Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №448/847/26 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/847/26

Провадження № 3/448/445/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

03.08.2026 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., при секретарі судового засідання Тхір О.Т., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Каралюса Л.М., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, військовослужбовця,

за ч.2 ст.172-10 КУпАП, –

В С Т А Н О В И В:

На адресу Мостиського районного суду Львівської області з ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 172-10 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №243781 від 22.04.2026р. відомо, що ОСОБА_1 в період з 13 травня 2025 року по 16 лютого 2026 року відмовився від виконання законних вимог командира (начальника) в умовах особливого періоду, а саме: не виконав вимоги наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.11.2025 №3745-АГ «Про озброєння прикордонних нарядів у 2026 році», в частині незакріплення зброї за сержантом ОСОБА_2 та несення нею служби в прикордонних нарядах без зброї. Вказано, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пунктів 1, 3 глави 4 розділу І Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2015 року №1261, підпункту 1.7 пункту 1 наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.11.2025 року №3745-АГ «Про озброєння прикордонних нарядів у 2026 році», пункту 170 IV розділу Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї, боєприпасів та засобів активної оборони в органах Державної прикордонної служби України затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 10 грудня 2004 року №925-ДСК, п.2.2 Посадової інструкції начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип Б), затвердженої наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.09.2021 року №167-ОД (зі змінами, внесеними згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28 квітня 2025 року №42-ОД), тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.172-10 КУпАП.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвокат Каралюс Л.М. у судовому засіданні заперечив обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Крім цього подав письмове клопотання, у якому зазначив, наступне: відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Законом України від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ. У подальшому дію даного Указу продовжено та він діє по теперішній час. Таким чином, вважає, що дії, які охоплюються диспозицією ч.1 ст.172-10 КУпАП, не підпадають під кваліфікацію за ч.2 ст.172-10 КУпАП, оскільки вчинені в умовах воєнного стану, який до теперішнього часу не було скасовано. Вказує, що аналіз ч.2 ст.172-10 КУпАП дає підстави для висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-10 КУпАП, складає відкрита відмова виконати наказ командира (начальника), непокора, що передбачає наявність заяви (усної чи письмової) підлеглого про його небажання виконувати наказ, або інше демонстративне його невиконання, яке може супроводжуватись будь-якими репліками чи здійснюватися мовчки. Таким чином вважає, що викладена у протоколі суть адміністративного правопорушення, не відповідає диспозиції ч.2 ст.172-10 КУпАП, так як відсутні докази відкритої відмови виконати наказ командира (начальника), непокори, що передбачає наявність заяви (усної чи письмової) підлеглого про його небажання виконувати наказ, або інше демонстративне його невиконання, яке може супроводжуватись будь-якими репліками чи здійснюватися мовчки. Зазначає, що з висновку службового розслідування в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки дисциплінарного правопорушення, а саме неналежне виконання вимог статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абз.5 ст.59 Статуту Внутрішньої служби, п. 2.2 Посадової інструкції начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип Б), затвердженої наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.09.2021 року №167-ОД (зі змінами, внесеними згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28 квітня 2025 року № 42-ОД), що виразились у незнанні справ у підрозділі, не знання в достатній мірі ділових та морально-психологічних якостей підпорядкованих військовослужбовців; не проведення в достатній роботи щодо змінення військової дисципліни, не виявлення в достатній мірі чуйності та уваги до підлеглих, поєднаних з вимогливістю з принциповістю з повагою до їх честі і гідності, не вимкнення в достатній мірі в проблеми їх побуту, проте, відсутній факт відмови від виконання законних вимог командира і такий не підтверджений письмовими поясненнями військовослужбовців. Таким чином, вважає, що відсутня об`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, що згідно п.1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.

Заслухавши думку захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Каралюса Л.М., проаналізувавши матеріали даної справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.

Положення статті 1 КУпАП визначають, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Частина 2 статті 7 КУпАП передбачає, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до положення статті 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що орган державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.

За вимогами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд не уповноважений перекладати цей обов`язок на себе.

Як кожен доказ окремо, так і вся їх сукупність, підлягають оцінці. Правильна оцінка доказів - це найважливіша умова прийняття законного, об`єктивного, обґрунтованого, і правильного рішення у справі. Оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням посадової особи. Це означає, що під час повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи у посадової особи формується своя певна думка щодо конкретної справи. Ця думка ґрунтується на некритичному ставленні до окремих доказів, відсутності будь-яких переваг одних доказів перед іншими, додержанні законності. До того ж посадова особа керується своєю правосвідомістю. Оцінюють докази посадові особи, що уповноважені розглядати справу про адміністративне правопорушення, а також інші особи, що беруть участь у справі. Це проявляється у клопотаннях, поясненнях цих осіб, що допомагає посадовій особі прийняти правильне рішення.

Диспозиція ч.1 ст.172-10 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від виконання законних вимог командира (начальника).

Поряд з цим, диспозиція ч.2 ст.172-10 КУпАП передбачає відповідальність за діяння передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Отже ч.2 ст.172-10 КУпАП встановлює кваліфікований склад адміністративного правопорушення, який полягає у вчиненні діяння, передбаченого ч.1 ст.172-10 КУпАП, але за наявності відповідних кваліфікуючих ознак, що зумовлює настання підвищеної адміністративної відповідальності. Такою кваліфікуючою ознакою виступає особливість об`єктивної сторони правопорушення у виді обстановки вчинення протиправного діяння, а саме - вчинення діяння в умовах особливого періоду. При цьому законодавцем встановлюється спеціальне, конкретизоване виключення щодо воєнного стану.

Таким чином, об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-10 КУпАП, полягає у вчиненні діяння передбаченого частиною першою цієї статті, вчиненого в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У свою чергу, як вбачається зі змісту ст.1 цього ж Закону та ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Тобто, запровадження на всій території України або в окремих її місцевостях воєнного стану зумовлює початок дії особливого періоду. В той же час запровадження та дія особливого періоду не обмежується виключно оголошенням та запровадженням воєнного стану.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено, і який діє по теперішній час.

Як відомо з протоколу про адміністративне правопорушення серії 3хРУ №243781 від 22.04.2026р. відомо, що ОСОБА_1 в період з 13 травня 2025 року по 16 лютого 2026 року відмовився від виконання законних вимог командира (начальника) в умовах особливого періоду, а саме: не виконав вимоги наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.11.2025 №3745-АГ «Про озброєння прикордонних нарядів у 2026 році», в частині незакріплення зброї за сержантом ОСОБА_2 та несення нею служби в прикордонних нарядах без зброї.

Однак, як зазначалось вище, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено, і який діє по теперішній час. Отже, інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення було вчинено в умовах дії воєнного стану. Разом з тим, з огляду на диспозицію ч.2 ст.172-10 КУпАП у період дії воєнного стану, інкриміноване діяння не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч.2 ст.172-10 КУпАП, оскільки вчинене в умовах воєнного стану, який прямо виключений диспозицією цієї частини.

Крім того, стаття 172-10 КУпАП лише описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму зазначеної статті більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.

Так, Відповідно до ст.26 розділу частини Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтею 30 розділу 1 частини Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Згідно статей 35, 36, 37 розділу 1 частини Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв?язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення. Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом. Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.172-10 КУпАП.

Положеннями ч.2 ст.172-10 КУПАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за відмову від виконання законних вимог командира (начальника), вчинене в умовах особливого періоду.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-10 КУПАП, складає відкрита відмова виконати наказ командира (начальника), непокора, що передбачає наявність заяви (усної чи письмової) підлеглого про його небажання виконувати наказ, або інше демонстративне його невиконання, яке може супроводжуватись будь-якими репліками чи здійснюватися мовчки

Підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Отже розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється в межах дій, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення і ставляться у провину особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Як відомо з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №243781 що ОСОБА_1 в період з 13 травня 2025 року по 16 лютого 2026 року відмовився від виконання законних вимог командира (начальника) в умовах особливого періоду, а саме: не виконав вимоги наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.11.2025 №3745-АГ «Про озброєння прикордонних нарядів у 2026 році», в частині незакріплення зброї за сержантом ОСОБА_2 та несення нею служби в прикордонних нарядах без зброї. Вказано, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пунктів 1, 3 глави 4 розділу І Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2015 року №1261, підпункту 1.7 пункту 1 наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.11.2025 року №3745-АГ «Про озброєння прикордонних нарядів у 2026 році», пункту 170 IV розділу Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї, боєприпасів та засобів активної оборони в органах Державної прикордонної служби України затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 10 грудня 2004 року №925-ДСК, п.2.2 Посадової інструкції начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип Б), затвердженої наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.09.2021 року №167-ОД (зі змінами, внесеними згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28 квітня 2025 року №42-ОД.

Разом з тим, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення відомості щодо періоду вчинення правопорушення не узгоджуються з обставинами, викладеними у його фабулі. Зокрема, у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 не виконував вимоги наказу від 18.11.2025 року №3745-АГ у період з 13.05.2025 року по 16.02.2026 року. Водночас зазначений наказ було видано лише 18.11.2025 року, тобто після початку вказаного у протоколі періоду правопорушення.

Таким чином, не може йтися про невиконання ОСОБА_1 вимог саме наказу від 18.11.2025 року №3745-АГ у період з 13.05.2025 року по 17.11.2025 року, оскільки на момент початку цього періоду відповідного наказу ще не існувало. Вказана обставина свідчить про істотну хронологічну невідповідність у викладенні суті адміністративного правопорушення та ставить під сумнів можливість встановлення конкретного часу, обставин і способу вчинення інкримінованого ОСОБА_1 діяння.

За таких обставин наведена у протоколі фабула не забезпечує чіткого та однозначного розуміння невиконання якого саме обов`язку та в який конкретно період ставиться ОСОБА_1 у вину, що має істотне значення для вирішення питання про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При цьому слід зазначити, що у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушенню, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, викладена у протоколі суть адміністративного правопорушення не відповідає вимогам диспозиції ч.2 ст.172-10 КУпАП, так як відсутні докази відкритої відмови виконати наказ командира (начальника), непокори, що передбачає наявність заяви (усної чи письмової) підлеглого про його небажання виконувати наказ, або інше демонстративне його невиконання, яке може супроводжуватись будь-якими репліками чи здійснюватися мовчки.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/ 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Згідно з ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення є неприпустимою, оскільки суперечить позиції ЄСПЛ та порушує презумпцію невинуватості особи.

При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

За таких обставин, враховуючи, що провадження у справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом лише в межах фактичних обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та на підставі наданих доказів, а вихід за вказані межі є недопустимим, суд приходить до висновку, що зібрані по даній справі докази не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні тих обставин, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки надані матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, - провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-10 КУпАП.

Оскільки, у відповідності до ст.40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, то суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для стягнення такого із ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 1, 9, 245, п.1 ст.247, 251, 252, 280, 283-285, 294-295 КУпАП, суддя –

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-10 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ю.В.Кічак