Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №147/2019/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/2019/26

Провадження № 3/147/797/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року с-ще Тростянець

Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Натальчук О.А., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП,

встановив:

13 серпня 2026 року до Тростянецького районного суду Вінницької області надійшов протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії ОДМ/М №549 від 07.08.2026, складений відносно ОСОБА_1 , у якому вказано, що майор ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою на яку було покладено обов`язок направлення матеріалів до органу досудового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби військовослужбовцями, протиправно, всупереч інтересам служби, в умовах особливого періоду, на порушення вимог ст. ст. 9, 11. 16, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.6 розділу VII Спільного наказу Міністерства оборони, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України від 03.10.2024 №375/233/672/657/485 «Про затвердження Інструкції щодо взаємодії органів прокуратури, Державного бюро розслідувань, Національної поліції України, Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у збройних силах України під час протидії кримінальним правопорушенням, передбаченим статтями 407-409 КК України, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), починаючи з 25.05.2026 матеріали службових розслідувань за фактом самовільного залишення місця служби 18 військовослужбовців НОМЕР_3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 до органу досудового розслідування вчасно не направив – чим вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби, тобто адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 172-15 Кодексу про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. 14.08.2026 подав на електронну адресу суду заперечення на протокол ОДМ/М №549 від 07.08.2026 про військове адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, в яких свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП не визнає та просить суд закрити провадження на підставі п.1. ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. зазначив, що протокол не відповідає вимогам КУпАП, не містить точної дати, часу та місця вчинення інкримінованого правопорушення та доказів його вчинення. Зокрема не вказано, чи передавались матеріали йому для спрямування до правоохоронних органів та те, що він мав дійсну та реальну можливість їх спрямування, так як був задіяний в іншій роботі, покладені на нього відповідним наказом. Разом з тим вказав, що в квітні - травні 2026 року перебував на лікуванні, а в липні у відпустці.

В прохальній частині заперечення просив суд провести розгляд справи за його відсутністю.

У матеріалах справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 міститься:

- протокол про адміністративне правопорушення ОДМ/М №549 від 07.08.2026 (а. с. 1-6);

- копія витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з адміністративно-господарської діяльності) №189/нагд від 17.04.2026 «Про організацію службової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 у 2026 році на період дії в державі воєнного стану» (а. с. 7);

- копія витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 69 від 07.03.2026, відповідно до якого, майора ОСОБА_1 призначено на посаду заступника командира 1 навчального батальйону з психологічної підтримки персоналу школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 , ВОС -3420003 (а. с. 8);

- копія посвідчення офіцера НОМЕР_4 ОСОБА_1 (а. с. 9);

- копія пояснення ОСОБА_1 від 07.08.2026 (а. с. 10);

- копія пояснення ОСОБА_2 (а. с. 11);

- довідка щодо несвоєчасно направлених матеріалів службових розслідувань у 1 навчальному батальйоні школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 (а. с. 13);

- копії наказів командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення тимчасового місця розміщення 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військовослужбовців ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; повідомленнями про ознаки кримінального правопорушення та повідомленнями про кримінальне правопорушення (а. с. 14-85).

Враховуючи належне повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, надані ним заперечення, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності вказаної особи, що не порушує її прав та не суперечить змісту ст.268 КУпАП.

Вивчивши означені документи, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 172-15 КУпАП передбачено відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 172-15 КУпАП діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, - тягне за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Так, відносно ОСОБА_1 складено протокол про військове адміністративне правопорушення за те, що він, будучи військовою службовою особою на яку було покладено обов`язок направлення матеріалів до органу досудового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби військовослужбовцями, протиправно, всупереч інтересам служби, в умовах особливого періоду, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), починаючи з 25.05.2026 матеріали службових розслідувань за фактом самовільного залишення місця служби 18 військовослужбовців НОМЕР_3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 до органу досудового розслідування вчасно не направив.

Даний протокол складено старшим офіцером ІНФОРМАЦІЯ_4 майором ОСОБА_21 , однак у витязі з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з адміністративно-господарської діяльності) №189/нагд від 17.04.2026 «Про організацію службової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 у 2026 році на період дії в державі воєнного стану» (а. с. 7), яким уповноважено військовослужбовців на складення протоколів про адміністративне правопорушення, його прізвища не вказано та і в цілому не ідентифіковано уповноважених осіб.

