Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №640/20133/18 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 рокуСправа №640/20133/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗОЛЬД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС СТАРТЕР» (код ЄДРПОУ 38557403), найменування якого в подальшому змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЗОЛЬД», з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980), правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011), в якому позивач просить:

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 00010681402 від 30.08.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06 вересня 2018 року він отримав листом податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30.08.2018: № 00010671402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 97 658 грн, та № 00010681402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 23 248 грн. Податкове повідомлення-рішення № 00010671402 від 30.08.2018 скасовано на підставі рішення від 16.11.2018 про розгляд скарги позивача, у зв`язку з чим воно предметом оскарження у цій справі не є. Оскаржуваним у справі є податкове повідомлення-рішення №00010681402 від 30.08.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 29 060 грн разом зі штрафними санкціями.

Позивач указав, що обидва податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акта від 10.08.2018 № 546/26-15-14-02-02/38557403 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТРАНС СТАРТЕР» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ГОРСАН» (код ЄДРПОУ 39791208) за серпень 2015 року, ТОВ «СИЛІКОНОВА ДОЛИНА» (код ЄДРПОУ 39869829) за вересень, жовтень 2015 року, ТОВ «КРОПУС» (код ЄДРПОУ 39536536) за лютий 2015 року, ТОВ «БТС ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39473471) за січень 2015 року, ТОВ «ГРАНТ РЕЗОРТ» (код ЄДРПОУ 39399440) за лютий, березень 2015 року, ТОВ «ТАЙМПРІМ» (код ЄДРПОУ 39482287) за травень, червень 2015 року, ТОВ «ЧЕСТЕРЛЮКС» (код ЄДРПОУ 39204121) за березень, квітень 2015 року.

На переконання позивача, висновки контролюючого органу про завищення податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки ґрунтуються виключно на тому, що щодо окремих посадових осіб контрагентів існують судові вироки за статтями 205, 205-1 Кримінального кодексу України або що такі особи допитані як свідки у кримінальних провадженнях, а самі висновки акта підтверджені лише витягами з ухвал і витягами з протоколів допитів свідків.

Позивач наголошував, що згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому посилання перевіряючих на порушення податкового законодавства контрагентами та на притягнення їх посадових осіб до відповідальності є безпідставними; ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, який несе самостійну відповідальність за порушення правил такого обліку, і ця відповідальність не може автоматично поширюватися на третіх осіб, зокрема на контрагентів. На підтвердження цієї позиції позивач послався на постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом, а також на практику Вищого адміністративного суду України, за якою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2018 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва, після чого справа № 640/20133/18 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 справу прийнято до провадження, розгляд справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду замінено відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 44116011), а також замінено найменування позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС СТАРТЕР» (код ЄДРПОУ 38557403) на Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЗОЛЬД» (код ЄДРПОУ 38557403).

У матеріалах справи міститься відзив на адміністративний позов, поданий до Окружного адміністративного суду міста Києва Головним управлінням ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) у 2019 році, а також відзив на позовну заяву, поданий після Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Відповідач проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі, зазначивши таке.

На підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 24.07.2018 № 11624, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача по взаємовідносинах з ТОВ «ГОРСАН» (код 39791208) за серпень 2015 року, ТОВ «СИЛІКОНОВА ДОЛИНА» (код 39869829) за вересень, жовтень 2015 року, ТОВ «КРОПУС» (код 39536536) за лютий 2015 року, ТОВ «БТС ІНВЕСТ» (код 39473471) за січень 2015 року, ТОВ «ГРАНТ РЕЗОРТ» (код 39399440) за лютий, березень 2015 року, ТОВ «ТАЙМПРІМ» (код 39482287) за травень, червень 2015 року, ТОВ «ЧЕСТЕРЛЮКС» (код 39204121) за березень, квітень 2015 року, за результатами якої складено акт від 10.08.2018 № 546/26-15-14-02-02/38557403.

За результатами перевірки встановлено порушення: підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за № 85/4306, пунктів 5 і 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 97 658,00 грн, у тому числі за 2015 рік на суму 97 658,00 грн; пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 23 248,00 грн, у тому числі за серпень 2015 року у сумі 3 929,00 грн, за вересень 2015 року у сумі 12 133,00 грн, за жовтень 2015 року у сумі 7 186,00 грн; пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України в результаті незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.

Відповідач зазначив, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції; якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів; наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім того, відповідач заперечив проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та просив розглянути справу за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, а також заявив про потребу викликати у судове засідання як свідків посадових осіб ТОВ «КРОПУС» і ТОВ «БТС ІНВЕСТ» на підставі статті 92 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач зазначив також, що з 2019 року позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Донецькій області, податковою адресою платника визначено місто Маріуполь, яке є тимчасово окупованим, у зв`язку з чим відповідач позбавлений можливості направити позивачу примірник відзиву, а електронний кабінет у позивача відсутній; крім того, платник не перейшов до іншого територіального органу на контрольованій території, не змінив податкову адресу та не звітує до контролюючого органу з 2020 року.

Заперечення відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та його клопотання про виклик свідків розглянуто судом і відхилено, оскільки справа не потребує з`ясування обставин, що вимагають виклику учасників справи: обсяг доказів, поданих сторонами, є сталим, спір має характер оцінки документально зафіксованих обставин податкової перевірки, а показання свідків щодо діяльності контрагентів, які не є учасниками цієї справи, не здатні вплинути на встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частинами п`ятою і восьмою статті 262 цього Кодексу суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. За таких обставин справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЗОЛЬД» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС СТАРТЕР», код ЄДРПОУ 38557403) є юридичною особою та платником податку на додану вартість.

На підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 24.07.2018 № 11624, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ГОРСАН» (код ЄДРПОУ 39791208) за серпень 2015 року, ТОВ «СИЛІКОНОВА ДОЛИНА» (код ЄДРПОУ 39869829) за вересень, жовтень 2015 року, ТОВ «КРОПУС» (код ЄДРПОУ 39536536) за лютий 2015 року, ТОВ «БТС ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39473471) за січень 2015 року, ТОВ «ГРАНТ РЕЗОРТ» (код ЄДРПОУ 39399440) за лютий, березень 2015 року, ТОВ «ТАЙМПРІМ» (код ЄДРПОУ 39482287) за травень, червень 2015 року, ТОВ «ЧЕСТЕРЛЮКС» (код ЄДРПОУ 39204121) за березень, квітень 2015 року.

У ході перевірки директору позивача вручено запит від 30.07.2018 № 1 про надання оригіналів первинних документів та належним чином завірених копій документів по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами. Договори, на підставі яких, за даними наданих до перевірки рахунків-фактур, здійснювалися взаємовідносини з контрагентами, до перевірки не надані, у зв`язку з чим посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві складено акт про ненадання документів від 03.08.2018 №1182/26-15-14-02-02.

За результатами перевірки складено акт від 10.08.2018 № 546/26-15-14-02-02/38557403, висновками якого встановлено порушення позивачем: підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання» та пунктів 5 і 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 97 658,00 грн, у тому числі за 2015 рік; пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 23 248,00 грн, у тому числі за серпень 2015 року - 3 929,00 грн, за вересень 2015 року - 12 133,00 грн, за жовтень 2015 року - 7 186,00 грн; пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України внаслідок незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві 30 серпня 2018 року винесено податкові повідомлення-рішення № 00010671402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 97 658 грн, та № 00010681402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Податкове повідомлення-рішення № 00010671402 від 30.08.2018 скасовано на підставі рішення від 16.11.2018, прийнятого за результатами розгляду скарги позивача в адміністративному порядку, і предметом спору у цій справі не є, що прямо зазначено самим позивачем у позовній заяві.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 00010681402 від 30 серпня 2018 року, складеним за формою «Р», Головне управління ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки від 10.08.2018 № 546/26-15-14-02-02/38557403 у зв`язку із встановленням порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, керуючись підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 57.3 статті 57 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшило позивачу суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» (код платежу 14060100) на загальну суму 29 060 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 23 248 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5 812 грн; пеня цим рішенням не нараховувалася.

Згідно з розрахунком сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих відповідно до акта перевірки від 10.08.2018 № 546/26-15-14-02-02/38557403, грошове зобов`язання визначено за трьома звітними податковими періодами: за серпень 2015 року (граничний строк сплати податкового зобов`язання - 30.09.2015) сума заниження податкового зобов`язання становить 3929 грн, штрафна санкція за ставкою 25 відсотків - 982 грн, загальна сума збільшення - 4911 грн; за вересень 2015 року (граничний строк сплати - 30.10.2015) сума заниження - 12133 грн, штрафна санкція - 3033 грн, загальна сума - 15166 грн; за жовтень 2015 року (граничний строк сплати - 30.11.2015) сума заниження - 7186 грн, штрафна санкція - 1 797 грн, загальна сума - 8 983 грн. Разом за розрахунком: 23 248 грн + 5812 грн = 29 060 грн.

Судом установлено, що визначені оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суми заниження податку на додану вартість за серпень 2015 року (3 929 грн), за вересень і жовтень 2015 року (12 133 грн та 7 186 грн, разом 19 319 грн) за розміром відповідають обсягам податкового кредиту, сформованого позивачем за операціями з ТОВ «ГОРСАН» (податок на додану вартість 3 929,29 грн, серпень 2015 року) та з ТОВ «СИЛІКОНОВА ДОЛИНА» (податок на додану вартість 19318,16 грн, вересень і жовтень 2015 року). Водночас загальне завищення податкового кредиту, встановлене перевіркою за всіма звітними періодами 2015 року, становить 90424,00 грн, що відповідає сукупності сум податку на додану вартість за операціями з усіма сімома контрагентами (3929,29 грн + 19318,16 грн + 659,60 грн + 14190,91 грн + 16552,67 грн + 20051,00 грн + 15722,10 грн). Отже, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням грошове зобов`язання визначено за операціями позивача з ТОВ «ГОРСАН» та ТОВ «СИЛІКОНОВА ДОЛИНА»; за операціями з рештою контрагентів цим рішенням заниження податку на додану вартість не визначалося, а тому суд перевіряє правомірність оскаржуваного рішення в межах визначених ним сум і звітних періодів.

Фактичні обставини господарських операцій позивача з ТОВ «ГОРСАН» та ТОВ «СИЛІКОНОВА ДОЛИНА», встановлені перевіркою і не спростовані позивачем, полягають у такому.

За операціями з ТОВ «ГОРСАН» (код ЄДРПОУ 39791208) у серпні 2015 року позивачем відображено придбання товару на загальну суму 23 575,76 грн, у тому числі податок на додану вартість 3 929,29 грн, на підставі рахунків-фактур від 17.08.2015 № 1708/25 та від 10.08.2015 № 1008/34, видаткових накладних від 17.08.2015 № 1708/25 та від 10.08.2015 № 1008/34, податкових накладних від 17.08.2015 № 940 та від 10.08.2015 № 591. Договір від 01.08.2015 № 20150801, на який містять посилання рахунки-фактури, до перевірки не надано. Документи, що свідчать про транспортування товару (товарно-транспортні накладні), а також документи про технічні характеристики товару (технічна документація якості товару, паспорт, сертифікат) до перевірки не надані. Податкові накладні контрагента містять код УКТ ЗЕД, що свідчить про ввезення товару на митну територію України, водночас у 2015 році ТОВ «ГОРСАН» імпортних операцій не здійснювало. За даними Єдиного реєстру податкових накладних у періоді взаємовідносин з позивачем ТОВ «ГОРСАН» не придбавало в інших суб`єктів господарювання товару відповідної номенклатури та із зазначеними кодами УКТ ЗЕД.

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 11 квітня 2016 року у справі № 372/812/16-к (провадження № 1-кп-80/16), який набрав законної сили 12 травня 2016 року, ухваленим у кримінальному провадженні № 32016110130000014, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.03.2016 (саме на це кримінальне провадження і на цей вирок посилається відповідач, долучивши копію вироку до відзиву), особу визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 27 і частиною першою статті 205, частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України. Цим вироком установлено, що вказана особа у квітні 2015 року вступила у попередню злочинну змову з невстановленою особою з метою придбання та державної перереєстрації за матеріальну винагороду юридичної особи - ТОВ «Горсан» на своє ім`я, без наміру здійснення статутної господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб; що 14 травня 2015 року здійснено державну перереєстрацію ТОВ «Горсан» на ім`я цієї особи, а 29 липня 2015 року - підтвердження відомостей про знаходження товариства за місцем реєстрації, що дало змогу невстановленим особам використовувати реквізити цієї юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності діючих підприємств реального сектору економіки; що ця особа, будучи засновником фіктивного підприємства ТОВ «Горсан», у період з 14.05.2015 забезпечила прикриття незаконної діяльності невстановленої особи щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, складання від імені службових осіб ТОВ «Горсан» фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складання та видачі документів податкової звітності.

За операціями з ТОВ «СИЛІКОНОВА ДОЛИНА» (код ЄДРПОУ 39869829) у вересні та жовтні 2015 року позивачем відображено придбання товару на загальну суму 115 908,98 грн, у тому числі податок на додану вартість 19 318,16 грн, на підставі рахунків-фактур від 12.10.2015 № 81210/24, від 05.10.2015 № 0510/47, від 01.10.2015 № 0110/82 та інших, видаткових накладних від 12.10.2015 № 81210/24, від 05.10.2015 № 0510/47, від 01.10.2015 №0110/82 та інших, податкових накладних від 12.10.2015 № 81, від 05.10.2015 № 72 та інших. Договір від 07.09.2015 № 070915, на який містять посилання рахунки-фактури, до перевірки не надано. Поіменовані в матеріалах перевірки первинні документи цього контрагента датовані жовтнем 2015 року; реквізити первинних документів, за якими сформовано податковий кредит вересня 2015 року у сумі 12 133 грн, окремо не деталізовані, а сам позивач жодного первинного документа за цими операціями суду не надав. Документи про транспортування товару та про його технічні характеристики до перевірки не надані. Податкові накладні контрагента містять код УКТ ЗЕД, водночас у 2015 році ТОВ «СИЛІКОНОВА ДОЛИНА» імпортних операцій не здійснювало, а за даними Єдиного реєстру податкових накладних у періоді взаємовідносин з позивачем придбавало виключно товари та послуги іншої номенклатури і не придбавало товарів із зазначеними кодами УКТ ЗЕД.

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року у справі № 761/12271/17 (провадження № 1-кп/761/756/2018), ухваленим у кримінальному провадженні № 32016030000000029 від 20 квітня 2016 року, особу визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205, частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України. Цим вироком установлено, що вказана особа у вересні 2015 року за грошову винагороду погодилася перереєструвати на своє ім`я ТОВ «Силіконова долина» (код ЄДРПОУ 39869829), не маючи жодного наміру та можливості здійснювати фактичне керівництво підприємством; 14 вересня 2015 року підписала установчі документи, зокрема протокол № 2 від 14 вересня 2015 року загальних зборів учасників товариства про призначення її директором, та договори купівлі-продажу корпоративних прав; після перереєстрації жодних документів бухгалтерського обліку, звітності та інших документів, пов`язаних з господарською діяльністю товариства, не готувала і не підписувала, місцезнаходження печатки підприємства їй не відоме, банківськими рахунками вона не розпоряджалася, а печатка товариства перебувала у невстановлених осіб, що надало їм можливість здійснювати незаконну діяльність, яка полягала у наданні послуг з незаконного формування податкового кредиту в інтересах третіх осіб.

Позивач до позовної заяви жодних первинних документів (договорів, рахунків-фактур, видаткових і податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних документів, документів складського обліку, документів про подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності) не долучив і під час розгляду справи таких документів суду не надав, обмежившись копією акта перевірки, копією оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та копією розрахунку штрафних санкцій.

Доказів письмового повідомлення контролюючого органу за місцем обліку про втрату документів у п`ятиденний строк з дня такої події та доказів відновлення втрачених документів протягом 90 календарних днів позивач суду не надав.

Вирішуючи справу по суті та надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Спірні господарські операції, за якими сформовано податковий кредит, мали місце у серпні, вересні та жовтні 2015 року, у зв`язку з чим суд застосовує норми Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у редакціях, чинних станом на час здійснення цих операцій, тобто станом на серпень - жовтень 2015 року. Норми, що визначають порядок зберігання і надання документів під час перевірки, а також порядок визначення грошових зобов`язань і застосування штрафних санкцій, застосовуються у редакціях, чинних на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тобто станом на серпень 2018 року.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу розумною економічною причиною (діловою метою) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Відповідно до пункту 188.1 статті 188 цього Кодексу у редакції, чинній на час спірних операцій, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів; при цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час спірних операцій, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг, а також придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час спірних операцій, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час спірних операцій, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних; у податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, серед яких - опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг, а також код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону у редакції, чинній на час спірних операцій, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Частиною другою статті 9 цього Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 та 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення і мати обов`язкові реквізити, зокрема зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому з метою встановлення факту здійснення господарської операції та формування податкового кредиту з податку на додану вартість суд з`ясовує, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Застосовуючи наведені критерії до встановлених обставин, суд виходить із того, що жодна з ознак реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ГОРСАН» і ТОВ «СИЛІКОНОВА ДОЛИНА» у справі не підтверджена.

По-перше, відсутні договори, на підставі яких, за даними самих рахунків-фактур, здійснювалися спірні поставки: договір від 01.08.2015 № 20150801 з ТОВ «ГОРСАН» та договір від 07.09.2015 № 070915 з ТОВ «СИЛІКОНОВА ДОЛИНА» до перевірки не надані, про що складено акт про ненадання документів від 03.08.2018 № 1182/26-15-14-02-02. Отже, зміст зобов`язань сторін, номенклатура, кількість, ціна товару, умови та місце його передачі, розподіл обов`язків з перевезення документально не розкриті. За приписами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України ненадання платником податків під час перевірки документів, що підтверджують показники податкової звітності, незалежно від причин такого ненадання, означає, що такі документи були відсутні у платника на час складення звітності.

По-друге, відсутні будь-які докази переміщення товару. Товарно-транспортні накладні або інші документи, що підтверджують транспортування товару від контрагентів до позивача, до перевірки не надані і суду не подані. З урахуванням того, що предметом поставок був товар у матеріальній формі, який за твердженням самого позивача поставлявся йому контрагентами, документальне підтвердження факту його переміщення є необхідною складовою доведення руху активів.

По-третє, відсутні документи, які б ідентифікували товар: технічна документація якості товару, паспорти, сертифікати до перевірки не надані. За таких умов неможливо встановити, який саме товар, з якими характеристиками, у якій кількості нібито отримано позивачем і чи є він тим самим товаром, що зазначений у податкових накладних.

