Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №160/30330/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 рокуСправа №160/30330/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

Визнати протиправним та скасувати повідомлення – рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 30.09.2025 р. № 0541000709.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства, висновки якої про порушення граничних строків проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, на переконання позивача, не мають ані законодавчого, ані фактичного обґрунтування.

Позивач наголошує, що попередню оплату за товар на суму 34800,00 доларів США здійснено на користь контрагента 08.10.2024, а товар за цією попередньою оплатою ввезено на митну територію України 17.04.2025; попередню оплату на суму 43815,26 доларів США здійснено 17.10.2024, а товар за нею ввезено на митну територію України 13.05.2025. За твердженням позивача, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів згідно з п. 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, а тому цього строку ним не порушено.

Позивач також посилається на відсутність своєї вини як обов`язкової умови притягнення до фінансової відповідальності у розумінні ст. 112 Податкового кодексу України, на несуттєвість допущеної затримки (12 та 29 днів) і на те, що зовнішньоекономічна діяльність здійснюється ним в умовах збройної агресії, коли контрагенти з пересторогою ставляться до самої перспективи такої співпраці та до можливості належного виконання зобов`язань за контрактом обома сторонами.

Окремо позивач вказує, що поряд із будівлею, що належить позивачу, стався вибух бойової ракети, скерованої з території держави-агресора, внаслідок чого значно пошкоджено як цю будівлю, так і будівлі та споруди за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Промислова, буд. 1/20. За фактом обстрілу слідчим відділом Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025040000000345 від 05.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України. На підтвердження наведених обставин позивач долучив до позовної заяви звіти про визначення розміру реальних збитків від 26.05.2025 № 731/1/25 та № 731/2/25, звіт про визначення реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та (або) знищення рухомого майна і товарно-матеріальних запасів від 12.06.2025 № 731/3/25, звіт про визначення розміру упущеної вигоди від 12.06.2025 № 731/4/25, повідомлення органу досудового розслідування, а також копії зовнішньоекономічних контрактів, платіжних інструкцій, митних декларацій, акта перевірки та оскаржуваного рішення.

Позивач вважає, що застосована до нього санкція не є заходом компенсації шкоди державному бюджету, оскільки такої шкоди його діями не завдано, а є заходом покарання підприємства, яке не припинило виробничої діяльності в умовах війни; з посиланням на практику Конституційного Суду України щодо верховенства права та на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мамідакіс проти Греції» позивач наполягає на необхідності перевірки оскаржуваного рішення на співмірність і пропорційність вчиненому порушенню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву разом з доказами в його обґрунтування.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Позиція відповідача полягає в тому, що перевірку призначено та проведено з дотриманням установленої процедури, за її результатами складено акт, а виявлене порушення полягає у недотриманні позивачем граничних строків розрахунків за двома імпортними операціями.

Відповідач зазначає, що граничні строки розрахунків становлять 180 календарних днів за операціями з експорту та імпорту товарів, здійсненими з 05.04.2022, що відлік цих строків розпочинається з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України. За податковою інформацією Національного банку України та за наслідками перевірки граничний строк надходження товару за операцією від 08.10.2024 на суму 34 800,00 доларів США спливав 05.04.2025, а товар надійшов 17.04.2025, тобто з перевищенням на 12 днів; за операцією від 17.10.2024 на суму 43 815,26 доларів США граничний строк спливав 14.04.2025, а товар надійшов 13.05.2025, тобто з перевищенням на 29 днів.

Відповідач також вказує, що висновки Міністерства економіки України щодо продовження граничних строків розрахунків за спірними контрактами до контролюючого органу не надходили, документа на підтвердження виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, а також документів на підтвердження здійснення позовної роботи щодо стягнення заборгованості з нерезидентів платник до перевірки не надав. З огляду на це відповідач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування - відсутніми.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 257 та ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД» (ЄДРПОУ 36053445) є юридичною особою, яка здійснює, зокрема, зовнішньоекономічну діяльність з імпорту трубної продукції.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області отримано податкову інформацію Національного банку України від 18.03.2025 № 25-0009/20585 та від 19.05.2025 № 25-0009/38343 про порушення ТОВ «Дніпровський трубний завод» вимог валютного законодавства. На адресу товариства направлено запити про надання пояснень та їх документального підтвердження від 22.04.2025 № 37449/6/04-36-07-09-11 та від 05.06.2025 № 53379/6/04-36-07-09-11, на які платником надано пояснення та документальне підтвердження, проте, за твердженням контролюючого органу, запитувані документи надані не в повному обсязі.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.08.2025 № 5281-п та направлення від 22.08.2025 № 8714, відповідно до пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дніпровський трубний завод» з питань дотримання вимог валютного законодавства України за період з 01.07.2021 по 26.08.2025 при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів від 16.11.2020 № 2020/11-16TROE CH, від 06.09.2019 № 2019/098-01ТОР, від 04.10.2024 № GVN/SC/G/24-25/0055# та від 18.10.2024 № GVN/SC/G/24-25/0058#. Копію наказу вручено 27.08.2025 під розписку генеральному директору товариства; з направленням на право проведення перевірки генерального директора товариства ознайомлено під підпис 27.08.2025.

За результатами перевірки складено акт від 09.09.2025 № 3916/04-36-07-09/36053445, яким зафіксовано порушення ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII при виконанні умов двох зовнішньоекономічних контрактів.

За контрактом від 06.09.2019 № 2019/098-01ТОР, укладеним ТОВ «Дніпровський трубний завод» (Україна) з нерезидентом - компанією «Thai Oil Pipe Co. LTD.» (Таїланд), у періоді з 19.03.2025 по 10.07.2025 на адресу нерезидента з валютного рахунку перераховано кошти за товар на загальну суму 476 829,77 доларів США (еквівалент 19 860 093,26 грн), а у періоді з 17.04.2025 по 05.08.2025 від нерезидента отримано товар (трубну продукцію) на загальну суму 277 400,66 доларів США. Спірною є імпортна операція від 08.10.2024 на суму 34 800,00 доларів США: граничний строк надходження товару - 05.04.2025, фактична дата надходження товару - 17.04.2025 (митна декларація типу ІМ 40 ДЕ № 25UA110060000290U8), тобто з перевищенням граничного строку на 12 днів.

За контрактом від 04.10.2024 № GVN/SC/G/24-25/0055#, укладеним ТОВ «Дніпровський трубний завод» (Україна) з нерезидентом - компанією «GVN FUELS LIMITED» (Індія), у періоді з 17.10.2024 по 23.05.2025 на рахунок нерезидента перераховано кошти на загальну суму 229 465,77 доларів США (еквівалент 9 498 719,97 грн); від нерезидента отримано товар (трубну продукцію) на суму 229 465,77 доларів США (еквівалент 10887862,65 грн), що підтверджено митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 13.05.2025 № 25UA110060000312U7; станом на 26.08.2025 розрахунки за цим контрактом завершені, операції збалансовані, кінцеве сальдо дорівнює нулю. Спірною є імпортна операція від 17.10.2024 на суму 43 815,26 доларів США: граничний строк надходження товару - 14.04.2025, фактична дата надходження товару - 13.05.2025, тобто з перевищенням граничного строку на 29 днів.

Згідно з розрахунком пені за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціях, що є додатком до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, пеню нараховано: за контрактом від 06.09.2019 № 2019/098-01ТОР - за період порушення граничних строків розрахунків з 06.04.2025 по 17.04.2025 (12 днів) на суму простроченої заборгованості 34 800,00 доларів США за курсом Національного банку України 41,19610 грн на момент виникнення заборгованості (гривневий еквівалент 1 433 624,28 грн) за ставкою 0,3 відсотка за кожен день прострочення, що становить 51 610,47 грн; за контрактом від 04.10.2024 № GVN/SC/G/24-25/0055# - за період з 15.04.2025 по 13.05.2025 (29 днів) на суму простроченої заборгованості 43 815,26 доларів США за курсом 41,22560 грн (гривневий еквівалент 1 806 310,38 грн) за тією самою ставкою, що становить 157 149,00 грн. Усього до сплати визначено 208 759,47 грн.

За контрактом від 16.11.2020 № 2020/11-16TROE CH, укладеним з нерезидентом - компанією «Tianjin Bicheng Oil Equipment Co. Ltd» (Китай), у розрахунку відображено два періоди прострочення (з 19.02.2025 по 27.02.2025 на суму 8 545,00 доларів США та з 23.02.2025 по 27.02.2025 на суму 1 950,00 доларів США), проте пеню за ними не нараховано у зв`язку з незначністю сум відповідних операцій.

На підставі акта перевірки від 09.09.2025 № 3916/04-36-07-09/36053445 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 30.09.2025 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» № 0541000709, яким на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII застосовано суму пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 208 759,47 грн за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» (код платежу 21081000). Зазначене рішення направлено на податкову адресу позивача рекомендованим листомю

З тексту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що заперечення, письмові пояснення та додаткові документи, які спростовують встановлені порушення, платником податків не подавались, а обставини, які пом`якшують, обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності, відсутні.

Висновки Міністерства економіки України щодо продовження граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами від 06.09.2019 № 2019/098-01ТОР та від 04.10.2024 № GVN/SC/G/24-25/0055# до контролюючого органу не надходили. Документа, який є підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, а також документів на підтвердження здійснення позовної роботи щодо стягнення заборгованості з нерезидентів платник податків до перевірки не надав.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII).

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Абзацом четвертим цієї частини передбачено, що Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків.

Частиною 3 ст. 13 Закону № 2473-VIII встановлено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Ключовим для вирішення цього спору є питання про те, який саме граничний строк розрахунків був установлений Національним банком України для операцій позивача з імпорту товарів.

Свою позицію позивач обґрунтовує п. 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, за яким граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Разом з тим Національний банк України постановою Правління від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» запровадив особливий режим валютного регулювання на період воєнного стану. Пунктом 14-2 цієї постанови, яким її доповнено згідно з постановою Правління Національного банку України від 04.04.2022 № 68 та який викладено з урахуванням змін, внесених постановами Правління Національного банку України від 07.06.2022 № 113 і від 07.07.2022 № 142, встановлено: «Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року».

Встановлено, що п. 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 у процитованій редакції був чинним як станом на 08.10.2024 та 17.10.2024 (дати здійснення позивачем авансових платежів), так і станом на 17.04.2025 та 13.05.2025 (дати фактичного надходження товару), тобто протягом усього періоду, до якого належать спірні операції.

Згідно з пп. 1 п. 14-3 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 граничні строки розрахунків, зазначені в п. 14-2 цієї постанови, не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій.

Отже, з 05 квітня 2022 року і протягом усього періоду, якого стосуються спірні операції, граничний строк розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів становив 180, а не 365 календарних днів. Норма, на яку посилається позивач, до операцій, здійснених після 05.04.2022, не застосовується, оскільки на період воєнного стану Національний банк України запровадив спеціальне регулювання цих строків. Довід позивача про те, що ним не порушено строк, передбачений п. 21 Положення, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, ґрунтується на нормі, яка до його операцій не діяла, а тому цей довід є безпідставним.

Відповідно до пп. 2 п. 7 розділу II Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7, відлік установлених Національним банком України граничних строків розрахунків розпочинається з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта) - за операціями з імпорту товарів.

Застосувавши цей порядок обчислення, суд встановлює, що за авансовим платежем від 08.10.2024 сто вісімдесятий календарний день припадає на 05.04.2025, а за авансовим платежем від 17.10.2024 - на 14.04.2025. Саме ці дати визначено контролюючим органом як граничні строки надходження товару, і вони є арифметично правильними. Фактично товар надійшов 17.04.2025 та 13.05.2025 відповідно, тобто з перевищенням граничних строків на 12 та на 29 днів.

При цьому суд звертає увагу, що позивач не заперечує ані дат здійснення авансових платежів (08.10.2024 та 17.10.2024), ані сум цих платежів (34 800,00 доларів США та 43815,26 доларів США), ані дат фактичного ввезення товару на митну територію України (17.04.2025 та 13.05.2025). Навпаки, саме ці дати й суми позивач наводить у позовній заяві як обставини, що, на його думку, спростовують висновки перевірки. Таким чином, спору про фактичні обставини між сторонами немає, а спір має суто правовий характер і зводиться до того, який граничний строк розрахунків підлягав застосуванню. Оскільки цей строк становив 180 календарних днів, наведені самим позивачем обставини підтверджують склад порушення, зафіксованого актом перевірки.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону № 2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Перевіривши розрахунок пені, суд встановлює його відповідність наведеній нормі. За контрактом від 06.09.2019 № 2019/098-01ТОР вартість недопоставленого у строк товару становить 34 800,00 доларів США, що за курсом Національного банку України 41,19610 грн, установленим на день виникнення заборгованості, дорівнює 1 433 624,28 грн; 0,3 відсотка від цієї суми за кожний з 12 днів прострочення становить 51 610,47 грн. За контрактом від 04.10.2024 № GVN/SC/G/24-25/0055# вартість недопоставленого у строк товару становить 43815,26 доларів США, що за курсом 41,22560 грн дорівнює 1 806 310,38 грн; 0,3 відсотка від цієї суми за кожний з 29 днів прострочення становить 157 149,00 грн. Загальна сума пені 208 759,47 грн визначена правильно.

Установлену ч. 5 ст. 13 Закону № 2473-VIII граничну межу нарахування також дотримано: нарахована за кожним контрактом пеня (51610,47 грн та 157149,00 грн) є істотно меншою за вартість недопоставленого у строк товару (1433624,28 грн та 1806310,38 грн відповідно).

Суд ураховує й те, що приписи пп. 1 п. 14-3 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 контролюючий орган застосував на користь позивача: за контрактом від 16.11.2020 № 2020/11-16TROE CH, за яким перевіркою також зафіксовано періоди прострочення, пеню не нараховано саме з огляду на незначність сум відповідних операцій.

Щодо доводу позивача про відсутність його вини як обов`язкової умови притягнення до фінансової відповідальності суд зазначає таке.

Пунктом 112.1 ст. 112 Податкового кодексу України передбачено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з п. 112.2 ст. 112 Податкового кодексу України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Зі змісту наведених норм убачається, що вони визначають умови притягнення до фінансової відповідальності за податкові правопорушення, тобто за порушення тих правил і норм, за які відповідальність передбачена саме Податковим кодексом України. Натомість відповідальність, застосована оскаржуваним рішенням, установлена не Податковим кодексом України, а ч. 5 ст. 13 Закону № 2473-VIII, і полягає у нарахуванні пені за кожний день прострочення у фіксованому розмірі, який не поставлений законом у залежність від суб`єктивного ставлення резидента до допущеного прострочення.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 липня 2024 року у справі № 240/25642/22, за яким пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті не є різновидом пені у розумінні пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а та обставина, що процедура нарахування такої пені унормована Податковим кодексом України, «не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій... стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення Податкового кодексу України».

За таких обставин посилання позивача на ст. 112 Податкового кодексу України як на підставу для звільнення від нарахування пені за ч. 5 ст. 13 Закону № 2473-VIII є безпідставним, оскільки ця норма до спірних правовідносин не застосовується.

Щодо доводів позивача про обставини непереборної сили суд зазначає таке.

Суд не ставить під сумнів ані самого факту ракетного удару 05.03.2025 по об`єктах позивача у м. Павлоград, ані тяжкості завданих ним наслідків, підтверджених повідомленням органу досудового розслідування та звітами про визначення розміру реальних збитків і упущеної вигоди. Однак для зупинення перебігу строку розрахунків і нарахування пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності самого лише факту настання таких обставин недостатньо: закон установлює для цього спеціальні умови.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону № 2473-VIII у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Наведена норма визначає єдиний допустимий засіб доказування форс-мажорних обставин у цих правовідносинах - довідку уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору, тобто у цій справі Таїланду та Індії, або третьої країни відповідно до умов контрактів. Жодної такої довідки позивач не надав ані до перевірки, ані до суду. Документи, на які він посилається, зокрема повідомлення органу досудового розслідування та звіти про розмір збитків, такої довідки не замінюють і вимогам ч. 6 ст. 13 Закону № 2473-VIII не відповідають.

Крім того, у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 520/2941/24 сформульовано висновок, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між відповідними обставинами і неможливістю виконати конкретне зобов`язання; сама по собі збройна агресія проти України та запровадження воєнного стану не означають автоматичного звільнення від виконання будь-яких зобов`язань.

У цій справі такого причинно-наслідкового зв`язку об`єктивно не вбачається. Зобов`язанням, строк виконання якого порушено, була поставка товару нерезидентами - компаніями «Thai Oil Pipe Co. LTD.» (Таїланд) та «GVN FUELS LIMITED» (Індія). Пошкодження виробничих приміщень позивача у м. Павлоград не впливало і за своїм характером не могло впливати на графік відвантаження товару таїландським та індійським постачальниками, які перебувають за межами зони бойових дій. До того ж авансові платежі здійснено 08.10.2024 та 17.10.2024, тобто майже за п`ять місяців до події 05.03.2025, і саме з цих дат розпочався перебіг граничних строків розрахунків.

Суд ураховує також правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16 січня 2026 року у справі № 420/17341/22, за яким відсутність належного підтвердження форс-мажорних обставин у сукупності з невжиттям резидентом заходів щодо стягнення заборгованості з нерезидента виключає підстави для звільнення від нарахування пені.

Суд звертає увагу, що законодавець передбачив декілька правових механізмів, які дозволяють резидентові правомірно подовжити граничні строки розрахунків або зупинити їх перебіг, проте позивач не скористався жодним з них.

По-перше, згідно з ч. 4 ст. 13 Закону № 2473-VIII за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку. Матеріали справи не містять доказів звернення позивача за отриманням такого висновку, а висновки Міністерства економіки України щодо продовження граничних строків розрахунків за спірними контрактами до контролюючого органу не надходили.

По-друге, згідно з ч. 6 ст. 13 Закону № 2473-VIII перебіг строку розрахунків і нарахування пені зупиняються на весь період дії форс-мажорних обставин за умови їх підтвердження довідкою уповноваженої організації (органу) відповідної країни. Такої довідки позивач не отримував і не надавав.

По-третє, згідно з ч. 7 ст. 13 Закону № 2473-VIII у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви і пеня за порушення строку в цей період не нараховується. Доказів звернення до суду або міжнародного комерційного арбітражу з позовом до нерезидентів позивач не надав.

Отже, маючи у своєму розпорядженні передбачені законом засоби для правомірного подовження або зупинення перебігу граничних строків розрахунків, позивач жодного з них не використав, що виключає можливість звільнення його від відповідальності.

Щодо доводів про несуттєвість допущеного прострочення та непропорційність застосованої санкції суд зазначає таке.

Частина 5 ст. 13 Закону № 2473-VIII передбачає нарахування пені за кожний день прострочення. Законодавець не встановив мінімального порогу тривалості прострочення, починаючи з якого нараховується пеня: єдиний передбачений поріг стосується суми операції (незначна сума), і саме його контролюючий орган застосував на користь позивача, не нарахувавши пені за контрактом від 16.11.2020 № 2020/11-16TROE CH. Тому тривалість прострочення у 12 та 29 днів сама по собі не є ані підставою для звільнення від пені, ані підставою для зменшення її розміру.

Розмір пені визначено імперативно - 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) за кожний день прострочення, з обмеженням загальної суми вартістю недопоставленого товару. Перевіряючи податкове повідомлення-рішення на відповідність критеріям ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд не наділений дискреційним повноваженням зменшувати розмір нарахованої пені: рішення суб`єкта владних повноважень є або правомірним, або протиправним, і суд не може замінити визначену законом суму іншою, яку вважав би більш справедливою.

Посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мамідакіс проти Греції» суд відхиляє, оскільки обставини тієї справи за масштабом стягнення не є подібними до обставин цієї справи.

Твердження позивача про те, що його діями не завдано шкоди державі, також не спростовує правомірності оскаржуваного рішення: пеня, передбачена ч. 5 ст. 13 Закону № 2473-VIII, є наслідком самого факту порушення встановленого граничного строку розрахунків за валютною операцією і не поставлена законом у залежність від доведення розміру заподіяної шкоди.

Перевіряючи дотримання відповідачем процедури призначення та проведення перевірки і прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає таке.

Згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідного законодавства, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. У цій справі така підстава була наявною: контролюючий орган отримав податкову інформацію Національного банку України від 18.03.2025 та від 19.05.2025 і направив платнику запити про надання пояснень та їх документального підтвердження від 22.04.2025 та від 05.06.2025, за наслідками яких документи надано не в повному обсязі.

Перевірку призначено наказом від 22.08.2025 № 5281-п, копію якого вручено платнику податків 27.08.2025 під розписку, а з направленням на право проведення перевірки від 22.08.2025 № 8714 платника ознайомлено під підпис того самого дня. Акт перевірки складено 09.09.2025.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято 30.09.2025, тобто в межах п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем складення акта перевірки від 09.09.2025.

Абзац другий п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, який відсилає до порядку та строків, визначених п. 86.7 цієї статті, застосовується за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень. Оскільки, як зафіксовано в оскаржуваному рішенні, заперечень, письмових пояснень та додаткових документів платник податків не подавав, п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у цій справі застосуванню не підлягав.

Повноваження контролюючого органу на прийняття такого рішення визначені пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, яким на контролюючі органи покладено функцію здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, та пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, згідно з яким контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

З огляду на викладене оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято уповноваженим органом, на підставі та в межах наданих йому повноважень, з дотриманням установленої процедури та строків.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення-рішення за наведеними критеріями, суд не встановив його невідповідності жодному з них.

Згідно зі ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, натомість позивач не спростував ані фактичних обставин допущеного порушення, ані правильності обчислення пені.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «С» від 30.09.2025 № 0541000709 є правомірним, а позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова