Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №465/9949/24 — Франківський районний суд м. Львова

465/9949/24

2/465/1321/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

13.08.2026 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Мигаль Г.П.,

при секретарі судового засідання Білінській С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові за правилами загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер картки платника податків НОМЕР_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_3 . Факт родинних відносин з ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_4 . Факт зміни прізвища ОСОБА_5 на ОСОБА_6 підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища. Квартира не є приватною власністю і перебуває у користуванні її мешканців на підставі ордера №1290, виданого 12.09.1978 р. Позивачка фактично проживає у квартирі разом з двома доньками та двома онуками.

ОСОБА_2 , сестра позивачки, не проживає в житловому приміщенні понад 15 років без поважних причин, місце її перебування невідоме. У Позивача є інформація від знайомих, що Відповідач виїхала за межі України. Позивачка самостійно намагалася встановити місце перебування відповідачки та факт її виїзду за кордон і звернулася через свого адвоката до Державної прикордонної служби із відповідними запитами. Однак такі відомості може надати Головний центр оброки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України лише на вимогу суду, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит від 31.10.2024 р. Факт, що ОСОБА_2 не проживає на згаданій вище житловій площі підтверджується актами обстеження квартири АДРЕСА_1 . Відповідачка не проживає в даній квартирі, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має і взагалі квартирою не цікавиться. Перешкод в користуванні жилим приміщенням ні позивачка, ні інші члени сім`ї відповідачці не чинили. Факт реєстрації відповідачки у житловому приміщенні порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном оформити субсидії. Позивачці відомо, що відповідачка виїхала за кордон і перебуває там уже понад 15 років.

Враховуючи вищенаведене, позивачка вважає, що ОСОБА_2 втратила право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 у зв`язку з тривалою, понад 15 років без поважної причини відсутністю за місцем реєстрації, крім того не сплачує за комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню житлового приміщення, а тому позивачка ОСОБА_1 , як основний квартиронаймач житла вимушена звернутися до суду з даною позовною заявою, оскільки відповідачка створює позивачі перешкоди у здійсненні права користування квартирою.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.09.2025 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, просили задоволити. Позивачка пояснила, що її рідна сестра - ОСОБА_2 20 років не проживає на АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 не перебуває в Україні. Було складено акти з підписами сусідів щодо того, що ОСОБА_2 не проживає за згаданою адресою. Працівники ЛКП «Південне» приходили, опитували сусідів. ОСОБА_2 ні з ким не контактує. Їй не відомо місцезнаходження ОСОБА_2 . З ОСОБА_2 вже 20 років вона не контактує. ОСОБА_2 має квартиру у АДРЕСА_2 . Там проживає мама. У квартирі на АДРЕСА_1 зареєстрована вона, її дві повнолітні доньки і внуки. Крім цього представник позивачки подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивачки, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, відзив не подала, про причини не повідомила, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило. Суд зі згоди представника позивача, обумовленою у клопотанні, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч.1 ст.280 ЦПК України, з урахуванням достатніх матеріалів про взаємовідносини сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що на підставі рішення Радянської районної Ради депутатів трудящих міста Львова від 12.09.1978 виконавчим комітетом Радянської районної ради депутатів трудящих міста Львова ОСОБА_3 , сім`я якого складається з чотирьох осіб, видано ордер від 19.10.1978 № 1290 на право зайняття двох кімнат та кухні загальною площею 24,17 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1 сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 .

Згідно з архівними даними станом на 29.12.2012 інформація про реєстрація про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 в БТІ – відсутнія, що підтверджується відповіддю Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №21 від 24.07.2025.

Згідно з довідкою, виданою ЛКП «Південне» відділу житлового господарства ФРА ЛМР №542 від 10.09.2024 та довідкою, виданою ФРА ЛМР за № 171238 від 19.09.2024 у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 , основний квартиронаймач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована з 14.07.1987 р.; ОСОБА_9 , донька, ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована з 09.06.1998 р.; ОСОБА_10 , донька, ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована з 26.06.2006 р.; ОСОБА_11 , внук , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований з 07.07.2015 р.; ОСОБА_12 , внучка , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована з 19.08.2024 р, ОСОБА_2 , сестра, ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована з 08.12.1992 р.

Відповідно до актів, складених комісією ЛКП «Південне» у складі майстра Жезло М.Р., майстра ОСОБА_13 , оператора ОСОБА_14 , бухгалтера ОСОБА_15 від 22.04.2024 № 182, від 08.07.2024 № 344, від 19.08.2024 №410 у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 проведено обстеження. Із слів сусідів квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 не проживає за даною адресою, однак зареєстрована.

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, після реєстрації шлюбу 29.08.1992 року, ОСОБА_4 змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_5 на ОСОБА_6 .

Відповідно до відповіді Головного центру обробки спеціальної інофрмації державної прикордонної служби України № 19.5.1/21263-26 від 20.03.2026 відомостей щодо перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в період з 08.11.2017 по 20.03.2026 в базі не виявлено.

Згідно з відповіддю Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби №4601.6.1-7447/46.2-26 від 20.05.2026 згідно з наявними обліками ЗМУ ДМС та ЄІАС УМП ДМС України значиться ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженка м. Львова. Документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 03.10.2003 Франківським РВ УМВС України у Львівській області та паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 від 22.09.2020 (орган 2ІТА).

Свідок ОСОБА_16 , яка є сусідкою позивачки, в судовому засіданні пояснила, що з відповідачкою ОСОБА_2 вона була знайома ще з дитинства. У них були нормальні відносини. Де зараз перебуває ОСОБА_2 їй не відомо, оскільки більше 15 років її не бачила.

Свідок ОСОБА_17 , яка є сусідкою позивачки, в судовому засіданні пояснила, що з відповідачкою ОСОБА_2 вона була знайома ще з 1978 року. Проте востаннє ОСОБА_2 бачила близько 10-15 років тому.

Свідок ОСОБА_18 , яка є сусідкою позивачки, в судовому засіданні пояснила, що з відповідачкою ОСОБА_2 вона спілкувалась ще в шкільні роки. ОСОБА_2 вона давно не бачила близько 10-15 років.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Відповідно до статті 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом статті 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках, передбачених у даній статті. Вичерпного переліку поважності причин непроживання в житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Згідно зі статтею 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Досліджені в судовому засіданні докази, на які посилається позивачка, на думку суду, підтверджують факт непроживання відповідачки у спірній квартирі понад 15 років.

Судом встановлено, що відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , але в ній не проживає понад 15 років, що підтверджується показами свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та актами від 22.04.2024, 08.07.2024, 19.08.2024, затвердженими ЛКП «Південне», та також узгоджується з поясненнями позивачки, наданими в судовому засіданні.

В ході судового розгляду не встановлено поважності причин відсутності відповідачки понад 6 місяців в квартирі за місцем реєстрації.

Відсутність відповідачки за адресою реєстрації також підтверджується поштовими повідомленнями про неможливість вручення судової повістки про виклик до суду, у зв`язку з відсутністю адресата за адресою місця реєстрації.

Жодних доказів, які б підтверджували, що відповідачка цікавиться житловою площею, сплачує комунальні послуги та намагається вселитися у спірну квартиру, суду не надано.

У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок щодо застосування статей 71,72 ЖК України, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин, що позивач не довів. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.

У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 755/1139/18).

Судом встановлено, що позивачкою надано докази на підтвердження того, що відповідачка відсутня у спірній квартирі без поважних причин понад шість місяців (а саме понад п`ятнадцять років), витрати по утриманню жилого приміщення не сплачує, добровільно залишила житлове приміщення, при цьому будь-яких домовленостей між позивачкою і відповідачкою щодо збереження за ним права користування житлом не існує.

Суд вважає, що позивачкою надано суду належні та допустимі докази на підтвердження факту, що відповідачка ОСОБА_2 без поважних причин більше шести місяців не проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , без поважних причин, а отже є підстави для визнання відповідачку такою, що втратила право користування житлом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У параграфі 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» («Seryavin and Others v. Ukraine», заява №4909/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява №18390/91, п. 29).

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивачки необхідно стягнути судові витрати у виді судового збору в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.141, 263-265, 273, 279, 280-283, 354, 355 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням: квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 1211,20 грн.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно з загальним порядком оскарження, рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 .

Відповідач: ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 .

Повне рішення виготовлено 13.08.2026 року.

Суддя Г.П. Мигаль