Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №357/1565/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 357/1565/25

Апеляційне провадження

№ 33/824/1570/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 рокусуддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Дейнеки Сергія Леонідовича на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2025 року (суддя Дорошенко С.І.) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

установив:

постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та, з урахуванням ст. 36 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у виді сорока годин громадських робіт.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60грн.

Постановою судді визнано доведеним, що 19 січня 2025 року о 19 годині 50 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_2 , з якою проживає однією сім`єю, однак не перебуває у шлюбі, а саме словесно ображав та принижував її в присутності неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдав психологічної шкоди постраждалій особі, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, судом першої інстанції визнано доведеним, що 19 січня 2025 року о 19 годині 50 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи за вказаною адресою, вчинив домашнє насильство відносно неповнолітньої ОСОБА_3 психологічного характеру, а саме словесно ображав, чим міг завдати шкоди психологічному здоров`ю постраждалої особи, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою судді, захисник ОСОБА_1 - адвокат Дейнеко С.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.02.2025 року скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, адвокат Дейнеко С.Л. зазначає, що протоколи про адміністративне правопорушення були складені у відсутність ОСОБА_1 , про розгляд справи ОСОБА_1 повідомлено не було, судові повістки не направлялися за місцем його реєстрації, смс-повідомлення направлено на невідомий номер телефону 3 лютого 2025 року, а судове засідання було призначено на 4 лютого 2025 року, про оскаржувану постанову стало відомо 28 січня 2026

року, коли повідомили про постанову, якою замінено громадські роботи на адміністративний арешт і фактично її було отримано лише 29.01.2026 року.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Зі змісту постанови судді від 4 лютого 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 у судовому засіданні присутнім не був.

З матеріалів справи встановлено, що судові повістки ОСОБА_1 за місцем його проживання чи реєстрації не направлялися, повідомлення про виклик у судове засідання направлені смс - повідомленням на телефонний номер, зазначений у протоколах про адміністративні правопорушення, 3 лютого 2025 року про виклик на 4 лютого 2025 року.

Також в матеріалах справи міститься супровідний лист про направлення копії постанови ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку на адресу місця проживання, проте конверт повернувся до суду без вручення за зкінченням терміну зберігання (с.с.47).

29 січня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Дейнеко С.Л. ознайомився з матеріалами справи (а.с. 43)

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про судовий розгляд протоколів про адміністративні правопорушення, а також про направлення копії постанови за місцем його реєстрації, а також те, що апеляційну скаргу було подано адвокатом Дейнекою С.Л. 04 лютого 2026 року, тобто в найкоротший термін після ознайомлення з матеріалами справи, апеляційний суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2025 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Дейнеко С.Л. зазначає, що в матеріалах справи не міститься доказів того, що дії ОСОБА_1 мали ознаки домашнього насильства, оскільки обов`язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема, у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, або ж за наявності реальної можливості завдання такої шкоди.

Адвокат Дейнеко С.Л. вважає, щосуд першої інстанції, зазначаючи про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, доведена поза розумним сумнівом, а тому в його діях наявний склад вказаних правопорушень, не врахував, що у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 вчинив умисні дії та завдав шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілих, вчиняв саме домашнє насильство відносно неповнолітньої дитини.

Адвокат Дейнеко С.Л. вважає, що фактично з обставин подій вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 19 січня 2025 року виникла саме конфліктна ситуація, яка не може трактуватися як вчинення домашнього насильства. В свою чергу це обумовлює неможливість констатації наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.

Адвокат Дейнеко С.Л. посилається на те, що в матеріалах адміністративної справи відсутні докази вчинення домашнього насильства, в протоколах про адміністративне правопорушення не зазначені свідки даної події, не зазначені боді камери, на які здійснювалась фіксація, протокол про адміністративне правопорушення складався без участі ОСОБА_1 та копія не вручалась, так само і приписи не вручались, права не роз`яснювались і присутнім при складанні документів ОСОБА_1 не був, що ставить під сумнів зазначені події.

ОСОБА_1 про апеляційний розгляд повідомлявся шляхом направлення судових повісток-повідомлень за адресою місця реєстрації, проте у судове засідання не з`явився.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про апеляційний розгляд тричі повідомлялися шляхом направлення судових повісток за зазначеними ними адресами, однак повістки повернулися без вручення з відмітками листоноші, що адресати відсутні за вказаними адресами.

Відповідно до частини 5 та 6 статті 294 КУпАП апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Враховуючи, що учасники справи не повідомили про поважні причини неявки до апеляційного суду, розгляд апеляційної скарги проведено у їх відсутність.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Дейнеко С.Л. підтримав доводи апеляційної скарги та пояснив, що обставини, про які зазначено в протоколах про адміністративні правопорушення, не є домашнім насильством, у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а є одноразовим конфліктом, після конфлікту, який відбувся між ОСОБА_1 та його співмешканкою, ОСОБА_1 з`їхав з квартири, яку вони орендували разом з ОСОБА_2 та її донькою, при складанні протоколів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 присутнім не був і про їх складання йому відомо не було, співробітників поліції він не бачив.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши захисника ОСОБА_1 - адвоката Дейнеку С.Л., апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанцій розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі, на виконання вимог ст. 294 КУпАП.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян,

на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Частина 2 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення діяння, передбаченого частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

З наведеного випливає, що обов`язковими ознаками об`єктивної сторони даного правопорушення є діяння (будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, в тому числі погрози та образи), його шкідливі наслідки (шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, яка була або могла бути завдана) та причинний зв`язок між діянням та наслідками.

Згідно з п.3, 4, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється

диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАПу протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, в тому числі суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАПабо нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій. Тобто, у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення по даній категорії справ повинні бути чітко відображені не тільки прояви домашнього насильства, а й наслідки у вигляді заподіяної фізичної або психологічної шкоди.

Згідно з положеннями КУпАПрозгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому, суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 637805 від 19 січня 2025 року, ОСОБА_1 19 січня 2025 року о 19 годині 50 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_2 , з якою проживає однією сім`єю, однак не перебуває у шлюбі, а саме: словесно ображав та принижував у присутності неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдав психологічної шкоди здоров`ю постраждалій особі, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

Того ж дня відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопрушення серії ВАД № 637996 відповідно до якого, ОСОБА_1 19 січня 2025 року о 19 годині 50 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , психологічного характеру, а саме словесно ображав, чим міг завдати шкоди психологічному здоров`ю постраждалої, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 2 статті 173-2 КУпАП.

У протоколах зазначено, що ОСОБА_1 від підпису відмовився, від отримання копії протоколу відмовився.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для складання протоколу стала заява ОСОБА_2 , подана 19 січня 2025 року на ім`я начальника Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області полковника поліції Пелеха М., в якій ОСОБА_2 просила притягнути до відповідальності її співмешканця ОСОБА_1 , який 19 січня 2025 року о 19 год. 50 хв. словесно ображав її в присутності неповнолітної дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдав психологічної шкоди її здоров`ю та здоров`ю дитини.

У наданих письмових поясненнях 19 січня 2025 року ОСОБА_2 зазначила, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає спільно з ОСОБА_1 однією сім`єю, однак не перебувають у шлюбі, 19.01.2025 року о 19 год. 50 хв. в квартирі ОСОБА_1 словесно ображав та принижував її та її доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдав психологічної шкоди її здоров`ю та її доньки. Просила винести терміновий заборонний припис стосовно кривдника відносно гр. ОСОБА_1 .

У письмових пояснення ОСОБА_3 зазначила, що вона проживає за адресою АДРЕСА_1 зі своєю мамою ОСОБА_2 та її співмешканцем ОСОБА_1 19 січня 2025 року о 19 год. 50 хв. за місцем їх мешкання гр. ОСОБА_1 вчинив скандал, в результаті чого словесно ображав її мати та її. Після цього вона подзвонила в поліцію.

Письмових пояснень у ОСОБА_1 відібрано не було.

19 січня 2025 року стосовно ОСОБА_1 було видано терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 465849, відповідно до якого 19 січня 2025 року гр. ОСОБА_1 вчинив домашне насильство психологічного характеру відносно неповнолітньої ОСОБА_3 . Заходи термінових заборонних приписів стосовно кривдника, які були застосовані: зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалих осіб, заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи, заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесено строком на 5 діб з 21 години 15 хвилин 19 січня 2025 року та діє до 21 години 15 хвилин 24 січня 2025 року.

Також 19 січня 2025 року стосовно ОСОБА_1 було видано терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 465848, відповідно до якого 19 січня 2025 року о 19 год. 50 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинив домашне насильство психологічного характеру відносно співмешканки гр. ОСОБА_2 та неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заходи термінових заборонних приписів стосовно кривдника, які були застосовані: зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалих осіб, заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи, заборона в будь- який спосіб контактувати з постраждалою особою. Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесено строком на 5 діб з 21 години 15 хвилин 19 січня 2025 року та діє до 21 години 15 хвилин 24 січня 2025 року.

Термінові заборонні приписи стосовно кривдника не містять підпису ОСОБА_1 , а також відомостей про їх вручення ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, суддя місцевого суду посилалася на протоколи про адміністративне правопорушення, пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , термінові заборонні приписи стосовно кривдника, форми оцінки ризиків.

За змістом вказаних протоколів про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вчинив вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_2 , з якою проживає однією сім`єю, однак не перебуває у шлюбі, а саме словесно ображав та принижував її в присутності неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також вчинив домашнє насильство відносно неповнолітньої ОСОБА_3 психологічного характеру, а саме словесно ображав, чим міг завдати шкоди психологічному здоров`ю постраждалої особи.

Разом з цим, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

У поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не наведені наслідки, які спричини дії ОСОБА_1 , а також не зазначено, яка саме шкода була їм завдана.

Наявні у справі заява ОСОБА_2 , письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однакові за своїм змістом та викладенням обставин, та підтверджують факт конфлікту та сварки, однак самі по собі не доводять поза розумним сумнівом наявність у діях ОСОБА_1 усіх обов`язкових ознак складу домашнього насильства.

Матеріали справи не містять медичних документів, висновків психолога, висновків спеціаліста, інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що внаслідок дій ОСОБА_1 ОСОБА_2 чи неповнолітній ОСОБА_3 була завдана шкода психічному здоров`ю.

Також в матеріалах справи відсутні пояснення осіб, які були свідками вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства.

Тобто, протоколи про адміністративні правопорушення складені тільки на підставі пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

При цьому, працівники поліції не намагалися з`ясувати обставини сварки у ОСОБА_1 , відібрати у нього пояснення з приводу конфлікту.

Форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства та термінові заборонні приписи є заходами реагування уповноважених працівників поліції на повідомлення про можливе домашнє насильство, однак не замінюють собою доказів вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення та не звільняють суд від обов`язку встановити усі елементи складу правопорушення.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що з матеріалів справи вбачається, що 19 січня 2025 року виник конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак сама по собі конфліктна ситуація не може автоматично трактуватися як домашнє насильство без встановлення умислу на вчинення саме домашнього насильства, наявності шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілих осіб та причинного зв`язку між діями і такою шкодою.

При цьому суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винуватим, не навів належного обґрунтування, які саме докази підтверджують, що дії ОСОБА_1 мали характер саме домашнього насильства, а не побутового конфлікту, і якими саме доказами підтверджується завдання шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Окремої уваги заслуговують доводи апеляційної скарги щодо порушення права ОСОБА_1 на участь у розгляді справи.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою, а справа

про адміністративне правопорушення розглядається в присутності цієї особи. Під час відсутності особи справа може бути розглянута лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Частина 1 статті 277-2 КУпАП передбачає, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Суддя першої інстанції дійшла висновку, що ОСОБА_1 був належним СМС -повідомлення.

Прте, матеріали справи не містять переконливих даних про те, що номер телефону, на який направлено СМС-повідомлення, належить саме ОСОБА_1 , та що він був обізнаний про дату і час розгляду справи.

Крім того, з довідки про доставку СМС вбачається, що повідомлення сформоване 3 лютого 2025 року о 15год. 55 хв., а виклик направлено на 4 лютого 2025 року на 8год. 45хв., що не свідчить про своєчасне та належне повідомлення особи про судовий розгляд з урахуванням необхідності забезпечення їй реальної можливості підготуватися до захисту, з`явитися до суду, надати пояснення, докази та скористатися правовою допомогою.

За таких обставин розгляд справи суддею першої інстанції за відсутності ОСОБА_1 без належного підтвердження його своєчасного сповіщення, призвів до порушення його права на належний розгляд справи судом та захист його прав.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

У відповідності до пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Виходячи з вищевикладеного, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у підтвердження вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства 19 січня 2025 року стосовно співмешканки ОСОБА_2 та її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 .

Відповідно до пункту1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Виходячи з вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши відповідно до вимог статті 252 КУпАП наведені вище обставини справи та докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2025 року є незаконною та необґрунтованою, ухваленою без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Дейнеки Сергія Леонідовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді

Білоцерківського міськрайонного суду Київської областівід 04 лютого 2025 року задовольнити та поновити цей строк.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Дейнеки Сергія Леонідовича задовольнити.

Постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Рейнарт