Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №709/1403/26 — Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1403/26

2-а/709/12/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді – Шарої Л.О.,

за участі: секретаря судового засідання – Петраш Т.М.,

розглянувши у судовому засіданні в залі судових засідань № 3 Чорнобаївського районного суду Черкаської області за за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Короткий виклад позиції позивача та відповідача.

ОСОБА_1 звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови № R92431 від 23.09.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при використанні банківського застосунку позивач виявив арешт рахунку та примусове списання грошових коштів. З метою встановлення причин, 10.07.2026 звернувся через свого представника до Чорнобаївського відділу ДВС, де з`ясував, що на примусовому виконанні перебуває постанова від 23.09.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. Адвокат, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження за допомогою доступу сторін до АСВП, 15.07.2026 отримала постанову про відкриття виконавчого провадження № 81176781 від 08.06.2026 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34 000 грн. Разом з постановою про відкриття провадження представник позивача отримала постанову № R92431 від 23.09.2025 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, якою його притягнуто до відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Про наявність адміністративного провадження позивач дізнався при установці застосунку «Резерв+». Вказаний застосунок запропонував позивачу скористатися процедурою, передбаченою ст. 279-9 КУНАН, а саме надати згоду на притягнення до відповідальності. На виконання цієї пропозиції позивачем в електронній формі було сформовано заяву про згоду з фактом правопорушення. Після винесення оскаржуваної постанови, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 не забезпечив її належного вручення. Копію постанови не було надіслано позивачу рекомендованим поштовим відправленням, на електронну адресу або вручено особисто позивачу, що позбавило його права на сплату 50 % штрафу протягом 10 днів з дня набрання постановою законної сили. Позивачем вчасно було оновлено дані, що підтверджується відміткою «Дані уточнено вчасно» у витязі «Резерв+». Він дійсно через застосунок «Резерв+» надав згоду на притягнення його до відповідальності, з метою оформлення його бронювання роботодавцем. Але відповідач не повідомив його про складання постанови та не надіслав йому копії постанови. При неодноразовій спробі оновити застосунок «Резерв+» постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не відобразилась. Про наявність такої постанови він дізнався вже після відкриття виконавчого провадження і арешту його рахунків.

Зазначає, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № R92431 від 31.12.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУПА та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн за те, що він не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу», встановлений абзаном сьомим частини 22 Закону Украйни «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Позивач не погоджується із інкримінованим йому правопорушенням, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а оскаржувану постанову вважає такою, що прийнята не на підставі, не у межах та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Звертає увагу на те, що оскаржувана постанова містить лише посилання на абз. 2 ч. 7 ст.22 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», яка покладає на громадян певні обов`язки мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. Постанова про адміністративне правопорушення №R92431 від 23.09.2025 не містить жодного доказу направлення і вручення позивачу повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або зафіксованого факту відмови останнім від отримання повістки про виклик. Резолютивна частина оскаржуваної постанови не містить інформації про визнання позивача винним у вчинені адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУПАН, хоча зазначено про накладення на нього штрафу. Вважає, що так як відповідачем не було винесено рішення про визнання позивача винним у вчинені адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, накладення штрафу в цьому випадку порушує приписи ст.ст. 9, 23 КУпАП. Оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення не містить інформації, яким чином і коли позивач отримав копію оскаржуваної постанови. Неявка без поважних причин особи за повісткою про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки дійсно є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Отже, обов`язковою умовою настання адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за обставин цієї справи є встановлення факту належного оповіщення позивача про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Чорнобай). Також, оскаржувана постанова №R92431 від 23.09.2025 не містить відомостей щодо мети виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), не містить відомостей про день і час явки за викликом та реєстраційний помер повістки, що унеможливлює притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Водночас, матеріали справи свідчать про те, що позивач вчасно оновив свої військовооблікові дані у мобільному застосунку «Резерв +», що розроблений Міністерством оборони України 16.07.2024, перебуває на військовому обліку з визначенням призначення на особливий період, має номер в реєстрі «Оберіг», має військово-облікову спеціальність, має належно оформлену відстрочку терміном до 30.10.2026 року по догляду за тяжкохворим членом сім`ї (п.9 ч.1 ст 23 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію»).

Посилаючись на норми законодавства, позивач просить суд скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № R92431 від 23.09.2025 року, про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Правом подачі відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення.

Ухвалою судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Шарої Л.О. від 05.08.2026 поновлено позивачу ОСОБА_1 строк для звернення до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення; позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), після 13.08.2026; відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позов - протягом 5 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Дана ухвала була доставлена відповідачу до електронного кабінету 06.08.2026 о 05:40, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

На час розгляду справи судом та ухвалення рішення у справі, відповідачем відзив не поданий.

Відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Застосовані норми права, фактичні обставини, встановлені судом з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання ми технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 254 КупАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП України встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Диспозиція зазначеної статті має бланкетний характер, оскільки не встановлює безпосередньо охоронюваних законом правил поведінки, а відсилає до інших нормативно-правових актів, які визначають відповідні вимоги, порушення яких утворює склад правопорушення. Відтак у кожному конкретному випадку підлягає встановленню, яке саме законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію порушено особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в особливий період.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який триває і дотепер.

Отже, на дату події, яка інкримінується позивачу, діяв особливий період.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з п. 1 ч. 1, абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Загальні правила військового обліку визначені статтею 33 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", згідно з якою військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 N 1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Підпунктом 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 N 560 (далі Порядок).

Згідно з п. 21 Порядку, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 23 Порядку визначено чіткий перелік поважності причин неприбуття громадянина у строк, визначений в повістці.

Відповідно до п. 28 Порядку, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 N 154, визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України N 3 від 01.01.2024 (далі Інструкція).

Пунктом 1 Розділу II Інструкції визначено вичерпний перелік обставин, за наявності яких уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки не складає протокол щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а саме:

- у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, щодо особи, яка не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику;

- у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення, та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності (далі - заява про визнання правопорушення).

Заява про визнання правопорушення подається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, у строки та способи, передбачені статтею 279-9 КУпАП.

Відповідно до ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Згідно з ч. 5 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" електронний кабінет це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Фактичні обставини, встановлені судом з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № R92431 від 23.09.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень.

Як вбачається зі змісту вказаної постанови: "За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Пpo військовий обов`язок і військову службу», встановлений абзацом 7 частини 3 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

З цієї постанови також вбачається, що постанову винесено за результатами розгляду заяви особи про визнання факту правопорушення та згоду на притягнення до відповідальності за її відсутності, подану ОСОБА_1 22.09.2025 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Згідно з наданим позивачем витягом з «Резерв+» він є військовозобов`язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 (Чорнобай), потребує проходження базової загальної підготовки, непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (дата ВДК 07.03.2006), має відстрочку від мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 до завершення мобілізації.

Застосовуючи вищевказані норми закону до установлених фактів, судом встановлено, що позивач 22.09.2025 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву, у якій прямо визнав факт порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не прибув за повісткою до ТЦК та СП, чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачена статтею 210-1 КУпАП. Тобто, у зазначеній заяві позивач визнав факт вчинення адміністративного правопорушення та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Підписанням цієї заяви позивач підтвердив ознайомлення за статтею 65 Конституції України та попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 336, 337 Кримінального кодексу України.

Суд звертає увагу, що зазначена заява була подана через електронний кабінет у застосунку "Резерв+" та підписана кваліфікованим електронним підписом.

Скористатися електронним кабінетом у застосунку "Резерв+" та подати через нього відповідну заяву може виключно особа, яка пройшла процедуру електронної ідентифікації. Подання такої заяви іншою особою або примушування особи до її подання через електронний кабінет суперечило б самій суті персоніфікованого доступу до зазначеного сервісу. Крім того, положеннями статті 279-9 КУпАП передбачено, що подання заяви є підтвердженням того, що особа не оспорює допущене порушення та погоджується на розгляд справи і притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. З огляду на це, подання такої заяви передбачає усвідомлення особою змісту інкримінованого правопорушення, відсутність заперечень щодо факту його вчинення та розуміння правових наслідків такого волевиявлення, зокрема можливості розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови за результатами її розгляду.

Суд враховує, що жодних доказів того, що заява від 22.09.2025 була подана під впливом помилки, примусу, обману чи всупереч волі позивача, матеріали справи не містять. Навпаки, заява сформована через персональний електронний кабінет, містить усі необхідні відомості, передбачені статтею 279-9 КУпАП, та підписана кваліфікованим електронним підписом позивача.

Крім того, подання такої заяви свідчить не лише про визнання факту правопорушення, а й про обізнаність особи щодо конкретних обставин його вчинення. Визнаючи факт неприбуття за повісткою, позивач фактично підтвердив, що йому було відомо про виклик до ТЦК та СП та про повістку, за якою він не прибув у визначені дату, час і місце.

За таких обставин доводи позовної заяви про те, що позивач не отримував жодних повісток та не був обізнаний про необхідність прибуття до ТЦК та СП, суперечать його власному волевиявленню, викладеному у заяві про визнання правопорушення, поданій у порядку статті 279-9 КУпАП.

На переконання суду, у разі заперечення факту отримання повістки чи обізнаності про обов`язок з`явитися до ТЦК та СП, позивач не був позбавлений можливості реалізувати право на судовий захист шляхом оскарження відповідних дій або рішень до подання заяви про визнання допущеного порушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічні позиції викладені і у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2026 у справі N 607/9360/26 та від 13.07.2026 у справі № 607/9912/26.

Суд відхиляє доводи позивача про порушення його права на захист у зв`язку з його відсутністю під час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови, оскільки така відсутність була зумовлена його власним волевиявленням. Заявою від 22.09.2025 позивач безпосередньо надав згоду на розгляд адміністративної справи та притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Отже, він був належним чином поінформований про розгляд справи та свідомо реалізував передбачене законом право на її розгляд без його участі. За таких обставин відсутність позивача під час розгляду справи не може розцінюватися як порушення його права на захист.

Твердження позивача про те, що резолютивна частина оскаржуваної постанови не містить інформації про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, хоча містить рішення про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, суд відхиляє. Як встановлено судом із дослідженої постанови №R92431 від 23.09.2025, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 у її мотивувальній частині встановив, що ОСОБА_1 порушив статтю 22 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та абзац сьомий частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та дійшов висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Таким чином, із змісту постанови в цілому, а не лише її резолютивної частини, однозначно вбачається висновок уповноваженої посадової особи про вчинення позивачем зазначеного адміністративного правопорушення та застосування до нього адміністративного стягнення за його вчинення. Саме накладення адміністративного стягнення у виді штрафу є наслідком встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення та висновку про винуватість особи у його вчиненні. Отже, відсутність у резолютивній частині постанови окремого формулювання «визнати винним» сама по собі не свідчить про відсутність висновку про винуватість позивача та не спростовує факту його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Отже, суд дійшов висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № 92431 за ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП відповідає вимогам чинного законодавства, суд приходить до переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження та в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 73-77, 90, 241-246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 9, 245, 252 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Суддя Л.О. Шарая