Постанова від 30 вересня 2025 р. у справі №363/6640/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 363/6640/24

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/11719/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Борисової О.В., Писаної Т.О.

при секретарі Кононовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвоката Сакалюка Дмитра Васильовича на додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 квітня 2025 року (суддя Рукас О.В.) у цивільній справі за позовом законного представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди,

установив:

у грудні 2024 року позивачки звернулися до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , в особі законного представника ОСОБА_2 , частину страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю ОСОБА_5 , в розмірі 85 200грн, та на користь ОСОБА_2 частину страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю ОСОБА_5 , в розмірі 85 200грн, з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 , в особі законного представника ОСОБА_2 , страхове відшкодування за моральну шкоду, завдану смертю ОСОБА_5 , у розмірі 21 466,65грн та на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування за моральну шкоду, завдану смертю ОСОБА_5 , у розмірі 21 466,65грн. Також позивачки просили стягнути з відповідачів по 10 250грн витрат на правову допомогу.

12 березня 2025 року представник позивачів подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , в особі законного представника ОСОБА_2 , 74 466грн 66коп. та на користь ОСОБА_2 - 74 466грн 66коп., посилаючись на те, що Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило виплату страхового відшкодування позивачкам по 21 466,65грн.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 7 квітня 2025 року провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 , в особі законного представника ОСОБА_2 , та ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди закрито у зв`язку із відмовою позивачів від позовних вимог.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 7 квітня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , в особі законного представника ОСОБА_2 , частину страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю

ОСОБА_5 , в розмірі 74 466,66грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 частину страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю ОСОБА_5 , в розмірі 74 466,66грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1 , в особі законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 250грн.

Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 квітня 2025 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , в особі законного представника ОСОБА_2 , судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4 500грн; стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 , в особі законного представника ОСОБА_2 , судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 14 750грн.

У поданій апеляційній скарзі представник Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвокат Сакалюк Д.В. просить додаткове рішення скасувати, у задоволенні заяви представника позивачок відмовити, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи.

Представник відповідача зазначає, що на момент звернення до суду позивачки та їх представник не надали жодного доказу з приводу того, що винуватець ДТП є учасником бойових дій, а відтак належить до пільгових категорій громадян, визначених п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». В МТСБУ такі докази також були відсутні, відповідно не було підстав для здійснення виплати на користь позивачок до подання позову, відтак і сам позов до МТСБУ був не обґрунтованим та передчасним. Отже, саме неправильні дії представника позивачів призвели до виникнення спору між позивачками та МТСБУ.

Представник відповідача посилається на те, що одразу після з`ясування такої інформації, МТСБУ здійснило відповідні платежі, що і слугувало підставою для відмови позивачок від позовних вимог, заявлених саме до МТСБУ.

Також, представник відповідача вважає, що заявлені представником позивачок витрати не відповідали критеріям необхідності та неминучості, а визначений розмір судових витрат є необґрунтованим та суттєво завищеним.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Відповідач МТСБУ та його представник - адвокат Сакалюк Д.В. про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлялись шляхом направлення судових повісток-повідомлень до їх електронних кабінетів.

30 вересня 2025 року представник МТСБУ - адвокат Сакалюк Д.В. через електронний кабінет у системі «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду заяву про розгляд апеляційної скарги без участі представника МТСБУ.

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_4 про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлялись шляхом направлення судових повідомлень за адресами, наявними у матеріалах справи, однак судові повістки-повідомлення повернулися до апеляційного суду без вручення з відмітками листоноші, що адресати відсутні за вказаними адресами.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси, або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

Враховуючи зазначені норми процесуального права, позивачі та відповідачка належним чином повідомлені про день та час розгляду апеляційної скарги, у судове засідання не з`явилися, клопотання про його перенесення не подали, тому відповідно до положень статті 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням суду від 7 квітня 2025 року позовні вимоги в частині вимог до ОСОБА_4 задоволено, питання про розподіл судових витрат, понесених позивачами, було вирішено в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 250грн.

Крім того, суд зазначив, що питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у рішенні суду від 7 квітня 2025 року було вирішено частково, за наявними в справі розрахунками, а в ухвалі суду від 7 квітня 2025 року про закриття провадження в частині позовних вимог до Моторного (транспортного) страхового бюро України дане питання не вирішувалося.

Також суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не надано заперечення щодо розумності та обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу, а суд не наділений повноваженнями щодо оцінки співмірності понесених витрат та можливості їх зменшення.

Додаткове рішення відповідачкою ОСОБА_4 не оскаржується, тому в цій частині апеляційним судом не переглядається відповідно до положень частини 1 статті 367 ЦПК України.

Переглядаючи додаткове рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК).

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Частинами першою, другою статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну

заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, на учасника справи покладено обов`язок у першому зверненні до суду навести попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, а докази у підтвердження понесених витрат учасник справи повинен надати суду до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву і ці докази неможливо подати з поважних причин (частина перша статті 246 ЦПК України).

У позовній заяві представником позивачок був наведений попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких згідно такого розрахунку на момент подання позовної заяви становив 20 500грн.

Також у позовній заяві представник позивачок зазначив, що позивачі очікують понести додаткові витрати у розмірі орієнтовно 15 000грн, докази понесення яких будуть надані суду додатково.

До позовної заяви були додані копії договору № 1211-1 по надання правничої допомоги, укладеного 12 листопада 2024 року між адвокатом Мохнюком Д.М. та ОСОБА_2 і ОСОБА_2 , за умовами якого клієнти доручили адвокату представництво їх інтересів в справі за спільним позовом до ОСОБА_4 та МТСБУ про виплату страхового відшкодування за страховим випадком - ДТП від 24 лютого 2024 року, в якому загинув ОСОБА_5 ; попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правничу допомогу та детальний опис робіт від 18 грудня 2024 року, згідно якого підготовка адвокатського запиту до МТСБУ від 25 червня 2024 року - 2 000грн; підготовка адвокатського запиту до Міністерства у справах ветеранів війни України -2 000грн; підготовка адвокатського запиту до МТСБУ від 30 вересня 2024 року - 2 000грн; підготовка позовної заяви - 13 000грн; підготовка клопотання про витребування доказів - 1 500грн; підготовка та подання відповіді на відзив - 8 000грн; представництво інтересів в судових засідання в режимі відеоконференції - 7 500грн, а всього 36 000грн.

11 квітня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Мохнюк Д.М. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з МТСБУ витрати на правничу допомогу у розмірі 14 750грн.

До заяви адвокат Мохнюк Д.М. додав копії розрахунку суми витрат на правничу допомогу та детальний опис робіт від 10 квітня 2025 року на загальну суму 29 500грн (с.с.195 том 1), акту про надання послуг від 10 квітня 2025 року, підписаний адвокатом Мохнюком Д.М. та законним представником неповнолітнього позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (с.с.196 том 1), рахунків-фактури №57 від 20 лютого 2025 року на суму 2500грн; №76 від 12 березня 2025 року на суму 2 500грн; №98 від 7 квітня 2025 року на суму 4 000грн; платіжних інструкцій про сплату законним представником неповнолітнього позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначених вище послуг.

Згідно розрахунку суми витрат на правничу допомогу та детального опису робіт адвокатом надані наступні послуги: підготовка адвокатського запиту до МТСБУ від 25 червня 2024 року - 2 000грн; підготовка адвокатського запиту до Міністерства у справах ветеранів війни України -2 000грн; підготовка адвокатського запиту до МТСБУ від 30 вересня 2024 року - 2 000грн; підготовка позовної заяви - 13 000грн; підготовка клопотання про витребування доказів - 1 500грн; забезпечення явки в призначений судом дату та час для участі в судовому засіданні та очікування розгляду справи, підготовка та подання клопотання від 20 лютого 2025 року - 2 500грн; підготовка та подання клопотання від 11 березня 2025 року - 1 250грн; підготовка та подання заяви про зменшення позовних вимог від 12 березня 2025 року - 1 250грн; забезпечення явки в призначений судом дату та час для участі в судовому засіданні та очікування розгляду справи, підготовка та подання клопотання від 7 квітня 2025 року - 2 500грн; підготовка та

подання заяви про ухвалення додаткового рішення - 1 500 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на

виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року

у справі № 751/3840/15, наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Колегія суддів вважає, що адвокатом Мохнюком Д.М. надані належні докази у підтвердження понесених законним представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у зв`язку із розгляду справи судом першої інстанції.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц, від 28 листопада 2025 року у справі № 461/6724/21.

У відзиві на позовну заяву представник МТСБУ не заявив про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Не було подано такої заяви і під час розгляду судом першої інстанції заяви про ухвалення додаткового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу безпідставними.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що представник позивачів не приймав участь у жодному судовому засіданні, тому зазначені у розрахунку послуги забезпечення явки в призначений судом дату та час для участі в судовому засіданні та очікування розгляду справи від 20 лютого 2025 року та від 7 квітня 2025 року оплаті не підлягають.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 лютого 2024 у справі № 910/9714/22).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що розмір витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню законному представнику позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 за рахунок МТСБУ, підлягає зменшенню до 11 375 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або

зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення неповно встановив обставини справи, допустив порушення норм процесуального права, тому рішення суду підлягає зміні.

Керуючись статями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника Моторно (транспортного) страхового бюро України - адвоката Сакалюка Дмитра Васильовича задовольнити частково.

Додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 квітня 2025 року в частині стягнення з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 судових витрат на професійну правову допомогу змінити, зменшивши розмір стягнення з 14 750грн до 11 375грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді О.В. Борисова

Т.О. Писана