По-четверте, податкові накладні обох контрагентів містять код УКТ ЗЕД, що згідно з підпунктом «і» пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України зазначається для товарів, ввезених на митну територію України. Водночас перевіркою встановлено, що ані ТОВ «ГОРСАН», ані ТОВ «СИЛІКОНОВА ДОЛИНА» у 2015 році імпортних операцій не здійснювали, а за даними Єдиного реєстру податкових накладних не придбавали у інших суб`єктів господарювання товару відповідної номенклатури та із зазначеними кодами УКТ ЗЕД: ТОВ «ГОРСАН» придбавало кукурудзу, тютюнові вироби, зерно, яблука, муфти, трійники, радіатори, а ТОВ «СИЛІКОНОВА ДОЛИНА» - зерно та послуги, пов`язані з програмним забезпеченням і електронним цифровим підписом. Тобто джерело походження товару, який нібито постачався позивачу, не встановлене, а ланцюг постачання відсутній: контрагенти не могли передати позивачу право на розпоряджання товаром як власник у розумінні підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки такий товар ними не набувався.

По-п`яте, обидва контрагенти не мали об`єктивної можливості здійснювати заявлену діяльність: звітність з податку на прибуток, фінансова звітність, звітність з податку на доходи фізичних осіб за формою 1-ДФ та звітність з єдиного внеску ними не подавалися, що виключає підтвердження наявності у них трудових і матеріальних ресурсів; свідоцтва платника податку на додану вартість анульовані; щодо ТОВ «ГОРСАН» до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; основним видом діяльності обох товариств зазначено будівництво житлових і нежитлових будівель (код 41.20), що не узгоджується з оптовим постачанням імпортних товарів.

По-шосте, вироками судів, які набрали законної сили, встановлено фактичні обставини придбання обох контрагентів без наміру здійснення господарської діяльності саме у ті періоди, до яких належать спірні операції. Вироком Обухівського районного суду Київської області від 11 квітня 2016 року у справі № 372/812/16-к встановлено, що ТОВ «Горсан» перереєстровано на підставну особу 14 травня 2015 року і що з цієї дати забезпечувалося прикриття незаконної діяльності, яка полягала у здійсненні вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства і складанні від імені його службових осіб фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг. Спірні операції позивача з цим контрагентом датовані 10 та 17 серпня 2015 року, тобто повністю охоплюються періодом, щодо якого вироком встановлено вказані дії. Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року у справі № 761/12271/17 установлено, що ТОВ «Силіконова долина» перереєстровано на підставну особу 14 вересня 2015 року, після чого ця особа жодних документів бухгалтерського обліку, звітності та інших документів, пов`язаних з господарською діяльністю товариства, не готувала і не підписувала, банківськими рахунками не розпоряджалася, а печатка товариства перебувала у невстановлених осіб, які використовували її для надання послуг з незаконного формування податкового кредиту в інтересах третіх осіб. Установлені цим вироком обставини охоплюють період з 14 вересня 2015 року, тобто період, у якому датовані всі поіменовані в матеріалах перевірки первинні документи цього контрагента (01, 05 та 12 жовтня 2015 року).

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд враховує, що наявність вироку щодо посадової особи контрагента сама собою не є достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій. У постанові від 27 лютого 2018 року у справі № 802/1853/16-а (адміністративне провадження № К/9901/4639/17) Верховний Суд зазначив, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Крім того, постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 (провадження № 11-200апп21) здійснено відступ від висновку Верховного Суду України про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Велика Палата Верховного Суду вказала, що стаття 205 Кримінального кодексу України охоплювала лише дефекти створення чи придбання юридичної особи і не вказувала на наслідки такої діяльності для третіх осіб, які мали господарські відносини з підприємством, створеним з метою прикриття незаконної діяльності, а суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності.

З огляду на наведені правові позиції суд не розглядає вироки Обухівського районного суду Київської області від 11.04.2016 у справі № 372/812/16-к та Шевченківського районного суду міста Києва від 31.05.2018 у справі № 761/12271/17 як самодостатню чи автоматичну підставу для висновку про нереальність спірних операцій, а оцінює встановлені ними обставини у сукупності з іншими доказами у справі, як того і вимагає викладений вище підхід. Така сукупна оцінка свідчить, що в цій справі висновок про відсутність реального змісту спірних операцій ґрунтується не на самому лише факті вироків, а на комплексі встановлених обставин: відсутності договорів, відсутності документів про транспортування та ідентифікацію товару, відсутності джерела походження товару за даними Єдиного реєстру податкових накладних, відсутності у контрагентів трудових і матеріальних ресурсів, невідповідності заявленого виду діяльності характеру операцій, а також невиконанні позивачем обов`язку зберігання і надання первинних документів. Обставини, встановлені вироками, у цій сукупності є лише одним з елементів доказової бази і збігаються з нею у часі та за змістом.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що спірні господарські операції позивача з ТОВ «ГОРСАН» і ТОВ «СИЛІКОНОВА ДОЛИНА» не спричинили реальних змін майнового стану позивача, а оформлені за ними документи не є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, оскільки не фіксують фактів здійснення господарських операцій. Відтак суми податку на додану вартість за такими документами не могли бути віднесені до податкового кредиту, а їх включення до податкового кредиту призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2015 року на 3 929 грн, за вересень 2015 року на 12 133 грн та за жовтень 2015 року на 7 186 грн, разом 23 248 грн.

Щодо того що позивач зазначає про те, що контролюючий орган безпідставно виходив з нікчемності правочинів, тоді як згідно з частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а згідно з абзацом другим частини другої статті 215 цього Кодексу нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом, суд відхиляє. Ані акт перевірки, ані оскаржуване податкове повідомлення-рішення не ґрунтуються на висновку про нікчемність або недійсність правочинів; підставою для збільшення грошового зобов`язання стало не визнання правочинів недійсними, а встановлена перевіркою відсутність фактичного здійснення господарських операцій, тобто безтоварність поставок. Презумпція правомірності правочину, закріплена статтею 204 Цивільного кодексу України, стосується юридичної сили волевиявлення сторін і не підміняє собою обов`язку платника податків підтвердити належними первинними документами фактичний рух активів. Так само не є застосовною до спірних відносин стаття 207 та частина перша статті 208 Господарського кодексу України, оскільки жодних санкцій, передбачених цими нормами, до позивача не застосовано.

Щодо доводу позивача про те, що суми податкового кредиту підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, а тому згідно з пунктом 198.6 статті 198 та пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є підставою для нарахування податкового кредиту, суд відхиляє з таких мотивів. Наявність зареєстрованої податкової накладної є необхідною, але не єдиною і не достатньою умовою формування податкового кредиту. Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України пов`язує право на податковий кредит із здійсненням операції з придбання товарів, а пункт 44.1 статті 44 цього Кодексу забороняє формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами. Податкова накладна є податковим документом, який відображає операцію, і не створює права на податковий кредит за відсутності самої операції. Протилежне тлумачення дозволяло б формувати податковий кредит виключно за рахунок документообігу, не пов`язаного з рухом активів, що прямо суперечить статті 1 та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Довід позивача про індивідуальний характер юридичної відповідальності (частина друга статті 61 Конституції України) та про неприпустимість покладення на нього відповідальності за порушення, допущені контрагентами, суд також відхиляє. Цей принцип був би застосовним, якби підставою донарахування слугували порушення податкової дисципліни контрагентами при реально здійснених операціях. У цій же справі позивачу не ставиться у вину поведінка контрагентів; підставою донарахування є відсутність доказів фактичного здійснення операцій за участю самого позивача, тобто відсутність передумови виникнення у нього права на податковий кредит. Відомості про контрагентів (неподання звітності, анулювання свідоцтв платника податку на додану вартість, відсутність за місцезнаходженням, відсутність придбання відповідного товару) використані судом не як підстава відповідальності позивача за чужі дії, а як обставини, що характеризують можливість або неможливість самого руху товару у заявленому ланцюгу.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10 не підтверджує його позицію у цій справі. Наведений у ній висновок про те, що чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів, сформульований за наслідками розгляду справи, у якій товарність операцій з поставки товару позивачеві не оспорювалася, а претензії контролюючого органу стосувалися виключно другої і подальших ланок постачання. У справі, що розглядається, ситуація є принципово іншою: під сумнів поставлено сам факт здійснення операцій між позивачем і його безпосередніми контрагентами, а не податкова поведінка постачальників наступних рівнів. Крім того, зазначений висновок сформульовано під час дії Закону України «Про податок на додану вартість», тоді як спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України.

Довід позивача про те, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів, суд відхиляє також, оскільки в цій справі йдеться не про окремі недоліки оформлення, а про повну відсутність документального підтвердження ключових елементів операцій: договорів, транспортування, ідентифікації товару, джерела його походження та подальшого використання. Жодних інших даних, з яких вбачався б фактичний рух активів, позивач суду не надав.

Посилання позивача про належну реєстрацію контрагентів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців суд відхиляє, оскільки державна реєстрація контрагента підтверджує лише його правосуб`єктність і не підтверджує ані наявності у нього товару, ані фактичного виконання конкретної поставки. Правосуб`єктність контрагентів судом під сумнів не ставиться, що узгоджується і з наведеною вище позицією Великої Палати Верховного Суду; водночас правосуб`єктність постачальника не заміняє собою доказів реального здійснення операції.

Довід позивача про те, що підставою для відмови у праві на податковий кредит може бути лише доведена узгодженість його дій з недобросовісним постачальником, суд відхиляє як такий, що ґрунтується на помилковому визначенні предмета доказування. Питання обізнаності чи узгодженості дій платника з контрагентом набуває значення тоді, коли факт постачання товару доведено, однак товар отримано в умовах, що свідчать про зловживання. Якщо ж не доведено самого факту постачання, підстав для дослідження добросовісності платника не виникає, оскільки право на податковий кредит не виникає взагалі.

Пояснення позивача про втрату договорів унаслідок підтоплення приміщення суд оцінює критично. Пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України на платника податків покладено обов`язок у п`ятиденний строк з дня втрати документів письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку та відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів. Доказів виконання цього обов`язку позивач не надав ані контролюючому органу під час перевірки, ані суду. Крім того, посилання на втрату документів стосується лише договорів і не пояснює відсутності товарно-транспортних накладних, документів про технічні характеристики товару та документів про його подальше використання у господарській діяльності. За приписами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України ненадання таких документів під час перевірки, незалежно від причин, означає, що вони були відсутні у платника на час складення податкової звітності.

Окремо суд зазначає, що позивач не скористався наданими йому процесуальними можливостями доведення обставин, на яких ґрунтуються його вимоги. До позовної заяви не долучено жодного первинного документа за спірними операціями, а під час розгляду справи такі документи суду не подані. Позовна заява фактично побудована на запереченні доказової сили матеріалів кримінальних проваджень і на загальних посиланнях на презумпцію правомірності правочину та індивідуальний характер відповідальності, без подання доказів, які підтверджували б рух товару, його оприбуткування, зберігання та подальше використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення-рішення за наведеними критеріями, суд не встановив жодної невідповідності: рішення прийнято уповноваженим органом на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки, у межах повноважень, з дотриманням підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, обґрунтовано і пропорційно, а розмір штрафної санкції у 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання відповідає пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України та арифметично правильно обчислений.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд визнає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, надавши суду відомості про перебіг і результати перевірки, реквізити та зміст первинних документів, за якими сформовано податковий кредит, дані Єдиного реєстру податкових накладних щодо відсутності придбання контрагентами відповідного товару, відомості про податковий стан контрагентів та вироки судів, що набрали законної сили. Натомість позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, оскільки не надав жодного доказу фактичного здійснення спірних операцій.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Оцінивши наявні у справі докази за наведеними правилами, суд визнає їх достатніми для висновку про відсутність реального змісту спірних господарських операцій і, відповідно, про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за ними.

Таким чином, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 00010681402 від 30.08.2018 винесене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому підстав для визнання його протиправним і скасування немає, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗОЛЬД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова