Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №160/30171/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 рокуСправа №160/30171/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №820409-2412-0436 від 12.05.2025;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №820888-2412-0436 від 12.05.2025.

Одночасно позивач просив стягнути з відповідача на свою користь судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 15 140,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 64 860,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у другій половині серпня 2025 року позивач виявив в Електронному кабінеті платника податків нарахування орендної плати за землю за 2023 та 2024 роки, тоді як самих податкових повідомлень-рішень він не отримував. За наслідками адвокатського запиту від 26.08.2025 контролюючий орган надав копії податкових повідомлень-рішень та розрахунок сум нарахованої орендної плати, проте не надав документів, які підтверджували б розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, застосований при нарахуванні.

Позивач зазначає, що при формуванні податкового повідомлення-рішення №820409-2412-0436 від 12.05.2025 відповідач застосував нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1221486200:09:004:1042 у розмірі 10602318,26 грн, тоді як за той самий 2023 рік щодо тієї ж ділянки з попереднім кадастровим номером 1221486200:09:004:0042 було застосовано нормативну грошову оцінку в розмірі 558092,70 грн. Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який підтверджував би застосований показник, відповідач не надав, у зв`язку з чим розрахунок зобов`язань з орендної плати за 2023 рік є необґрунтованим.

Щодо податкового повідомлення-рішення №820888-2412-0436 від 12.05.2025 позивач вказує, що 11.03.2024 за актом приймання-передачі нерухомого майна №1 він передав належні йому будівлі та споруди складського господарства, розташовані на спірній земельній ділянці, як внесок до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТА ЛІДЕР», а 12.03.2024 право власності на ці об`єкти зареєстровано за товариством. З огляду на приписи ст. 120 Земельного кодексу України позивач вважає, що з 12.03.2024 він перестав бути користувачем земельної ділянки та платником орендної плати за неї, тоді як відповідач нарахував йому орендну плату за 11 місяців 2024 року. Крім того, розмір нормативної грошової оцінки, застосований за 2024 рік, відповідач також не підтвердив.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Позицію відповідача обґрунтовано тим, що позивач був орендарем спірної земельної ділянки з 12.07.2007, а речове право оренди за ним припинено 18.12.2024, а не з 12.03.2024, як зазначає позивач; договір оренди цієї ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТА ЛІДЕР» укладено 13.05.2025. Відповідач зазначив, що податкові повідомлення-рішення сформовано в автоматичному режимі на підставі п. 286.5 ст. 286 та п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України і надіслано платнику засобами поштового зв`язку на його податкову адресу, а нормативна грошова оцінка є базою оподаткування, джерелом даних про яку, за практикою Верховного Суду, можуть бути не лише витяги з технічної документації. Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначив, що справа не є складною, спірні правовідносини є типовими, а заявлена сума є неспівмірною.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій наполягав на позовних вимогах, зазначивши, що доданий відповідачем витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9924939952025 від 04.02.2025 не підтверджує розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки станом на 2023 та 2024 роки, а перехід прав та обов`язків за договором оренди відбувся в силу закону з дати державної реєстрації права власності товариства на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник орендної плати з фізичних осіб.

19.06.2007 між ОСОБА_1 та Новоолександрівською сільською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339764) укладено договір оренди землі, за умовами якого сільська рада передала, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання площею 2,6116 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1221486200:09:004:0042. Пунктом 5 договору оренди визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 351 782,52 грн. За даними відповідача договір оренди укладено строком на 49 років, а користування земельною ділянкою обліковується з 12.07.2007.

На зазначеній земельній ділянці розташовані будівлі та споруди складського господарства (основний цех, склади, прохідна, гараж, ангар, огорожа), які позивач набув у власність у 2006 році; 06.07.2007 за договором про поділ нерухомого майна ці об`єкти перейшли у власність позивача в повному обсязі.

Відповідно до листа Новоолександрівської сільської ради від 11.07.2025 №1327/02-19 з 13.07.2023 земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1221486200:09:004:1042.

05.03.2024 позивачем зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТА ЛІДЕР» (код ЄДРПОУ 45514693), єдиним учасником якого він був та статутний капітал якого сформовано за рахунок негрошового майнового вкладу шляхом передачі у власність товариства будівель та споруд складського господарства, розташованих на спірній земельній ділянці.

11.03.2024 за актом приймання-передачі нерухомого майна №1 позивач передав належні йому об`єкти нерухомості як внесок до статутного капіталу товариства, а 12.03.2024 право власності на ці об`єкти зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТА ЛІДЕР».

12.05.2025 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкові повідомлення-рішення щодо сум податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб, а саме: №821093-2412-0436 за період з 01.01.2023 по 12.07.2023 на суму 29510,11 грн (кадастровий номер 1221486200:09:004:0042, нормативна грошова оцінка 558092,70 грн, ставка 10 відсотків); №820409-2412-0436 за період з 13.07.2023 по 31.12.2023 на суму 499616,09 грн (кадастровий номер 1221486200:09:004:1042, нормативна грошова оцінка 10 602 318,26 грн, ставка 10 відсотків); №820888-2412-0436 за період з 01.01.2024 по 18.12.2024 на суму 1074724,56 грн (кадастровий номер 1221486200:09:004:1042, нормативна грошова оцінка 11874596,45 грн, ставка 10 відсотків).

Предметом спору у цій справі є податкові повідомлення-рішення №820409-2412-0436 від 12.05.2025 та №820888-2412-0436 від 12.05.2025 на загальну суму 1574340,65 грн; податкове повідомлення-рішення №821093-2412-0436 від 12.05.2025 позивачем не оскаржується.

Зазначені податкові повідомлення-рішення надіслано позивачу засобами поштового зв`язку на його податкову адресу рекомендованим листом (номер відстеження 0601145557767), проте у червні 2025 року поштове відправлення повернулося відправнику у зв`язку із закінченням строку зберігання.

У другій половині серпня 2025 року позивач виявив відповідні нарахування в Електронному кабінеті платника податків. У серпні 2025 на адвокатський запит про надання детального розрахунку сум нарахування та копій податкових повідомлень-рішень відповідач надав копії податкових повідомлень-рішень, розрахунок сум нарахованої орендної плати та копію конверта; витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки надано не було. До відзиву на позовну заяву відповідач долучив витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9924939952025 від 04.02.2025.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб встановлені Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI .

Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2, 288.3 ст. 288 ПК України). Згідно з п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього Кодексу.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Згідно з пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. За визначенням пп. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Згідно з абзацом третім частини першої ст. 13 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Відповідно до ст. 20 Закону №1378-IV дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. За ст. 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки є базою оподаткування та вихідною величиною, від якої безпосередньо залежить розмір визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання з орендної плати. Отже, застосований контролюючим органом показник нормативної грошової оцінки має бути підтверджений документально, з урахуванням коефіцієнтів індексації, станом на той податковий період, за який здійснюється нарахування. Визначення грошового зобов`язання виходячи з не підтвердженого жодним документом розміру нормативної грошової оцінки позбавляє податкове повідомлення-рішення ознаки обґрунтованості, оскільки платник податків у такому разі не має можливості перевірити правильність нарахування, а суд - перевірити правильність визначеної суми.

Щодо періоду, за який особа є платником орендної плати, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

Аналогічним чином перехід права на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення ст. 377 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 27 січня 2020 року у справі №804/886/18 (адміністративне провадження №К/9901/26098/19) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виклав такі висновки щодо застосування наведених норм.

Обов`язок сплати податку за землю для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або її частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, і виникає у неї з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно; при цьому такий обов`язок не ставиться в залежність від факту реєстрації права користування земельною ділянкою.

Аналогічних за змістом висновків Верховний Суд дійшов і у постанові від 13 квітня 2023 року у справі №160/9422/20, зазначивши, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки; новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Наведені висновки Верховного Суду суд враховує при застосуванні п. 287.1 ст. 287, п.288.1-288.3 ст. 288 ПК України та ст. 120 Земельного кодексу України до спірних правовідносин.

Застосовуючи наведені норми та висновки Верховного Суду до встановлених обставин, суд виходить із такого.

Обидва оскаржувані податкові повідомлення-рішення визначають грошове зобов`язання з орендної плати виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1221486200:09:004:1042 у розмірі 10 602 318,26 грн за 2023 рік та 11 874 596,45 грн за 2024 рік. Жодного документа, який підтверджував би ці показники станом на відповідні податкові періоди, матеріали справи не містять. Наданий відповідачем витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9924939952025 сформований 04.02.2025, тобто після завершення обох податкових періодів, за які здійснено нарахування, і не підтверджує розміру нормативної грошової оцінки станом на 2023 та 2024 роки. На адвокатський запит представника позивача від 26.08.2025 документів на підтвердження застосованої нормативної грошової оцінки відповідач також не надав.

Суд враховує і те, що за той самий 2023 рік щодо тієї самої за площею та місцем розташування земельної ділянки контролюючий орган застосував принципово різні показники нормативної грошової оцінки: 558092,70 грн за період до 12.07.2023 та 10602318,26 грн за період з 13.07.2023.

За таких обставин база оподаткування, з якої обчислено грошові зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями №820409-2412-0436 від 12.05.2025 та №820888-2412-0436 від 12.05.2025, є документально не підтвердженою, а визначені у них суми - недостовірними. Оскільки нормативна грошова оцінка є вихідною величиною для обчислення всієї суми зобов`язання, виявлений недолік стосується цих податкових повідомлень-рішень у повному обсязі, а не окремої їх частини.

Крім того, щодо податкового повідомлення-рішення №820888-2412-0436 від 12.05.2025 суд встановив таке. Матеріалами справи підтверджено, що 11.03.2024 позивач за актом приймання-передачі нерухомого майна №1 передав розташовані на спірній земельній ділянці будівлі та споруди складського господарства до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТА ЛІДЕР», а 12.03.2024 право власності товариства на ці об`єкти зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» та наведених вище висновків Верховного Суду право користування спірною земельною ділянкою перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТА ЛІДЕР» одночасно з набуттям ним права власності на розміщені на ній об`єкти нерухомого майна, тобто з 12.03.2024, у силу прямої вказівки закону, без потреби у волевиявленні орендодавця, внесенні змін до договору оренди землі чи окремій державній реєстрації права оренди за новим користувачем. Відповідно, з 12.03.2024 обов`язок зі сплати орендної плати за цю земельну ділянку перейшов до товариства, а позивач з цієї дати платником орендної плати за неї не є.

Натомість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №820888-2412-0436 від 12.05.2025 позивачу нараховано орендну плату за період з 01.01.2024 по 18.12.2024, тобто і за той час, коли він уже не був користувачем земельної ділянки та платником відповідного платежу. Це є самостійною підставою протиправності цього податкового повідомлення-рішення, яка існує поряд із непідтвердженістю нормативної грошової оцінки.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язок доказування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень, проте належних та достатніх доказів на підтвердження правильності визначених у них сум грошового зобов`язання відповідач суду не надав.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №820409-2412-0436 від 12.05.2025 та №820888-2412-0436 від 12.05.2025 прийняті відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а тому є протиправними та підлягають скасуванню, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 15140,00 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 134 цього Кодексу розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Частиною 5 ст. 134 Кодексу встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Матеріалами справи підтверджено, що між Адвокатським об`єднанням «МК ЛІГАС СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 43697036) та позивачем укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №МК-1010/1, а згідно з додатком №1 від 10.10.2025 до нього адвокатське об`єднання надає позивачу правничу допомогу, що полягає у судовому оскарженні податкових повідомлень-рішень №820888-2412-0436 від 12.05.2025 та №820409-2412-0436 від 12.05.2025. На виконання умов договору адвокатським об`єднанням виставлено рахунок на оплату №161 від 10.10.2025 на суму 80 000,00 грн, який оплачено позивачем 10.10.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №МВ21021351. У межах наданої правничої допомоги проведено аналіз оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та документів позивача, підготовлено правову позицію, складено та подано до суду позовну заяву, а в подальшому - відповідь на відзив.

Суд також наголошує, що відповідно до частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що понесені витрати позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 80000 грн. (повна вартість за договором 150000 грн) не є співмірними зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому суд вважає за можливе стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 20000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №820409-2412-0436 від 12.05.2025.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №820888-2412-0436 від 12.05.2025.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 15140,00 грн (п`ятнадцять тисяч сто сорок гривень 00 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова