Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №420/40146/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 рокуСправа №420/40146/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

Стягнути з Відповідача на користь військової частини НОМЕР_1 суму 10329 грн. 03 коп. (десять тисяч триста двадцять дев`ять гривень три копійки).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира відділення зенітного ракетного взводу роти охорони. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.12.2023 № 366 відповідачу надано частину щорічної основної відпустки за 2023 рік із виїздом за кордон строком на 5 (п`ять) діб з 20 по 24 грудня 2023 року включно з обов`язком прибути до розташування військової частини о 08 годині 00 хвилин 25 грудня 2023 року. На підставі окремого доручення Міністра оборони України від 20.12.2023 № 827/д відповідачу 23.12.2023 за відомістю № 119 авансом виплачено грошове забезпечення за грудень 2023 року в сумі 16938,40 грн. Проте у визначений наказом строк відповідач до розташування військової частини не прибув та на зв`язок не виходив, у зв`язку з чим наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.12.2023 № 371 йому призупинено виплату грошового забезпечення з 25 грудня 2023 року. Позивач наголошує, що з дня самовільного залишення військової частини відповідач втратив право на отримання грошового забезпечення, у тому числі щомісячної премії за грудень 2023 року, а тому надміру виплачені йому кошти у розмірі 10329,03 грн є безпідставно набутим майном та підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Станом на дату звернення до суду ці кошти у добровільному порядку відповідачем не повернуто, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.06.2022 № 26 старшого сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2022 № 2-РС на посаду старшого механіка-водія стартового відділення стартової батареї військової частини НОМЕР_1 , визнано таким, що прибув та приступив до виконання службових обов`язків за посадою з 27 червня 2022 року, і зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.10.2022 № 132 відповідача призначено на посаду командира відділення зенітного ракетного взводу роти охорони військової частини НОМЕР_1 з 11 жовтня 2022 року з посадовим окладом 3170 гривень на місяць.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.12.2023 № 366 старшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення зенітного ракетного взводу роти охорони військової частини НОМЕР_1 , визнано таким, що вибув у частину щорічної основної відпустки за 2023 рік із виїздом за кордон строком на 5 (п`ять) діб з 20 по 24 грудня 2023 року включно. Відповідно до зазначеного наказу відповідач був зобов`язаний прибути до розташування військової частини НОМЕР_1 о 08 годині 00 хвилин 25 грудня 2023 року.

На підставі окремого доручення Міністра оборони України від 20.12.2023 № 827/д фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 нараховано та виплачено відповідачу авансом грошове забезпечення за грудень 2023 року, а саме 23.12.2023 за відомістю № 119 відповідачу виплачено 16938,40 грн.

У визначений наказом від 20.12.2023 № 366 строк відповідач до розташування військової частини НОМЕР_1 не прибув, на зв`язок із командуванням не виходив та надалі до місця служби не повернувся.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.12.2023 № 371, виданим з посиланням на пункт 15 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, відповідачу як військовослужбовцю, який відсутній на службі без поважних причин, призупинено виплату грошового забезпечення з 25 грудня 2023 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.01.2024 № 4 старшого сержанта ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .

Крім того, 12.03.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024150020000357 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, досудове розслідування у якому здійснює Другий слідчий відділ (з дислокацією у місті Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві. Зазначена обставина є процесуальним фактом реєстрації кримінального провадження і сама по собі вини особи не встановлює.

Згідно з довідкою-розрахунком (доплати/утримання) грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за грудень 2023 року відповідачу за відомістю № 119 від 23.12.2023 виплачено 16938,40 грн, що складається з окладу за військове звання 810,00 грн, посадового окладу 3170,00 грн, надбавки за вислугу років (30 %) 1194,00 грн, надбавки за особливості проходження служби (65 %) 3363,10 грн та щомісячної премії 8401,30 грн. Натомість належне відповідачу грошове забезпечення за період з 01 по 24 грудня 2023 року становить 6609,37 грн, а саме: оклад за військове звання 627,10 грн, посадовий оклад 2454,19 грн, надбавка за вислугу років (30 %) 924,39 грн, надбавка за особливості проходження служби (65 %) 2603,69 грн та премія 0,00 грн. Загальна сума надміру виплаченого грошового забезпечення становить 10329,03 грн.

Оскільки у добровільному порядку зазначені кошти відповідачем не повернуто, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут № 548-XIV).

Згідно зі статтею 11 Статуту № 548-XIV на військовослужбовців покладаються обов`язки свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), берегти державне майно.

Відповідно до статті 16 Статуту № 548-XIV кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків, визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-IX. Водночас предметом цього спору є повернення грошового забезпечення, виплаченого відповідачу авансом за період, у якому він військову службу фактично не проходив, а тому спірні відносини вирішуються за нормами, що визначають умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, та за загальними положеннями про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Згідно з пунктом 15 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Відповідно до абзацу другого пункту 5 розділу XVI Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Наведені норми у сукупності означають, що військовослужбовець, який відсутній на службі без поважних причин одну добу і більше, позбавляється права на грошове забезпечення за весь час такої відсутності, а щомісячна премія за місяць, у якому допущено невихід на службу без поважних причин, не виплачується йому в повному обсязі за цей місяць, а не пропорційно кількості днів відсутності.

Судом установлено, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2023 № 366 відповідач був зобов`язаний прибути до розташування військової частини о 08 годині 00 хвилин 25 грудня 2023 року, проте у визначений строк не прибув, на зв`язок із командуванням не виходив і надалі до місця служби не повернувся. Ця обставина зафіксована наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.12.2023 № 371, яким відповідачу як військовослужбовцю, відсутньому на службі без поважних причин, призупинено виплату грошового забезпечення з 25 грудня 2023 року. Доказів поважності причин своєї відсутності відповідач суду не надав.

Отже, з 25 грудня 2023 року відповідач був відсутній на службі без поважних причин, а тому в силу пункту 15 розділу I Порядку № 260 права на грошове забезпечення за період з 25 по 31 грудня 2023 року не мав, а в силу пункту 5 розділу XVI Порядку №260 втратив право і на щомісячну премію за грудень 2023 року в повному обсязі.

Разом з тим грошове забезпечення за грудень 2023 року, у тому числі щомісячна премія за цей місяць у розмірі 8401,30 грн, було виплачено відповідачу авансом 23.12.2023, тобто до настання визначеного наказом строку прибуття до військової частини. Внаслідок цього відповідач одержав щомісячну премію за грудень 2023 року в сумі 8401,30 грн та грошове забезпечення за період з 25 по 31 грудня 2023 року в сумі 1927,73 грн, права на які він не мав, а всього 10329,03 грн.

Загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені статтею 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 ЦК України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 ЦК України).

У спірних правовідносинах підстава, на якій відповідач набув грошове забезпечення за період з 25 по 31 грудня 2023 року та щомісячну премію за грудень 2023 року, відпала, оскільки у відповідний період відповідач військову службу не проходив і був відсутній на службі без поважних причин. Відтак одержані ним кошти в сумі 10329,03 грн є безпідставно набутим майном у розумінні статті 1212 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Зі змісту наведеної норми випливає, що виняток із загального правила статті 1212 ЦК України застосовується лише за одночасної наявності трьох умов: добровільності виплати, відсутності рахункової помилки з боку платника та добросовісності з боку набувача коштів. Відсутність будь-якої з цих умов виключає застосування такого винятку і не перешкоджає поверненню безпідставно набутого майна.

У цій справі умова добросовісності набувача не дотримана. Одержавши 23.12.2023 авансом грошове забезпечення за весь грудень 2023 року, відповідач достеменно знав про визначений наказом від 20.12.2023 № 366 обов`язок прибути до розташування військової частини о 08 годині 00 хвилин 25 грудня 2023 року, однак у встановлений строк не прибув, на зв`язок із командуванням не виходив і надалі військову службу у військовій частині НОМЕР_1 не проходив, утримавши при цьому виплачені авансом кошти за період, у який він на службі не перебував. Така поведінка відповідача свідчить про його недобросовісність як набувача коштів, а тому пункт 1 частини 1 статті 1215 ЦК України до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Доказів повернення відповідачем безпідставно набутих грошових коштів у добровільному порядку матеріали справи не містять. Розрахунок суми, заявленої до стягнення, перевірено судом і визнано арифметично правильним: різниця між фактично виплаченим за відомістю № 119 від 23.12.2023 грошовим забезпеченням (16938,40 грн) та належним відповідачу грошовим забезпеченням за період з 01 по 24 грудня 2023 року (6609,37 грн) становить 10329,03 грн.

За таких обставин суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 10329,03 грн.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких доказів на спростування наведених позивачем обставин, а також заперечень щодо розрахунку суми безпідставно набутих коштів суду не надав.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави в особі Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) суму завданих збитків державі внаслідок безпідставного набуття коштів у розмірі 10329 (десять тисяч триста двадцять дев`ять) грн 03 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова