Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №946/4797/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2502/26

Справа № 946/4797/25

Головуючий у першій інстанції Бальжик О.І.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Корецька Любов Анатоліївна

на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 вересня 2025 року

за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, якою просила видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 на строк 6 (шість) місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонити наближатися на відстань менше 50 метрів до її місця проживання, за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити контактувати з нею через засоби зв`язку, особисто і через третіх осіб; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати її, переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватись з нею.

Свої вимоги заявниця обґрунтовує тим, що вона проживає в одному будинку зі своїм братом ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Приблизно з 2024 року стосунки між заявницею та її та братом погіршилися. На цьому фоні ОСОБА_2 мав надмірну конфліктність, через що висловлювався нецензурною лайкою на її адресу, застосовував фізичну силу, чим вчиняв домашнє насильство психологічного та фізичного характеру. Заявниця неодноразово зверталася до поліції, яка фіксувала вказані обставини. Ізмаїльським міськрайонним судом ОСОБА_2 неодноразово визнавався винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.173-2 КУпАП (03.05.2024 року, 04.06.2024 року, 02.05.2025 року, 18.06.2025 року). У зв`язку зі скоєнням ОСОБА_2 домашнього насильства психологічного характеру та фізичного характеру відносно ОСОБА_1 26.04.2024 року виданий терміновий заборонний припис. Не зважаючи на це, насильство з боку заінтересованої особи станом на час звернення ОСОБА_1 із заявою не припиняється.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, - задоволено частково.

Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме заборонити: наближатися до ОСОБА_1 на відстань менше двох метрів; контактувати з ОСОБА_1 через засоби зв`язку, особисто і через третіх осіб; переслідувати ОСОБА_1 та в будь-який спосіб спілкуватись з нею.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднесено на рахунок держави.

Копію рішення надіслано до виконання – Ізмаїльському районному відділенню поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області для взяття ОСОБА_2 , громадянина України, на профілактичний облік та до виконавчого комітету Саф`яніської міської ради Одеської області.

Рішення суду про часткове задоволення заяви вмотивовано тим, що суд визнав доведеним факт, що ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство щодо заявниці, і є висока вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо заявниці, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту до ОСОБА_2 необхідно видати обмежувальний припис. Проте, розглядаючи вимогу заявниці заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 50 метрів до її місця проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , суд врахував, що останній є особою похилого віку, не має іншого місця проживання, перебуває у скрутному матеріальному становищі, а також не володіє правом власності на інше житло, і відсутність альтернативного місця проживання унеможливлює негайне виконання вимоги про заборону наближення до зазначеної адреси, оскільки це фактично означатиме виселення особи без надання їй житлової альтернативи, що суперечить принципу пропорційності та вимогам статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо поваги до приватного і сімейного життя.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Корецька Л.А. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, відповідно до якого заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 50 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити ОСОБА_2 контактувати з ОСОБА_1 через засоби зв`язку, особисто і через третіх осіб; заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга скаржником вмотивована тим, що рішення Ізмаїльського міськрайонного суду жодним чином не виконує функції захисту заявника. Тим більше, що в період розгляду заяви про встановлення обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , кривдник знову застосував фізичне насилля відносно заявниці, в результаті чого остання отримала травму у вигляду закритого перелому шейки лівої стегнової кістки. Станом на теперішній час ОСОБА_1 змушена жити у сторонніх осіб, про що суду було достеменно відомо на час постановлення судового рішення. А тимчасові заходи обмеження прав ОСОБА_2 визначені рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 вересня 2025 року у справі № 946/4797/25 є формальними та не відповідають позитивному обов`язку держави захищати особу від посягань на її житло та безпеку, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Сторона скаржників зауважує, що гарантування права ОСОБА_2 на житло не може здійснюватися за рахунок житла потерпілої від домашнього насильства, крім того яким ОСОБА_1 володіє одноосібно на праві приватної власності. Також, наголошується, що ОСОБА_2 має чотирьох доньок, які відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та приписів Сімейного кодексу зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

На думку скаржників, застосування судом заходу щодо обмеження ОСОБА_2 у праві користуванні житлом за даних обставин є легітимним, необхідним та пропорційним заходом втручання у права та свободи особи. Такий захід виконує захисну та запобіжну функцію і направлений забезпечення першочергової безпеки ОСОБА_1 та дасть їй можливість повернутись до місця свого проживання.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представник скаржниці ОСОБА_1 адвокат Корецька Л.А. в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Заінтересована особа ОСОБА_2 та його адвокат Максименко О.А. в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили оскаржуване рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідними братом та сестрою. Вказані обставини визнані сторонами у судовому засіданні та додатковому доказуванню не підлягають.

Як вбачається зі свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є власницею житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконавчого комітету Матроської сільської Ради №106 від 24.05.2005 року (а.с.11).

26.04.2024 року відносно ОСОБА_2 виданий терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №424563 у зв`язку зі скоєнням останнім домашнього насильства психологічного характеру та фізичного характеру у відношенні до ОСОБА_3 . Винесено заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою в період з 26.04.2024 року по 05.05.2024 року (а.с.5).

03.05.2024 року постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі №946/3669/24 (провадження №3/946/1454/24) ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с.6).

04.06.2024 року постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі №946/4756/24 (провадження №3/946/1814/24) ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с.7).

02.05.2025 року постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі №946/1989/25 (провадження №3/946/714/25) ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с.8, 10).

18.06.2025 року постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі №946/3980/25 (провадження №3/946/1292/24) ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с.9, 10).

За змістом листа Голови Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області Тодорової Н. № 01/01-41/2544/2823 від 03.09.2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 рідні брат і сестра. ОСОБА_2 мешкає в будинку, який належить його сестрі ОСОБА_1 , взаємостосунки між братом та сестрою складні, існує загроза для здоров`я власниці будинку ОСОБА_1 . Старостою с. Матроска проводились бесіди з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , під час яких з`ясовано, що між братом та сестрою давно втрачено родинні стосунки. Сестра, на правах господині, інколи робить зауваження брату на необхідність дбайливого ставлення до спільних речей домашнього побуту, що викликає обурення у брата, а як результат – побутові сварки. Спроби примирити рідних людей – не дали позитивного результату. І брат, і сестра – люди похилого віку, мають проблеми зі здоров`ям. Відповідно до ст. 202 Сімейного Кодексу України піклуватись про своїх непрацездатних батьків мають діти. У ОСОБА_4 дітей нема, а діти ОСОБА_5 не признають батька. ОСОБА_2 попереджений про відповідальність за свої вчинки по відношенню власниці будинку ОСОБА_1 , у якої він мешкає. Центром соціальних служб Саф`янівської сільської ради надавались відповідні соціальні послуги постраждалій особі від домашнього насильства ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки про неотримання допомоги № 561/1 від 05.08.2025 року, наданої Управлінням праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 30.06.2025 року як одержувач будь-яких із видів державної соціальної допомоги та ніяких виплат не отримав (а.с.40).

Згідно довідки про доходи №7357903430833320 від 01.08.2025 року, пенсія ОСОБА_2 за період з 01.05.2025 року по 31.07.2025 року складає 9 114 (дев`ять тисяч сто чотирнадцять) гривень 00 копійок (а.с.42).

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, наданої комунальним неприбутковим підприємством Саф`янівської сільської ради «Центральна районна лікарня» від 01.04.2025 року, ОСОБА_2 встановлено діагноз «Змішана кондуктивна та нейросенсорна туговухість, двостороння; 111.0 Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця з (застійною) серцевою недостатністю ст3, ст3, кардіологічний ризик високий, ФКЗ-2 СН2Аст; Ускладнення: 125.0 Атеросклеротична серцево-судинна хвороба як така. Атеросклероз коронарних артерій. Атеросклеротична хвороба судин нижніх кінцівок з запаленням та формуванням трофічних виразок. Церебральний атеросклероз; 180.0 Флебіт та тромбофлебіт поверхневих судин нижніх кінцівок; Супутній: Гіперплазія передміхурової залози; М42.90 Остеохондроз хребта, неуточнений, множинні відділи хребта; М17.0 Первинний гонартроз, двобічний, стійкий больовий синдром з порушенням функції ходи».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3502 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3504 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 3506 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон), який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Пунктами 3, 14, 17 ч. 1 ст. 1 даного Закону визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (ч. 3 ст. 26 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (пункт 9 частини першої статті 1 Закону).

Закон визначає, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Рішення суду про видачу обмежувального припису повинно прийматись на підставі наявності сукупності факторів, зокрема: докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді, такі докази підтверджують факт неодноразового насильства, а також підтверджують факт не усвідомлення особою негативних наслідків своїх дій.

В таких категоріях справ належними та допустимими доказами, які підтверджують підстави для видачі обмежувального припису є: протокол про адміністративне правопорушення винесений у сфері домашнього насильства, терміновий заборонний припис стосовно кривдника, обмежувальний припис та інші документи, які засвідчують факт насильства.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 , яка є рідною сестрою ОСОБА_2 , суд врахував вищезазначені норми закону, обставини справи, факт вчинення останнім домашнього насильства щодо своєї сестри, наявність ризиків, та дійшов вірного висновку про наявність підстав часткового задоволення заяви ОСОБА_1 та для видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 терміном на шість місяців.

Оцінивши ризик вірогідності вчинення домашнього насильства суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що до заінтересованої особи слід застосувати обмежувальний припис у вигляді заборони ОСОБА_2 наближатися до ОСОБА_1 на відстань менше двох метрів, контактувати з нею особисто, через засоби зв`язку та третіх осіб, переслідувати її та в будь-який спосіб контактувати з нею, врахувавши те, що ОСОБА_2 є особою похилого віку, не має іншого місця проживання, перебуває у скрутному становищі, а також не володіє правом власності на інше житло.

Суд апеляційної інстанції враховує, що заборона наближатися на 2 метри є технічно виконуваною, оскільки площа будинку є достатньою для того, щоб кожна з осіб мала змогу перебувати на відстані, більшій за 2 метри одна від одної.

Крім того, колегія суддів вважає вірним врахуванням судом першої інстанції того, що ОСОБА_2 є особою похилого віку, не має іншого місця проживання та права власності на інше житло. Застосування більш суворих заходів, таких як заборона входити до будинку зробило б ОСОБА_2 фактично бездомним, що є негуманним та непропорційним, а заборона наближатися до 2 метрів дозволяє йому фізично залишитись у будинку, але зобов`язує дотримуватись дистанції, що є можливим балансом між правом особи на житло та правом сестри на безпеку.

Доводи апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_2 є доньки які повинні про нього піклуватися, колегія суддів не приймає, з підстав того, що провадження про видачу обмежувального припису стосується запобігання домашньому насильству та забезпечення безпеки заявниці ОСОБА_1 , а не вирішення питань соціального забезпечення, утримання ОСОБА_2 . Наявність у ОСОБА_2 повнолітніх дітей, навіть за наявності в них обов`язку піклуватися про батьків похилого віку (відповідно до Сімейного кодексу України) не впливає на оцінку ризиків вчинення насильства та не є підставою для скасування рішення.

Загалом доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.

Окрім того, на стадії апеляційного розгляду, суд не приймає надані стороною скаржників докази, а саме витяг з ЄРДР, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 , висновок експертів стосовно ОСОБА_1 та відмовляє в їх долученні ухвалою від 30.04.2026 року яка занесена до протоколу судового засідання, оскільки надані документи датовані вже після розгляду даної справи по суті, тому не враховується апеляційним судом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із загальною оцінкою судом першої інстанції правовідносин, які склалися між сторонами, висновки суду підтверджені доказами, яким суд надав належну правову оцінку і дійшов правильного висновку про їх достатність для застосування до ОСОБА_2 обмежувального припису з огляду на наявність ризиків вчинення домашнього насильства у майбутньому, суд дотримався норм закону при обранні заходу тимчасового обмеження, доводи апеляційної скарги не дають підстав для інших висновків по суті вирішення даного питання, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 — 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Корецька Любов Анатоліївна - залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко