Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №153/1388/26 — Ямпільський районний суд Вінницької області

П О С Т А Н О В А

іменем України

"14" серпня 2026 р. Справа153/1388/26

Провадження3/153/518/26-п

Код суду: 231

Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області Дзерин М.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , громадянина України за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

13 липня 2026 року о 12 годині 30 хвилин за межами населеного пункту Довжок, Могилів-Подільського району Вінницької області на напрямку Довжок (Україна) – Фрунзівка (РМ) в районі прикордонного знаку 0216за географічними координатами 48.179151пн.ш та 28.563909 сх.д. на відстані 500 метрів від лінії державного кордону України ОСОБА_1 , здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску вплав річки Дністер, спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив вимоги ст.9 ЗУ «Про державний кордон України».

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Представник ОСОБА_1 адвокат Опольська Н.М. надала суду клопотання про закриття даної справи, яке мотивовано наступним: ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає та просить провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що матеріали справи містять істотні суперечності щодо обставин та способу вчинення інкримінованого правопорушення. Зокрема, у протоколі зазначено, що він нібито здійснював спробу незаконного перетинання державного кордону вплав через річку Дністер, тоді як у схемі обстановки вказано на спробу перетинання кордону в пішому порядку шляхом подолання інженерних загороджень, зазначені розбіжності не усунуті іншими доказами.

Також представник ОСОБА_1 вказує, що в матеріалах справи відсутні належні об`єктивні докази, які б достовірно підтверджували конкретні дії, спрямовані саме на незаконне перетинання державного кордону, зокрема фото-, відеофіксація, записи нагрудних камер, GPS-трек чи інші матеріали. Сам факт його перебування на відстані близько 500 метрів від державного кордону, на їх думку, не може сам по собі свідчити про вчинення саме спроби незаконного перетинання кордону. Крім того, звертають увагу, що пояснення інших осіб, щодо яких також складалися протоколи, не усувають суперечностей між протоколом та схемою і не підтверджують конкретного способу вчинення правопорушення. Водночас ОСОБА_1 після зазначених подій повернувся до військової служби, що просить врахувати як обставину, яка пом`якшує відповідальність, у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Розгляд справи просить суд проводити у відсутність ОСОБА_1 та відсутність його представника.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в порядку ст.268 КУпАП є підстави для розгляду справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її представника.

Згідно ст.9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.

Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку.

Частина перша ст.204-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Частина друга ст.204-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а саме дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №006368Е від 13 липня 2026 року, письмове пояснення ОСОБА_1 , акт ознайомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з її правами передбаченими ст.268 КУпАП від 13.07.2026 року, схему виникнення обстановки н.п. Велика Кісниця Могилів-Подільського району Вінницької області від 13.07.2026 року, письмові пояснення ОСОБА_4 , протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ №006369Е від 13.07.2026 року відносно ОСОБА_4 , письмові пояснення ОСОБА_5 , протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ №006366Е від 13.07.2026 року відносно ОСОБА_5 , вважаю доведеною вину ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, а його дії кваліфікую як спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинене групою осіб.

Посилання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на розбіжність між протоколом та схемою щодо способу подолання державного кордону суд оцінює критично.

Дійсно, у протоколі зазначено про спробу перетинання державного кордону вплав через річку Дністер, тоді як у схемі зазначено про рух у пішому порядку шляхом подолання інженерних загороджень. Однак наведена обставина сама по собі не спростовує встановленого факту перебування ОСОБА_1 разом з іншими особами безпосередньо у прикордонній зоні та вчинення ними дій, спрямованих на незаконний перетин державного кордону.

Зміст зазначених документів підлягає оцінці не відокремлено, а у взаємозв`язку з іншими доказами у справі. При цьому суд не встановлює інших обставин, ніж ті, що зазначені в протоколі, та не змінює фабулу адміністративного правопорушення, а лише оцінює наявні в матеріалах справи докази на предмет їх належності, допустимості та достатності.

Суд також не бере до уваги доводи захисту про те, що відсутність фото- та відеоматеріалів, GPS-треку, записів нагрудних камер чи інших технічних засобів фіксації виключає можливість встановлення вини особи. КУпАП не встановлює вичерпного переліку засобів доказування та не передбачає обов`язкової наявності технічної фіксації для доведення правопорушення, передбаченого ст. 204-1 КУпАП.

Відсутність у протоколі відомостей про свідків також не свідчить про недоведеність правопорушення, оскільки обставини його вчинення можуть підтверджуватися сукупністю інших доказів, наявних у справі.

Не погоджується суд і з доводом про те, що перебування ОСОБА_1 на відстані 500 метрів від державного кордону не може свідчити про спробу його незаконного перетинання. Суд виходить із того, що в даному випадку оцінці підлягає не лише місце перебування особи, а сукупність її поведінки та конкретних обставин події, встановлених матеріалами справи. Саме в сукупності такі обставини дають підстави дійти висновку про спрямованість дій ОСОБА_1 на незаконне перетинання державного кордону України.

Доводи особи про те, що її перебування у прикордонній місцевості саме по собі не є правопорушенням, суд визнає правильними за своєю суттю, однак такими, що не відповідають фактичним обставинам цієї справи, оскільки висновок суду про винуватість ґрунтується не на самому факті перебування особи поблизу державного кордону, а на сукупності встановлених доказами обставин.

Посилання на акт ознайомлення з правами за ст.268 КУпАП не впливає на висновки суду, оскільки зазначений документ не покладено судом як самостійний доказ вини ОСОБА_1 . Наявність чи відсутність у ньому відмітки щодо визнання вини не звільняє суд від обов`язку оцінити всі інші докази у справі та не має наперед встановленої доказової сили.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає їх достатніми для висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону України групою осіб поза пунктом пропуску, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

При призначенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 , враховую характер скоєного правопорушення та особу винног.о, який після події повернувся до проходження військової служби.

Обставин, які пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено.

Накладаючи адміністративні стягнення, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу винного, суд прийшов до переконання, що необхідним та достатнім стягненням для виправлення правопорушника та попередження скоєння ним нових адміністративних правопорушень буде накладення на ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у вигляді мінімального штрафу передбаченого санкцією ч.2 ст.204-1 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір встановлюється у 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто – 665 гривень 60 копійок. Тому є всі підстави для стягнення із ОСОБА_1 , судового збору в дохід держави.

Керуючись ст.ст.204-1, 221, 283, 284 ч.1 п.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень .

Стягнути із ОСОБА_1 збір в дохід держави у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Роз`яснити особі, щодо якої застосовано адміністративне стягнення, що відповідно до частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до вимог ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Ямпільський районний суд Вінницької області.

Суддя М.М. Дзерин