Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №497/1773/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5712/26

Справа № 497/1773/25

Головуючий у першій інстанції Раца В. А.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова», в інтересах яких діє адвокат Андрущенко Михайло Валерійович

на ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 18 лютого 2026 року

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ТОВ «Іннова-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Історія справи, короткий зміст вимог

19 січня 2026 року (сформовано в системі «Електронний суд» 16.01.2026 року) представник позивача адвокат Андрущенко М.В., який підтвердив свої повноваження електронним ордером серії АН №1685827 від 08.05.2025 року (а.с.18), звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 497/1773/25 за позовом ТОВ «ІННОВА - ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА-НОВА» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. Заява мотивована тим, що вказане рішення до підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС надійшло 14.01.2026 року, отже 5-денний термін на подання доказів в частині витрат на отримання позивачем професійної правової допомоги станом на 16.01.2026 року включно, ще не сплив, а тому скориставшись наданим правом позивач надає відповідні докази понесення витрат. Окрім цього представник повідомив, що на підставі рішення одного учасника Товариства змінено найменування юридичної особи ТОВ з «Іннова фінанс» на «Іннова-Нова», у зв`язку із чим 08.09.2025 року внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 18 лютого 2026 року в задоволенні заяви представника ТОВ «Іннова-Нова» про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ТОВ «Іннова-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовлено.

Ухвала суду вмотивована тим, що заява про стягнення судових витрат на правову допомогу не містить обґрунтування поважних причин не подання стороною позивача доказів, що підтверджують розміри понесених судових витрат на правову допомогу до закінчення розгляду справи, що є підставою для відмови у задоволені заяви. Крім того зауважено, що суд ухвалюючи рішення, вирішив питання щодо судових витрат на підставі наданих доказів, а саме представник позивача зазначив про понесені витрати у вигляді сплаченого судового збору, про інші понесені витрати нічого, а ні позовна заява, а ні в матеріали справи не містять.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова», в інтересах яких діє адвокат Андрущенко М.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 18.02.2026 року по справі № 497/1773/25 і направити справу для продовження розгляду до Болградського районного суду Одеської області.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що висновок суду першої інстанції, що позивач не заявляв вимоги до відповідача про стягнення з нього витрат на правничу допомогу не відповідає обставинам справи, адже у відповідності до норм процесуального законодавства, позивачем було попередньо наведено в самому тексті позову – орієнтовний розмір понесених витрат, до якого увійшли також і витрати по оплаті правничої допомоги, та фактично заявлено про стягнення даних витрат на підставі доказів, які будуть подані у встановленому законом строк.

Також, в скарзі наголошується, що зміна назви юридичної особи не впливає на юридичну силу документа, виданого раніше, оскільки юридична особа залишається тією ж самою, а зміна найменування інформаційною, а не визначальною для правоздатності.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Учасники справи до апеляційного суду не з`явилася, були повідомлені належним чином.

В апеляційній скарзі сторона скаржників просила проводити розгляд за відсутності їх представника.

Судова повістка надіслана ОСОБА_1 повернулась на адресу суду з поміткою «адресат відсутній».

У пункті 99-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено його підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 99-1 Правил, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки під час вирішення питання про повідомлення заявниці про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також про можливість розглядати справу за відсутності відповідача.

За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.

З наведеного можна зробити висновок, що ОСОБА_1 відповідно до процесуального закону вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, та її не явка не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

29.07.2025 року представник позивача - адвокат Андрущенко М.В., який підтвердив свої повноваження електронним ордером серії АН №1685827 від 08 травня 2025 року, звернувся до суду шляхом формування документу в системі «Електронний суд», із позовом ТОВ «Іннова-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та просив постановити рішення, яким стягнути на користь позивача з відповідача суму заборгованості за договором надання грошових коштів у позику у розмірі 23985,00 грн. та суму понесених судових витрат у розмірі 2422,40 грн.

Заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області від 12 січня 2026 року у справі №497/1773/25, позов ТОВ «Іннова Фінанс» задоволено та стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором позики № 2991610224 від 09.02.2024 року станом на 22.07.2025 року в розмірі 23 985,00 грн, та судові витрати в розмірі 2 422,40 грн, а всього 26 407,40 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини 5 статті 12 ЦПК України, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.

Згідно із статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Оскаржуваною ухвалою суду було відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення з підстав того, що заява про стягнення судових витрат на правову допомогу не містить обґрунтування поважних причин не подання стороною позивача доказів, що підтверджують розміри понесених судових витрат на правову допомогу до закінчення розгляду справи, а також позивачем до закінчення розгляду не зроблено відповідну заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

Однак такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

Аналіз наведеного, з урахуванням принципу розумності, свідчить про те, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі ж відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, від 22 жовтня 2025 року у справі № 753/3998/23, від 10 грудня 2025 року в справі № 756/11475/13-ц, від 16 лютого 2026 року в справі № 369/7558/21.

Як вбачається з матеріалів справи, заочне рішення у справі № 497/1773/25 ухвалено 12.01.2026 року, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова», в інтересах яких діє адвокат Андрущенко Михайло Валерійович, про ухвалення додаткового рішення сформована в підсистемі «Електронний суд» та надіслана 16.01.2026 року, тобто в межах п`ятиденного строку на подання доказів, а тому висновки суду першої інстанції що заява ТОВ «Іннова-Нова» не містити обґрунтування поважних причин не подання доказів є безпідставними.

До того ж, твердження суду першої інстанції, що а ні в позовній заяві, а ні в матеріалах справи не міститься наміру позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, не відповідають дійсності, оскільки зміст позову ТОВ «Іннова-Фінанс» містить попередній розрахунок судових витрат по сплаті позивачем судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, і суми заявлені до стягнення в заяві про ухвалення додаткового рішення збігаються з сумою зазначеною у позові. Також, в позові міститься посилання, що документи на підтвердження понесених витрат будуть надані в строку встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Також, колегія суддів вважає вірним та слушним зауваження скаржника про те, що зміна назви юридичної особи не впливає на юридичну силу документа, виданого раніше, оскільки юридична особа залишається тією ж самою, а зміна найменування інформаційною, а не визначальною для правоздатності, а тому зміна назви з ТОВ «Іннова-Фінанс» на ТОВ «Іннова-Нова» не є підставою для відмови в ухваленні додаткового рішення.

Зазначеного суд першої інстанції не врахував, помилково вказав про необхідність обґрунтування поважності причин неподання стороною позивача доказів, що підтверджують розмір судових витрат, проігнорувавши положення частини восьмої статті 141 ЦПК України.

З огляду на викладене, доводи скарги знайшли своє відображення під час апеляційного перегляду.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У даному випадку суд першої інстанції допустив таке порушення, що унеможливило повний і всебічний розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова», в інтересах яких діє адвокат Андрущенко Михайло Валерійович – задовольнити.

Ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 18 лютого 2026 року – скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький