Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №522/23368/21 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/162/26

Справа № 522/23368/21

Головуючий у першій інстанції Науменко А.В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Субботіна Людмила Валентинівна

на рішення Приморського районного суду міста Одеса від 05 травня 2023 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсацію у розмірі 12 199 021 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що 03.03.2000 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. 19.03.2008 року рішенням суду шлюб розірвано. Рішення набрало чинності 03.04.2008 року. 03.08.2008 року ОСОБА_1 відділом РАЦС було видано Свідоцтво на підтвердження того, що 03.04.2008 року шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано.

04.06.2008 року позивачка звернулась до Іллічівського міського суду (справа № 2-90/11) із позовом до відповідача про поділ майна подружжя, включаючи майно ПП «Агростар Ч» - земельну ділянку площею 12,7794 га, земельну ділянку площею 0,1627 га, цілісний майновий комплекс колишнього військового містечка № НОМЕР_1 загальною площею 1147,40 кв.м, оскільки ПП «Агростар Ч» було зареєстровано 17.08.2005 року (в період перебування у шлюбі).

ОСОБА_2 звернувся до Біляївського районного суду (справа № 496/1249/13) із позовом про визнання майна ПП «Агростар Ч» об`єктом його особистої приватної власності. Постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі № 496/1249/13 у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено, у зв`язку із чим майно ПП «Агростар Ч» не є об`єктом права особистої приватної власності.

Враховуючи період придбання приватним підприємством «Агростар Ч» вищевказаного майна (з 27.12.2005 по 17.05.2008 року), позивачка вважає, що майно ПП «Агростар Ч», придбане в період перебування позивачки та відповідача в шлюбі, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. На думку позивачки, ОСОБА_2 в період з 17.05.2008 року по 25.06.2008 року здійснив відчуження майна ПП «Агростар Ч» іншим фізичним та юридичним особам без згоди позивачки (другої з подружжя). Оскільки відчуження відбулося без згоди позивачки, вона вважає, що має право на компенсацію половини вартості відчуженого майна ПП «Агростар Ч». Загальна сума продажу майна становила у 2008 році 4 439 000,00 грн. Частка позивачки складає 2 219 500,00 грн. Але станом на травень-червень 2008 року курс долару до гривні був меншим, тому позивачка перерахувала суму продажу в долар відповідно до курсу станом на 2008р., та потім в гривні відповідно до курсу долару станом на час подання позовної заяви. В результаті сума позову склала 12 199 021,00 грн. Позивачка, посилаючись на ст.ст.113-117, 330, 611 ЦК України, просила суд стягнути з відповідача грошову компенсацію у розмірі 12 199 021,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 05 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації, відмовлено у повному обсязі.

Рішення вмотивовано тим, що майно ПП «Агростар Ч» не може належати на праві приватної особистої чи спільної сумісної власності подружжя, не підлягає поділу між ними, а отже ОСОБА_1 не має права на виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості цього майна.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій не погоджуються з рішенням Приморського районного суду міста Одеса від 05 травня 2023 року, як таким, що ухвалено без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі, з порушенням процесуального та не правильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована обставинами, якими обґрунтовано позов, а також, посиланнями, викладеними Верховним Судом у справі № 496/1249/13, зокрема, про те, що майно ПП «Агростар Ч» не є об`єктом права особистої приватної власності ОСОБА_2 , що на переконання скаржниці свідчить про те, що на таке майно розповсюджується режим спільної часткової власності подружжя, оскільки статутний капітал ПП «Агростар Ч» формувався та його нерухоме майно було придбано за період шлюбу між сторонами.

Окремо скаржниця зауважили, що нею не було пропущений строк позовної давності, час звернення до суду із цим позовом, був, зокрема, обумовлений розглядом справи № 496/1249/13.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , заперечуючи проти її задоволення, просив залишити рішення Приморського районного суду міста Одеса від 05 травня 2023 року без змін, як законне та обґрунтоване, крім того зауважив про безпідставність застосування позивачкою еквіваленту долару США до компенсації вартості майна, яке було відчужено у гривнях.

Щодо посилань скаржниці, як на підставу поважності пропуску строку позовної давності на розгляд справи № 496/1249/13, відповідач зауважує, що не перериває перебігу такого строку подання позову з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представники скаржниці ОСОБА_1 – адвокати Субботіна Л.В. та Щенсна І.О. в судовому засіданні підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити в повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 – адвокат Савицька О.М., заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, з мотивів, викладених у відзиві на неї, просила залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З 03.03.2000 року по 03.04.2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

17 серпня 2005 року виконавчим комітетом Одеської міської ради було зареєстровано ПП «Агростар Ч», відповідно до статуту від17.08.2005 року, єдиним засновником якого є ОСОБА_2 , статутний капітал підприємства на момент його утворення складав 400 грн.

За договором купівлі-продажу від 27 грудня 2005 року, укладеним між ДП «Укрспецконверсія» та ПП «Агростар Ч», посвідченим нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори, реєстровий № 1-6611, останнє купило цілісний майновий комплекс колишнього військового містечка № НОМЕР_1 , розташований за адресою: територія Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, 7 км траси Одеса-Рені, на земельній ділянці площею 12,0 га.

26 січня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ПП «Агростар Ч» укладено кредитний договір № 123 КЮ на суму 877 000 грн. (п.1.1 Кредитного договору) з метою поповнення обігових коштів (п.1.4 Кредитного договору).

29 січня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ПП «Агростар Ч» укладено кредитний договір № 11109906000 на суму 631 250 грн. (п.1.1 Кредитного договору) з метою фінансування поточної діяльності (п.1.4 Кредитного договору).

Згідно з Договором купівлі-продажу від 01 лютого 2008 року, укладеним між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та ПП «Агростар Ч», останнє купило земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 12,7794 га, що перебувала в оренді ПП «Агростар Ч» на підставі Договору оренди від 16 квітня 2007 року, зареєстрованого в Одеській філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 14 травня 2007р. № 04.07.516.00004, розташовану за адресою: Одеська область, Біляївський район, Великодальницька сільська рада, 7-й км траси Одеса-Рені (за межами с.Великий Дальник), для виробничо-складського комплексу. Кадастровий номер земельної ділянки 5121081400:01:002:0229.

23 квітня 2008 року ПП «Агростар Ч» отримало Державний акт серія ЯД № 976435 на право власності на вказану вище земельну ділянку.

Згідно з Договором купівлі-продажу від 01 лютого 2008 року, укладеним між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та ПП «Агростар Ч», останнє купило земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,1627 га, що перебувала в оренді ПП «Агростар Ч» на підставі Договору оренди від 16 квітня 2007 року, зареєстрованого в Одеській філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 14 травня 2007р. № 04.07.516.00004, розташовану за адресою: Одеська область, Біляївський район, Великодальницька сільська рада, 7-й км + 500м автодороги Одеса-Рені (за межами с.Великий Дальник), для виробничо-складського комплексу. Кадастровий номер земельної ділянки 5121081400:01:002:0230.

23 квітня 2008р. ПП «Агростар Ч» отримало Державний акт серія ЯД № 976434 на право власності на вказану вище земельну ділянку.

Оплата за вищеназвані земельні ділянки була здійснена ПП «Агростар Ч» в наступному порядку: 5 000,00 грн – за земельну ділянку площею 0,1627 га платіжним дорученням від 02.04.2008р.; 41 092,91 грн - за земельну ділянку площею 0,1627 га платіжним дорученням від 04.04.2008р.; 807 400,00 грн. - за земельну ділянку площею 12,7794 га платіжним дорученням від 04.04.2008р.; 865 800,00 грн. за земельну ділянку площею 12,7794 га платіжним дорученням від 04.04.2008р.; 1 947 204,02 грн. за земельну ділянку площею 12,7794 га платіжним дорученням від 04.04.2008р.

25 червня 2008 року ПП «Агростар Ч» за рахунок власних коштів підприємства повністю повернуло банку кредитні кошти, отримані за кредитними договорами від 26.01.2006 року № 123 КЮ та від 29 січня 2007 року № 11109906000.

Рішенням засновника від 26 червня 2008 року ОСОБА_2 збільшив розмір статутного капіталу ПП «Агростар Ч» до 800 400 грн. Ці зміни до Статуту підприємства були зареєстровані державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради Чабаном В.А. 27 червня 2008 року.

Рішенням засновника від 15 вересня 2008 року ОСОБА_2 збільшив розмір статутного капіталу ПП «Агростар Ч» до 1 300 000 грн. Ці зміни до Статуту підприємства були зареєстровані державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради Чабаном В.А. 15 вересня 2008 року.

Статутний капітал ПП «Агростар Ч» сформовано ОСОБА_2 на суму 1 299 600 грн. в період з 24.06.2008 по 08.10.2008 року в наступному порядку:

- 24 червня 2008 року - в сумі 380 000,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 7, квитанція банку № 32 від 24.06.2008 року);

- 25 червня 2008 року - в сумі 420 000,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 8, квитанція банку № 3 від 25.06.2008 року);

- 15 вересня 2008 року - в сумі 83 000,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 19, квитанція банку № 6 від 15.09.2008 року);

- 16 вересня 2008 року - в сумі 16 000,00 грн. (видатковий касовий ордер № 20, квитанція банку № 26 від 16.09.2008 року);

- 17 вересня 2008 року - в сумі 16 800,00 грн. (видатковий касовий ордер № 21, квитанція банку № 27 від 17.09.2008 року);

- 19 вересня 2008 року - в сумі 10 000,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 22, квитанція банку № 36 від 19.09.2008 року);

- 22 вересня 2008 року - в сумі 46 600,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 23, квитанція банку № 12 від 22.09.2008 року);

- 24 вересня 2008 року - в сумі 56 000,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 24, квитанція банку № 26 від 24.09.2008 року);

- 25 вересня 2008 року - в сумі 11 000,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 25, квитанція банку № 29 від 25.09.2008 року);

- 26 вересня 2008 року - в сумі 38 000,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 26, квитанція банку № 18 від 26.09.2008 року);

- 29 вересня 2008 року - в сумі 55 000,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 27 квитанція банку № 10 від 29.09.2008 року);

- 01 жовтня 2008 року - в сумі 32 000,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 28, квитанція банку № 39 від 01.10.2008 року);

- 02 жовтня 2008 року - в сумі 14 070,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 29, квитанція банку № 21 від 02.10.2008 року);

- 03 жовтня 2008 року - в сумі 28 275,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 30, квитанція банку № 5 від 02.10.2008 року);

- 06 жовтня 2008 року - в сумі 50 678,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 31, квитанція банку № 34 від 06.10.2008 року);

- 07 жовтня 2008 року - в сумі 29 000,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 32, квитанція банку № 67 від 07.10.2008 року);

- 08 жовтня 2008 року - в сумі 13 177,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 33, квитанція банку № 18 від 08.10.2008 року).

04 червня 2008 року ОСОБА_1 зверталась до Іллічівського міського суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. До предмету позову позивачкою було включено, крім іншого, майно ПП «Агростар Ч» - земельну ділянку площею 12,7794 га, земельну ділянку площею 0,1627 га, цілісний майновий комплекс колишнього військового містечка № НОМЕР_1 загальною площею 1147,40 кв.м. ОСОБА_2 подав зустрічний позов, однією із позовних вимог якого було визнати право особистої власності на статутний капітал ПП «Агростар Ч» розміром 1 300 000,00 грн. (справа № 2-90/11).

Розгляд справи № 2-90/11 тривав протягом довгого часу судами різних інстанцій.

Рух справи

08.06.2023 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Субботіна Людмила Валентинівна на рішення Приморського районного суду міста Одеса від 05 травня 2023 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2023 року, для розгляду вищезазначеної апеляційної скарги визначено склад колегії головуючий суддя: Дришлюк А.І., судді учасники колегії: Сегеда С.М., Громік Р.Д.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.06.2023 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Субботіна Людмила Валентинівна відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31.08.2023 року підготовка справи до апеляційного розгляду закінчена, справу призначено до розгляду.

Відповідно до розпорядження № 3991 від 02.10.2024 року здійснено заміну судді Сегеди С.М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями до складу колегії визначено суддю Драгомерецького М.М.

Відповідно до розпорядження №2554 від 23.04.2025 року проведено повторний автоматизований розподіл справи, підстава: відрахування судді Дришлюка А.І. зі штату Одеського апеляційного суду у зв`язку з припиненням повноважень судді.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025 року, головуючим суддею по справі визначено суддю Карташова О.Ю..

Відповідно до розпорядження № 3347 від 23.05.2025 року здійснено заміну суддів учасників колегії.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2025 року, до складу учасників колегії по справі визначено суддів Коновалову В.А., Лозко Ю.П..

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 369 ЦК України згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (ст. 77-79 ЦПК України) і це є її процесуальним обов`язком (ст. ст. 12, 13,81 ЦПК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Так, відповідно до ст. 69 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Частиною 4 та 5 ст. 71 СК України встановлено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»).

Так у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право власності на майно, передане учасниками господарського товариства як вклад, належить товариству, а не його учасникам (засновникам). Тому майно господарського товариства належить йому на праві власності і не може належати на праві власності іншим особам. Зокрема, таке майно не може належати на праві спільної власності учаснику (засновнику, члену) приватного підприємства та його подружжю (колишньому подружжю).

З моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу таке майно належить на праві власності самому товариству, і воно втрачає ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя.

У пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 61 СК України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Водночас у пункті 2.1 мотивувальної частини цього Рішення зазначено, що власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Отже, передусім статутний капітал та майно приватного підприємства може бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя не в усіх випадках, а лише за умови, що це майно не є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка (якщо воно отримане, наприклад, у спадок).

В абзаці п`ятому пункту 2.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України вказано, що вклад до статутного капіталу та виділене зі спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) передаються у власність приватного підприємства. Це твердження узгоджуватиметься з резолютивною частиною цього Рішення, у якій вказано, що майно приватного підприємства - це об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, якщо виходити з того, що в резолютивній частині мається на увазі приватне підприємство як єдиний майновий комплекс (про що також йдеться в зазначеному абзаці з посиланням на статтю 191 ЦК України), а не лише як юридична особа.

У постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20) Велика Палата Верховного Суду виснувала:

"8.45. Отже, проведений аналіз свідчить, що висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України, слід розуміти так: статутний капітал приватного підприємства - юридичної особи або майно приватного підприємства - єдиного майнового комплексу можуть бути об`єктами права спільної сумісної власності подружжя (якщо вони не є об`єктами права особистої власності одного з подружжя).

8.46. Іншими словами, пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України охоплює два різні випадки: перший - коли майно передано у власність юридичної особи, зареєстрованої як приватне підприємство. Тоді частка в статутному капіталі такої юридичної особи (але не її майно) може належати на праві приватної спільної сумісної власності подружжю; другий - коли йдеться про єдиний майновий комплекс, тобто про підприємство в розумінні статті 191 ЦК України, яке не передане як вклад юридичній особі, а використовується одним з подружжя без створення юридичної особи, зокрема, як фізичною особою - підприємцем. Тоді майно, яке входить до складу підприємства як єдиного майнового комплексу (але не частка в статутному капіталі майнового комплексу, бо майновий комплекс не може мати статутного капіталу), може належати на праві спільної сумісної власності подружжю.

Так, апеляційний суд зауважує, що звертаючись до суду з цим позовом, а у подальшому і з апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду міста Одеса від 05 травня 2023 року ОСОБА_1 , посилаючись у тому числі і на вказані вище висновки Верховного Суду, однак, заявляла вимоги про компенсацію їй вартості половини відчуженого відповідачем майна ПП «Агростар Ч», посилаючись на те, що таке є спільною частковою власністю подружжя.

Водночас, як слушно зауважив суд першої інстанції майно ПП «Агростар Ч» не може належати на праві приватної особистої чи спільної сумісної власності подружжя, аналогічних висновків дійшов також Верховний Суд у справі № 496/1249/13, під час касаційного перегляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПП «Агростар Ч» про поділ як спільного майна подружжя цілісного майнового комплексу колишнього військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: територія Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, 7 км траси Одеса-Рені, на земельній ділянці площею 12,0 га, визнання за нею права власності на частину цього майна.

При цьому, щодо посилань у апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду у справах №496/1249/13-ц, 925/1165/14, 756/10797/15, 554/8023/15, апеляційний суд звертає увагу скаржниці на те, що такі були сформульовані касаційним судом щодо прав одного з подружжя на компенсацію 1/2 частки у статутному капіталі такої юридичної особи. Трактування ОСОБА_1 вказаних висновків, як таких, що підтверджують право спільної часткової власності подружжя на майно юридичної особи ґрунтуються на суб`єктивному та хибному тлумаченні скаржницею висновків Верховного Суду та положень національного законодавства України.

Дійсно, відчуження частки корпоративних прав одним із подружжя під час розгляду справи судом не позбавляє права іншого з подружжя претендувати на компенсацію 1/2 від вартості частки майна, проте, за обставинами цієї справи предметом позовних вимог ОСОБА_1 є відшкодування 1/2 відчуженого майна, а не корпоративних прав.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

При цьому, колегія суддів наголошує на відмінностях між поняттями предмету позову та предмету спору, де предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Подібна правова позиція щодо визначення предмету спору викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах від 13 березня 2019 року № 916/3245/17 та від 12 червня 2019 року № 916/542/18.

Отже, колегія суддів погоджується зі висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_2 грошової компенсацію у розмірі 12 199 021 грн.

Таким чином, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість відмови суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , питання застування заявленого відповідачем строку позовної давності вирішенню не підлягає.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в оскарженій частині в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду міста Одеса від 05 травня 2023 року без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Субботіна Людмила Валентинівна, залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеса від 05 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко