Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №553/1197/26 — Подільський районний суд міста Полтави

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/1197/26

Провадження № 2-а/553/17/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14.08.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави у складі: головуючого судді Фоміної Ю.В., за участю секретаря судового засідання Летюченко В.В., позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки Панченко О.О., представника відповідача Бодак М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 553/1197/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Подільського районного суду міста Полтави з вищевказаним позовом та просила скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АВ №00009750 від 27.01.2026 року.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що постановою серії АВ № 00009750 від 27.01.2026 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ № 00009750 від 27.01.2026, з якої вбачається, що 25.12.2025 року о 5 год. 51 хв., за адресою Н-31, км 122-000, Полтавська область, зафіксовано транспортний засіб MAN TGA26.310, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху: перевищення загальної маси транспортного засобу на 21,750% (3.915 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 18 тон, навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 27,826% (3.2 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11.5 тон, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 132-1 КУпАП. Даною постановою на позивача накладено адміністративний штраф у розмірі 34 000,00 грн.

Разом з тим, позивач вважає вищевказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Дії посадової особи, а саме винесення постанови, позивач вважає протиправним, постанову не обґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку із відсутністю доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення та порушенням державним інспектором норм матеріального права при складанні постанови. Обставини, які вказані в постанові, не підтверджені належними та допустимими доказами, та не відповідають дійсним обставинам справи, а постанова винесена без дослідження всіх обставин справи, з порушенням чинного законодавства.

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 31.03.2026 року у даній справі пропущений позивачем строк звернення до адміністративного суду поновлено та відкрито спрощене позовне провадження з урахуванням вимог ст.286 КУпАП.

06.04.2026 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому Державна служба України з безпеки на транспорті не погоджується із викладеними доводами, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами. Вважає, що технічні засоби фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідають вимогам Технічним регламентам засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 163. Показники правопорушення, що зафіксовані в автоматичному режимі, і втручання сторонніх осіб, в яке є неможливим, є доведеними та беззаперечно визначені сертифікованим та введеним в експлуатацію пристроєм. Відповідно, постановою серії АВ № 00009750 від 27.01.2026, зафіксовано фактичні параметри транспортного засобу.

Відтак, постанова серії АВ № 00009750 від 27.01.2026, за своїм змістом повністю відповідають вимогам вищезазначених нормативно-правових актів та містять необхідну інформацію, згідно якої уповноваженою посадовою особою Укртрансбезпеки було встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП. Зазначив, що внесенню до Єдиного державного реєстру транспортних засобів підлягають лише власники транспортних засобів (фізичні та юридичні особи) або належні користувачі транспортних засобів, які несуть відповідальність за правилами статті 14-3, частини другої статті 132-1 КУпАП, лише у випадку такого їх внесення до реєстру, а тому позивач є належною особою відповідальною за вчинення даних правопорушень.

Від позивача 09.04.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначила, що в оскаржуваній постанові відповідачем невірно проведено розрахунки осьового навантаження, так як не враховано технічні характеристики належного позивачу транспортного засобу MAN TGA 26.310, д.н.з. НОМЕР_1 , вага якого становить згідно технічного паспорту 26 тон. При цьому, при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не враховано те, що належний їй на праві власності транспортний засіб облаштований системою автоматичного керування додатковою віссю.

09.04.2026 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначалось про те, що позивачем до матеріалів справи не додано жодних, у тому числі належних і допустимих, документальних доказів існування зазначеного автоматичного принципу функціонування системи підвіски автомобіля засобу MAN TGA 26.310, д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідачем зазначалось про невідповідність тверджень позивача з приводу того, що за технічним паспортом автомобіля марки засобу MAN TGA 26.310, д.н.з. НОМЕР_1 , становить не 18 тонн, а 26 тонн (тривісний), з огляду на те, що у спірних правовідносинах мова йде про перевищення саме нормативних вагових параметрів транспортних засобів під час руху автомобільними дорогами, визначеними п. 22.5 Правил дорожнього руху, а не технічних характеристик транспортного засобу щодо маси, визначених свідоцтвом про реєстрацію такого транспортного засобу.

