Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №372/5084/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 372/5084/23 Головуючий у І інстанції Сташків Т.Г.

Провадження №22-ц/824/7600/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,

за участі секретаря Кононової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської областівід 18 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ), в якому просила:

- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивача шляхом зобов`язання відповідача відновити і облаштувати підпірну бетонну стіну;

- вжити необхідні заходи з метою запобігання зсуву ґрунту;

- заборонити проведення будь-яких будівельних та земляних робіт біля підпірної бетонної стіни;

- знести і демонтувати побутову каналізацію, вигріб на земельній ділянці № 40 , яка межує із земельною ділянкою АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати недопущення порушення режиму тиші;

- стягнути з відповідача на користь позивача 8 400,00 грн. матеріальних збитків та 50 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди;

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з правничою допомогою в розмірі 19 000,00 грн та сплачений судовий збір.

В обґрунтування позову позивачка зазначала, що вона є власником житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер: 3223180501:01:036:0044, на якій розміщений вказаний будинок.

Земельна ділянка позивачки межує із земельною ділянкою відповідача площею 0,25 га, кадастровий номер: 3223180501:01:036:0046, за адресою: АДРЕСА_1 .

У 2008 році з метою запобігання зсуву ґрунту своєї земельної ділянки позивачка збудувала на своїй земельній ділянці, відступивши приблизно на один метр від межі земельної ділянки відповідача, бетонну підпірну стіну шириною 40 сантиметрів, глибиною до 4-х метрів, довжиною 49 метрів 22 сантиметри і один метр земельної ділянки вздовж бетонної підпірної стіни залишила для обслуговування цієї стіни.

Зазначає, що відповідач не дає можливості позивачу обслуговувати бетонну підпірну стіну, не допускає її на території обслуговування бетонної стіни, чим порушує норми добросусідства, та не виконує рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин природокористування, планування території та природно-екологічного захисту Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, викладені в Акті обстеження земельної ділянки позивача та відповідача, яким встановлено, що існує загроза зсуву ґрунтового покриву зі сторони земельної ділянки позивача, що стало причиною відповідних земляних робіт на суміжній земельній ділянці відповідача.

Також, на земельній ділянці позивачки, призначеній для обслуговування бетонної підпірної стіни, відповідач посадила рослини, полив яких призвів до вимивання ґрунту з під стіни та створення умов для руйнування і падіння цієї стіни.

Крім того, відповідач без відповідних дозволів збудувала на відстані 6-8 метрів від житлового будинку позивачки побутову каналізацію, що призводить до забруднення і непридатності води в колодязі позивача та здійснює шкідливий вплив на її здоров`я.

Факт порушення відповідачем санітарних норм при будівництві каналізації підтверджується Актом від 25.07.2023 року № 6 комісії Козинської селищної ради з питань комунальної власності, житлово-комунального господарства, енергозбереження, транспорту, благоустрою та архітектури, а також роз`ясненням головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 19.05.2023 року № 10-7-7.1-15.

Позивачка вважає, що відповідача слід зобов`язати усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивачкою шляхом знесення та демонтажу побутової каналізації, вигрібу.

Крім зазначеного, відповідач систематично створює позивачу шум, а саме, включає голосно радіоприймач за межами житлового будинку, чим порушує режим тиші, що призводить до завдання шкоди здоров`ю позивача та знижує її працездатність, що викликає моральні страждання.

Позивачу довелось витратити грошові кошти на збирання доказів порушення її прав відповідачем в розмірі 8 400,00 грн (4 000,00 грн згідно з договором від 08.10.2021 року № 08/10/21-10 за проведення топографо-геодезичної зйомки та 4 400,00 грн згідно з договором від 12.10.2021 року за створення проєктно-вишукувальних робіт), які необхідно стягнути з відповідача.

Також, діями відповідача позивачці завдано моральної шкоди, яка полягає у стражданнях внаслідок створення перешкод у користуванні і обслуговуванні підпірною бетонною стіною, створення нестерпних умов у зв`язку із забудовою каналізації та вигрібу, створення шкідливого шуму; позивач змушена на протязі двох років звертатися до різних установ, організацій зі скаргами на дії відповідача.

Посилаючись на зазначені обставини, на підставі ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. 23, ч. 1 ст. 321, ст. 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивачка просила суд задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Обухівського районного суду Київської областівід 18 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення по справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Так, позивачка не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що нею не доведено, а судом не встановлено, що загроза зсуву ґрунтового покриву зі сторони земельної ділянки позивача виникла внаслідок протиправних дій відповідача.

В доводах апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що на підставі аналізу актів обстеження земельної ділянки та висновку земельно-технічної експертизи, слід стверджувати про наступне: підпірна стіна була спроєктована як стримуючий елемент для компенсації активного тиску ґрунту з боку вище розташованої земельної ділянки позивачки. Стабільність будь-якої підпірної стіни забезпечується не лише її власною вагою, а й наявністю ґрунту біля її підніжжя (так звана підошва або «пасивний пояс»). При проектуванні стіни враховувався тиск ґрунту з боку схилу (активний тиск), який мав компенсуватися масою ґрунту з нижнього боку (пасивний тиск). Вилучення ґрунту на глибину до 3,97 м фактично позбавило стіну її опорної стійкості.

Здійснення виїмки ґрунту з нижнього боку схилу, на ділянці ОСОБА_2 , призвело до критичного оголення фундаментної частини підпірної стіни. Зменшення висоти ґрунтового покриву біля підпірної стіни, зафіксоване актом від 25.09.2025 року, призвело до того, що конструкція втратила опору в нижній точці, що спровокувало її зміщення в бік ділянки відповідачки.

Згідно з висновком експерта, висота рельєфу (перепад висот) значно збільшилася, а відстань між урізами змінилася на величину до 3,97 м. Це свідчить про активну фазу техногенного зсуву, викликаного втручанням відповідачки.

Оскільки права половина воріт позивачки жорстко зафіксована на стовпах, вмонтованих у підпірну стіну, зміщення самої стіни призвело до вертикального та горизонтального перекосу конструкції. Це є прямим наслідком втрати стіною своєї геометрії. Поява щілини між підпірною стіною та бетонною площадкою біля колодязя є ознакою горизонтальної деформації розтягу, що виникає при сповзанні масиву ґрунту в бік утвореної виїмки.

Ще у 2021 році комісія встановила факт розорення схилу та загрозу зсуву, надавши рекомендації щодо облаштування зустрічної підпірної стіни з боку відповідачки.

Протягом 2021-2025 років відповідачка ігнорувала ці рішення, що призвело до переходу загрози з теоретичної у стадію фактичного руйнування майна.

Експертиза 2025 року підтвердила суттєву зміну рельєфу (збільшення глибини виїмки) порівняно з 2021 роком, що свідчить про триваючий негативний вплив на стійкість схилу. Руйнування підпірної стіни, деформація воріт та поява щілин у покритті площадки є прямим наслідком порушення відповідачкою цілісності ґрунтового масиву підніжжя схилу. Вилучення ґрунту позбавило інженерну споруду (стіну) пасивного опору, перетворивши її з утримуючої конструкції на нестійкий об`єкт, що перебуває в стані аварійного нахилу. Відсутність заходів із укріплення схилу з боку Відповідачки протягом чотирьох років призвела до поширення деформацій на домоволодіння та ґрунтовий покрив земельної ділянки Позивачки, який знаходиться лише за 3 метри від зони урізу.

Скориставшись своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідачка ОСОБА_2 заперечує щодо задоволення вимог скарги, посилаючись на їх безпідставність, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Вказує, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, цілком справедливо дійшов висновку, що позивачем не доведено, що загроза зсуву ґрунтового покриву зі сторони земельної ділянки позивача виникла внаслідок протиправних дій відповідача.

Також, позивачем не доведено, що при влаштуванні вигрібної ями або септику відповідачем порушено Державні будівельні норми або Державні санітарні норми і правила. Доказів на підтвердження її доводів, що відповідач проводила роботи зі зняття та переміщення ґрунту на частині земельної ділянки позивача, що відповідач не дає можливості позивачу обслуговувати бетонну підпірну стіну та не допускає її на територію обслуговування бетонної стіни, позивачка суду не надала.

З матеріалів справи вбачається, що підпірна стіна розташована на земельній ділянці позивача та фактичні межі земельної ділянки по паркану (сітка) здебільшого не накладаються на межі земельної ділянки відповідача, натомість у південно-західній частині земельна ділянка позивача має незначне накладення на земельну ділянку відповідача, у зв`язку з чим позивачу було рекомендовано привести у відповідність фактичні межі своєї земельної ділянки в частині накладання на земельну ділянку відповідача.

Зазначає, що суд правильно звернув увагу на взаємовиключні вимоги позовної заяви, в яких позивачка просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача відновити і облаштувати підпірну бетонну стіну та одночасно заборонити проведення будь-яких будівельних та земляних робіт біля підпірної бетонної стіни.

Крім того, позивачка не довела належними та допустимими доказами порушення відповідачем допустимого рівня шуму на території житлової забудови.

З огляду на те, що позивачем не доведено, а судом не встановлено порушення прав позивача відповідачем, відсутні також правові підстави, передбачені ст. ст. 23, 1167 ЦК України, для відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Дуднік М.А. підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Правдивець С.М. проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, на підставі наступного.

Судом першої інстанції встановлено наступні фактичні обставини у даній справі.

Згідно з копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 677523, виданого 18.06.2009 року, зареєстрованого за № 010991600856, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Земельна ділянка позивача межує із земельною ділянкою відповідача площею 0,25 га, кадастровий номер: 3223180501:01:036:0046, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з копією акту Постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території та природно-екологічного захисту Козинської селищної ради Обухівського району Київської області «Про обстеження земельної ділянки» від 05.10.2021 року на виконання заяви громадянки ОСОБА_1 вх. № 488-03 від 29.09.2021 року членами Комісії Козинської селищної ради здійснено виїзд на місцевість, а саме, в АДРЕСА_2 у зв`язку з перевіркою фактів, викладених в заяві щодо руйнування підпірної стіни та житлового будинку.

За змістом цього акту Постійна комісія встановила, що земельні ділянки: кадастровий номер: 3223180501:01:036:0044, та кадастровий номер: 3223180501:01:036:0045, перебувають у власності гр. ОСОБА_1 ; на момент виїзду був присутній суміжний землевласник ОСОБА_2 - власник земельної ділянки, кадастровий номер: 3223180501:01:036:0046. Фактично (на місцевості) земельна ділянка ОСОБА_1 відмежована парканом з фундаментом від земельної ділянки ОСОБА_2 , зі слів ОСОБА_1 даний паркан був зведений нею особисто. Згідно з кадастровою зйомкою, виконаною сертифікованим інженером-землевпорядником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ), фактичні межі на місцевості ОСОБА_1 (кадастровий номер: 3223180501:01:036:0044) частково не накладаються на межі ОСОБА_2 (кадастровий номер: 3223180501:01:036:0046), що обліковуються в Державному земельному кадастрі. У південно-західній частині земельна ділянка ОСОБА_1 (кадастровий номер: 3223180501:01:036:0044) має незначне накладення на ділянку, кадастровий номер: 3223180501:01:036:0046, та кадастровий номер: 3223180501:01:036:0035, до координат згідно з базою даних ДЗК, тобто паркан в основній його частині перебуває на земельній ділянці ОСОБА_1 (кадастровий номер: 3223180501:01:036:0044). Комісія вирішила: встановити факт, що дійсно існує загроза зсуву ґрунтового покриву зі сторони земельної ділянки ОСОБА_1 (кадастровий номер: 3223180501:01:036:0044), що стало причиною відповідних земляних робіт на суміжній земельній ділянці, що належить ОСОБА_2 (кадастровий номер: 3223180501:01:036:0046); рекомендувати дотримуватися норм та правил добросусідства, обов`язків власників та землекористувачів земельних ділянок, визначених чинним законодавством України, а також ОСОБА_2 виконати свої наміри щодо облаштування підпірної стіни та вжити всі необхідні заходи з метою запобігання зсуву ґрунтового покриву, ОСОБА_1 привести у відповідність фактичні межі земельної ділянки в частині накладання на земельні ділянки, кадастровий номер: 3223180501:01:036:0046, та кадастровий номер: 3223180501:01:036:0035, до координат згідно з базою даних ДЗК.

У копії листа Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 19.05.2023 року № Вих-10-4.3/2787-23 зазначено, що вимоги до розміщення каналізаційних та очисних споруд в населених пунктах зазначені у Державних санітарних нормах та правилах утримання територій населених місць від 17.03.2011 року № 145, відповідно до п. 2.22 яких вигреби повинні бути віддалені, зокрема, від меж стін житлових та громадських будівель і споруд на відстань 20 м.

З копії акту від 25.07.2023 року № 6 Комісії Козинської селищної ради з питань комунальної власності, житлово-комунального господарства, енергозбереження, транспорту, благоустрою та архітектури, вбачається, що здійснивши виїзд на місцевість, комісією було встановлено, що на суміжній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 із земельною ділянкою заявника ОСОБА_1 побудована автономна каналізація (вигрібна яма або септик); між суміжними земельними ділянками побудована підпірна стінка; у зв`язку з відсутністю власника земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 обстежити побудовану каналізацію та здійснити виміри відстані до житлового будинку заявника Комісія не мала можливості; за орієнтовними розрахунками вона складає 6-8 метрів. Згідно з п. 6.1.41 та табл. 6.7 ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова території допустимі відстані від житлових будинків та літніх кухонь складають: до фільтруючого колодязя продуктивністю до 1 куб.м - 8 м; продуктивністю 1-3 куб.м - 10 м; до септика продуктивністю до 1 куб.м - 5 м; продуктивністю 1-3 куб.м - 8 м. Проаналізувавши ситуацію, враховуючи відсутність власника суміжної земельної ділянки, що унеможливило здійснення обмірів та обстежень, у Комісії відсутня можливість визначити відповідність побудованої автономної каналізації (вигрібна яма або септик) будівельним нормам.

Згідно з копією акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 05.10.2021 року, складеного ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , фактичні межі земельної ділянки по паркану (сітка) здебільшого не накладаються на межі ОСОБА_2 , кадастровий номер: 3223180501:01:036:0046,що обліковуються в Державному земельному кадастрі.

Актом Постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території та природно-екологічного захисту Козинської селищної ради Обухівського району Київської області «Щодо обстеження земельних ділянок» від 10.10.2023 року визначено, що оглянувши фактичну ситуацію на місцевості при виїзді комісії було встановлено, зокрема, що фактично (на місцевості) земельна ділянка ОСОБА_1 , кадастровий номер: 3223180501:01:036:0044, (по суміжній межі із земельною ділянкою кадастровий номер: 3223180501:01:036:0046) відмежована більшою мірою парканом з фундаментом, а також сіткою (рабіца). По даній частині території, тобто, по межі із земельною ділянкою, кадастровий номер: 3223180501:01:036:0046, фактичний паркан ОСОБА_1 не приведено у відповідність до межі земельної ділянки, кадастровий номер: 3223180501:01:036:0044, за координатами, що містяться у базі даних ДЗК. На даному схилі, що фактично відмежовує суміжні земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223180501:01:036:0044 та 3223180501:01:036:0046, і зверху на якому знаходиться паркан, не проведено роботи по його укріпленню з метою запобігання зсуву ґрунту. Відповідна ситуація може призвести до аварійної ситуації, оскільки неподалік урізу схилу знаходиться житловий будинок ОСОБА_1 . Комісія вирішила, зокрема: встановити факт, що загроза зсуву ґрунтового покриву зі сторони земельної ділянки ОСОБА_1 , кадастровий номер: 3223180501:01:036:0044, існує на даний момент; громадянці ОСОБА_2 виконати рекомендації Постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території та природно-екологічного захисту Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, викладені в акті відповідної комісії від 05.10.2021 року щодо облаштування підпірної стіни та вжити всі необхідні заходи з метою запобігання зсуву ґрунтового покриву, ОСОБА_1 .

На виконання ухвали Обухівського районного суду Київської області від 10.12.2024 року у даній справі судовим експертом Коваленко Л.А. Українського незалежного інституту судових експертиз проведено судову земельно-технічну експертизу від 11.07.2025 року № 408/02-2025.

За результатами експертизи складено висновок експерта: 1. Оскільки клопотання про надання документацій із землеустрою на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223180501:01:036:0044, 3223180501:01:036:0046 не надані, тому надати відповідь на питання в частині: «…Чи є порушення меж (або накладення) земельних ділянок відповідно до документації із землеустрою на ділянки позивача ОСОБА_1 (кадастровий номер: 3223180501:01:036:0044) та відповідача ОСОБА_2 (кадастровий номер: 3223180501:01:036:0046), не вбачається можливо. Водночас, необхідно зазначити, що на дослідження надані координати поворотних точок меж досліджуваних ділянок, згідно яких накладання та порушення меж земельних ділянок позивача ОСОБА_1 (кадастровий номер: 3223180501:01:036:0044) та відповідача ОСОБА_2 (кадастровий номер: 3223180501:01:036:0046) відсутні. Порушення меж (або накладення) земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та координат поворотних точок меж на ділянки позивача ОСОБА_1 (кадастровий номер: 3223180501:01:036:0044) та відповідача ОСОБА_2 (кадастровий номер: 3223180501:01:036:0046) відсутнє. 2. На момент проведення земельно-технічної експертизи наявні зміни рельєфу у порівнянні з результатами топографо-геодезичних вишукувань станом на листопад 2021 року, які зображені на малюнку № 9 . Чи наявні зміни рельєфу на момент проведення земельно-технічної експертизи з урахуванням висновків актів постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території та природно-екологічного захисту Козинської селищної ради від 05.10.2021 року та 10.10.2023 року, встановити не можливо, оскільки в актах цієї постійної комісії від 05.10.2021 року та 10.10.2023 року не зазначено інформацію про рельєф (висоти), як зазначено на диску з електронною версією результатів топографо-геодезичних вишукувань станом на 10.11.2021 року, а зазначається про невідповідність фактичних меж і загрози зсуву ґрунтового покриву зі сторони земельної ділянки ОСОБА_1 (кадастровий номер: 3223180501:01:036:0044).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, що загроза зсуву ґрунтового покриву зі сторони земельної ділянки позивача виникла внаслідок протиправних дій відповідача; що при влаштуванні вигрібної ями або септику відповідачем порушено Державні будівельні норми або Державні санітарні норми і правила; а також не доведено порушення відповідачем допустимого рівня шуму. Відповідно, судом не встановлено протиправних винних дій відповідача, які могли бути підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Як передбачено ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник, згідно зі ст. 319 ЦК України, володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У ст. 321 ЦК України йдеться про те, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За нормами ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Виходячи з аналізу вказаної норми матеріального права, можна дійти висновку, що власник має право вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб і будь яким шляхом, що є прийнятним для власника. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Відповідно до п. п. «г» , «е» ч. 1 ст. 91 ЗК України вбачається, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Зі змісту п. «е» ч. 1 ст. 96 ЗК України вбачається, що землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно з ч. 2, п. «б» ч. 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 цього Кодексу виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка обґрунтовувала свої вимоги тим, що перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою чиняться відповідачем внаслідок того, що: відповідач не дає можливості позивачу обслуговувати бетонну підпірну стіну, не допускає її на територію обслуговування бетонної стіни, чим порушує норми добросусідства та не виконує рекомендації Постійної комісії з питань земельних відносин природокористування, планування території та природно-екологічного захисту Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, викладені в Акті обстеження земельної ділянки позивача та відповідача, яким встановлено, що існує загроза зсуву ґрунтового покриву зі сторони земельної ділянки позивача, що стало причиною відповідних земляних робіт на суміжній земельній ділянці відповідача. Також, на земельній ділянці позивача, призначеній для обслуговування бетонної підпірної стіни, відповідач посадила рослини, полив яких призвів до вимивання ґрунту з під стіни та створення умов для руйнування і падіння цієї стіни. Крім того, відповідач без відповідних дозволів збудувала на відстані 6-8 метрів від житлового будинку позивача побутову каналізацію, що призводить до забруднення і непридатності води в колодязі позивача та здійснює шкідливий вплив на її здоров`я, тому слід зобов`язати усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивачем шляхом знесення та демонтажу побутової каналізації, вигрібу. Також, відповідач систематично створює позивачу шум, а саме, включає голосно радіоприймач за межами житлового будинку, чим порушує режим тиші, що призводить до завдання шкоди здоров`ю позивача та знижує її працездатність.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку зібраним по справі доказам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вони не підтверджують обставин, які покладені позивачем в обгрунтування позовних вимог.

Так, з доданої позивачем до позову копії акту Постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території та природно-екологічного захисту Козинської селищної ради Обухівського району Київської області «Про обстеження земельної ділянки» від 05.10.2021 року вбачається, що комісією встановлено загрозу зсуву ґрунтового покриву зі сторони земельної ділянки ОСОБА_1 (кадастровий номер: 3223180501:01:036:0044), що стало причиною відповідних земляних робіт на суміжній земельній ділянці, що належить ОСОБА_2 (кадастровий номер: 3223180501:01:036:0046).

Поряд із цим, зі змісту акту комісії вбачається, що комісією не встановлено, що стало причиною загрози зсуву, проведенням яких самебудівельних, господарських чи інших робіт, які здійснювались відповідачем, завдано шкоди інтересам ОСОБА_1 .

Рекомендуючи ОСОБА_2 виконати вжити всі необхідні заходи з метою запобігання зсуву ґрунтового покриву, комісія не зазначила, які саме заходи мають бути вчинені відповідачем.

Щодо надано позивачкою акту від 25.07.2023 року № 6 Комісії Козинської селищної ради з питань комунальної власності, житлово-комунального господарства, енергозбереження, транспорту, благоустрою та архітектури, його зміст також не свідчить про встановлення порушень з боку відповідача у зв`язку з побудованою нею автономною каналізацією (вигрібною ямою або септиком).

Апеляційний суд звертає увагу також на те, що позивачем не було надано суду доказів, а судом першої інстанції не встановлено, що саме побудовано відповідачкою на належній їй земельній ділянці, вигрібна яма чи септик, оскільки це різні споруди, влаштування яких врегульовано різними санітарними та будівельними нормами.

Водночас, у копії листа Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 19.05.2023 року № Вих-10-4.3/2787-23, доданого позивачем до позову, зазначено, що вимоги до розміщення каналізаційних та очисних споруд в населених пунктах зазначені у Державних санітарних нормах та правилах утримання територій населених місць від 17.03.2011 року № 145, відповідно до п. 2.22 яких вигреби повинні бути віддалені, зокрема, від меж стін житлових та громадських будівель і споруд на відстань 20 м.

Разом з тим, у прийнятих пізніше Державних будівельних нормах «Планування та забудова територій» ДБН Б.2.2-12:2019, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 року № 104, у Таблиці 6.7 визначені допустимі відстані від житлових будинків до господарських будівель і споруд, за якими відстань від житлових будинків до септику продуктивністю до 1 м3/добу становить 5 метрів, продуктивністю 1-3 м3/добу - 8 метрів. Вигрібні ями дворових вбиралень повинні бути виконані з конструкцій, що запобігають фільтрації фекальних стоків у ґрунт.

Зазначені ДБН Б.2.2-12:2019 поширюються на планування і забудову територій населених пунктів та міжселенних територій на державному, регіональному та місцевому рівні. Ці норми обов`язкові для органів державного управління, місцевого самоврядування, підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проєктування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських населених пунктів та інших територіях. У цих нормах є посилання, зокрема, й на ДСП 145 Державні санітарні норми та правила утримання територій населених місць, отже, вони прийняті з урахуванням їх положень.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що матеріали справи не містять даних про реальну та достовірну відстань від житлового будинку позивача до септику відповідача та про продуктивність цього септику, є лише посилання на орієнтовні розрахунки в акті від 25.07.2023 року № 6.

Щодо акту Постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території та природно-екологічного захисту Козинської селищної ради Обухівського району Київської області «Щодо обстеження земельних ділянок» від 10.10.2023 року, комісією встановлено, що загроза зсуву ґрунтового покриву зі сторони земельної ділянки позивача існує на момент складання акту; відповідачу необхідно виконати рекомендації Постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території та природно-екологічного захисту Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, викладені в акті відповідної комісії від 05.10.2021 року щодо облаштування підпірної стіни, та вжити всі необхідні заходи з метою запобігання зсуву ґрунтового покриву, позивачу.

