Вирок від 26 липня 2026 р. у справі №761/39684/24 — Київський апеляційний суд

Київський апеляційний суд

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

27 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

представника потерпілих ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 112024100000000813 щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с. Перевальне Сімферопольського району АР Крим,

громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою:

АДРЕСА_1 , не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.2861 КК України,

за апеляційною скаргою прокурора на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 8 квітня 2025 року,

у с т а н о в и л а :

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 08.04.2025 ОСОБА_8 визнаний винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.2861 КК України і йому призначено покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_9 просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч.3 ст.2861 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 років.

Як вказує прокурор, положення ч.1 ст.69 КК України надають суду повноваження у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне, передбачене законом, лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим. В даній ситуації обставиною, яка б могла істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності, можна було б визнати вимушене рішення обвинуваченого сісти за кермо в стані алкогольного сп`яніння внаслідок певних життєвих обставин на кшталт термінового транспортування хворого, пораненого в лікарню, загрози життю та здоров`ю оточуючих, рятування майна тощо. Проте ОСОБА_8 свідомо, без нагальних причин вирішив керувати автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди. Більше того, пригода сталася під час комендантської години.

Так, суд врахував щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків потерпілим та надання потерпілому допомоги безпосередньо після вчинення злочину як обставини, що пом`якшують покарання. Але ОСОБА_8 не сприяв і не міг сприяти розкриттю злочину, оскільки кримінальне правопорушення було вчинене в умовах очевидності, інших даних, які не зафіксовані під час огляду місця події, не повідомив і не міг повідомити, а співучасників, яких міг би викрити обвинувачений, також не було і не могло бути. На переконання прокурора, ці обставини жодним чином не впливають на суспільну небезпечність вчиненого діяння та, відповідно, не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Акцентує увагу і на тому, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху" № 1231-ІХ від 16.02.2021 Кримінальний кодекс України доповнено статтею 2861, санкція якої передбачає більш суворе покарання, ніж санкція статті 286, а також внесено зміни до статті 75 КК України стосовно заборони на звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб, які вчинили злочин у сфері правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. І відповідно до пояснювальної записки до цього закону обґрунтуванням його прийняття є необхідність створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян, підвищення впливу на дисципліну учасників дорожнього руху. Тож, зміни до законодавства були продиктовані запитом суспільства на посилення відповідальності водіїв, які керують транспортними засобами в стані сп`яніння.

У запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 вказує, що за наслідками судового розгляду було встановлено наявність передбачених законом обставин, які не лише пом`якшують покарання, а й в сукупності істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого. Було встановлено, що ОСОБА_8 не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, має вищу економічну освіту, працює, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має проблеми зі здоров`ям внаслідок операції з видалення частини легені та перенесеного компресійного перелому хребта, утримує тяжко хвору матір, активно займається волонтерською діяльністю. Ці обставини разом з діями ОСОБА_8 після ДТП свідчать про низький рівень його суспільної небезпечності. Також мають місце обставини, які пом`якшують покарання, а саме, неумисний характер злочину, вчиненого вперше, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину (залишення на місці пригоди, виклик поліції, надання правдивих пояснень), добровільне відшкодування завданої шкоди, надання медичної допомоги потерпілим на місці ДТП. Захисник не погоджується з доводами прокурора про відсутність активного сприяння розкриттю злочину, оскільки закон не ставить ефективність сприяння у пряму залежність від складності розкриття правопорушення або наявності співучасників. Тож, апеляційна скарга не містить фактів, які б спростовували зазначені у вироку обставини, які пом`якшують покарання, і посилання прокурора на зміни до законодавства захисник вважає суб`єктивною оцінкою, адже законодавець не встановив заборону застосування ст.69 КК України до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ст.2861 КК України.

У доповненнях до заперечень додатково наголошує на тому, що ОСОБА_8 вчинив усі можливі та залежні від нього дії для мінімізації негативних наслідків та своєю поведінкою довів, що вчинене стало для нього винятковою життєвою трагедією, а не проявом зневаги до закону, підтвердженням чому є позиція потерпілих. Також просить врахувати поведінку ОСОБА_8 під час відбування покарання в ДУ "Кагарлицька виправна колонія (№ 115)". З наданої адміністрацією характеристики вбачається, що його підзахисний зарекомендував себе позитивно, дотримується встановленого порядку та умов відбування покарання, вимоги режиму виконує, дисциплінарних стягнень не має.

З огляду на викладене просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити; доводи представника потерпілого, захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора і просили вирок суду залишити без змін; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити частково, з таких підстав.

Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_8 порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть ОСОБА_10 та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , за наступних обставин.

10 липня 2024 року близько 00 годин 00 хвилин 55 секунд ОСОБА_8 , керуючи в стані алкогольного сп`яніння технічно справним автомобілем "Maserati Ghibli S Q4" д/н НОМЕР_1 , рухався у першій (крайній правій) смузі проїзної частини вул. Борщагівської в м. Києві зі сторони вул. Жилянської в напрямку вул. В. Гетьмана зі швидкістю 75,9-81,2 км/год., яка значно перевищувала максимально дозволену на даній ділянці дороги 50 км/год.

В цей час попереду в попутному напрямку в межах першої (крайньої правої) смуги проїзної частини вул. Борщагівської зі швидкістю 30 км/год. рухався технічно справний електромопед "Zelectra_ST 1" WIN № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_11 , який перевозив в якості пасажира ОСОБА_10 .

Під час руху ОСОБА_8 допустив порушення вимог п.п.1.5, 2.3 "б", 2.9 "а", 12.4, 13.1 Правил дорожнього руху, що виразилось у тому, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, який впливає на увагу та реакцію водія, а також порушує його координацію, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, умисно та зухвало ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, свідомо розпочав керування автомобілем, в процесі якого, маючи об`єктивну можливість спостерігати за показниками спідометру та обрати швидкість руху в межах дозволеної, наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, усвідомлюючи, що своїми односторонніми діями створив умови, в яких позбавлений можливості уважно стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміни, будучи зобов`язаним залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки і стану транспортного засобу дотримувати безпечної дистанції, не зміг вірно оцінити дорожню обстановку та обрати безпечні прийоми керування, відволікся від керування транспортним засобом, внаслідок чого неподалік будинку № 2 на вул. Борщагівській у м. Києві здійснив зіткнення передньою правою частиною керованого ним автомобіля із задньою частиною електромопеду під керуванням ОСОБА_11 , який рухався попереду в попутному напрямку в межах своєї смуги.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир електромопеду ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження, в тому числі множинні переломи кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів та шоком, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, від яких померла на місці, а водій ОСОБА_11 отримав тілесне ушкодження у виді закритої травми шийного відділу хребта, яке відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, з якими був госпіталізований до Київської міської клінічної лікарні № 17.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.

За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.3 ст.2861 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження та спричинило смерть потерпілої, - є вірною.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції всупереч вимогам ст.ст.50, 65 КК України, без достатніх підстав, призначив ОСОБА_8 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст.2861 КК України, застосувавши положення ст.69 КК України, на що обґрунтовано послався в апеляційній скарзі прокурор.

Так, згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 4421 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Цих вимог закону суд першої інстанції не дотримав і, призначаючи ОСОБА_8 основне покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції, не навів переконливих доводів на підтвердження висновків про наявність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Санкцією ч.3 ст.2861 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від 5 до 10 років.

Суд вказав у вироку, що враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є необережним тяжким злочином, особу винного, який раніше не судимий і не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, працевлаштований, активно займався волонтерською діяльністю, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, його вік та стан здоров`я з огляду на хронічні захворювання, наявність на утриманні тяжкохворої матері. Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку, оскільки ОСОБА_8 у повному обсязі виконав умови угод про відшкодування збитків, укладених з потерпілими ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які претензій до нього не мають і просили призначити більш м`яке покарання, ніж передбачено законом.

При цьому слід не погодитись з доводами прокурора, що обвинувачений не сприяв і не міг сприяти розкриттю кримінального правопорушення. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 давав послідовні показання, не намагаючись уникнути відповідальності та щось приховати, тобто вчинив всі можливі дії задля швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду з урахуванням особливостей злочинів даної категорії. На користь цього свідчить те, що обвинувальний акт був скерований до суду менше ніж через три місяці після вчинення злочину, а судовий розгляд здійснювався в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

З урахуванням цих обставин та особи винного суд першої інстанції дійшов висновку про формування у обвинуваченого позитивних установок та істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у зв`язку з чим вважав за можливе застосувати положення ч.1 ст.69 КК України.

У той же час, поза увагою суду залишилися ті обставини, що ОСОБА_8 без нагальної потреби керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння під час дії комендантської години. Обвинувачений свідомо обрав швидкість руху, яка значно перевищувала максимально дозволену в населеному пункті, і здійснив наїзд на електромопед під керуванням ОСОБА_11 у нескладній дорожній обстановці. З урахуванням цих обставин та суспільно небезпечних наслідків, якими є заподіяння одній людині тяжкого тілесного ушкодження та смерть іншої людини, який є незворотним, на переконання колегії суддів, відсутні підстави вважати, що ступінь тяжкості кримінального правопорушення істотно знижено.

Згідно зі ст.409 КПК України підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Тому відповідно до вимог ст.ст.413, 420 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто застосування закону, який не підлягає застосуванню, а саме, ч.1 ст.69 КК України, а також невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість є підставами для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_8 покарання і ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції.

Ухвалюючи вирок у цій частині, колегія суддів відповідно до вимог ст.65 КК України враховує загальні засади призначення покарання, які враховані судом першої інстанції, в тому числі обставини, які пом`якшують покарання, і приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі та додаткового покарання на мінімальний строк, установлений в санкції відповідного закону України про кримінальну відповідальність.

Саме таке покарання відповідатиме принципам індивідуалізації та невідворотності покарання, а також буде необхідним для досягнення його мети, тобто необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_8 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Підстав для призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на такий же строк, як про це просить прокурор, колегія суддів не вбачає, а тому апеляційна скарга прокурора задовольняється частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 8 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_8 за ч.3 ст.2861 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 /п`ять/ років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 /п`ять/ років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з 27 липня 2026 року.

Зарахувати ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 11 липня 2024 року по 26 липня 2026 року включно.

У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

В умовах дії воєнного стану після проголошення резолютивної частини вироку його повний текст обов`язково вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.

На вирок може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3