Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №753/20419/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 серпня 2026 року місто Київ

справа № 753/20419/25

апеляційне провадження № 33/824/2173/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Головачова Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Дарницького районного суду міста Києва Заруби П.І. від 25 листопада 2025 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною 5 статті 126 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору.

Не погоджуючись з постановою судді районного суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, постанову Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року скасувати та закрити провадження у справі.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що інспектор патрульної поліції безпідставно зупинив транспортний засіб, що вже є порушенням. Крім того, на думку скаржника, інспектор не мав повноважень на складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо неповнолітньої особи, оскільки відповідно до статті 5 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" такі повноваження належать іншим суб`єктам. Також скаржник вказує, що протокол про адміністративне правопорушення та його письмові пояснення були оформлені за відсутності законних представників, що, на його переконання, є порушенням вимог законодавства.

З огляду на наведене скаржник вважає, що допущені під час оформлення матеріалів справи порушення свідчать про незаконність дій інспектора поліції, а складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 454148 не може бути покладений в основу висновку про винуватість, оскільки є недопустимим доказом, що, на його думку, виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що судове засідання було проведено без його участі, оскільки він не був належним чином повідомлений, копію постанови не отримував, про наявність такого рішення суду дізнався 6 березня 2026 року від виконавчої служби після блокування карткових рахунків.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його законний представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Відповідно до статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Враховуючи обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує причини пропуску строку для подання апеляційної скарги та з метою забезпечення доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції доходить висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за можливе його поновити.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з таких підстав.

15 вересня 2025 року поліцейським 1 взводу 1 роти 4 батальйону управління патрульної поліції в місті Києві капралом поліції Шепель В.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 454148 стосовно ОСОБА_1 , зі змісту якого убачається, що 15 вересня 2025 року о 00 год. 30 хв. за адресою: місто Київ, вулиця Набережна Дніпровська, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, здійснивши правопорушення повторно протягом року, чим порушив пункт 2.1 (а) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за частиною п`ятою статті 126 КУпАП.

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП.

Апеляційний суд вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною другою статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідальність за частиною п`ятою статті 126 КУпАП настає у разі повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Висновок суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП, ґрунтується на сукупності доказів, що містяться в матеріалах справи, а саме:

протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 454148 від 15 вересня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 о 00 год. 30 хв. у місті Києві по вулиці Набережній Дніпровській керував автомобілем Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами, вчинивши таке порушення повторно протягом року;

копії постанови Печерського районного суду міста Києва від 5 вересня 2025 року у справі № 757/36035/25-п, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, та застосовано до нього захід впливу у виді попередження;

довідці старшого інспектора відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у місті Києві ДПП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП;

відеозаписі з нагрудної камери інспектора поліції № 472363, на якому зафіксовано зупинку автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , перевірку працівниками поліції його документів, встановлення відсутності у нього права керування транспортними засобами та подальше оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Наведені докази узгоджуються між собою, у своїй сукупності відтворюють обставини події та підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за відсутності у нього права на таке керування.

Посилання скаржника на те, що інспектор патрульної поліції безпідставно зупинив транспортний засіб, яким він керував, є необґрунтованими.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який на час виникнення спірних правовідносин продовжував діяти.

Відповідно до пунктів 5 - 7 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військове командування разом із військовими адміністраціями має право запроваджувати комендантську годину, обмежувати свободу пересування громадян і рух транспортних засобів, а також здійснювати перевірку документів, транспортних засобів та речей.

Частиною четвертою статті 8 та пунктом 24 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що під час дії воєнного стану поліція бере участь у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану в межах наданих законом повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль Volkswagen Passat був зупинений працівниками поліції під час дії комендантської години. За таких обставин працівники поліції мали правові підстави для зупинки транспортного засобу, встановлення особи водія та перевірки документів.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у інспектора патрульної поліції повноважень на складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо неповнолітньої особи також є необґрунтованими.

Відповідно до статті 255 КУпАП протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 126 цього Кодексу, мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції.

Положення КУпАП не містять обмежень щодо повноважень таких посадових осіб на складання протоколів у разі, якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є неповнолітньою.

Посилання скаржника на статтю 5 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» не спростовує визначених статтею 255 КУпАП повноважень посадових осіб Національної поліції щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 126 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги про оформлення матеріалів справи за відсутності законного представника ОСОБА_1 , апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 270 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Частиною другою статті 33 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що надання особою інформації є добровільним. Особа може відмовитися від надання інформації. Проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Із дослідженого апеляційним судом відеозапису вбачається, що після встановлення неповнолітнього віку ОСОБА_1 працівники поліції з`ясовували можливість прибуття його законного представника. ОСОБА_1 повідомив, що його мати є працівником бригади екстреної медичної допомоги, перебуває на роботі та знаходиться на зміні, у зв`язку з чим прибути не зможе.

Оцінюючи наведені обставини саме в межах цього провадження, апеляційний суд враховує, що сам по собі факт оформлення протоколу за відсутності законного представника не свідчить про недопустимість такого протоколу та не є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

При цьому пояснення, надані ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції за відсутності законного представника, не є єдиним чи визначальним доказом його винуватості. Факт перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу безпосередньо зафіксований відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, а відсутність у нього права керування транспортними засобами підтверджується іншими матеріалами справи.

ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення підписав без зауважень. Матеріали справи також не містять даних про те, що за конкретних обставин цього провадження відсутність законного представника призвела до такого обмеження процесуальних прав ОСОБА_1 , яке унеможливило реалізацію ним права на захист.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП.

Разом із тим апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого санкцією частини п`ятої статті 126 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час вчинення адміністративного правопорушення був неповнолітнім.

Відповідно до статті 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Статтею 13 КУпАП визначено, що до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Відповідно до статті 24-1 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані: зобов`язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; попередження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 34 КУпАП вчинення правопорушення неповнолітнім є обставиною, що пом`якшує відповідальність.

Застосовуючи до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років, суд першої інстанції хоча й встановив його неповнолітній вік, однак належним чином не мотивував неможливість досягнення мети адміністративного впливу шляхом застосування передбачених статтею 24-1 КУпАП спеціальних заходів впливу до неповнолітніх.

При вирішенні цього питання апеляційний суд враховує неповнолітній вік ОСОБА_1 , його майновий стан, а також характер вчиненого правопорушення.

Водночас характер поведінки ОСОБА_1 не дає підстав для застосування до нього найбільш м`якого заходу впливу.

ОСОБА_1 , достовірно знаючи про відсутність у нього права на керування транспортними засобами, свідомо керував автомобілем. Крім того, постановою Печерського районного суду міста Києва від 5 вересня 2025 року за вчинення аналогічного правопорушення до нього вже застосовувався передбачений статтею 24-1 КУпАП захід впливу у виді попередження, однак його застосування не забезпечило належного виховного та превентивного впливу, оскільки ОСОБА_1 знову допустив керування транспортним засобом за відсутності відповідного права.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що повторне застосування до ОСОБА_1 попередження не відповідатиме характеру його поведінки та не буде достатнім заходом виховного впливу.

Разом із тим, ураховуючи неповнолітній вік ОСОБА_1 , характер вчиненого правопорушення, дані про його особу та передбачену частиною другою статті 13 КУпАП можливість застосування до неповнолітніх спеціальних заходів впливу, апеляційний суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім у цьому випадку є застосування до нього заходу впливу, передбаченого пунктом 3 статті 24-1 КУпАП, у виді суворої догани.

На переконання апеляційного суду, такий захід відповідатиме характеру вчиненого правопорушення та особі ОСОБА_1 , міститиме належний ступінь осуду його поведінки, забезпечуватиме необхідний виховний вплив та буде достатнім для запобігання вчиненню ним нових правопорушень.

За таких обставин постанова Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року підлягає зміні в частині застосованого до ОСОБА_1 адміністративного стягнення із застосуванням до нього заходу впливу, передбаченого пунктом 3 статті 24-1 КУпАП, у виді суворої догани.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду до ОСОБА_1 підлягає застосуванню захід впливу, передбачений статтею 24-1 КУпАП, а не адміністративне стягнення, постанова суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору підлягає скасуванню.

Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року в частині накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення змінити, з накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу, на застосування заходу впливу у виді суворої догани.

Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 605,60 грн скасувати.

В іншій частині постанову Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Я.В. Головачов