Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №160/36190/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 рокуСправа №160/36190/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Дніпропетровський стрілочний завод" до Південно-Східної митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Дніпровський стрілочний завод» до Південно-Східної митниці, в якій позивач просить:

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Південно-Східної митниці № UA110050/2025/000128/1 від 15.10.2025.

Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів Південно-Східної митниці № UA110050/2025/000208 від 15.10.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13 жовтня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОЗАЛІЗНИЧПОСТАЧАННЯ», яке діяло як прямий митний представник позивача на підставі дозволу Державної митної служби України від 10.08.2023 № МВ/001192/00 та договору-доручення на митно-брокерське обслуговування від 21.08.2023 № 281/СБ, подало до митного контролю та митного оформлення в режимі ІМ 40 електронну митну декларацію № 25UA110050003558U2 на товар «Вироби з чорних металів для залізничних колій, визначивши митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Позивач вважає висновки митного органу про наявність розбіжностей у поданих документах помилковими та документально не підтвердженими. Позивач також стверджує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам пунктів 2 і 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, оскільки не містить обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості та відомостей про країну виробництва, опис і обсяг ввезення товару, взятого за основу, а знеособлені копії митних декларацій, використаних для порівняння, не надавалися митному представнику під час консультацій. Внаслідок прийняття оскаржуваних рішень товар оформлено за електронною митною декларацією від 15.10.2025 № 25UA110050003604U0, а різниця митних платежів становить 125 622,61 грн, що і є ціною позову.

Ухвалою суду прийнято до провадження, розгляд справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач подав відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Позиція митного органу полягає в тому, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Митного кодексу України встановлено, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів і відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відповідач зазначає про виявлені розбіжності у поданих до розмитнення документах. Відповідач зазначає, що в порядку консультацій декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, проте електронним повідомленням від 15.10.2025 № 15/10-01 заявлено про неможливість їх подання; жодного документа з переліку митниці не надано, документального підтвердження або спростування виявлених розбіжностей не надано. За таких обставин основний метод визначення митної вартості застосований бути не міг, послідовно розглянуто можливість застосування другорядних методів, за результатами контролю співставлення встановлено відсутність митних оформлень ідентичних та подібних (аналогічних) товарів за ціною угоди у наближений час, а методи на основі віднімання та додавання вартості не могли бути застосовані через відсутність необхідних даних, унаслідок чого застосовано резервний метод із використанням раніше визнаних митним органом митних вартостей за митними деклараціями від 02.12.2024 № UA110130/2024/027768 та від 21.04.2025 № UA110130/2025/008084 на рівні 1,9770 дол. США за кілограм. Щодо картки відмови відповідач зазначає, що вона видана виключно у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості, лише містить інформацію про причини відмови та роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, а тому окремих правових наслідків не породжує; позовна заява не містить обґрунтування того, які саме права позивача порушено її прийняттям. На обґрунтування своєї позиції відповідач послався на правові позиції Верховного Суду щодо обов`язку декларанта довести заявлену митну вартість та щодо неможливості дослідження судом обставин, які не були предметом дослідження митного органу під час прийняття рішення.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та повторив наведені у позовній заяві доводи, додатково зазначивши, що додані до відзиву знеособлені копії митних декларацій, узятих за основу для коригування, під час процедури консультацій митному представнику не надавалися, а зауваження митного органу мають формальний характер і не впливали на числові значення складових митної вартості.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що позиція митниці залишається незмінною, а доводи позивача виявлених розбіжностей не усувають. Додатково відповідач указав, що свідоцтво про реєстрацію торговельної марки, акти здачі-приймання робіт від 08.09.2025 № 494/25 і від 16.10.2025 № 494.1/25 та платіжна інструкція від 16.10.2025 № 6005 до митного оформлення не надавалися та не досліджувалися посадовою особою митного органу під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості, а твердження позивача про надання актів виконаних робіт суперечить відомостям графи 44 як відмовленої, так і оформленої митних декларацій.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 29.04.2025 між Акціонерним товариством «Дніпровський стрілочний завод» (Покупець) та компанією «LINZHOU CHANGDA RAILWAY MATERIAL CO., LTD» (Китай, Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 155/СН, на виконання якого сторони підписали специфікацію № 1 від 29.04.2025. Поставка товару здійснювалася на комерційних умовах FOB - TIANJIN (Китай) згідно з Інкотермс 2020. Загальна фактурна вартість товару становить 24 086,92 дол. США.

Пунктом 2.2 контракту передбачено, що покупець зобов`язується здійснити оплату за фактично поставлений товар протягом терміну, зазначеного у специфікаціях, а датою оплати вважається дата, зазначена у платіжному дорученні покупця. Згідно з пунктом 4.1 специфікації № 1 покупець здійснює попередню оплату у розмірі 30 відсотків вартості товару протягом 7 банківських днів з моменту надання рахунку продавцем, а згідно з пунктом 4.2 - оплату залишку у розмірі 70 відсотків вартості товару протягом 5 банківських днів після отримання письмового повідомлення продавця про готовність товару до відправлення. Відповідно до пункту 2.1 контракту у ціну товару включено вартість маркування та пакування.

13.10.2025 митним представником позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОЗАЛІЗНИЧПОСТАЧАННЯ» подано електронну митну декларацію № 25UA110050003558U2, якою заявлено товар за кодом згідно з УКТ ЗЕД 7302400000 та визначено митну вартість за основним методом (код методу визначення митної вартості декларанта - «1») у розмірі 1 162 168,17 грн (27 934,92 дол. США за курсом 41,6027 грн за долар США). Складовими заявленої митної вартості, крім фактурної вартості товару 24 086,92 дол. США, декларант зазначив нарахування до ціни договору на суми 146666,28 грн та 13420,98 грн (разом 160 087,26 грн). Вага нетто товару становить 21689,2 кг, вага брутто - 21 707,2 кг.

Для підтвердження оплати за товар декларант надав платіжні доручення в іноземній валюті від 20.05.2025 № 25 на суму 7 226,08 дол. США та від 19.06.2025 № 30 на суму 16860,84 дол. США. У графі 70 «Призначення платежу» цих документів зазначено контракт від 29.04.2025 № 155/СН та інвойси від 15.05.2025 № CI-155/CH і від 17.06.2025 № CI-155/CH-1 відповідно. Водночас у графі 44 митної декларації зазначені інвойси наведено за кодом «0325» (рахунок-проформа), а безпосередньо комерційний інвойс, поданий до митного оформлення за кодом «0380», датовано 25.06.2025 та має номер № CI-155/CH.

Для підтвердження витрат на транспортування декларант надав договір на транспортно-експедиційні послуги від 19.05.2025 № KL-754/25, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИЛС ЛТД», заявку на перевезення від 25.06.2025 № CLL21312, рахунки від 08.09.2025 № 494/25 і від 15.09.2025 № 494.1/25 та банківську платіжну інструкцію від 11.09.2025 № 5463, що підтверджує оплату лише за рахунком від 08.09.2025 № 494/25. Актів здачі-приймання робіт (надання послуг), документа про оплату рахунку від 15.09.2025 № 494.1/25 та товаротранспортного документа №264466296, посилання на який міститься у копії митної декларації країни відправлення від 06.07.2025 № 020220250000719837, до митного оформлення не подавалося; ці документи не зазначені і в переліку доданих до митної декларації документів, наведеному в самій позовній заяві.

За результатами митного огляду товару, проведення якого підтверджується відомостями графи 32 оскаржуваного рішення, встановлено, що на маркувальних етикетках на товарі відсутня інформація про торговельну марку та зазначено дату виробництва товару - травень 2025 року, тоді як у графі 31 митної декларації зазначено червень 2025 року.

15.10.2025 митний орган направив декларанту електронне повідомлення, в якому виклав виявлені розбіжності, провів консультацію щодо обрання методу визначення митної вартості та зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати додаткові документи: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом (електронним повідомленням) від 15.10.2025 № 15/10-01 позивач повідомив митний орган про неможливість подання додаткових документів у десятиденний строк. Жодного документа з переліку, наведеного у повідомленні від 15.10.2025, декларантом не надано; документального підтвердження або спростування виявлених розбіжностей митному органу не подано. Ця обставина сторонами не заперечується.

