Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №461/4051/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4051/26

Провадження №3/461/1636/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року, суддя Галицького районного суду м.Львова Мироненко Л. Д., при секретарі судового засідання Божик М.І., за участі представника Львівської митниці Лубоцького Б.І., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Янчик М.І., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

громадянина Королівство Нідерландів ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - Королівство Нідерландів, місце проживання – АДРЕСА_1 ,. Закордонний паспорт НОМЕР_1 , виданий11.10.2021, органом Burg.van GRONINGEN,

за ч. 6 ст. 481 Митного кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

15.05.2026 року близько 00 год. 31 хв гр. Королівства Нідерландів ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), слідуючи в приватну поїздку з України до Польщі через митний пост «Грушів» Львівської митниці в якості пасажира транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN CRAFTER» р.н. НОМЕР_2 .

Під час здійснення митного контролю вказаного транспортного засобу та внесення даних про громадян, які у ньому переміщуються через митний кордон України, в АСМО «Центр» спрацювала АСУР (000-2 «По особі KUNST ROBERT RICARDO є орієнтування: Інформація про орієнтування станом на 15.05.2026… » що стосується гр. ОСОБА_3 , який 01.10.2024 року ввіз на митну територію України через пункт пропуску «Краківець – Корчова» митного поста «Краковець» Львівської митниці в митному режимі «Тимчасове ввезення до 1 року» транспортний засіб марки «AUDI SQ7» р.н. НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , країна реєстрації – Федеративна Республіка Німеччина.

Згідно даних програмно-інформаційного комплексу АСМО та Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС Держмитслужби), вищевказаний транспортний засіб з митної території України, станом на 15.05.2026 громадянин ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не вивозився та у інший митний режим, згідно законодавства не поміщений та у відповідності до ст.192 МКУ до найближчого митного органу про обставини події (аварії або дії обставин непереборної сили) гр. ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не звертався.

Документів, які б підтверджували дії обставин непереборної сили, аварії або протиправних дій третіх осіб, зазначеною особою на момент складання цього протоколу надано не було.

Відповідно до ст. 380 Митного Кодексу України, тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митним органом з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.

Згідно інформації з ПІК «Боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил» ЄАІС України та модуля «Провадження в справах про ПМП» АСМО «Інспектор» гр. ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Згідно інформації, отриманої з мережі інтернет вартість аналогічного/подібного до вище згадуваного транспортного засобу становить 43 950 євро, що згідно з курсом НБУ станом на 15.05.2026 складає 2 260 717, 68 грн.

Таким чином гр. Королівство Нідерландів ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) перевищив строк тимчасового ввезення для вантажний автомобіль марки «Renault Master», номер кузова: НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , країна реєстрації - Словаччина, який встановлений Митним кодексом України для громадян-нерезидентів, більше ніж на тридцять діб.

Представник Львівської митниці в судовому засідання зазначив, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад правопорушення, яке йому інкриміноване. До останнього слід застосувати стягнення, передбачене санкцією ч. 6 ст. 481 Митного кодексу України.

Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Янчик М.І., у судовому засіданні просила закрити провадження у справі. Своє клопотання мотивувала тим, що інформація про дату ввезення транспортного засобу, граничний строк його вивезення та факт невивезення була наявна в інформаційних системах митного органу, однак протокол складено лише 15.05.2026 року, тобто після спливу встановленого законом строку. Крім того, захист звертає увагу на обставини, що перешкоджали своєчасному вивезенню транспортного засобу, зокрема проходження ОСОБА_1 військової служби у складі Національної гвардії України, отримання ним поранення під час обстрілу та пошкодження автомобіля. Вказані обставини, на думку захисту, підлягають оцінці відповідно до ст. 460 МК України.

Також захист ставить під сумнів належність перекладу під час складання протоколу, оскільки особа не в повному обсязі розуміла здійснюваний переклад та зміст процесуальних дій.

Суд, заслухавши думку представника Львівської митниці, представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 6 ст.481 МК України відповідальність настає за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок провадження у справах про порушення митних правил, процесуальні дії та порядок їх проведення, оскарження постанов у справах про порушення митних правил визначено розділом XIX МК України.

Статтею 487 МК України встановлено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Частина перша ст. 458 МК України визначає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до положень статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом, передбачено адміністративну відповідальність Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення регулюється МК України та КУпАП.

Отже, провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи).

Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 ст. 486 МК України встановлено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Згідно ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За загальним правилом, фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У протоколі зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено; місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил; посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення; прізвища та адреси свідків, якщо вони є; відомості щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно із статтею 511 цього Кодексу; інші необхідні для вирішення справи відомості.

Главою 55 Розділу XIІ Митного кодексу України передбачено, що переміщення громадянином транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжується обов`язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу, виконанням інших митних формальностей, передбачених Митним кодексом України (письмового зобов`язання, застосування заходів гарантування тощо).

В ст. 494 МК України передбачено, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до ч. 1 ст. 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Отже, зазначені норми чітко визначають умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

Згідно Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року №1118 до обставин непереборної сили відносяться смерть власника транспортного засобу, стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, зокрема замерзання моря тощо, закриття шляхів тощо), військові дії чи надзвичайний стан у регіоні, через який переміщується транспортний засіб, страйк, злочинні дії третіх осіб, спрямованих проти власника транспортного засобу, дорожня пригода за участю транспортного засобу, яка спричинила повне або часткове його пошкодження, неможливість подальшого руху транспортного засобу, якщо зсув або ожеледиця створює небезпеку чи загрозу дорожнього руху, життю чи здоров`ю людей або навколишньому середовищу, інші схожі за характером обставини події.

Крім цього, відповідно до п. 2 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 року №657, обставин непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема, стихійне лихо (землетрус, пожежа, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події.

Пункт 3 розділу VIII вищевказаного Порядку передбачає, що залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально впровадженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Відповідно до положень Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57, у період дії воєнного стану встановлено особливий порядок перетинання державного кордону громадянами України, а виїзд окремих категорій осіб можливий лише за наявності документів, що підтверджують відповідне право на виїзд.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією з боку російської федерації, на території України введено воєнний стан, який згодом був продовжений відповідними Указами.

Автомобіль підлягав вивезенню за межі території України в період до 01.10.2025 року.

Як вбачається, з долучених до матеріалів справи доказів ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) підписав контракт 03.09.2025 року про проходження іноземцями та особами без громадянства військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу терміном на три роки.

Відповідно до витягу з наказу від 01.04.2026 року військову службу ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) припинено у зв`язку з його звільненням за власним бажанням.

Отже, з 03.09.2025 по 01.04.2026 рік останній проходив військову службу у складі Національної гвардії України. У зв`язку з проходженням військової служби він об`єктивно не мав можливості залишити місце служби, виїхати за межі України та особисто вивезти транспортний засіб.

Невивезення транспортного засобу у встановлений строк відбулося з причин, які не залежали від волі ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), зокрема у зв`язку з проходження військової служби у складі Національної гвардії України.

При цьому, матеріалами справи не підтверджено наявності в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) умислу чи необережності, спрямованих на порушення встановленого порядку тимчасового ввезення транспортного засобу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) відсутній склад адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно положень ч.1 ст.501 МК України, ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, у даному випадку на митний орган.

Митним органом у цій справі не надано належних і достатніх доказів того, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), маючи можливість вивезти транспортний засіб за межі митної території України, умисно цього не зробив. Водночас, суд за власної ініціативи не вправі збирати докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція).

Статтею 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст.527МК України у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ч. 6 ст.481, ст.486, ст.527, 528,529 Митного кодексу України, ст. ст.247 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі відносно громадянина України ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.6 ст.481 МК України закрити на підставі п.1ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя Л.Д. Мироненко