10.04.2026 року позивачем надано додаткові пояснення у справі, в яких позивачем зазначалось про те, що модифікація MAN TGA 26.310 за заводом – виробником є тривісною (цифра «26» у назві моделі вказує на повну масу 26 тонн, що технічно неможливо для двовісної вантажівки за стандартами виробника).Позивач не погоджувався з твердженнями відповідача про те, що прилад вимірювання зафіксував 2 осі, проте фізичо автомобіль має 3 і їхав він виключно на 3 осях. Це свідчить про некоректну роботу датчиків ваги або програмну помилку комплексу під час проїзду конкретного авто. Оскільки, зафіксована кількість осей (2) не збігається з фактичною кількістю осей транспортного засобу згідно з техпаспортом, це є на думку позивача прямим доказом недостовірності даних, отриманих цим приладом у конкретнгому випадку. Стороною позивача ствержувалось про те, що розрахунок позивача базується на реальних технічних параметрах авто, тоді як заперечення відповідча грунтуються на технічній помилці приладу фіксації, який «не побачив» третю вісь. При повному завантаженні MAN 26.310, як стверджувалось позивачем не може і не повинен їхати з піднятою третьою віссю.

17.04.2026 року відповідачем подано додаткові пояснення у справі, відповідно до яких, останнім з приводу доводів позивача про некоректну роботу датчиків ваги або програмну помилку комплексу під час проїзду конкретного авто, оскільки прилад зафіксувва 2 осі, проте фізично автомобіль має 3 і їхав він виключно на 3-х осях, відповідачем зазначалось про те, що фіксація адміністративного правопорушення була здійснена вимірювальним обладнанням автоматичного пункту WIM 8. WAGA-WIM35, зав. №2. Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 8. WAGA-WIM35, зав. №2, відповідає вмогам технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, на підтвердження чоого, стороною відповідача надано сертифікати перевірки типу та свідоцтва про повірку законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки. В своїх поясненнях відповідачем зазначалось про те, що відповідно зафіксованих даних в автоматичному режимі еревезення здійснювалось на 2-ох осях та навантаження розподілялося по 2-ох осях, що зафіксовано автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті, а тому до транспортного засобу позивача мають застосовуватися вагові параметри як до двохвісного автомобіля відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити та пояснили про те, що транспортний засіб рухався на трьох осіях, а не на двох, оскільки ТЗ влаштований так, що 3 осі опускається автоматично, доказів того, що ТЗ рухався на 2 осіх не має, вантаж, який первозив ТЗ 10 т. Позивачка зазначила, що накладений штраф перевищує її доходи, та вона завжди перевіряє ТЗ, щоб не було перенавантаження. Вважають фіксацію проїзда автомобіля на двох осях некоректною, оскільки могла діяти система РЕБ, яка впливає на електронні засоби фіксації.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог, оскільки фіксація правопорушення відбувається автоматично, підстав сприймати результати фіксації недостовірними не має, не має доказів, що автомобіль рухався на 3 осіх.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до постанови серії АВ № 00009750 від 27.01.2026 по справі про адміністративне правопорушення, винесеною Головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Степаненко М.В. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, з якої вбачається, що 25.12.2025 року о 5 год. 51 хв, за адресою Н-31, км 122+000, Полтавська область, зафіксовано транспортний засіб MAN TGA 26.310, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху: перевищення загальної маси транспортного засобу на 21,750% (3,915 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 18 тон, навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 27,826% (3,2 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тон, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 132-1 КУпАП.

Вищевказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM 8, WAGA-WIM35, зав. №2, сертифікат перевірки типу № UA.TR.113-0619-21 від 13.04.2021, чинний до 12.04.2031; свідоцтво про повірку № 4/80620 від 17.11.2025 року, чинне до 17.11.2026 (підсистема вагового контролю) та сертифікат перевірки типу № UA.TR.-113-0695-21 від 21.09.2021 року, чинний до 20.09.2031 року; свідоцтво про повірку № 1438 від 19.11.2025 року, чинне до 17.11.2026 року (підсистема габаритного контролю). За вказане правопорушення на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000, 00 грн.

Відповідно до положень ст. 6 Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344 (надалі Закон № 2344) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно п.7 Положення № 103 Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Таким чином, Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, має право: проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі); використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Одночасно суд зазначає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є остаточним рішенням, яке приймається відповідною посадовою особою на підставі повно, всебічно та об`єктивно досліджених обставин справи, та яке в подальшому підлягає оскарженню.

При цьому, суд звертає увагу, що рішення щодо наявності чи відсутності в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ознак складу адміністративного правопорушення має ґрунтуватись виключно на наявних у справі доказах. Такий висновок не може ґрунтуватись на спостереженні особи, яка розглянула справу.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» № 2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В пунктах 1.3, 1.9 Правил зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими; особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі по тексту - Правила № 30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Стаття 132-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП (в редакції Закону № 1582-IX від 29.06.2021) визначено наступне порушення: «Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.

Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Нормативними документами, які визначають габаритно-вагові норми для руху транспортних засобів в Україні є Закон України «Про автомобільний транспорт», Закон України «Про дорожній рух», Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою КМУ від 18.01.2001 № 30 (далі-Правила), Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 № 1007/1207 (далі-Порядок).

Згідно п.2, п.3 Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР. Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Оскаржувана постанова містить посилання на п. 22.5 ПДР, яку було порушено позивачем, як відповідальною за рух автомобіля MAN TGA 26.310, д.н.з. НОМЕР_1 особою та місце автоматичної фіксації правопорушення Н-31, км 122+000.

Таким чином, доводи позивача про те, що оскаржувана постанова не містить необхідних ознак об`єктивної сторони ч.2 ст. 132-1 КУпАП, є неспроможними.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Згідно ст. 279-5 КУпАП у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені, зокрема, частиною другою статті 132-1 КУпАП, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.297-7 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП може бути звільнена від адміністративної відповідальності, в іншому випадку правомірність поведінки власника транспортного засобу доводиться в судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, з можливістю скористатись правовою допомогою.

Державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті було дотримано вимог закону щодо порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП.

Так, суб`єкта відповідальності за частиною 2 статті 132-1 КУпАП визначають відповідно до статті 14-3 КУпАП.

Частиною 1 ст. 14-3 КУпАП встановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова містить посилання на норму п.22.5 ПДР, яку було порушено позивачем (власником), як відповідальною за рух автомобіля MAN TGA 26.310, д.н.з. НОМЕР_1 особою та місце автоматичної фіксації правопорушення Н-31, км 122+000, Полтавська область.

Згідно з положеннями ст. 14-3 КУпАП суб`єктами відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП є: 1) фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб; 2) керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, або особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи; 3) належний користувач транспортного засобу в разі, якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу.

Таким чином, з аналізу зазначених вище положень законодавства вбачається, що фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, вважається власник даного транспортного засобу та саме на таку особу відповідно до статті 14-3 КУпАП покладається адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною 2 статті 132-1 цього Кодексу.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів, яким в даному випадку є ОСОБА_1 ..

Стороною позивача не заперечувались вище наведені обставини, а саме, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу MAN TGA 26.310, д.н.з. НОМЕР_1 .

Стосовно механізму фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, суд зазначає наступне.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (далі - Порядок №1174).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №202 «Про внесення змін до Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі» внесено зміни до Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1174 "Деякі питання фіксації порушень законодавства про автомобільний транспорт", які набрали чинності 28.02.2024.

З 28.02.2024 почали діяти зміни до Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, які не передбачають обов`язкову фіксацію в метаданих та постанові про адміністративне правопорушення державного номерного знаку причепу та визначення його типу.

Згідно п. 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.

Відповідно до п. 7 Порядку № 1174 фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.

Пунктом 10 Порядку № 1174 передбачено, що під час передачі інформаційних файлів та мета даних проводиться їх автоматизована перевірка в інформаційно-телекомунікаційній системі на цілісність та походження даних.

Положеннями пункту 12 Порядку № 1174 врегульовано, що автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу (за можливості); вимірювання габаритів транспортного засобу (за можливості); фіксацію та розпізнавання номерного знака транспортного засобу; фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд з боку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-комунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-комунікаційної системи.

У відповідності до п. 14 Порядку № 1174 інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.

Згідно пункту 15 Порядку № 1174 метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, найменування власника засобу вимірювальної техніки, інформацію про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, номерний знак транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку, повну масу транспортного засобу, зовнішні габарити транспортного засобу (за можливості), розподіл навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на осі (за наявності); фотографії транспортного засобу: фронтальну, фотографію номерного знака транспортного засобу, оглядову фотографію із зображенням розпізнаного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).

Відтак, з системного аналізу положень Порядку № 1174 встановлено, що здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою, зокрема на автомобільному транспорті може здійснюватися, зокрема шляхом встановлення на автомобільних дорогах автоматичних пунктів - комплекс технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі, зокрема вимірювати загальну масу транспортного засобу; визначати кількості осей транспортного засобу; вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо.

У подальшому така інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих, які містять інформацію про засоби вимірювальної техніки, місце фіксації, найменування автомобільної дороги, дату і час фіксації здійснення вимірювання тощо, фотографії транспортного засобу, відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт.

При цьому, система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства. Тобто, суть процесу автофіксації правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті полягає у забезпеченні прозорості фіксації порушень, зменшення участі посадових осіб у вказаному процесі, що спрямовано на об`єктивну оцінку обставин та фактів вчинення правопорушення.

З огляду на вищевикладене, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей: про транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; та метаданих, сформованих автоматичним пунктом.

Відповідно до оскаржуваної постанови серії АВ №00009750 від 27.01.2026 року зазначено, що 25.12.2025 року о 5 год 51 хв, за адресою Н-31, км 122+000, Полтавська область, зафіксовано транспортний засіб MAN TGA 26.310, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху: перевищення загальної маси транспортного засобу на 21,750% (3.915 тонн), при дозволеній максимальній фактичній масі 18 тонн, навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 27,826% (3.2 тонн), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11.5 тонн, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 132-1 КУпАп.

Вищезазначене правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM8, WAGA-WIM35, зав. №2, сертифікат перевірки типу № UA.TR/113-0619-21 від 13.04.2021, чинний до 12.04.2031, свідоцтво про повірку №4/8060 від 17.11.2025, чинне до 17.11.2026 (підсистема вагового контролю) та сертифікат перевірки № UA.TR.113-0695-21 від 21.09.2021, чинний до 20.09.2031, свідоцтво про повірку № 1438 від 19.11.2025 року, чинне до 17.11.2026 (підсистема габаритного контролю).

Щодо достовірності результатів вимірювання дорожніх транспортних засобів у русі, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 року № 1314-VII, засоби вимірювальної техніки – засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об`єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.

Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно – правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону № 1314-VII наукові метрологічні центри у сферах діяльності, визначених положеннями про них та нормативно-правовими актами, зокрема, проводять оцінку відповідності засобів вимірювальної техніки; проводять калібрування та повірку засобів вимірювальної техніки.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 16 Закону № 1314-VII оцінка відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводиться у разі, коли це передбачено відповідними технічними регламентами. Оцінку відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводять виробники цих засобів, призначені органи з оцінки відповідності та інші суб`єкти, визначені у відповідних технічних регламентах або передбачених ними процедурах оцінки відповідності. Порядок проведення оцінки відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки встановлюється технічними регламентами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Закону № 1314-VII законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. WIM-комплекси відносяться до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що прямо вказано у п.52 Додатку 1 до Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 94.

В матеріалах справи міститься сертифікат перевірки типу UA.TR.113-0695-21, чинний до 20.09.2031, свідоцтво про повірку №4/8060 від 17.11.2026, чинне до 17.11.2026 та сертифікат перевірки типу UА.ТR.113-0695-21, чинний до 20.09.2031, підтверджують, що засіб вимірювальної техніки, яким здійснено автоматичну фіксацію порушення ПДР України, належним чином сертифікований та відповідає вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки та Закону № 1314-УП, є справним та придатним до експлуатації.

Так, за даними інформаційної картки ГВК, автоматично сформованої автоматичним пунктом при проїзді транспортного засобу через WIM – комплекс засобами автоматичного пункту було зафіксовано тип транспортного засобу («type» -2 (вантажний) та клас «class» - 4, що згідно довідника « Класифікація транспортних засобів» відповідає двовісний вантажний автомобіль.

Зафіксована інформація також відповідає наявним матеріалам фотофіксації проїзду транспортного засобу через автоматичний пункт, на яких (зокрема, на боковому зображенні транспортного засобу) чітко видно, що центри 2 та 3 осей не перебувають на одній лінії паралельно до дорожного покриття, у той час як при русі з опущеними осями центри обох осей мають бути на одній прямій (паралельна пряма від центру 1 та 2 осей проходить по хорді 3 осі, а не через центр).

Таким чином, автоматичний пункт габаритно-вагового контролю у русі станом на час фіксації адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, був обладнаний приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі, який станом на момент фіксації вчинення позивачем адміністративного правопорушення був справним та готовим до експлуатації, а отже, показники вимірювань навантажень на осі та загальної маси транспортного засобу, визначені ним, є об`єктивними та достовірними відомостями, згідно з Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174. Таким чином, інформація, отримана з приладу для зважування дорожніх транспортних засобів у русі є належним доказом перевищення повної маси вантажного транспортного засобу.

Щодо розрахунку відсоткового значення перевищення загальної маси транспортного засобу та перевищення навантаження на одинарну вісь транспортного засобу з врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, суд зазначає наступне.

Відповідно до оскаржуваної постанови серії АВ № 00009750 від 27.01.2026 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 гривень за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП у зв`язку з тим, що відповідальна особа 25.12.2025 року о 5 год. 51 хв, за адресою Н-31, км 122+000, Полтавська область, зафіксовано транспортний засіб MAN TGA 26.310, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху: перевищення загальної маси транспортного засобу на 21,750% (3,915 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 18 тон, навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 27,826% (3,2 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тон, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 132-1 КУпАП.

Також, як вбачається з вказаної постанови серії АВ № 00009750 від 27.01.2026 року, формула розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під часу руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами наступна: % перевищення = ((Хфакт - Хнорм - похибка пристрою)/Хнорм) * 100%, де Хфакт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр); Хнорм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22.5 ПДР.

Згідно формули зроблено розрахунки та встановлено перевищення нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 ПДР України, відповідно до постанови АВ № 00009750: від 27.01.2026 р:

-загальної маси транспортного засобу на 21,750% (3,915 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 18 тон:

Розрахунок: *% перевищення = (( Хфакт – Х норм ? похибка пристрою)/Х норм)*100

*% перевищення = ((24350 – 18000 кг – 10%*24350)*18000)*100=21,750%

-навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 27,826% (3.2 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тон,

Розрахунок:

*% перевищення = ((Х факт –Х норм ? похибка пристрою)/Х норм)*100

*% перевищення = ((17500 11500 кг -16%*17500)/11500)*100 = 27,826%

Перевищення нормативний параметрів, визначених п. 22.5 Правил дорожнього руху, було встановлено із врахуванням похибки вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні ваги та/або габаритні параметри транспортного засобу на ділянці автомобільної дороги, про що прямо вказано в оскаржуваній постанові.

Таким чином, у відповідності до оскаржуваної постанови засобами автоматичної фіксації було виявлено 2 окремих порушення габаритно – вагових норм під час руху одного транспортного засобу (перевищення загальної маси та перевищення навантаження на осі), кожне з яких є окремою та самостійною підставою для притягнення відповідальної особи до адміністративної відповідальності.

В свою чергу, сторона позивача не погоджувалась з наведеними вище розрахунками, вказуючи про те, що за технічним паспортом повна маса автомобіля MAN TGA 26.310, д.н.з. НОМЕР_1 становить не 18 тонн, а 26 тонн (тривісний). Більшість моделей MAN з індексом «26» ( що означає повну масу 26 тонн) мають три осі. У версії 6х2 одна з задніх осей є «лінивцем» (підйомною віссю). Коли автомобіль порожній або має мале навантаження, система управління підвіскою можна налаштувати так, щоб підняти третю вісь. У такому стані вантажівка фактично іде на двох осях (передній рульовій та задній ведучій). В разі якщо автомобіль завантажений, автоматика ( або датчики тиску в пневмоподушках) опустить третю вісь, щоб правильно розподілити вагу та не пошкодити шини чи дорожнє покриття. Якщо модифікація має формулу 6х4 (два ведучі мости) або 6х6 ( всі ведучі), осі зазвичай не піднімаються, і машина завжди спирається на всі три. Автомобілі з кодуванням 26 у назві моделі мають технічно допустиму максимальну вагу саме 26 тонн. 18 тонн - це стандартна повна маса для двомісних вантажівок (4х2 або 4х4). 26 тонн - це ліміт для тривісних вантажівок (6х2 або 6х4), що дозволяє перевозити важкі вантажі або встановлювати масивне спецобладнання. Для тривісних автомобілів норматив становить 25-26 тонн залежно від типу підвіски та конфігурації осей.

Позивачем стверджувалось, що загальна маса 26 тонн є допустимою для доріг загального користування без додаткових дозволів. Тобто, на думку позивача допущена помилка, а значить, у розрахунках дозволеного навантаження на вісі теж допущена помилка.

Для доріг державного значення в Україні діють такі стандарти навантаження: одиночна вісь: до 11 тонн. Здвоєні осі (візок):11 тонн, якщо відстань між осями менше 1 метра. 16 тонн, якщо відстань від 1 до 1,3 метра. 18 тонн, якщо відстань від 1,3 до 1,8 метра (MAN 26т). Строєні осі: до 22 тонн.

Автомобіль, що належить позивачці на праві власності має систему автоматичного керування додатковою віссю (так званий «розумний лінивець»). Виробником «MAN» закладено такий алгоритм саме для того, щоб водій не зміг випадково або навмисно порушити осьове навантаження. Оскільки в автомобіля водій не може підняти вісь примусово, транспортний засіб належний позивачці завжди на думку сторони позивача буде відповідати тривісній вантажівці, а не двовісній. При опущеній осі вага розбивається на три точки опори.

Наведена відповідачем формула розрахунку є помилковою, так, як відповідачем невірно проведено розрахунок, оскільки транспортний засіб має вагу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу 26 тонн, та якщо провести розрахунок відповідно до ваги автомобіля 26000 кг, то немає ніякого перевищення нормативних параметрів. Розрахунок відсоткового перевищення загальної маси повинен зважаючи на твердження сторони позивача, виглядати наступним чином: ((24350- 26000-10%*24350)*100=-15,71%. Даний розрахунок проведений з урахуванням ваги транспортного засобу 26 тонн, виключає відповідальність позивача у справі за ст. 132-1 КУпАп.

Стосовно перевищення навантаження, позивачем стверджувалось про те, що воно було відсутнє, так як даний автомобіль здійснював рух на 3-х осях.

В підтвердження даної обставини позивачка після відкриття провадження у справі замовила експертне дослідження на вирішення якого поставила наступне питання: чи рухався 25.12.2025 року о 5:51:41 годині транспортний засіб MAN TGA 26.310, д.н.з. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_1 на 3-х осях чи на 2-осях з піднятою 3-ю віссю.

Відповідно до висновку експертів №6106/6107 від 22.05.2026 року, встановити чи знаходилась у піднятому чи опущеному стані задня додаткова ось автомобіля MAN TGA 26.310, д.н.з. НОМЕР_1 , під час фіксації на ділянці проїзної частини Н-31 122 км +000, відповідно до відеозапису фіксації транспортного засобу у момент учинення адміністративного правопорушення, зафіксованого системою «WIM 8», який міститься на порталі «Сервіс перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті зафіксованих в автоматичному режимі» за посиланням, експертним шляхом не представилося можливим. Даний висновок підписаний трьома експертами.

В цьому ж висновку міститься окремий висновок одного з експертів Федорченко В., про те, що відповідно до наданих матеріалів та відеозаписів, а саме фіксації спрацьовування додаткової осі (автоматичного керування) під час повного навантаження автомобіля MAN TGA 26.310, д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням технічно справного вантажного транспортного засобу, з технічної точки зору, не виключається, що 25.12.2025 року о 05:51:41 годині автомобіль MAN TGA 26.310, д.н.з. НОМЕР_1 під час руху на дільниці проїзної частини Н-31 122 км +000 рухався на 3-х осях.

Отже, експертне дослідження, надане позивакою, не містить однозначного висновку про рух автомобіля на 3-х осях, а отже не є достатнім доказом в підтвердження позовних вимог.

Суд зазначає, що при вирішенні справи судом враховується, що фіксація адміністративного правопорушення здійснена вимірювальним обладнанням автоматичного пункту "WAGA" WIM35, який відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою КМУ від 13.01.2016 №94, що підтверджено сертифікатами відповідності та перевірки типу.

Згідно з пунктами 12-15 Порядку №1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу (за можливості); вимірювання габаритів транспортного засобу (за можливості); фіксацію та розпізнавання номерного знака транспортного засобу; фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-комунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-комунікаційної системи.

Під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.

Метадані повинні містити дані про:

засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, найменування власника засобу вимірювальної техніки, інформацію про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки);

місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати);

найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, номерний знак транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку, повну масу транспортного засобу, зовнішні габарити транспортного засобу (за можливості), розподіл навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на осі (за наявності);

фотографії транспортного засобу: фронтальну, фотографію номерного знака транспортного засобу, оглядову фотографію із зображенням розпізнаного номерного знака;

відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).

Також, з аналізу положень Порядку № 1174 вбачається, що система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства.

З викладеного вбачається, що процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті здійснюється в автоматичному режимі, що включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, та має як наслідок - автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, а, відтак, і габаритно-вагові розрахунки щодо транспортного засобу здійснюються в автоматичному режимі та в подальшому застосовуються відповідною посадовою особою при прийнятті постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до встановлених вище даних, вбачається, що перевезення здійснювалось на 2-ох осях та навантаження розподілялося по 2-ох осях, що зафіксовано автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспортні, а тому до транспортного засобу позивача застосовуються вагові параметри, як до двохвісного автомобіля відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху.

Факт порушення підтверджується інформаційною карткою габаритно-вагового контролю згідно якої показник зважування "weight-full" (повна маса) складає 24350 тон, що свідчить про недотримання позивачем вимог, встановлених п. 22.5 ПДР, зокрема щодо допустимої фактичної ваги - 18 тон.

Отже, надані відповідачем докази доводять встановлене правопорушення та підтверджують, що останнє зафіксовано щодо транспортного засобу MAN TGA 26.310, д.н.з. НОМЕР_1 .

Доводи позивача щодо неврахування відповідачем технічних характеристик транспортного засобу, а саме фактичної маси, яка становить 26 тон згідно відомостей свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, суд відхиляє оскільки спірним в даному випадку є перевищення транспортним засобом саме нормативних вагових параметрів під час руху автомобільними дорогами, визначених пунктом 22.5 ПДР України, а не технічних характеристик транспортного засобу щодо маси, визначених свідоцтвом про реєстрацію такого транспортного засобу.

Так, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначаються технічні характеристики конкретного транспортного засобу, зокрема, щодо максимально можливої повної маси такого транспортного засобу з вантажем (тобто максимально допустиму вагу такого транспортного засобу в спорядженому стані, за якої він технічно може здійснювати рух).

Натомість, Правилами дорожнього руху визначено нормативи максимально допустимої маси транспортних засобів певної категорії, за яких допускається їх рух автомобільними дорогами, та у разі порушення яких настає відповідальність. При цьому, визначені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху нормативи максимально допустимих вагових параметрів транспортних засобів не ставляться в залежність від технічних характеристик таких транспортних засобів щодо повної маси, визначених реєстраційними документами.

Таким чином, при здійсненні руху транспортних засобів автомобільними дорогами, як при перевезенні вантажів, так і самостійно відповідальні особи зобов`язані забезпечити рух таких транспортних засобів з тим, щоб одночасно не перевищувати як технічні характеристики транспортних засобів щодо повної маси, визначені в свідоцтві про реєстрацію, так і нормативи, визначені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.

Водночас, навіть у разі, якщо максимальна повна маса транспортного засобу, вказана в свідоцтві про реєстрацію, перевищує нормативи для такої категорії транспортних засобів, визначені пунктом 22.5 ПДР України, перевізник все одно зобов`язаний забезпечити дотримання вимог пункту 22.5 Правил дорожнього руху, адже, дотримання визначених саме даним пунктом нормативів є умовою для допуску таких транспортних засобів до руху автомобільними дорогами.

Відтак, зазначення в реєстраційних документах технічних характеристик транспортного засобу, зокрема, в частині допустимої повної маси не є беззаперечним доказом того, що такі показники та встановлені законодавством максимально допустимі габаритно-вагові норми не порушено.

Посилання позивачки на вплив РЕБ (радіоелектронна боротьба) під час фіксації правопорушення є припущенням, а отже не може бути прийнято судом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих сторонами, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки досліджені докази свідчать про наявність події адміністративних правопорушень.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає доведеними вчинення позивачем, як власником транспортного засобу, вищевказаних порушень, передбачених пунктом 22.5 ПДР України та наявності події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Таким чином, правові підстави для скасування оскаржуваної постанови серії АВ № 00009750 від 27.01.2026, відсутні.

За правилами ст. 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору, витрат на залучення експерта, витрат на професійну правову допомогу покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ч.2 ст. 132-1 КУпАП, ст. ст. 245, 247, 251, 283, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 8-9, 72, 77, 79, 90, 243-244, 246, 250, 268, 272, 286 КАС України, суд-

у х в а л и в :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України АВ №00009750 від 27.01.2026 року, - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 , зі сплати судового збору в загальній сумі сумі 1064,96 грн., витрати, пов`язані із залученням експерта в сумі 16488,36 грн., витрати на професійну правову допомгу в сумі 9500,00 грн., - залишити за позивачкою ОСОБА_1 ..

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 14.08.2026 року.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. В. Фоміна