У матеріалах справи про адміністративне правопорушення міститься копія витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 69 від 07.03.2026, відповідно до якого, майора ОСОБА_1 призначено на посаду заступника командира 1 навчального батальйону з психологічної підтримки персоналу школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 , ВОС -3420003 (а. с. 8). Однак не наведено покладеного на ОСОБА_1 обов`язку щодо направлення матеріалів до органу досудового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби військовослужбовцями. В заперечені на протокол ОДМ/М №549 ОСОБА_1 зазначено, що накази командира військової частини за результатами відповідних службових розслідувань до нього не доводилися, з ними його не ознайомлювали. Конкретні дати повідомлень про кримінальні правопорушення, від яких мав обчислюватися місячний строк, йому не повідомлялися. Також відсутні докази передачі ОСОБА_1 кожного сформованого пакета документів та дати такої передачі, ОСОБА_1 зазначив, що супровідні документи готувалися іншою посадовою особою у ППД, яка зазначена їх виконавцем. Не встановлено й особу, яка фактично передала відповідні документи працівникам ДБР.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 не заперечує того, що його усно уповноважили передавати матеріали службових розслідувань до правоохоронних органів, однак заперечує наявність об`єктивної можливості виконати дане розпорядження у вищеозначений період.

Статтею 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання.

Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Статтею 37 Статуту встановлено, що військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Верховний Суд у постанові у справі № 185/12161/15-к від 21 травня 2021 року вказав, що об`єктивна сторона недбалості припускає несумлінне ставлення службової особи до службових обов`язків, які на неї покладені, що виражаються у їх невиконанні або у неналежному виконанні. Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася тощо.

При встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається. При цьому треба враховувати як об`єктивні, так і суб`єктивні фактори, зокрема, зовнішні умови й обстановку, в якій доводилось виконувати обов`язки військовій службовій особі, дії вищестоящих командирів і начальників, а також дані, які характеризують особу винного, його кваліфікацію, професійну підготовку, тривалість перебування на посаді, яку обіймає, досвід та інші обставини кримінального провадження.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей про фактичну передачу документів ОСОБА_1 для спрямування до правоохоронних органів у місячний термін. І навпаки, надано відомості про те, що результати службового розслідування відносно 18 солдат затверджені в період з 25.04.2026 по 25.06.2026, хоча згідно наказів №124 від 27.04.2026, №141 від 13.05.2026 ОСОБА_1 перебував на лікуванні в період з 27.04.2026 по 13.05.2026, а згідно наказів №200 від 09.07.2026 та №203 від 11.07.2026 - у відпустці з 10.07.2026 по 29.07.2026. Діапазон дат відсутності останнього з місцем несення служби відповідає місячному терміну, встановленому для направлення матеріалів до правоохоронних органів.

Крім того, згідно наказів №1771 від 13.04.2026 та №2392 від 16.05.2026 майор ОСОБА_1 в період з 14.04.2026 по 03.06.2026 та з 17.05.2026 по 06.07.2026 відповідно, був задіяний до комісії із прийняття іспитів та адміністрації курсу у ІНФОРМАЦІЯ_5 з особовим складом, яка згідно п. 5 даних наказів тривала 6 днів на тиждень по 8 годин.

Частиною 2 статті 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідного до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого дотримання законності.

Особа, яка скоїла правопорушення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 КУпАП підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Тільки за наявністю складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного вище, суд вважає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 недбало поставився до військової служби. До протоколу не додано будь-яких беззаперечних доказів, які б прямо вказували на те, що ОСОБА_1 , через недбале ставлення до військової служби, вчасно не направив матеріали службових розслідувань за фактом самовільного залишення місця служби 18 військовослужбовців НОМЕР_3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 до органу досудового розслідування. Надані суду матеріали не містять доказів передачі ОСОБА_1 матеріалів службових розслідувань на виконання усного розпорядження про передачу їх у місячний термін до правоохоронних органів.

Разом з тим, ОСОБА_1 надав суду документи, що в силу виконання інших завдань, поставлених письмовими наказами він був задіяний у навчальних заходах, а також перебував на лікуванні та у відпустці.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене, суд не вбачає у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 172-15 КУпАП України, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 172-15, ст. 221, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 252, 280, 283, п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП,-

постановив:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом 10 днів.

Суддя О.А. Натальчук