Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №545/2706/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2706/26

Провадження № 3/545/548/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" серпня 2026 р. суддя Полтавського районного суду Полтавської області Стрюк Л.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу поліції №2 Полтавського районного управління поліції Головного управління НП в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , інші дані суду не відомо,

за ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, -

в с т а н о в и л а:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , 31.05.2026, близько 17год 05 хв на АД Київ-Харків-Довжанський 343, керуючи транспортним засобом Volkswagen Caddy з д.н.з. НОМЕР_2 перед початком руху вперед, не впевнився в безпеці маневру, та скоїв наїзд на службовий ТЗ ГАС 802RES н.з. НОМЕР_3 , що стояв перед ним та за кермом якого перебував водій ОСОБА_2 , після чого почав рух заднім ходом та скоїв наїзд службовий ТЗ Renault Duster н.з. НОМЕР_4 , що стояв позаду, за кермом якого перебував водій ОСОБА_3 . Будучи причетним до ДТП, негайно не зупинився та залишив місце ДТП. Своїми діями ОСОБА_1 порушив:

-п.10.9, 10.1, ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП;

-п.2.10.а ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП;

У судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату та час судового розгляду справи, що підтверджується підписом останнього у протоколі, не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Васильєв О.Г., просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що провадження у справі щодоОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку з недоведеністю події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, з таких підстав.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За змістом ст.ст.279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатись судом у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення.

Частиною 2 ст.251 КУпАП обов`язок збирання доказів, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, покладений на визначених ст.255 КУпАП осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення. Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст.ст.252,280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Згідно з п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст.62 Конституції України особа не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Разом з тим, переконливих доказів, які б не викликали обґрунтованих сумнівів у доведеності вини цієї особи в порушенні вимог п.п. п.2.10.а, 10.1, 10.9 ПДР України, Правил дорожнього руху України, не підтверджено.

Відповідно до п.10.1 Правил дорожнього руху, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Відповідно до п.10.9 Правил дорожнього руху, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст.124 КУпАП.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

Системний аналіз положень ст. 124 КУпАП, відповідальність за якою поширюється на невизначене коло осіб та передбачає накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року дозволяє дійти до висновку, що за своєю суттю це є кримінальним порушенням/обвинуваченням.

При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов`язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).

Згідно зі ст.61Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частині 2 статті 251 КУпАП).

Вимоги до протоколу про адміністративне порушення, порядок його складання викладені у статтях 254, 256 КУпАП, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015року № 1376 (далі Інструкція № 1376), Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 листопада 2015 № 1395 (далі Інструкція № 1395).

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, надано лише протокол про адміністративне правопорушення, схема місця ДТП та пояснення водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є учасниками ДТП та поліцейськими, які при цьому, за твердженням ОСОБА_1 , брали участь у його незаконному затриманні, тому не можуть беззаперечно братись судом до уваги. Будь-яких інших об`єктивних доказів, які б підтверджували наявність правопорушення, зокрема, показань незалежних свідків, фото- або відеофіксації тощо. При цьому суд зауважує, що ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях, наданих при складанні протоколів, зазначав, що категорично не згоден з діями працівників поліції, які вчиняли щодо незаконні дії.

Частиною 2 ст. 251 КУпАП встановлено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Між тим, за наявності розбіжностей в поясненнях учасників ДТП, в порушення вимог пункту 1 Розділу ІІ, пункту 1 розділу 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, до протоколу не були долучені письмові пояснення свідків правопорушення, показання засобів фото- або відеоспостереження.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Вказані технічні прилади та технічні засоби поліція може закріплювати на однострої.

Згідно з п. 5 розд. ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

Так, постановою від 06.07.2026 за клопотанням ОСОБА_1 . Департаментом патрульної поліції УПП в Полтавській області було надано відеозапис. Водночас наданий відеозапис, всупереч вимогам п. 5 розд. ІІ Інструкції не містить відомостей щодо фактичних обставин правопорушень, зокрема, момент безпосереднього вчинення дорожньо-транспортної пригоди та залишення місця події водієм транспортного засобу; характер та наявність механічних пошкоджень транспортних засобів.

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що сукупність досліджених у справі доказів беззаперечно не підтверджує, що ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 10.1, 10.9 ПДР України, та в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Також суд не вважає доведеним «поза розумним сумнівом» факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Так, відповідно до п.2.10.а. Правил дорожнього руху, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Оскільки факт вчинення ОСОБА_1 ДТП не доведений, об`єктивна сторона ст. 122-4 КУпАП, яка полягає у залишенні водієм місця дорожньо-транспортної пригоди, – відсутня.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, а тому на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження у справі слід закрити за недоведеністю.

Керуючись п.1 ст. 247, 283-285, 287-289, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИЛА :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Л.І.Стрюк