійснювалася всупереч закону.

У постанові від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що добросовісним набувачем не може вважатися особа, яка знала або, за обставинами придбання, могла знати про порушення порядку відчуження майна чи про набуття майна всупереч закону. За відсутності зареєстрованих обтяжень, речових прав інших осіб або інших доступних відомостей про юридичні перешкоди набувач нерухомого майна має право покладатися на відомості державних реєстрів.

Отже, висновок про недобросовісність повинен ґрунтуватися на конкретних установлених судом обставинах, до яких можуть належати, зокрема, пов`язаність переможця торгів зі стягувачем, боржником, виконавцем чи організатором торгів; узгодженість їхніх дій; штучне усунення інших учасників; придбання майна за умов, які очевидно не відповідають звичайному перебігу публічної процедури; достовірна обізнаність про судову заборону або зупинення виконавчого провадження; участь набувача у спорі щодо права на майно; отримання ним до торгів відомостей про відсутність правової підстави для примусового продажу.

Також можуть враховуватися поведінка набувача до і після придбання майна, характер його відносин з учасниками виконавчого провадження, джерело отримання інформації про торги, реальність сплати ціни, відповідність проведених розрахунків установленому порядку та інші обставини, здатні підтвердити його фактичну обізнаність про незаконність відчуження.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається. Тому особа, яка обґрунтовує вимогу про витребування майна недобросовісністю набувача, повинна навести та підтвердити доказами фактичні обставини, з яких випливає, що під час придбання майна набувач знав або за прояву звичайної розумної обачності повинен був знати про відсутність законної підстави для його відчуження.

У цій справі ОСОБА_3 придбала квартиру за результатами відкритих електронних торгів, організованих ДП «СЕТАМ» у межах виконавчого провадження. Придбання мало відплатний характер оскільки ОСОБА_3 була визначена переможцем торгів та сплатила встановлену ціну майна, після чого приватний виконавець склав акт про проведені електронні торги, нотаріус видав свідоцтво, а право власності було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На дату проведення торгів 23 листопада 2020 року судові ухвали про заміну стягувача, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку його пред`явлення до виконання були чинними. Виконавче провадження не було зупинене, заборона на проведення торгів була відсутня, дублікат виконавчого листа не був визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Відомості державних реєстрів та офіційно оприлюднена інформація про електронні торги не містили даних, які свідчили б для їх учасників про відсутність у виконавця повноважень на реалізацію квартири. Подальше скасування відповідних процесуальних ухвал відбулося у листопаді 2023 року, тобто приблизно через три роки після завершення торгів та державної реєстрації права власності за їх переможцем.

ОСОБА_3 не була учасницею справи № 569/4465/13-ц, стороною виконавчого провадження чи учасницею процесуальних правовідносин щодо заміни стягувача, видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку його пред`явлення. Матеріали справи не містять доказів отримання нею до проведення торгів відомостей про оскарження відповідних ухвал або про наявність заперечень боржника щодо правомірності повторного пред`явлення виконавчого документа.

За наведеного ОСОБА_3 під час участі в електронних торгах могла обґрунтовано виходити з чинності виконавчого документа, законності відкритого виконавчого провадження та повноважень приватного виконавця на реалізацію квартири. Об`єктивні ознаки, які вимагали б від неї утриматися від придбання майна або свідчили б про очевидну незаконність продажу, матеріалами справи не підтверджені.

Позивач також не надав доказів пов`язаності ОСОБА_3 із ТОВ «Вердикт Капітал», приватним виконавцем Кошарським О.В. або ДП «СЕТАМ», відсутні докази спільного майнового інтересу цих осіб, попередньої домовленості щодо результату торгів, погодженого заниження вартості квартири, створення перешкод для участі інших покупців або надання ОСОБА_3 переваг порівняно з іншими учасниками.

Таким чином, позивач не спростував добросовісності ОСОБА_3 як переможця електронних торгів. Квартира була придбана нею відплатно у порядку, встановленому для виконання судового рішення, що зумовлює застосування частини другої статті 388 ЦК України та передбаченого цією нормою віндикаційного імунітету.

Колегія суддів також зауважує, що правова оцінка вимоги про витребування квартири від ОСОБА_2 залежить від наявності права на її відчуження у дарувальника.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України власник має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а тому після набуття права власності ОСОБА_3 була вправі укласти договір дарування квартири з ОСОБА_2 .

Навіть за припущення про наявність окремих порушень у виконавчому провадженні результат розгляду віндикаційної вимоги залишався б залежним від доведення недобросовісності переможця торгів та від можливості подолання прямої заборони частини другої статті 388 ЦК України, проте матеріали справи таких підстав не містять.

Таким чином, ОСОБА_3 добросовісно й відплатно придбала квартиру у відкритій процедурі електронних торгів, проведених у порядку виконання судового рішення. Вона набула право власності та мала повноваження на подальше відчуження квартири. ОСОБА_2 одержав майно за договором дарування від його власника та володіє ним на належній правовій підставі.

Ураховуючи відсутність підстав для визнання електронних торгів недійсними, недоведеність недобросовісності їх переможця, застосування частини другої статті 388 ЦК України та наявність у дарувальника права розпоряджатися квартирою, вимога про витребування квартири з володіння ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Щодо можливості захисту права шляхом відшкодування шкоди

Відмова у визнанні електронних торгів недійсними та у витребуванні квартири не позбавляє ОСОБА_1 права на судовий захист, оскільки за встановлених у справі обставин поновлення його прав може здійснюватися шляхом відшкодування збитків особою, винні та протиправні дії якої спричинили примусове відчуження належного позивачеві майна (див. пункт 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 587/2230/21, постанова Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 522/20019/21-ц).

Збереження результатів електронних торгів обумовлене необхідністю забезпечення стабільності цивільного обороту, правової визначеності та захисту добросовісного набувача, який придбав майно в межах офіційної процедури виконання судового рішення. Водночас відповідний захист набувача не усуває самого факту майнових втрат попереднього власника та не звільняє від відповідальності особу, дії якої призвели до безпідставного (як виявилося) звернення стягнення на його майно.

За таких умов ризик негативних наслідків незаконного потворного відкриття виконавчого провадження не повинен покладатися на добросовісного переможця торгів, а також цей ризик не може повністю залишатися на власникові, який остаточно втратив квартиру внаслідок виконавчих дій. Справедливий баланс між інтересами учасників відповідних правовідносин забезпечується збереженням майна за добросовісним набувачем та покладенням обов`язку компенсувати втрати на особу, протиправна поведінка якої перебуває у причинному зв`язку з відчуженням майна.

Частина третя статті 386 ЦК України передбачає, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За обставинами цієї справи саме ТОВ «Вердикт Капітал» ініціювало процесуальні дії, внаслідок яких його було замінено як стягувача, видано дублікат виконавчого листа та поновлено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. На підставі одержаного дубліката 03 липня 2020 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, у межах якого квартиру ОСОБА_1 описано, арештовано, оцінено, передано на реалізацію та 23 листопада 2020 року продано на електронних торгах. У листопаді 2023 року ухвали, якими було замінено стягувача, видано дублікат виконавчого листа та поновлено строк його пред`явлення, скасовано апеляційним судом. Наслідком цих процесуальних ухвал стало відновлення примусового виконання та вибуття квартири з власності позивача, а тому ОСОБА_1 вправі пред`явити до ТОВ «Вердикт Капітал» окремий позов про відшкодування збитків.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

За частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи вони розподіляються судом разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи, часом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу лише за клопотанням іншої сторони, яка повинна довести їх неспівмірність. Суд не вправі з власної ініціативи довільно зменшувати підтверджені витрати.

На підтвердження витрат ОСОБА_3 і ОСОБА_2 подали договори про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року та 03 березня 2025 року, протоколи погодження договірної ціни, додаткові угоди, звіти про надані послуги, акти приймання-передачі від 28 лютого та 09 червня 2025 року, а також квитанції до прибуткових касових ордерів (т. 3 а. с. 51-62).

Матеріали справи не містять обґрунтованого клопотання позивача про зменшення цих витрат із наведенням конкретного розрахунку їх неспівмірності, тому відповідні доводи апеляційної скарги не можуть взяті судом до уваги і не спростовують правильності стягнення судом першої інстанції по 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу на користь кожного з відповідачів-фізичних осіб.

Інші доводи апеляційної скарги переважно повторюють обставини, викладені в позовній заяві, та ґрунтуються на ототожненні подальшого скасування процесуальних ухвал із недійсністю всіх юридичних фактів, що виникли до такого скасування, проте такі доводи ґрунтуються на власному й помилковому тлумаченні позивачем норм права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити судове рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові, однак не дослідив належним чином заявлені підстави недійсності електронних торгів, помилково надав вирішальне значення тривалості володіння квартирою. Водночас оскільки ці недоліки можуть бути усунені судом апеляційної інстанції на підставі наявних у справі доказів без скасування рішення щодо правильного по суті вирішення спору, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення - зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Судові витрати

Частина тринадцята статті 141 ЦПК України передбачає зміну розподілу судових витрат, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове.

Разом із тим у цій справі зміна рішення стосується виключно його мотивів і не змінює результату вирішення позовних вимог, а тому підстав для нового розподілу судового збору, сплаченого за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій, немає.

Керуючись статтями 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Марченко Вікторією Анатоліївною, - задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2025 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 14 серпня 2026 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова