Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №754/9258/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 3/754/1932/26

Справа №754/9258/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 серпня 2026 року місто Київ

Суддя Деснянського районного суду м. Києва Салайчук Т.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та такого, що проживає, за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 187 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 884057 від 15.05.2026 ОСОБА_1 24.04.2026 о 22 год. 50 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , був відсутній за місцем мешкання, чим порушив правила адміністративного нагляду, визначені пунктом 3 ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 357/18854/25 від 01.12.2025, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 187 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Під час надходження справи до суду явку особи посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, забезпечено не було.

На неодноразові виклики ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, повідомлявся про розгляд справи судовими повістками, які надсилалися за місцем проживання засобами поштового зв`язку. З метою належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи на номер телефону, зазначений у матеріалах справи, надсилалися повідомлення, які програмним забезпеченням месенджерів визначені як «доставлені» до абонента. Також оголошення про виклик у судове засідання розміщувалося на офіційному вебпорталі «Судова влада України».

З метою забезпечення обов`язкової присутності особи постановою суду від 09.07.2026 до ОСОБА_1 застосовано привід у судове засідання. Привід не виконано, до суду особу не доставлено, надано рапорт, згідно з яким здійснити привід виявилося неможливим, оскільки двері ніхто не відчинив.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Смірнової проти України» від 08.11.2005 визначено, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи з огляду на її складність, поведінку сторін і предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 цієї Конвенції. У своїх рішеннях, зокрема у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989, Європейський суд з прав людини також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися наданими їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Судом вжито всіх заходів щодо забезпечення ОСОБА_1 можливості брати участь у судовому засіданні, однак він цим правом не скористався і про причини своєї неявки суд не повідомив. Оскільки процесуальні можливості забезпечення явки особи, включно із застосуванням приводу, вичерпано, подальше відкладення розгляду справи призвело б до порушення розумних строків розгляду. З огляду на викладене суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд робить такий висновок.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 187 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, а саме: 1) неявка за викликом органу Національної поліції у вказаний термін і ненадання усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням правил адміністративного нагляду; 2) неповідомлення працівників Національної поліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району (міста) у службових справах; 3) порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; 4) порушення заборони перебування у визначених місцях району (міста); 5) нереєстрація в органі Національної поліції, що тягне за собою накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом зазначеного правопорушення є суспільні відносини у сфері встановленого порядку здійснення адміністративного нагляду. Об`єктивна сторона полягає в порушенні конкретного правила адміністративного нагляду з числа перелічених у диспозиції (формальний склад). Суб`єкт є спеціальний, тобто особа, щодо якої встановлено адміністративний нагляд. Суб`єктивна сторона характеризується умисною формою вини.

Диспозиція частини першої статті 187 КУпАП є вичерпною, а тому обов`язковою умовою притягнення до відповідальності є встановлення того, яке саме з перелічених правил порушено, і доведення факту такого порушення.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2025 щодо ОСОБА_1 встановлено адміністративний нагляд, пунктом 3 якої йому заборонено виходити з квартири у період з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. З обмеженнями, накладеними зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 ознайомлено, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією відповідного документа.

Отже, органом, який склав протокол, ОСОБА_1 інкриміновано порушення заборони виходу з квартири у визначений час, тобто діяння, передбачене пунктом 3 частини першої статті 187 КУпАП. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони в цьому випадку є фактична відсутність особи в житлі у період дії заборони.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін, і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд розглядає провадження лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Викладені у протоколі обставини не підтверджуються доданими до протоколу матеріалами.

Так, за змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 порушив правила адміністративного нагляду, оскільки 24.04.2026 о 22 год. 50 хв. був відсутній за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В обґрунтування вини ОСОБА_1 до протоколу долучено рапорт старшого дільничного офіцера поліції Деснянського УП ГУНП у м. Києві, у якому зазначено, що ОСОБА_1 був відсутній за місцем проживання 24.04.2026 о 22 год. 50 хв., чим порушив правила адміністративного нагляду. Долучено також пояснення ОСОБА_1 від 15.05.2026, копію ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2025, копію довідки про звільнення з місць позбавлення волі та копію документа про ознайомлення ОСОБА_1 з накладеними цією ухвалою обмеженнями.

У поясненнях від 15.05.2026 ОСОБА_1 зазначив, що 24.04.2026 о 22 год. 50 хв. перебував удома, а дверей не відчинив, оскільки не чув дзвінка. Наведена ОСОБА_1 версія подій жодними доказами не спростована. Матеріали справи не містять відомостей, які виключали б можливість перебування ОСОБА_1 у квартирі в момент прибуття працівника поліції.

Суд звертає увагу, що рапорт фіксує лише той факт, що на дзвінок ніхто не відчинив дверей. Невідчинення дверей і відсутність особи в житлі не є тотожними обставинами. Висновок про відсутність ОСОБА_1 вдома зроблено органом, який склав протокол, шляхом припущення, а не на підставі встановлених фактичних даних. Показань свідків, зокрема сусідів, даних про перевірку в інший спосіб, матеріалів фото- або відеофіксації, які підтверджували б залишення особою житла у період дії заборони, матеріали справи не містять.

Суд ураховує також, що рапорт складено 24.04.2026, тоді як протокол про адміністративне правопорушення 15.05.2026, тобто майже через місяць. Протягом цього часу жодних додаткових перевірочних дій, спрямованих на підтвердження або спростування наведеної ОСОБА_2 версії, органом поліції не проведено.

Тобто до матеріалів справи не долучено належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом у цій справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніву у суду.

З приводу доказової сили рапорту працівника поліції слід зазначити таке. Рапорт - це внутрішній службовий документ, який лише фіксує бачення поліцейського. Він не містить об`єктивних даних, а лише переказує власні спостереження працівника поліції. Згідно з частиною 1 статті 251 КУпАП доказами є фактичні дані, що підтверджують наявність або відсутність події правопорушення. Рапорт не є таким джерелом, адже не містить перевірених фактів.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, згідно з якою обґрунтування вини особи виключно даними сприйняття працівників поліції, без інших доказів, свідчить про спрощений підхід і порушення принципу всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, а свідчення посадової особи, яка виконувала функції нагляду та контролю, не можуть вважатися об`єктивним доказом у справі. Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінюючи фактичні дані, які наявні в матеріалах справи, суд не вбачає достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП, а саме порушення правил адміністративного нагляду у виді заборони виходу з квартири у визначений час.

Оскільки в матеріалах справи, окрім протоколу про адміністративне правопорушення і рапорту, відсутні достатні, належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 порушив заборону виходу з квартири у визначений час, зокрема показання свідків або матеріали фото- чи відеофіксації, а вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях, обов`язкова ознака об`єктивної сторони правопорушення недоведена.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись статтями 247, 283, 284, 285, КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 187 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Тарас САЛАЙЧУК