Вирок від 13 серпня 2026 р. у справі №173/1942/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1942/26

Номер провадження1-кп/173/178/2026

В И Р О К

іменем України

14 серпня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження (ЄРДР № 42026042040000023 від 13.05.2026) за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області, громадянина України, який не працює, не одружений, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2026 року приблизно о 18 год. 00 хв., більш точний час не встановлено, у ОСОБА_4 , перебуваючи на вул. Вокзальній у м. Верхівцеве Верхівцевської територіальної громади Кам`янського району Дніпропетровської області, поблизу території, на якій розташована водонапірна башта, що належить Виробничо-структурному підрозділу «Дніпровська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації споруд» АТ «Українська залізниця», будучи обізнаним про те, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено та діє по теперішній час, виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 відчинив ворота та проник на огороджену територію Виробничо-структурного підрозділу «Дніпровська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації споруд» АТ «Українська залізниця», розташовану за адресою: вул. Вокзальна, 12а, м. Верхівцеве, Кам`янський район, Дніпропетровська область, де на землі побачив металеву хвіртку, яка є складовою частиною огорожі вказаного підрозділу.

Пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 , діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою незаконного збагачення, підняв руками із землі вказану металеву хвіртку, інвентарний номер 8970205002613, вартістю 4208 гривень, виніс її за територію водонапірної башти та в подальшому розпорядився нею на власний розсуд.

Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_4 спричинив виробничо-структурному підрозділу «Дніпровська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації споруд» АТ «Українська залізниця» матеріальний збиток на суму 4208 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення та пояснив, що 26 жовтня 2026 року на території ст. Верхівцеве побачив на землі металеву хвіртку, та забрав її з собою з метою здати на металобрухт чи продати для отримання коштів на лікування матері.

Обвинувачений не оспорює обставин кримінального правопорушення, щиро кається у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Оцінюючи показання обвинуваченого, суд вважає їх послідовними, правдивими та достовірними, оскільки об`єктивно та повно відображають обставини вчинення кримінального правопорушення. Підстав вважати, що обвинувачений обмовив себе, судом не встановлено.

У зв`язку з тим, що обвинувачений розповів про обставини кримінального правопорушення, ніхто із учасників не заперечує їх, кваліфікацію дій обвинуваченого та доказів кримінального провадження, не має наміру оскаржувати їх в апеляційному порядку, суд, заслухавши прокурора, обвинуваченого, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд доходить висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 винен у вчиненні кримінального правопорушення і його дії необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане із проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану.

При визначенні виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставину, що пом`якшує покарання, а саме:

ОСОБА_4 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, не одружений, дітей на утриманні не має, є осудним, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання суд визнає щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання, відсутні.

Згідно досудової доповіді, складеної стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній. Орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі можливе.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією частини 4 статті 185 КК України.

В той же час, суд враховує, що ОСОБА_4 після вчинення кримінального правопорушення будь - яких протиправних проступків не вчиняв, від органів досудового розслідування та суду не ухилявся, протягом усього кримінального провадження добросовісно виконував обов`язки обвинуваченого, вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, що дало можливість оперативно встановити обставини вчинення кримінального правопорушення та забезпечило швидкий і повний розгляд кримінального провадження судом, викрадене майно повернуто потерпілому, тому представник потерпілого претензій до обвинуваченого не має, щодо покарання покладається на розсуд суду.

Враховуючи викладені вище обставини, які характеризують особу обвинуваченого, а також конкретні обставини кримінального провадження, які в своїй єдності й сукупності знижують ступінь небезпечності особи для суспільства, суд вважає, що від відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно звільнити з випробуванням згідно ст. 75 КК України та з покладанням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На переконання суду, саме звільнення обвинуваченого від призначеного покарання з іспитовим строком відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов не заявлений. Судові витрати відсутні.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 371, 373, 374, 395, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до вимог ст.ст. 75,76 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з іспитовим строком на два роки, поклавши на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: металеву хвіртку інвентарний номер 8970205002613 - залишити потерпілому.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати представникові потерпілого.

Суддя ОСОБА_1