Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №756/20316/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року м. Київ

Справа № 756/20316/25

Провадження: № 33/824/2736/2026

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т. О.,

секретар Лаврук Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Самофалової Оксани Юріївни

на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року, винесену під головуванням судді Ковальової В. М.,

про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

ПостановоюОболонського районного суду м. Києвавід 11 березня 2026 року визнановинуватимОСОБА_1 у вчиненніадміністративнихправопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладеностягненняу виді штрафу в розмірі 60 неоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян, щоскладає 1 020 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовийзбір на користьдержави у розмірі 605,60 грн.

Не погодившисьіз таким судовимрішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Самофалова О. Ю. 08 травня 2026 року подалаапеляційнускаргу, в якій просиласкасувати постанову Оболонського районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_3 у вчиненні домашнього насильства. Апелянт вказує, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 існує тривалий конфлікт щодо користування квартирою, у якій вони проживають. При цьому зазначає, що зазначена квартира належить матері ОСОБА_3 , тоді як ОСОБА_4 бажає й надалі проживати у цьому житлі, у зв`язку з чим штучно створює конфліктні ситуації та безпідставно звинувачує його у вчиненні домашнього насильства.

Подана апеляційна скарга, також містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване тим, що захисникОСОБА_3 - адвокат Самофалова О. Ю. 20 березня 2026 року впершезвернулася до Київськогоапеляційного суду з апеляційноюскаргою.Однак постановою Київського апеляційного суду від 06 травня 2026 року апеляційну скаргу було повернуто у зв`язку з тим, що до ордера про надання правничої допомоги не було додано витяг із договору про надання правничої допомоги, який підтверджував би повноваження захисника на підписання та подання апеляційної скарги.Копію зазначеної постанови адвокат отримала 07 травня 2026 року на адресу своєї електронної пошти.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог ст. 289 КУпАП у разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Обмеження на реалізацію право на оскарження, яке може полягати у не поновленні строку скаржнику, порушить саму суть права. Фактично, без поновлення строку на подання апеляційної скарги, скаржник буде позбавлений на реалізацію важливого елемента права на справедливий суд, як право на звернення до апеляційного суду за захистом своїх прав.

З огляду на викладене, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, доходжу висновку про те, що строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року пропущений скаржником з поважних причин, а тому клопотання захисникаОСОБА_1 - адвоката Самофалова О. Ю. про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та його захисник - адвокат Самофалова О. Юпідтримали доводи апеляційноїскарги, просилиапеляційнускаргузадовольнитита закрити провадження у справі у зв?язку із відсутністю складу правопорушення.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, будчи належним чином повідомленими про розгляд справи.

Вислухавшипояснення адвоката Сафалової О. Ю., ОСОБА_1 дослідившиписьмовіматеріалисправи, перевірившизаконність та обґрунтованість постанови суду першоїінстанції в межах доводівапеляційноїскарги, доходжувисновку про задоволення апеляційної скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Постанова судді суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи судом першої інстанції не достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов хибного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ч. 1, 2ст. 173-2 КУпАП.

Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого

Об`єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Тобто, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов`язаний був при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало фізичне насильство, а також вказати яка шкода заподіяна або могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров`ю, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжи, тощо) і це є обов`язковим.

Відповідно до положень Закону України «Про попередження насильства в сім`ї» насильство в сім`ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.

Згідно зі статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає виключно за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.

Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків», за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. У будь-якому випадку правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за правилами кримінального правопорушення за яке призначене покарання (стягнення), за яким особа позбавляється волі. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України», «Швидка проти України» та інших.

Аналіз диспозиції та санкції ч. ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію «кола адресатів» та критерію «мети та тяжкості наслідків».

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства. У зв`язку із цим, при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питання про законність та обґрунтованість судового рішення суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.

Забезпечення доведеності вини є складовою частиною однієї із засад кримінального провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 7, ст. 17 КПК України та однією із засад судочинства відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Конституції України.

Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 743579, 10 грудня 2025 року о 16:00 год., за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_7 , а саме: кричав, називав образливими словами, чим спричинив шкоду психологічному здоров`ю потерпілої.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 633917, 10 грудня 2025 року о 16:15 год., за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство психологічного характеру відносно доньки ОСОБА_8 , а саме: кричав, висловлювався образливими словами, чим спричинив шкоду психологічному здоров`ю потерпілої.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 633916, 10 грудня 2025 року о 16:15 год., за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство психологічного характеру відносно сина ОСОБА_9 , а саме: кричав, висловлювався образливими словами, чим спричинив шкоду психологічному здоров`ю потерпілого.

У матеріалах справи також містяться письмові пояснення ОСОБА_7 , відповідно до яких остання зазначила, що 10 грудня 2025 року близько 16 год. 15 хв. викликала працівників поліції, оскільки її чоловік, ОСОБА_1 , у присутності дітей погрожував їй фізичною розправою, агресивно поводився, ображав її та дітей нецензурною лайкою, висловлював словесні образи на їхню адресу, а також погрожував убити домашню кішку в присутності дітей (а. с. 9).

Разом із тим, надані ОСОБА_1 письмові пояснення свідчать про те, що між ним та ОСОБА_7 виникла конфліктна ситуація.

При цьому апеляційний суд враховує, що характер взаємовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 має значення для оцінки обставин події, яка стала підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують неврегульовані сімейні правовідносини. Зокрема, в провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що конфлікт між подружжям виник через питання спільного проживання у квартирі, яка належить на праві власності його матері. Зазначив, що дружина бажає залишитися у квартирі разом із дітьми, тоді як і він також має намір у ній проживати, що, і є причиною виникнення між ними конфліктних ситуацій.

Наведена обставина сама по собі не свідчить про відсутність факту домашнього насильства та не виключає можливості його вчинення, однак у сукупності з іншими матеріалами справи підтверджує наявність між сторонами неврегульованого сімейного спору та має бути врахована під час оцінки характеру події, взаємної поведінки сторін та відмежування конфліктної ситуації від домашнього насильства. Саме по собі існування між сторонами спору щодо припинення шлюбу та утримання дітей не є доказом вчинення або невчинення домашнього насильства, проте є обставиною, яка характеризує контекст взаємовідносин сторін.

Апеляційний суд звертає увагу, що домашнє насильство необхідно відмежовувати від конфліктних ситуацій, які можуть виникати між членами сім`ї. Конфлікт являє собою зіткнення протилежних інтересів, поглядів чи позицій сторін, що може супроводжуватися емоційним напруженням, сварками та взаємними претензіями. Водночас для висновку про наявність домашнього насильства необхідно встановити конкретні умисні дії особи, які відповідають визначеним законом формам домашнього насильства, їх спрямованість, а також передбачені законом наслідки або можливість їх настання.

Таким чином, сам по собі факт виникнення сварки, наявності взаємних претензій чи конфлікту між членами сім`ї не може автоматично свідчити про вчинення домашнього насильства. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП необхідно встановити не лише факт конфліктної взаємодії між сторонами, а й конкретні умисні дії особи, що містять ознаки фізичного, психологічного чи економічного насильства, а також відповідні наслідки у вигляді заподіяння або можливості заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілої особи.

При вирішенні питання про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частинами першою та другою статті 173-2 КУпАП, апеляційний суд зважає на те, що обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є заподіяння або можливість заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілої особи.

Однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували заподіяння або можливість заподіяння такої шкоди ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Крім того, матеріали справи не містять інших об`єктивних даних, які б у своїй сукупності підтверджували, що висловлювання та поведінка ОСОБА_1 , описані у протоколах про адміністративні правопорушення, були саме умисними діями, спрямованими на заподіяння шкоди психічному здоров`ю потерпілих, а не проявом конфліктної ситуації між сторонами.

При цьому апеляційний суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, складеним уповноваженою особою, та сам по собі не може підміняти собою сукупність доказів, на підставі яких має бути встановлено факт вчинення адміністративного правопорушення та винуватість особи у його вчиненні.

З огляду на наведене, за відсутності інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували зазначені у протоколах обставини, самі протоколи не можуть бути достатньою підставою для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 173-2 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 173-2 КУпАП.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 62 Конституції України щодо тлумачення усіх сумнівів щодо доведеності вини особи на її користь, обставини, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення, не дають достатніх підстав для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень.

Відтак постанова суду першої інстанції не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотаннязахисника ОСОБА_1 - адвоката Самофалової Оксани Юріївнипро поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 11 березня 2026 рокузадовольнити.

Поновитизахиснику ОСОБА_1 - адвокату СамофаловійОксані Юріївні строк на апеляційне оскарження постановиОболонського районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Самофалової Оксани Юріївнизадовольнити.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т. О. Невідома