Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №758/15490/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року місто Київ

Справа № 758/15490/25

Апеляційне провадження № 33/824/3758/2026

Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О. В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Кононенко Олени Сергіївни на постанову Подільського районного суду міста Києва від 01 липня 2026 року

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, директорки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВРС Ракета Груп» (код ЄДРПОУ 44667369), зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за частиною першою статті 483 Митного кодексу України

ВСТАНОВИВ

Відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0315/UA903000/2025 від 26.08.2025, 11.08.2023 через пункт пропуску «Ужгород - Вишнє Нємецьке» митного поста «Ужгород-автомобільний» Закарпатської митниці з Литовської Республіки транспортним засобом з реєстраційними номерами НОМЕР_2 / НОМЕР_3 на адресу ТОВ «ВРС Ракета Груп» ввезено товар «паливо дизельне» у кількості 25,388 тонни, 30,433 тис. літрів при температурі 15 °С, вартістю 22 595,32 євро.

Переміщення та митне оформлення товару здійснювалися на підставі таких документів:

- митної декларації типу «ІМ 40 ЕА» від 10 серпня 2023 року № 23UA903070007540U3;

- міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 09 серпня 2023 року № 1005;

- рахунку (invoice) від 09 серпня 2023 року № EKO 7868;

- сертифіката (паспорта) якості від 06 серпня 2023 року № 166623_5246692;

- зовнішньоекономічного контракту від 13 вересня 2022 року № 2022/09/13.

Відповідно до умов зазначеного зовнішньоекономічного контракту продавцем товару є литовська компанія UAB «Ekoenergija» (Granito g. 11, 02241, Vilnius, Lithuania 125957810), одержувачем та покупцем є ТОВ «ВРС Ракета Груп».

11.08.2023 зазначений товар був випущений у вільний обіг за митною декларацією типу «ІМ 40 ЕА» № 23UA903070007540U3.

Відповідно до вимог ст. 198 Митного кодексу України митному органу в пункті пропуску через державний кордон України згідно із статтею 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації. Нормами ст. 335 Митного кодексу України встановлено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі документи та відомості зокрема, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних заходів. Незалежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів, під час прибуття товарів у пункт пропуску через державний кордон України надаються документи (відомості) або їх реквізити, у тому числі засобами інформаційних технологій (або у вигляді електронного документа), які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України.

Постановами Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1147 «Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації» та від 09.04.2022 № 426 «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з російської федерації.

Вимоги до нафтопродуктів, що вводяться в обіг та реалізуються на території України, з метою захисту життя та здоров`я людини, тварин, рослин, національної безпеки, охорони навколишнього середовища та природних ресурсів встановлені Технічним регламентом щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою КМУ від 01.08.2013 №927 (далі - Технічний регламент). Положеннями пункту 8 Технічного регламенту передбачено, що кожна партія палива, що вводиться в обіг або перебуває в обігу, повинна мати документ про якість (паспорт якості) палива. Згідно з нормами Технічного регламенту, обігом палива на ринку є переміщення (транспортування) палива від виробника (імпортера, розповсюджувача) до споживача.

Таким чином, посадовими особами ТОВ «ВРС Ракета Груп» з метою ввезення вказаного товару в Україну (переміщення товару через митний кордон України) до митних органів для підтвердження відомостей про фізико-хімічні характеристики товару, відповідності нафтопродукту стандартам EN 590:2022 і його ідентифікації, подано документ про якість, а саме сертифікат (паспорт) якості від 06.08.2023 166623_5246692, який містить відповідні штампи (печатки) заводу виробника - «Orlen Lietuva» та поданий разом з митною декларацією типу «ІМ 40 ЕА» № 23UA903070007540U3 і відомості про який внесені до гр. 44 даної митної декларації.

01.03.2023 листом №20/20-01-01/7.6/211 Держмитслужба проінформувала Енергетичну митницю стосовно використання суб`єктами ЗЕД, з метою приховування походження нафтопродуктів, зокрема вироблених в російській федерації, підроблених сертифікатів (паспортів) якості виданих Public Company «Orlen Lietuva».

З метою перевірки законності ввезення на митну територію України нафтопродуктів, Енергетичною митницею на адресу Public Company «Orlen Lietuva» був направлений лист від 13.02.2025 № 7.6-3/20-01/13/727 стосовно сертифікатів (паспортів) якості нафтопродуктів виданих компанією «Orlen Lietuva» щодо яких існує ризик фальсифікацій.

16.04.2025 Енергетичною митницею отримано відповідь Public Company «Orlen Lietuva» (лист від 15.04.2025 № 2025-D2 (12.11-9)-342) стосовно проведеної перевірки сертифікатів (паспортів) якості виданих компанією «Orlen Lietuva», в тому числі, щодо сертифікату (паспорту) якості 166623_5246692.

За результатами опрацювання зазначеного листа встановлено, що сертифікат (паспорт) якості 166623_5246692 був виданий на партію товару «Паливо дизельне» у кількості 24,843 тон, яка була реалізована підприємству UAB «Ekoenergija».

Public Company «Orlen Lietuva» неодноразово інформувала митні органи України (зокрема листами від 16.10.2023 № D2(12.11-9)-2356, від 22.11.2023 № D2(12.11-9)-2742, від 20.03.2024 № D2(12.11-9)-622, від 06.05.2024 № D2(12.11-9)-1011), що продукція, придбана в Orlen Lietuva, може бути перепродана покупцями третім особам за умови, що сертифікат (паспорт) якості, виданий компанією, використовується виключно для кількості придбаної продукції. Якщо продукція зберігається в терміналах покупців з різних джерел або коли параметри продукції змінюються, покупці зобов`язані видати власні сертифікати якості та не мають права використовувати сертифікати, видані Orlen Lietuva.

Листом від 13.03.2024 № D2(12.11-9)-555 Public Company «Orlen Lietuva» зазначала, що компанія UAB «Ekoenergija» зобов`язана видати власний сертифікат якості на відповідний товар, який був складений з декількох партій. Категорично забороняється вносити зміни до сертифікатів якості, виданих Orlen Lietuva.

У свою чергу Енергетична митниця листами від 27.05.2025 № 7.6-1/20/14/2186 та від 10.06.2025 № 7.6-3/20/14/2418 звернулася до експортера товару UAB «Ekoenergija» з метою отримання пояснень про обставини використання сертифікатів (паспортів) компанії Orlen Lietuva, а також, виникнення різниці у вазі товару, на який поширюється дія сертифікату, та у вазі товару, відвантаженого українським підприємствам, зокрема ТОВ «ВРС Ракета Груп».

Згідно отриманої відповіді від 11.06.2025 № 25/06/11 UAB «Ekoenergija» повідомлено щодо змішування різних партій продукції виробництва Orlen Lietuva у резервуарах на паливному терміналі UAB «Ekoenergija».

Отже, посадовими особами ТОВ «ВРС Ракета Груп» з використанням сертифіката (паспорта) якості від 06.08.2023 166623_5246692 фактично ввезено на митну територію України товар «Паливо дизельне» у кількості 25,388 тон, що більше на 0,545 тон ніж реалізовано (відвантажено) компанією «Orlen Lietuva» згідно із зазначеним сертифікатом якості.

Тобто, посадовими особами ТОВ «ВРС Ракета Груп» до митних органів України був поданий сертифікат (паспорт) якості від 06.08.2023 166623_5246692 виданий компанією «Orlen Lietuva» на іншу кількість товару (24,843 тон).

Відповідно до частини 8 статті 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно з абзацом другим розділу 2 «Права та обов`язки сторін» договору доручення від 16.05.2022 № 22/04-2020 укладеного між ТОВ «ВРС Ракета Груп» - «Замовник» та ФОП « ОСОБА_2 » - «Виконавець», Замовник несе 100% відповідальність за точні достовірні дані про товари для проведення митного оформлення. Виконавець не несе відповідальність за недостовірні дані, які надані Замовником.

Згідно з пунктом 3 Технічного регламенту визначено, що імпортер - це будь-яка фізична чи юридична особа, яка є резидентом України і вводить в обіг на ринку України продукцію походженням з іншої держави та несе відповідальність за її відповідність вимогам цього Технічного регламенту.

Таким чином, посадовими особами ТОВ «ВРС Ракета Груп» вчинено дії спрямовані на переміщення через митний кордон України товару «паливо дизельне» у кількості 0,545 тон з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо кількості (ваги) товару.

Суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств (ч. 2 ст. 459 МК України.

Відповідно до п. 43 ст. 4 МК України посадовими особами підприємств є керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання такими підприємствами вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними в установленому порядку.

Згідно з інформацією ІКС «Податковий блок» керівником ТОВ «ВРС Ракета Груп», на час вчинення правопорушення значилась громадянка ОСОБА_1 .

Таким чином, в діях директора ТОВ «ВРС Ракета Груп» ОСОБА_1 , наявні ознаки порушення митних правил, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, а саме за вчинення дій, спрямованих на переміщення товару «паливо» у кількості 0,545 тон, вартістю 19539,75 грн., через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо кількості (ваги) товару.

Подільський районний суд міста Києва постановою від 01 липня 2026 року ОСОБА_1 визнав винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України, та застосував до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 19 539,75 грн, що становить 100 відсотків вартості безпосереднього предмета порушення митних правил, без конфіскації товару, стягнув в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погодившись із постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Кононенко О. С. 07 липня 2026 року подала апеляційну скаргу, у якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно дослідив матеріали справи, неправильно визначив призначення паспорта якості та фактично ототожнив його з документом, який посвідчує вагу й походження пального. Наголошує, що фактична кількість товару - 25,388 тонни - була однаково і відкрито зазначена у митній декларації, CMR, інвойсі та інших товаросупровідних документах, а митні платежі сплачено з усього ввезеного обсягу.

Вказує, що сертифікат якості є справжнім і виданий «Orlen Lietuva», однак за своїм змістом підтверджує фізико-хімічні показники пального та його відповідність стандарту EN 590:2022, а не вагу чи об`єм товару. Відомості про 24,843 тонни у самому сертифікаті відсутні, а отримані митницею лише у 2025 році з листа виробника щодо первісного обсягу відвантаження UAB «Ekoenergija».

Посилається на те, що відповідно до контракту та умов поставки FCA обов`язок сформувати і передати товаросупровідні документи, зокрема інвойс, CMR та паспорт якості, покладався на продавця UAB «Ekoenergija». Відправник передав ці документи перевізникові, а ОСОБА_1 не виготовляла сертифікат, не вносила до нього змін і не отримувала його безпосередньо від виробника.

Звертає увагу, що UAB «Ekoenergija» підтвердила відвантаження на адресу ТОВ «ВРС Ракета Груп» саме 25 388 кг товару та пояснила різницю змішуванням у резервуарах термінала різних партій продукції «Orlen Lietuva». Матеріали справи не містять лабораторного дослідження, доказів домішування пального іншого виробника, його російського походження або невідповідності фізико-хімічним показникам, зазначеним у паспорті якості.

Вважає, що суд не встановив які саме дії вчинила ОСОБА_1 для приховування товару від митного контролю, не встановив її обізнаності про обсяг первісної партії виробника та безпідставно вивів прямий умисел лише зі статусу керівника товариства, що суперечить презумпції невинуватості та стандарту доказування поза розумним сумнівом.

20 липня 2026 року представник Енергетичної митниці - Герега К.М. подала заперечення на апеляційну скаргу, у яких просила оскаржувану постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 04 серпня 2026 року заслухано пояснення представника Енергетичної митниці - Носко Ю.Ю., яка просила апеляційну скаргу відхилити як безпідставну та необґрунтовану, а оскаржувану постанову - без змін як законну та обґрунтовану.

У судовому засіданні 10 серпня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Кононенко О.С. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Представник Енергетичної митниці - Носко Ю.Ю., проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд першої інстанції виходив із того, що паспорт якості був пов`язаний із партією пального у кількості 24,843 тонни, а тому не поширювався на різницю у 0,545 тонни. Тобто на цю частину товару відсутні належні документи про якість і походження, а ОСОБА_1 як директорка товариства-імпортера повинна була перевірити надані продавцем документи. Суд вважав, що сам факт подання неправильного документа свідчить про умисел, та дійшов висновку, що ОСОБА_1 ввела в обіг 0,545 тонни пального невідомого походження і з невідомими фізико-хімічними характеристиками.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції враховуючи таке.

Відповідно до статті 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що ним не регулюється, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі статтею 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, і запобігання таким правопорушенням.

Статтею 489 МК України встановлено, що при розгляді справи про порушення митних правил необхідно з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статей 495 МК України, 251 і 252 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність порушення митних правил, винність особи та інші обставини, що мають значення для справи, а їх оцінка здійснюється на підставі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин у сукупності.

Частиною першою статті 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, тобто протиправними, винними діями чи бездіяльністю, які посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідальність за частиною першою статті 483 МК України настає, зокрема, за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, а також інших передбачених цією нормою характеристик товару.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005 року № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон України. До таких документів можуть належати митна декларація, контракт, товаросупровідні документи, інвойс, дозволи відповідних державних органів тощо. Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, у яких відомості щодо найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, їх відправника або одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

Вимогами статей 198 та 335 МК України передбачено подання митному органу документів і відомостей, достатніх для ідентифікації товарів та підтвердження дотримання встановлених законом заборон і обмежень під час їх переміщення через державний кордон України.

Відповідно до пункту 8 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2013 року № 927, кожна партія палива, що вводиться в обіг або перебуває в обігу, повинна мати документ про якість (паспорт якості) палива.

Отже, паспорт якості у спірних правовідносинах не є випадковим або факультативним документом. Він подавався у складі товаросупровідних документів для підтвердження відповідності пального встановленим вимогам, був зазначений у графі 44 митної декларації та використовувався під час митного оформлення всієї заявленої партії.

Матеріалами справи підтверджується, що Public Company «Orlen Lietuva» видала сертифікат якості № 166623_5246692 на партію дизельного пального у кількості 24,843 тонни, яку було реалізовано UAB «Ekoenergija», тоді як із використанням цього самого сертифіката на адресу ТОВ «ВРС Ракета Груп» ввезено 25,388 тонни пального.

Апеляційний суд відхиляє довід захисту про те, що відсутність у тексті паспорта якості окремої графи із зазначенням ваги виключає можливість установлення обсягу товару, на який він був виданий, оскільки паспорт якості посвідчує якість конкретної партії продукції, а межі цієї партії можуть встановлюватися не лише зі змісту самого бланка, а й з первинних відомостей виробника про його видачу та реалізацію продукції. Відповідь Public Company «Orlen Lietuva» однозначно пов`язує спірний паспорт із партією у кількості 24,843 тонни.

Більше того, сам експортер UAB «Ekoenergija» підтвердив, що перед відвантаженням на адресу ТОВ «ВРС Ракета Груп» у резервуарах термінала змішувалися різні партії продукції виробництва «Orlen Lietuva». Водночас виробник прямо роз`яснював, що в разі змішування продукції з різних партій покупець зобов`язаний оформити власний паспорт якості та не вправі поширювати виданий «Orlen Lietuva» документ на новосформовану партію.

Тому наведене пояснення UAB «Ekoenergija», всупереч доводам апеляційної скарги, не спростовує висновків митного органу та місцевого суду, а підтверджує, що ввезена партія у кількості 25,388 тонни не була тотожною тій партії у кількості 24,843 тонни, для якої виробник видав сертифікат № 166623_5246692. Власного паспорта якості на новосформовану партію експортер не оформив, а іншого документа про якість на різницю у 0,545 тонни під час митного оформлення не подано.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що сертифікат якості № 166623_5246692 не охоплював увесь обсяг товару, який був випущений у вільний обіг на території України, а його подання як документа, що підтверджує якість усієї партії, містило невідповідні дійсності відомості щодо кількості товару, на яку поширювалася дія цього документа.

Доводи сторони захисту про те, що у митній декларації, CMR та інвойсі правильно зазначено загальну вагу 25,388 тонни, не спростовують складу правопорушення, оскільки предметом інкримінування є не приховування фізичної наявності частини пального шляхом заниження загальної ваги у всіх документах, а використання під час переміщення та митного оформлення всієї партії документа про якість, який був виданий на менший обсяг товару і не поширювався на 0,545 тонни новосформованої партії.

З цих же підстав факт сплати акцизного податку та податку на додану вартість з усього задекларованого обсягу не усуває протиправності встановлених дій, оскільки диспозиція частини першої статті 483 МК України не ставить наявність складу цього правопорушення у залежність від заниження митних платежів або заподіяння майнової шкоди державі.

Так само для кваліфікації дій за наведених обставин митний орган не був зобов`язаний доводити, що 0,545 тонни пального фактично походили з Російської Федерації або мали інші фізико-хімічні властивості. Значення має те, що на цю частину сформованої до експорту партії не поширювався поданий паспорт якості, тоді як кожна партія палива повинна супроводжуватися належним документом про якість.

Посилання захисту на відсутність лабораторного дослідження також не спростовує висновків суду, оскільки предметом доказування у цій справі є відповідність поданого документа фактичному обсягу партії, для якої він використовувався, а не фактичний хімічний склад 0,545 тонни пального. Обсяг партії, на який виробником видано паспорт, підтверджений офіційною інформацією Public Company «Orlen Lietuva», а факт подальшого змішування різних партій - самим UAB «Ekoenergija».

Не заслуговують на увагу й доводи про те, що спірні документи формував і передавав продавець, оскільки за пунктом 43 статті 4 МК України посадовими особами підприємств є керівники та інші працівники, які в силу виконуваних ними трудових або службових обов`язків відповідають за додержання підприємством вимог митного законодавства. Відповідно до частини другої статті 459 цього Кодексу при вчиненні порушень митних правил підприємствами суб`єктами адміністративної відповідальності є посадові особи цих підприємств.

ТОВ «ВРС Ракета Груп» виступало імпортером дизельного пального, а ОСОБА_1 на час здійснення поставки була його директоркою. Саме в інтересах очолюваного нею товариства укладено та виконувано зовнішньоекономічний контракт, організовано ввезення товару, митне оформлення і подання відповідних документів. За договором доручення із митним брокером замовник також прийняв на себе відповідальність за точність і достовірність відомостей про товар, необхідних для митного оформлення.

Умови зовнішньоекономічного контракту, за якими продавець зобов`язувався передати покупцеві паспорт якості та інші товаросупровідні документи, регулюють господарські відносини між сторонами контракту і не звільняють імпортера та його посадову особу від публічно-правового обов`язку дотримуватися вимог митного законодавства України. Можливе неналежне виконання іноземним контрагентом своїх договірних обов`язків не усуває відповідальності посадової особи підприємства-імпортера за використання неналежних документів під час ввезення товару.

Щодо суб`єктивної сторони апеляційний суд ураховує, що відповідальність за порушення митних правил пов`язується з винною поведінкою особи. Водночас установлені у справі обставини в їх сукупності - статус ОСОБА_1 як директорки та імпортера, організація поставки за зовнішньоекономічним контрактом, використання документів у процедурі митного оформлення та покладений на підприємство обов`язок забезпечити достовірність даних - дають достатні підстави для висновку про наявність її вини у вчиненні інкримінованих дій.

Доводи про неналежний порядок одержання Енергетичною митницею інформації від Public Company «Orlen Lietuva» також не дають підстав для скасування постанови, оскільки матеріали містять офіційну відповідь виробника, достовірність якої стороною захисту не спростована, а ключова обставина щодо змішування різних партій додатково підтверджена безпосередньо експортером UAB «Ekoenergija». Сам по собі спосіб ініціювання митницею листування, за відсутності доказів недостовірності отриманої інформації, не нівелює її доказового значення у сукупності з іншими матеріалами справи.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 МК України.

Доводи апеляційної скарги зводяться переважно до іншої оцінки тих самих доказів та не спростовують установлених судом обставин.

Відповідно до статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Кононенко Олени Сергіївни залишити без задоволення.

Постанову Подільського районного суду міста Києва від 01 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 483 Митного кодексу України залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду О. В. Желепа