Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №753/7086/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7086/26

провадження № 2/753/9407/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва в порядку загального позовного провадження

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 5 915 700,00 грн.

На обґрунтування позову зазначила, що 15.01.2024 року між нею та відповідачкою було укладено договір позики у простій письмовій формі.

У відповідності до п. 1 даного договору, позикодавець ( ОСОБА_1 ) передає у власність позичальнику ( ОСОБА_2 ), а позичальник приймає у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 135 000 доларів США 00 центів, та зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів не пізніше ніж до 15.01.2025 року.

На підтвердження факту отримання грошових коштів та умов договору того ж дня, 15.01.2024 року, відповідачка власноруч склала письмову розписку.

Позивачка зазначає, що у встановлений договором строк відповідачка грошові кошти не повернула. Незважаючи на неодноразові письмові вимоги про повернення позики, заборгованість не була погашена.

Крім того, сторони намагалися врегулювати спір у позасудовому порядку та тричі усно погоджували продовження строку повернення позики: до липня 2025 року, до кінця вересня 2025 року та до 31.12.2025 року. Однак і після спливу останнього погодженого строку відповідачка свої зобов`язання не виконала та суму позики не повернула.

Посилаючись на наведені обставини, позивачка просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором позики від 15.01.2024 року у сумі 135 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 5 915 700,00 грн., а також понесені судові витрати (а.с. 1-22).

Ухвалою Дарницького районного міста Києва від 15.04.2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання (а.с. 31).

Ухвалою Дарницького районного міста Києва від 23.06.2026 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті (а.с. 43).

08.06.2026 року відповідачка ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою, в якій визнала позов у повному обсязі (а.с. 38-39).

Позивачка в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду клопотання в якому вона підтримала позов з підстав, викладених у ньому та просила суд проводити судовий розгляд без її участі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду клопотання в якому просила суд розстрочити виконання рішення суду щонайменше на 3 (три) календарні місяці та проводити судовий розгляд без її участі.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.01.2024 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір позики (а.с. 18).

У відповідності до п. 1 договору, позикодавець ( ОСОБА_1 ) передає у власність позичальнику ( ОСОБА_2 ), а позичальник приймає у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 135 000 (сто тридцять п`ять тисяч) доларів США 00 центів, та зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, а саме 135 000 (сто тридцять п`ять тисяч) доларів США 00 центів, не пізніше ніж до п`ятнадцятого січня дві тисячі двадцять п`ятого року.

Сума позики, встановлена п. 1 даного договору, отримана позичальником від позикодавця до моменту підписання даного договору в повному обсязі, що підтверджується підписом позичальника на тексті договору. Отримання грошових коштів позичальником може додатково підтверджуватися розпискою про отримання коштів, виданою позичальником відповідною датою отримання грошових коштів, видача розписки не є обов`язковою та може вимагатися на розсуд позикодавця (п. 2 договору позики).

Відповідно до п. 4 договору, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві суму позики, визначену в пункті 1 даного договору, у передбачений даним договором строк.

Відповідно до п. 6 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання зобов`язань за договором.

Підтвердженням факту укладення договору позики та отримання відповідачкою коштів є розписка від 15.01.2024 року (а.с. 19).

Зі змісту розписки вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 отримала від позивачки ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 135 000 доларів США 00 центів, яку вона зобов`язалась повернути до 15.01.2025 року.

Разом з тим, у встановлений строк, відповідачка ОСОБА_2 борг не повернула. Матеріали справи доказів зворотного не містять, як і не містять доказів часткового погашення відповідачкою заборгованості.

Наявність оригіналу боргової розписки у позивачки (кредитора) також свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане позичальником.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у позивачки ОСОБА_1 виникло право звернення до суду за захистом порушених прав та стягнення з відповідачки ОСОБА_2 заборгованості за договором позики та таке право підлягає судовому захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідачка визнав позовні вимоги. Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності із ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності із ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Факт укладання договору позики між сторонами підтверджується їх особистими підписами на письмовому договорі позики від 15.01.2024 року (а.с. 18).

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідачки на користь позивачки заборгованості за договором позики.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Оскільки сторони визначили у договорі позики стягнення боргу у доларах США, то з відповідачки необхідно стягувати суму заборгованості у гривні, еквівалентній 135 000 доларів США за курсом НБУ для визначеної сторонами іноземної валюти на день платежу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року, справа № 500/5194/16, провадження № 14-81цс24).

Відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідачка визнала позов, суд приходить до висновку про повернення позивачці 50 відсотків судового збору в розмірі 6 656,00 грн. (з розрахунку: 13 312,00 : 2), та про стягнення з відповідачки на користь позивачки 50 відсотків судового збору у сумі 6 656,00 грн.

Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішується, оскільки воно підлягає вирішенню в порядку статті 270 ЦПК України шляхом ухвалення додаткового рішення за наявності поданих сторонами доказів понесення таких витрат відповідно до вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Щодо розстрочення виконання рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» заява сторони про відстрочку (розстрочку) виконання рішення підлягає до задоволення у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р. зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Як убачається з письмових пояснень відповідачки, підставами для розстрочки виконання рішення є запровадження воєнного стану, скрутне матеріальне становище, а також те, що одноразове стягнення всієї суми боргу створить для неї надмірний фінансовий тягар.

Разом із тим відповідачкою не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження свого майнового стану, зокрема відомостей про наявність чи відсутність рухомого або нерухомого майна, довідок про доходи, відомостей щодо перебування на обліку в центрі зайнятості, отримання соціальної допомоги чи інших доказів, які б свідчили про існування виняткових обставин, що унеможливлюють або істотно ускладнюють виконання рішення суду.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Враховуючи вищевказане, у задоволенні клопотання відповідачки про розстрочку виконання рішення суду слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 524, 530, 533, 610, 1046, 1047, 1048 ЦК України, ст.ст. 81, 89, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 15.01.2024 року у сумі еквівалентній 135 000 (сто тридцять п`ять тисяч) доларів США 00 центів, за офіційним курсом Національного банку України для відповідної валюти на день здійсненя платежу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 відсотків судового збору у розмірі 6 656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Повернути ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 6 656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення суду - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: Осіпенко Л.М.