15.10.2025 Південно-Східною митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2025/000128/1, яким митну вартість товару визначено за другорядним методом - резервним (код методу визначення митної вартості митного органу - «6») на рівні 1,9770 дол. США за кілограм, а загальну суму скоригованої вартості визначено у розмірі 42 879,55 дол. США виходячи з кількості 21 689,2 кг. Обставини прийняття рішення та джерела інформації викладені у графі 33 рішення.

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, джерелами інформації для визначення митної вартості слугували раніше визнані митним органом митні вартості товарів за кодом згідно з УКТ ЗЕД 7302400000, оформлених за електронними митними деклараціями від 02.12.2024 № UA110130/2024/027768 (№ 24UA110130027768U9) - товар «Вироби з чорних металів, накладки стикові для залізничних колій: Накладка Н2 Р65 згідно ДСТУ 8848:2019 до залізничних рейок типу Р65» на рівні 1,9770 дол. США за кілограм та від 21.04.2025 № UA110130/2025/008084 (№ 25UA110130008084U2) - товар «Вироби з чорних металів, накладки стикові для залізничних колій: Накладка Н1 Р65 згідно ДСТУ 8848:2019 до залізничних рейок типу Р65» на рівні 1,9770 дол. США за кілограм. Коригування здійснено з урахуванням основної одиниці виміру (кілограм) відповідно до товарної номенклатури Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України» від 19.10.2022 № 2697-IX.

У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару позивачу відмовлено в митному оформленні та видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.10.2025 № UA110050/2025/000208.

Товар випущено у вільний обіг за електронною митною декларацією від 15.10.2025 № 25UA110050003604U0. Різниця між митними платежами, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митними платежами, сплаченими з урахуванням митної вартості, визначеної митним органом, становить 125622,61 грн і сторонами не оспорюється.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України).

Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Частиною першою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з пунктами 1 і 2 частини другої статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом, та подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких наведено у цій частині, зокрема виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Суд звертає увагу, що позивач у позовній заяві наводить частину третю статті 53 МК України без урахування змін, внесених Законом України від 22.08.2024 № 3926-IX, тобто в редакції, яка на час виникнення спірних правовідносин чинною не була. У чинній редакції законодавець прямо пов`язує обов`язок декларанта надати додаткові документи не лише з відсутністю відомостей, а й з наявністю розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, що саме і було встановлено митним органом у цій справі.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості; контроль правильності визначення митної вартості за основним методом здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу; митний орган зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Пунктами 1 і 2 частини п`ятої статті 54 МК України митному органу надано право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, та у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з пунктами 1 і 2 частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості або неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, чи відсутності у цих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин другої, четвертої та п`ятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні; митною вартістю товарів є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті; ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб.

Пунктами 5 і 6 частини десятої статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Згідно з частиною двадцять першою статті 58 МК України використані декларантом відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296, передбачено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, а також калькуляція транспортних витрат.

Надаючи оцінку підставам, з яких митний орган поставив під сумнів заявлену митну вартість, суд виходить з такого.

Щодо відомостей про торговельну марку, виробника товару та дату його виготовлення. Підпунктом «в» пункту 5 частини восьмої статті 257 МК України встановлено, що митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом вносяться, зокрема, відомості про товари - торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах). Матеріалами справи підтверджено і позивачем по суті не спростовано, що у комерційних та товаросупровідних документах, поданих до митного оформлення, відомості про торговельну марку відсутні, а за результатами митного огляду на маркувальних етикетках на товарі інформація про торговельну марку не виявлена та зафіксовано дату виробництва - травень 2025 року, тоді як у графі 31 митної декларації заявлено червень 2025 року.

Суд погоджується з митним органом, що суперечність між задекларованою та фактично нанесеною на товар датою виготовлення разом з відсутністю у комерційних документах відомостей про торговельну марку об`єктивно ставить під сумнів достовірність декларування відомостей про товар та умови його купівлі, які мають безпосередній вплив на формування ціни товару. Дата виготовлення товару у цьому спорі не є суто описовою характеристикою: за умовами специфікації № 1 остаточний розрахунок у розмірі 70 відсотків вартості здійснюється після повідомлення продавця про готовність товару до відправлення, а тому невідповідність періоду виготовлення прямо позначається на можливості співвіднести здійснені платежі з конкретною партією товару.

Доводи позивача про те, що виробником товару є компанія «LINZHOU CHANGDA RAILWAY MATERIAL CO., LTD», а нанесене на накладках маркування «CDR» становить торговельну марку цього виробника, суд відхиляє з таких підстав. Відповідні обставини позивач обґрунтовує листами постачальника від 24.11.2025 та від 01.12.2025, свідоцтвом про реєстрацію торговельної марки, сертифікатом відповідності, зареєстрованим у реєстрі за № RCU.1153-25, та фотографіями товару. Зазначені документи до митного оформлення не подавалися, у графі 44 митної декларації не зазначені та не були і не могли бути предметом дослідження посадової особи митного органу під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості, оскільки листи постачальника складені більш ніж через місяць після прийняття оскаржуваного рішення. Правомірність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється судом виходячи з обставин, які існували та були відомі цьому суб`єкту на момент прийняття рішення, а тому документи, створені та подані після 15.10.2025, не спростовують обґрунтованості сумнівів, які виникли у митного органу під час митного оформлення.

Суд враховує й те, що позивач мав передбачену частиною третьою статті 53 МК України можливість протягом 10 календарних днів надати митному органу додаткові документи, зокрема каталоги, специфікації та прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, однак цим правом не скористався, повідомивши листом від 15.10.2025 № 15/10-01 про неможливість їх подання. Наслідки такої процесуальної поведінки не можуть бути покладені на митний орган.

Щодо документального підтвердження ціни, що фактично сплачена за товар. Пунктом 4 частини другої статті 53 МК України встановлено, що у разі, якщо рахунок сплачено, митну вартість підтверджують банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, а пунктом 5 цієї ж частини - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Отже, законодавець висуває до банківських платіжних документів вимогу не лише щодо факту перерахування коштів, а й щодо можливості співвіднести платіж саме з оцінюваною партією товару.

Судом установлено, що фактурна вартість товару заявлена на підставі комерційного інвойсу від 25.06.2025 № CI-155/CH, тоді як надані платіжні доручення від 20.05.2025 № 25 та від 19.06.2025 № 30 у графі 70 «Призначення платежу» містять посилання на інші документи - інвойси від 15.05.2025 № CI-155/CH та від 17.06.2025 № CI-155/CH-1. Реквізитів специфікації № 1 від 29.04.2025 і комерційного інвойсу від 25.06.2025 № CI-155/CH ці платіжні документи не містять. Оплата за товар здійснена раніше, ніж оформлено інвойс, за яким заявлено фактурну вартість, а наявність двох інвойсів з тотожним номером № CI-155/CH та різними датами складання (15.05.2025 і 25.06.2025) створює обґрунтований сумнів щодо загальної вартості товару, зазначеної в інвойсі від 25.06.2025.

За таких обставин суд визнає обґрунтованим висновок митного органу про те, що надані банківські платіжні документи не дають змоги ідентифікувати оплату партії товару, задекларованої за електронною митною декларацією від 13.10.2025 №25UA110050003558U2, а отже заявлений рівень вартості на момент митного оформлення не обчислювався як ціна, що фактично сплачена у розумінні статті 49 та частин четвертої і п`ятої статті 58 МК України.

Доводи позивача про те, що умови оплати товару безпосередньо його ціни не стосуються, а тому суперечності у відомостях про умови оплати не можуть свідчити про розбіжності у даних про митну вартість, у цій справі не спростовують позиції відповідача. Митний орган поставив під сумнів не строки та порядок розрахунків як такі, а можливість ідентифікувати конкретні платежі з конкретною партією товару та достовірність числового значення фактурної вартості за наявності двох інвойсів з однаковим номером. Ці обставини стосуються саме числових значень складових митної вартості, а не умов оплати.

Суд також погоджується з відповідачем у тому, що надані платіжні документи не відповідають вимогам підпункту 13 пункту 14 розділу II Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за № 910/15601, згідно з яким платіжна інструкція в іноземній валюті повинна містити обов`язковий реквізит - підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи (іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації. Посилання позивача на повідомлення від 20.05.2025 № 27 та від 19.06.2025 № 35, оформлені у комунікаційній програмі «Клієнт-Банк» і засвідчені електронним підписом уповноважених осіб, суд відхиляє, оскільки ці повідомлення до митного оформлення не подавалися, у графі 44 митної декларації не зазначені, а тому не могли усунути виявлені митним органом розбіжності.

Щодо транспортної складової митної вартості. Поставка товару здійснювалася на умовах FOB - TIANJIN (Китай), за яких обов`язок укласти договір перевезення та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення, покладається на покупця. Отже, витрати на транспортування та на навантаження, вивантаження і обробку товару до місця ввезення на митну територію України є обов`язковими складовими митної вартості в силу пунктів 5 і 6 частини десятої статті 58 МК України та підлягають документальному підтвердженню відповідно до частини двадцять першої цієї статті.

Судом установлено, що до митного оформлення не надано акт виконаних транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору транспортно-експедиторського обслуговування, хоча його складення прямо передбачено пунктами 1.5 і 3.16 договору від 19.05.2025 № KL-754/25 і хоча саме акт виконаних робіт (наданих послуг) названий Правилами заповнення декларації митної вартості серед документів, що підтверджують витрати на транспортування. Не надано також документа про оплату рахунку від 15.09.2025 № 494.1/25, при тому що пунктом 4.3 договору передбачено 100-відсоткову передоплату вартості перевезення не пізніше 2 банківських днів після підтвердження заявки та отримання рахунку, а пунктом 5.26 договору за порушення термінів розрахунку передбачено нарахування пені; окремого (додаткового) рахунку із зазначенням суми штрафних санкцій митному органу також не надано.

Крім того, надана до митного оформлення сканована копія залізничної накладної від 19.09.2025 № 00001290 не містить числових значень витрат на транспортування товару, тоді як згідно зі статтями 15 і 30 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення у залізничній накладній зазначається інформація про оплату провізних платежів та визначено порядок здійснення розрахунків за надання послуг з перевезення. У рахунку від 15.09.2025 № 494.1/25 зазначено відшкодування витрат на транспортно-експедиторське обслуговування за маршрутом м. Гданськ (Польща) - м. Глівіце - м/п Мостиська, відомостей про який транспортні документи не містять, а інформації щодо складських витрат рахунок не містить узагалі, попри те, що контейнер прибув у порт призначення GDANSK 06.09.2025, а відправлення зі станції GDANSK відбулося лише 19.09.2025. Не враховано у складі транспортних витрат і вартість оформлення супровідного документа Т1 від 10.09.2025 № 25PL322080NSSEI7J6, а також витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, пов`язані з перевантаженням контейнера за межами України. Копія митної декларації країни відправлення від 06.07.2025 № 020220250000719837 містить посилання на товаротранспортний документ № 264466296, який до митного оформлення не подано.

Сукупність наведених обставин свідчить, що на момент прийняття оскаржуваного рішення митний орган не мав документального підтвердження повноти та об`єктивності числового значення транспортної складової митної вартості, а отже мав обґрунтовані підстави вважати, що не всі складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, підтверджені документально.

Доводи позивача, що всі необхідні документи були надані, а листами експедитора від 04.12.2025 № CLL21312-1 і № CLL21312-2 підтверджено відсутність додаткових витрат, суд відхиляє. Перелік документів, доданих до митної декларації, наведений у самій позовній заяві, актів здачі-приймання робіт не містить; акт № 494.1/25 узгоджено сторонами 16.10.2025, а платіжну інструкцію № 6005 оформлено 16.10.2025, тобто після прийняття оскаржуваного рішення від 15.10.2025; листи експедитора складено 04.12.2025. Ці докази не були і не могли бути предметом оцінки митного органу під час митного оформлення, а тому не свідчать про протиправність рішення, прийнятого 15.10.2025 на підставі поданих декларантом документів. Посилання позивача на те, що наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 не встановлює вичерпного переліку документів, висновків суду не змінює: підставою для сумніву стала не форма поданих документів, а відсутність у них числових значень витрат на перевезення та неповнота відомостей про фактично понесені витрати.

Щодо дотримання митним органом процедури визначення митної вартості. Відповідно до частин третьої, четвертої та восьмої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу; застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу; у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що митний орган провів консультацію з декларантом шляхом направлення електронного повідомлення від 15.10.2025, витребував додаткові документи у межах переліку, наведеного у статті 53 МК України, і лише після відмови декларанта від їх подання дійшов висновку про неможливість застосування основного методу на підставі частини шостої статті 54 та частини другої статті 58 МК України. За результатами контролю співставлення, який відповідно до частин першої і третьої статті 337 МК України є однією з форм перевірки документів та відомостей, установлено відсутність митних оформлень ідентичних та подібних (аналогічних) товарів за ціною угоди у наближений час, що виключило застосування методів, передбачених статтями 59 і 60 МК України; відсутність необхідних даних унеможливила застосування методів на основі віднімання та додавання вартості (статті 62, 63 МК України).

Згідно з частинами першою і другою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Оскаржуване рішення цим вимогам відповідає: за основу взято раніше визнані митним органом митні вартості товарів того самого коду згідно з УКТ ЗЕД 7302400000, зіставних за описом, обсягами ввезення, країною виробництва та характером угоди, з обов`язковим зазначенням номерів і дат митних декларацій.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у графі 33 рішення зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту), послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, відомості про проведення процедури консультацій, а посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у випадку визначення митної вартості із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Дослідивши зміст графи 33 оскаржуваного рішення, суд установив, що вона містить усі перелічені відомості: викладення виявлених розбіжностей з посиланням на конкретні документи і норми МК України, відмітку про проведення консультацій, послідовний аналіз неможливості застосування методів за статтями 58-63 МК України, номери та дати митних декларацій, узятих за основу, рівень вартості 1,9770 дол. США за кілограм і пояснення щодо здійсненого коригування з урахуванням основної одиниці виміру. За таких обставин доводи позивача про невідповідність рішення пунктам 2 і 4 частини другої статті 55 МК України є безпідставними.

Доводи позивача про ненадання йому знеособлених копій митних декларацій, взятих за основу для коригування, під час процедури консультацій суд також відхиляє. Частиною четвертою статті 57 МК України передбачено, що під час консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності; обов`язку надавати декларанту копії митних декларацій інших осіб ця норма не встановлює. Водночас номери і дати митних декларацій, використаних як джерело інформації, наведені у графі 33 оскаржуваного рішення, що відповідає вимогам Правил № 598 і забезпечує можливість перевірки обґрунтованості коригування.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови. Згідно з частинами першою і другою статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом; у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення. Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.10.2025 №UA110050/2025/000208 видана виключно у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 15.10.2025 № UA110050/2025/000128/1 і є похідною від нього. Оскільки суд дійшов висновку про правомірність рішення про коригування митної вартості, підстав для визнання протиправною та скасування картки відмови також немає.

Відповідно до частини восьмої статті 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант та митний представник несуть відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Зазначене підкреслює, що саме на декларанта покладено обов`язок забезпечити достовірність і документальну підтвердженість заявлених ним відомостей про митну вартість.

Суд враховує також, що відповідно до частини першої статті 320 МК України форми та обсяги митного контролю обираються посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками та/або автоматизованою системою управління ризиками, а тому проведення митного огляду товару та поглибленої перевірки документів у цій справі відповідало наданим митному органу повноваженням.

Оцінюючи наведені сторонами доводи у їх сукупності, суд доходить висновку, що станом на 15.10.2025 митний орган мав обґрунтовані підстави вважати, що подані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару і ціни, яка фактично сплачена. Декларант, будучи повідомленим про ці розбіжності та отримавши вичерпний перелік додаткових документів, від їх подання відмовився і жодного документа не надав, чим не виконав обов`язок, передбачений пунктом 2 частини другої статті 52 та частиною третьою статті 53 МК України. За таких обставин застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості з дотриманням послідовності, встановленої статтею 57 МК України, і з використанням раніше визнаних митних вартостей є правомірним.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Перевіривши оскаржувані рішення за наведеними критеріями, суд не встановив їх невідповідності жодному з них.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд визнає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень цей обов`язок виконав і довів правомірність оскаржуваних рішень, натомість позивач належними та допустимими доказами обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, не довів.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, позовні вимоги Акціонерного товариства «Дніпровський стрілочний завод» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Дніпровський стрілочний завод» до Південно-Східної митниці - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова