Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №759/16932/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/16932/25

пр. № 2/759/5721/26

23 червня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Будніка В.В., представника позивача, адвоката Бондара А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 (2 відділ) про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав,

УСТАНОВИВ:

І. Позиції учасників справи

Аргументи позивача

30 липня 2025 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана адвокатом Бондарем А.В., до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 (2 відділ) про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав.

05 серпня 2025 року Святошинський районний суд міста Києва постановив ухвалу про передачу зазначеної справи до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра за підсудністю.

31 жовтня 2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра постановив ухвалу про передачу зазначеної справи до Святошинського районного суду міста Києва за підсудністю.

Справа надійшла до Святошинського районного суду міста Києва 23 грудня 2025 року.

Позов обґрунтований тим, що:

- позивач і відповідачка є батьками малолітніх, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- з вересня 2024 року ОСОБА_2 свої батьківські обов`язки не виконує: не спілкується з дітьми, не виявляє інтересу до їх внутрішнього стану, не створює умов для отримання ними освіти, не забезпечує їх матеріально, не забезпечує їх належний медичний догляд.

У судовому засіданні представник позивача, адвокат Бондар А.В., позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позові, просив їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Додатково повідомив, що після розірвання шлюбу між сторонами діти залишились проживати з відповідачкою; у вересні 2024 року відповідачка передала дітей позивачеві та його родині, мотивувавши це бажанням налагодити особисте життя. Відтоді ОСОБА_2 вихованням дітей не займається, з березня 2026 року перебуває за кордоном. Дітьми увесь цей час опікувався позивач та його мати; місяць тому позивач був призваний до лав Збройних Сил України. Попри це, відповідачка дітьми не цікавиться, з ними не спілкується, аліменти на їх утримання не сплачує, жодного інтересу до них не виявляє.

Позиція відповідачки

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Відзив на позовну заяву відповідачка не подала.

Позиція третіх осіб

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився. 25 травня 2026 року на електронну пошту суду надійшов лист про проведення судового засідання без участі представника Служби.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 (2 відділ) в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За змістом положень частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за умови, що її належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

ІІ. Процесуальні дії суду

12 січня 2026 року суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху з підстав недоплати позивачем судового збору.

10 березня 2026 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, у якій визначив проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 30 квітня 2026 року.

До позовної заяви ОСОБА_1 долучив клопотання про витребування від Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації письмового висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначене клопотання суд задовольнив, про що зазначив в ухвалі про відкриття провадження у справі від 10 березня 2026 року.

30 квітня 2026 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті на 23 червня 2026 року

30 квітня 2026 року, до початку підготовчого засідання, до суду надійшло клопотання представника позивача про витребування у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформації про те, чи перетинала на виїзд та в`їзд державний кордон України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за період з 27 серпня 2025 року по дату надання інформації.

Зазначене клопотання суд задовольнив, про що зазначив в ухвалі про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 30 квітня 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідачка відзив на позовну заяву не подала, у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час і місце судового засідання була повідомлений належним чином, а також ураховуючи те, що позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечив, суд без оформлення окремого документа ухвалив провести заочний розгляд справи.

ІІІ. Обставини, які встановив суд

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно Слов`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 29.05.2020, актовий запис № 243 від 21.05.2020, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_2 (а.с. 16).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Слов`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 29.01.2022, актовий запис № 56, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_2 (а.с. 17).

Згідно з рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області в справі № 243/606/24 від 29 лютого 2024 року шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 розірвано (а.с. 18).

Згідно з актом про фактичне проживання осіб від 16.10.2024 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 проживають за адресою: АДРЕСА_1 з 16.10.2024 (а.с. 23).

Згідно з актом обстеження умов проживання, складеним Службою у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації 12.02.2026, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з ним проживають: ОСОБА_3 (син), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_5 (мати), ОСОБА_6 (батько); умови проживання задовільні; в квартирі є необхідні меблі та побутова техніка, для дітей виділене окреме місце для відпочинку, вони забезпечені сезонним одягом, іграшками, продуктами харчування. (а.с. 80).

Згідно з характеристикою, виданою Закладом дошкільної освіти № 681 Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації 09.06.2025 за № 21, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відвідують вказаний заклад; вихованням дітей займається батько та бабуся; мама жодного разу не з`являлась в садочку, не цікавиться вихованням дітей (а.с. 21).

Згідно з довідкою, виданою Закладом дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу № 219 Святошинського району міста Києва 10.06.2025 за № 58, ОСОБА_4 відвідує вказаний заклад з 03.06.2025; вранці дитину приводить тато, а забирає бабуся (а.с. 22).

Відповідно до листа Святошинського районного в місті Києві центру соціальних служб № 01-03/104/02 від 09.02.2026 ОСОБА_1 проживає разом з малолітніми дітьми, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ; помешкання в задовільному стані, в наявності необхідні меблі та побутова техніка, у дітей є окремі ліжка, чиста постільна білизна іграшки; родина не перебуває у складних життєвих обставинах (а.с. 81).

Згідно з листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19.5.1/Л-37153-26 від 20.05.2026, ОСОБА_7 перетнула державний кордон України 06.03.2026 (а.с. 99).

Відповідно до висновку № 107-3823 від 27.04.2026 Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо її дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 75-78).

ІV. Мотиви, оцінка і висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Аналогічна за змістом норма наведена у частині першій статті 4 ЦПК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язку можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21)).

Способами захисту сімейних прав та інтересів є, зокрема, примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку, припинення правовідношення, а також визнання його недійсним, скасування (пункти 2,3 частини другої статті 18 СК України).

Згідно із ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, що ратифікована постановою Верховної Ради УРСР 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-ІІІ від 26.04.2001 забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до вимог ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц Верховний Суд виснував, що: «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

Такі ж правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі № 331/5427/17, від 06 травня 2020 року в справі № 753/2025/19, від 09 листопада 2020 року в справі № 753/9433/17, від 17 червня 2021 року в справі № 466/9380/17, від 17 червня 2021 року в справі № 466/9380/17, від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішень Європейського Суду з прав людини «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, п. 100) від 16.07.2015, «М.С. проти України» (заява № 2091/13, п. 76) від 11.07.2017, при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Аналогічна за змістом норма закріплена у статті 180 СК України.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (частина друга статті 166 СК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 1, 2 ст. 181 СК України).

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справі про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що розглядається, ОСОБА_2 тривалий час не виявляє до своїх дітей жодного інтересу. Надані позивачем письмові докази беззаперечно підтверджують, що відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не спілкується з ними, не виявляє інтересу до їх внутрішнього стану, не створює умов для отримання ними освіти, не забезпечує їх матеріально, не забезпечує їх належний медичний догляд.

Суд ураховує, що відповідачка в судове засідання не з`явилася, не скористалася своїми процесуальними правами учасника справи, не подала відзиву на позов та не навела суду будь-яких аргументів, якщо у неї такі існували, що спростовують доводи позивача і надані ним докази в обґрунтування позовних вимог. Жодних доказів заінтересованості у вихованні дітей ОСОБА_2 суду не подала.

Наведене свідчить, що ОСОБА_2 свідомо знехтувала батьківськими обов`язками щодо своїх дітей, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , тому суд задовольняє позов повністю.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач при поданні позову сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 гривень, що підтверджується квитанцією АТ «ТАСКОМБАНК» № 9033-0727-4432-9988 від 29.07.2025 (а.с. 9) та квитанцією АТ «ТАСКОМБАНК» № 2240-0550-9454-4344 від 05.03.2026 (а.с. 58).

Доказів понесення інших судових витрат сторони у справі не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки сторони не заявляли вимоги щодо відшкодування судових витрат, суд не вирішує розподілу судового збору, сплаченого за вимогу про позбавлення батьківських прав.

Водночас суд зауважує, що від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів позивач звільнений на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011.

Відповідно до п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», яка є чинною на час ухвалення рішення суду, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.

Доказів звільнення відповідачки від сплати судового збору матеріали справи не містять.

За таких обставин, судовий збір за вимогу про стягнення аліментів у сумі 1 211,20 гривень підлягає стягненню з відповідачки на користь держави.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 280, 282, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 (2 відділ) про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав щодо її сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її дочки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на утримання малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої дочки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 (однієї третини) з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 липня 2025 року і до досягнення найстаршою дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині вимоги про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 211,20 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (84116, Донецька область, Краматорський район, місто Слов`янськ, вулиця Генерала Батюка, будинок 24-Б)

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Відповідачка: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9, кімната 422).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 (2 відділ) (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ).

Повне рішення суду складене 03 липня 2026 року.

Суддя Ю.В. Кравченко