Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №205/9464/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/9464/26

Номер провадження2-а/205/138/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Дорошенко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Копич В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро адміністративну справу за позовом адвоката Федорця Євгенія Євгенійовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Новокодацького районного суду міста Дніпра звернувся адвокат Федорець Є.Є. в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №301 від 08.05.2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 25500 гривень; провадження у справі стосовно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №301 від 08.05.2026 постановлена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, викладені у ній відомості не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються доказами, у зв`язку з чим оскаржена постанова підлягає скасуванню, з огляду на таке. Жодної повістки з викликом до ТЦК та СП Позивач не отримував, ані особисто, ані засобами поштового зв`язку, ані будь-яким іншим чином. Отже твердження, щодо того, що органами ТЦК та СП він викликався належним чином не відповідають дійсності. Перевіркою за трекінгом ПАТ «Укрпошта» за номером, вказаним у оскаржуваній постанові як номер відправлення повістки Позивачу встановлено, що вказане відправлення не існує. Окрім цього згідно до оскаржуваної постанови позивач повинен був прибути до ТЦК та СП на 14.00 26.12.2025 року. Тобто правопорушення з його боку було закінчено саме 26.12.2025 року. Однак в порушення ст. 38 КУпАП оскаржувана постанова винесена позивачем лише 08.05.2026 року, тобто поза межами тримісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності визначеного Законом. Позивача не було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього жодним чином, тому від був у повному обсязі позбавлений можливості реалізувати свої права передбачені ст. 268 КУпАП. Позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та жодного разу на його адресу будь-яких повісток про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 не надходило, Позивач не був обізнаний зі своїм обов`язком з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В оскарженій постанові відсутні посилання на будь-які документи, які до неї долучаються та на підставі яких можливо б було зробити висновок про наявність або відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. До оскаржуваної постанови не долучено первинних документів обліку, які б свідчили про невиконання позивачем правил військового обліку, а також інших доказів, зокрема відомостей щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо позивача, як такого, що не перебуває на військовому обліку у відповідному ТЦК та не виконує правила військового обліку. Будь-які належні та допустимі докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови у ній не зазначено. За таких обставин оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24.07.2026 року задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із позовною заявою, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

29.07.2026 представником відповідача Спариш Т.В через підсистему «Електронний суд» сформовано відзив, згідно з яким відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач був належним чином оповіщений про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 26 грудня 2025 року за повісткою №5970784 від 16 грудня 2025 року, однак у визначені дату, час та місце не прибув. Відповідач вказує, що повістку було направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням, яке повернулося з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, а про розгляд справи про адміністративне правопорушення позивача також було повідомлено належним чином. Посилаючись на зазначені обставини, відповідач вважає оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП законною та обґрунтованою.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Федорець Є.Є. в судове засідання не з`явились, від представника надійшла заява, в якій просить розгляд справи провести без їхньої участі, позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, додатково до відзиву будь-яких заяв чи клопотань суду не надав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд доходить наступного.

Судом встановлено, що 08 травня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №301, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення. Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, 11.02.2026 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 було виявлено, що під час дії особливого періоду і режиму воєнного стану військовозобов`язаний ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним у відповідності до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, про зобов`язання прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 о 14:00 годині 26.12.2025 року для уточнення даних, за викликом по повістці №5970784 від 16.12.2025 яка була надіслана йому рекомендованим поштовим відправленням за №R067059076024 з описом вкладення, однак він даний виклик проігнорував і до ІНФОРМАЦІЯ_1 у зазначений в повістці строк та місце не прибув, не виконавши своїми діями (бездіяльністю) зобов`язання передбачені абзацом 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто порушив вимоги чинного законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Аналіз причин та умов, які призвели до вчинення адміністративного правопорушення, свідчать про особисте безвідповідальне ставлення військовозобов`язаного ОСОБА_1 до виконання обов`язків передбачених чинним законодавством про оборону, мобілізаційну підготовку т мобілізацію. Документів, які б виправдовували дії (бездіяльність) військовозобов`язаного ОСОБА_1 , останній не надав. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення військовозобов`язаний ОСОБА_1 , був належним чином повідомлений (повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення надіслано засобами АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням з №4906400315519 з описом вкладення), однак на розгляд справи останній не прибув.

Не погоджуючись з даною постановою, посилаючись на те, що сплинули визначені ст.38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Згідно із ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час. 24.02.2022 прийнято Указ Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію».

Частинами першою - третьою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

У постанові Верховного Суду від 04.09.2019р. у справі № 285/1535/15-а міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Спірні правовідносини регулюються приписами ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Згідно зі ст.42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.19 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022р., громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487), додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі також - Правила військового обліку).

Відповідно до положень пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

Відповідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).

Згідно із ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.7 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Отже, для вирішення питання про дотримання відповідачем строку накладення адміністративного стягнення у цій справі необхідно встановити фактичний день виявлення правопорушення.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, яке полягає, зокрема, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.

Як було вказано вище, приписом Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Водночас застосування чи не застосування положень частини сьомої статті 38 КУпАП передбачає необхідність встановлення саме фактичної дати виявлення адміністративного правопорушення, а не лише формального зазначення такої дати в постанові.

Відповідно до змісту повістки №5970784 від 16.12.2025 позивачу було визначено конкретний строк виконання обов`язку - прибути до ТЦК та СП 26.12.2025 о 14:00 годині.

Таким чином, обов`язок, невиконання якого поставлено позивачу у вину, мав бути виконаний у конкретно визначений час. Неприбуття особи у цей час є завершеною бездіяльністю, а тому правопорушення вичерпується фактом неприбуття у визначені повісткою дату, час та місце.

Такий висновок узгоджується із правовою природою триваючого адміністративного правопорушення, під яким у практиці Верховного Суду розуміється правопорушення, пов`язане з тривалим і безперервним невиконанням встановленого законом обов`язку, яке припиняється його виконанням або припиненням відповідного обов`язку. Аналогічний підхід викладений у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №804/401/17.

Суд виходить із того, що предметом інкримінованого позивачу правопорушення є саме неприбуття за викликом до ТЦК та СП у визначені повісткою дату, час та місце, а не невиконання невизначеного у часі триваючого обов`язку.

Неприбуття за конкретною повісткою, яка визначає конкретні дату, час та місце явки, за своєю природою не створює безперервного стану невиконання обов`язку після спливу визначеного у повістці часу.

Отже, саме по собі те, що позивач не виконав вимогу про прибуття 26.12.2025 не дає правових підстав вважати відповідне правопорушення триваючим до моменту виявлення його у лютому 2026 року.

Відповідачем не надано належних та достатніх доказів того, що саме 11.02.2026 уповноваженій особі ТЦК та СП вперше стало відомо про факт неприбуття позивача. При цьому з характеру обов`язку, визначеного повісткою, вбачається, що після спливу визначеного нею часу -14:00 годин 26.12.2025- ТЦК та СП мав об`єктивну можливість встановити факт прибуття або неприбуття особи за викликом.

Суд також враховує, що відповідачем не зазначено, яка саме обставина або дія відбулась та стала підставою для першого встановлення уповноваженою особою факту неприбуття позивача за повісткою 26.12.2025.

Саме по собі зазначення відповідачем у постанові 11.02.2026 як дати виявлення правопорушення не свідчить про встановлення цієї дати на підставі належних доказів. Відповідач не зазначив, яка саме подія, дія посадової особи, документ, повідомлення чи інша інформація була отримана ним 11.02.2026 та зумовила встановлення факту неприбуття позивача за повісткою від 16.12.2025. Відповідного доказу матеріали справи також не містять.

За таких обставин суд не має об`єктивних підстав вважати 11.02.2026 фактичним днем виявлення правопорушення.

У справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України саме відповідач повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що правопорушення, яке полягає у неприбутті позивача за повісткою 26.12.2025, не має ознак триваючого правопорушення, а відповідачем не доведено, що днем його виявлення є саме 11.02.2026.

Відповідач не довів жодної іншої дати виявлення правопорушення, ніж дата, коли факт неприбуття об`єктивно став відомим ТЦК та СП. Також матеріали справи не містять доказів, які б дозволяли встановити більш пізній момент виявлення.

Враховуючи, що факт неприбуття за повісткою мав місце 26.12.2025, а об`єктивних даних про пізніше виявлення правопорушення відповідачем не надано, тримісячний строк, встановлений ч.7 ст.38 КУпАП, закінчився до моменту винесення постанови від 08.05.2026.

Отже, постанова № 301 від 08.05.2026 винесена після закінчення встановленого законом строку накладення адміністративного стягнення, що відповідно до п.7 ст.247 КУпАП є обставиною, яка виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При цьому, встановлення судом закінчення строку, передбаченого ст.38 КУпАП, має самостійне правове значення та виключає необхідність надання судом остаточної оцінки іншим доводам позову щодо наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, оцінки суб`єктивної сторони правопорушення, оскільки після закінчення такого строку провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення від 08.05.2026 № 301 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25500,00 грн підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закриттю.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду, зокрема, позовної заяви.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 вказала на те, що судовий збір за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 гривень. Водночас, оскільки позивач подав позов через підсистему «Електронний суд», то згідно положень ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тому розмір судового збору, що підлягав сплаті позивачем за подачу конкретної позовної заяви, складає 532,48 грн.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, судовий збір у зазначеному розмірі підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. 38, 247 КУпАП, ст.77, 139, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позов адвоката Федорця Євгенія Євгенійовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову №301 від 08.05.2026 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП до адміністративної відповідальності.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 532,48 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , відсутній електронний кабінет у підсистемі Електронний суд;

представник позивача адвокат Федорець Євгеній Євгенійович, діє на підставі ордеру про надання правничої допомоги серії ВІ №1413446 від 16.07.2026; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2435 від 30.10.2018, адреса: АДРЕСА_3 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_5 , наявний електронний кабінет у підсистемі Електронний суд;

відповідач ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_7 , наявний електронний кабінет у підсистемі Електронний суд.

Суддя Г.В. Дорошенко