Постанова від 13 травня 2024 р. у справі №757/9663/24-п — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 757/9663/24-п

Апеляційне провадження

№ 33/824/2649/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року (суддя Гречана С.І.) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

установив:

постановою судді Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді попередження. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60грн.

Постановою судді визнано доведеним, що 8 лютого 2024 року о 09год. 02хв. у м. Києві, площа Слави, 1, ОСОБА_1 не виконував свої батьківські обов`язки по відношенню до свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки останній за вищевказаною адресою з супермаркету «Новус» здійснив дрібну крадіжку товару на суму 103,30грн без ПДВ, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови та постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 зазначає, що копію оскаржуваної постанови він отримав лише 3 квітня 2024 року.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову постановлено суддею 13 березня 2024 року, а тому строк на її апеляційне оскарження закінчився 25 березня 2024 року.

Згідно копії супровідного листа, копія постанови судді була направлена на поштову адресу ОСОБА_1 13 березня 2024 року (с.с.20), однак відомості про її отримання відсутні. Разом з цим, відповідно до розписки, що міститься в матеріалах справи,

ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваної постанови 3 квітня 2024 року (с.с.21), тому апеляційний суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає, що він не міг неналежним чином виконувати свої обов`язки щодо виховання сина - ОСОБА_2 8 лютого 2024 року о 09го. 02хв. за адресою: м. Київ, Площа Слави, 1 (магазин «Новус»), оскільки з 09:00 год. він перебував на робочому місці у КНП «Київська міська клінічна лікарня № 1», що розташована за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 121. Більше того, навчальний процес у гімназії № 75, де навчається його син, розпочинається о 09:00 год. Перед тим як піти на роботу, він пересвідчився, що діти пішли до школи, нікуди крім школи він сина не направляв.

ОСОБА_1 вважає, що в даному випадку мова мала йти про неналежне виконання обов`язків з виховання дитини закладом освіти - Печерською гімназією № 75, оскільки його син вчинив крадіжку саме під час навчального процесу

У судовому засіданні ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, додавши, що в його сина не було умислу на заволодіння викраденим в магазині майном, а лише бажання похизуватися перед друзями

Старший інспектор СЮП ВП Печерського УП ГУНП у м. Києві Твердохліб А.І. у судовому засіданні пояснив, що викладена у протоколі про адміністративне правопорушення інформація відповідає дійсності, адміністративну відповідальність за вчинення малолітнім ОСОБА_2 крадіжки має нести саме батько дитини. Крім цього, це вже не перше правопорушення скоєне цим малолітнім, оскільки раніше дитина палила папір у школі.

Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та поліцейського Твердохліба А.І., проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У статті 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд, у відповідності з вимогами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 266259 від 8 лютого 2024 року, цього ж дня, приблизно о 09год. 02хв., за адресою: м. Київ, Площа Слави, 1 ОСОБА_1 не виконував свої батьківські обов`язки по відношенню до свого сина ОСОБА_2 , 30 жовтня 2011 року, оскільки останній за вказаною адресою з супермаркету «Новус» здійснив дрібну крадіжку товару на суму 103,30грн без ПДВ, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП (с.с.1).

З матеріалів справи вбачається, що 8 лютого 2024 року працівниця магазину «Новус» за адресою: м. Київ, Площа Слави, 1 ОСОБА_3 подала заяву про вчинення малолітнім хлопцем крадіжки товару з магазину на суму 103,30грн без ПДВ (с.с.3-4).

Старший зміни охорони магазину «Новус» за адресою: м. Київ, Площа Слави, 1 ОСОБА_4 у своїх письмових поясненнях зазначив, що 8 лютого 2024 року, близько 08:50 год., перебуваючи на своєму робочому місці та спостерігаючи за зображеннями з камер спостереження у магазині, він помітив трьох малолітніх дітей, що перебували у товарному відділі та дивно себе поводили, брали товар та ховали по рюкзаках і кишенях. Потім, вони вийшли з магазину, а він їх зупинив та спитав чи є у них неоплачений товар, після чого діти почали хвилюватися та виклали неоплачений товар на стіл, а ним була викликана поліція (с.с.5).

ОСОБА_1 у письмових поясненнях зазначав, що є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з сином за адресою: АДРЕСА_1 , син навчається в гімназії № 75 в Печерському районі міста Києва у 6-А класі. 8 лютого йому зателефонували працівники поліції та повідомили, що його син вчинив крадіжку у магазині « Новус » за адресою: м. Київ, Площа Слави, 1 . ОСОБА_1 стверджував, що цього дня, близько 08:40 год., його син вийшов з дому і попрямував до школи, чому він пішов до магазину та вчинив крадіжку йому невідомо. З сином він провів профілактичну бесіду виховного характеру, щодо недопущення подібних ситуацій в майбутньому (с.с.6-7).

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Відповідно до частини 1 статті 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом правопорушення, передбаченого статті 184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, а об`єктивна сторона полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Диспозиція ч. 1 статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний

розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Згідно ст. 35 Закону України «Про охорону дитинства» особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

Частиною 2 пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідальність у даному випадку покладається на педагогів гімназії, де навчається його син, оскільки подія крадіжки сталась не у приміщенні школи, коли той перебуває під їх наглядом, а в магазині, куди дитина зайшла, ще до початку занять.

Долучені до апеляційної скарги грамоти та подяки, видані на ім`я ОСОБА_1 , не можуть слугувати підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності, а лише враховуватись при визначенні судом покарання. При цьому до ОСОБА_1 було застосовано найменш суворе адміністративне стягнення, а саме попередження.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, є безпідставними, і такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав належну та об`єктивну оцінку.

Отже, в діях ОСОБА_1 вбачається об`єктивна та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, зазначені у постанові від 13 березня 2024 року, про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних та допустимих доказах у розумінні ст. 251 КУпАП, тому правові підстави для скасування постанови судді та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП відсутні.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що постанова суду прийнята з дотриманням вимог ст. 245, 251, 253, 280, 283 КУпАП, тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Рейнарт