Аналіз зміст акту Постійної комісії від 10.10.2023 року, не свідчить про те, що загроза зсуву ґрунтового покриву зі сторони земельної ділянки позивача виникла внаслідок протиправних дій відповідача.

Висновок призначеної за клопотання позивачки судової земельно-технічної експертизи від 11.07.2025 року № 408/02-2025, проведеної судовим експертом Українського незалежного інституту судових експертиз Коваленко Л.А. зазначених обставин також не підтверджує, а лише підтверджує наявні зміни рельєфу земельної ділянки ОСОБА_1 у порівнянні з результатами топографо-геодезичних вишукувань станом на листопад 2021 року.

Покази допитаних судом першої інстанції свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є належними доказами, які доводять неправомірність дій відповідача, які призвели до порушення прав позивачки щодо користування належною їй земельною ділянкою.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

У постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №757/1782/18) вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості позовних вимог процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може вважатися належним чином здійсненим виключно шляхом зазначення певних відомостей чи припущень, оскільки це не звільняє позивача від виконання процесуального обов`язку щодо доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Апеляційний суд зазначає, що обставини, на які посилається позивачка, зокрема про те, що зсув ґрунтового покриву на її земельній ділянці відбувається саме внаслідок проведення відповідачкою на належній їй земельній ділянці будь-яких будівельних чи господарських робіт, пов`язаних із виїмкою грунту з-під підпірної стіни, належить до сфери спеціальних знань, які виходять за межі загальних знань як учасників справи, так і суду.

Такі обставини не можуть встановлюватися виключно на підставі припущень сторони спору, показань свідків, чи актів комісії сільської ради, а підлягають доведенню належними та допустимими доказами спеціального характеру, зокрема висновком комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, складеними фахівцями у відповідній галузі.

Як убачається з матеріалів справи, у суді першої інстанції позивачка заявляла клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, яке було задоволено судом. Разом із тим, питання щодо причини та умов, які сприяли зміні рельєфу та зсуву ґрунтового покриву на її земельній ділянці, а також щодо здійснення можливих заходів для усунення таких порушень, на вирішення експерта поставлені не були.

У суді апеляційної інстанції позивачка зазначала, що не ставила таких питань перед експертом, оскільки вважала, що доданих до позовної заяви доказів достатньо, для того щоб суд самостійно зробив висновок щодо причин, які сприяли зсуву ґрунту, а саме про те, що дії відповідачки по виїмці ґрунту сприяли руйнуванню та створюють умови для падіння підпірної стіни.

Водночас зазначені припущення не звільняють позивача від процесуального обов`язку доказування своєї позиції у встановленому законом порядку. Відмова від використання передбачених процесуальним законом засобів доказування не може бути підставою для звільнення від обов`язку доведення заявлених вимог. При цьому матеріали справи не містять жодного альтернативного належного та допустимого доказу, який би підтверджував неправомірність дій відповідача, які призвели до порушення прав позивачки щодо користування належною їй земельною ділянкою.

Як убачається з матеріалів справи та з висновків, викладених у цій постанові, доводи позивача щодо порушення відповідачем її права на користування належною їй земельною ділянкою, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Судом не встановлено протиправної бездіяльності чи неправомірних дій відповідача, які б перебували у причинному зв`язку з тими негативними наслідками, на які посилається позивач.

Водночас саме на наявності зазначених, на думку позивача, порушень ґрунтувалися вимоги про відшкодування моральної шкоди. Проте, оскільки факт порушення права позивачки не доведений і судом не встановлений, відсутня одна з обов`язкових умов цивільно-правової відповідальності - протиправна поведінка відповідача.

Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами ані факту завдання моральної шкоди у розумінні статті 23 Цивільного кодексу України, ані причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заявленими нею моральними стражданнями.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди, оскільки заявлені вимоги є похідними від недоведених порушень прав позивача та не підтверджені належними доказами відповідно до вимог цивільного процесуального закону.

З огляду на викладене, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та дав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні апелянтом норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263, 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської областівід 18 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 14 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді : О.В. Борисова

С.А. Голуб