Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №535/308/26 — Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/308/26

Провадження № 2/535/313/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області в складі: головуючого – судді Шолудько А.В., з участю секретаря судового засідання Кашуби Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №535/308/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання в порядку спадкування права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

24.03.2026 ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Сідько Світлану Іванівну, яка діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВІ №1382609 від 23.03.2026 (а.с. 47), через систему «Електронний суд» подав до суду позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання за ним в порядку спадкування за заповітом права власності на:

1) житловий будинок (літ А-1), загальною площею 76,6 кв.м., житлова площа становить 53,9 м. кв., з господарськими будівлями і спорудами: літня кухня (літ Б,б), погріб (літ б1), сарай (літ В), гараж (літ Г), огорожа №2-4, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ;

2) земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер 5322280801:01:001:1306, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №027235 від 27.10.1997;

3) земельну ділянку площею 0,1400 га, кадастровий номер 5322280801:01:001:1307, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №027235 від 27.10.1997;

4) земельну ділянку площею 0,0854 га, кадастровий номер 5322280801:01:001:1308, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Полтавська область, Полтавський район, село Велика Рублівка, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №027235 від 27.10.1997;

5) земельну ділянку площею 0,2512 га, кадастровий номер 5322280801:01:001:0892, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Полтавська область, Полтавський район, село Велика Рублівка, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №113688 від 30.03.2012.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він є спадкоємцем за заповітом на спірне нерухоме майно, однак позбавлений можливості оформити свої спадкові права у зв`язку з винесеною постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 26.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, справу призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с. 58).

18.05.2026 ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області продовжено строк підготовчого провадження у цивільній справі №535/308/26 на тридцять днів (а.с. 148).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 18.06.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 168).

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, у тому числі відповідачі відповідно до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України; про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подавали (а.с. 181-184, 187-191).

Представник позивача – адвокат Сідько С.І. 07.07.2026 через підсистему «Електронний суд» подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить розгляд справи провести без участі позивача та його представника (а.с. 179).

Відповідачка ОСОБА_3 10.06.2026 подала до суду письмову заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі, не заперечує проти задоволення позову, та просить справу розглядати без її участі (а.с. 163-165).

На підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження – не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11 зазначено, що згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов необхідно задовольнити повністю з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області 18.12.2012 (а.с. 11).

Після смерті ОСОБА_4 на належне їй майно відкрилася спадщина, у тому числі на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельні ділянки.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються нормами Цивільного кодексу України (2003 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні положення Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців за законом. У разі, якщо спадщина відкрилася до набрання чинності ЦК України, але строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

Оскільки ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

На підставі ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкова справа на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 була заведена Першою (до реорганізації – Третьою) полтавською державною нотаріальною конторою за №54/2013 на підставі заяви про відмову від спадщини за заповітом, заяви про прийняття спадщини за законом ОСОБА_3 , заяви про прийняття спадщини за законом ОСОБА_2 та заяви про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкової справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 01.04.2026, інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 01.04.2026 та копією матеріалів спадкової справи. Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 23.05.2014 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 оформили свої спадкові права по 1/2 частці кожному: на земельну ділянку площею 0,2700 га, кадастровий номер 5322280801:01:001:0767, яка розташована в с. Велика Рублівка Котелевського району Полтавської області, надану для ведення особистого селянського господарства, яка належала спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на землю серії ЯИ №760714, виданого Великорублівською сільською радою та відділом Держкомзему у Котелевському районі, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі 18.03.2010 за №011054500035, та на земельну ділянку площею 4,9769 га, кадастровий номер 5322280800:00:001:0487, яка розташована на території Великорублівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №238921, виданого Котелевською райдержадміністрацією та Котелевським районним відділом земельних ресурсів 30.12.2004, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за №010454510238 (а.с. 78-83, 98-138).

ОСОБА_4 склала заповіт 23.10.2012, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Денисенко Л.М., зареєстрований у реєстрі за №1355, згідно з яким вона на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, належний їй на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Котелевською державною нотаріальною конторою Полтавської області 01.04.1997 за реєстровим №644, що знаходиться в с. Велика Рублівка Полтавської області, та приватизовані земельні ділянки, загальною площею 0,54 га, що знаходяться в с. Велика Рублівка на території Великорублівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, з цільовим призначенням – для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства (а.с. 13). Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №32112795 від 23.10.2012 приватним нотаріусом Денисенком Л.М. зареєстровано заповіт, номер в реєстрі 1354 (а.с. 13 на звороті).

До складу спадкового майна в порядку спадкування за заповітом входить житловий будинок (літ.А-1) з господарськими будівлями і спорудами: літня кухня (літ. Б,б), погріб (літ. б1), сарай (літ. В), гараж (літ. Г), огорожа №2-4, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (стара адреса АДРЕСА_2 ) (а.с. 14, 15, 23-25),

а також земельні ділянки:

- площею 0,0600 га, кадастровий номер 5322280801:01:001:1306, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №027235 від 27.10.1997;

- площею 0,1400 га, кадастровий номер 5322280801:01:001:1307, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №027235 від 27.10.1997;

- площею 0,0854 га, кадастровий номер 5322280801:01:001:1308, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Полтавська область, Полтавський район, село Велика Рублівка, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №027235 від 27.10.1997;

- площею, 0,2512 га, кадастровий номер 5322280801:01:001:0892, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Полтавська область, Полтавський район, село Велика Рублівка, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №113688 від 30.03.2012.

Відповідно до статей 68, 69 Закону України «Про нотаріат» та підпунктів 4.14, 4.15, п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при видачі свідоцтва про право на спадщину як за законом, так і за заповітом, нотаріус перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказаний факт. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві.

Позивач позбавлений можливості оформити спадкові права на спірне нерухоме майно в позасудовому порядку, оскільки державним нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори Вербецькою Т.М. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Підставою відмови стало те, що склад нерухомого майна, щодо якого подано документи, що підтверджують право власності спадкодавця, не відповідає складу майна, зазначеного у заповіті, що підтверджується постановою державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії №474/02-31 від 12.09.2023 (а.с. 16-18).

Щодо набуття спадкодавцем ОСОБА_4 за життя права власності на спірний житловий будинок, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно необхідно керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців, зокрема положеннями ЦК Української РСР 1963 року, Законом України від 07 лютого 1991 року «Про власність», Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 13.12.1995, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністра юстиції України від 14 червня 1994 року №18/5, та іншими нормативними актами.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З державною реєстрацією не пов`язаний момент виникнення в особи права власності. Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Під час дослідження судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама собою державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2025 року в справі №751/2484/22).

Відповідно до ч. 1 ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР (у редакції, чинній на момент укладання договору), право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ст. 227 Цивільний кодекс Української РСР (у редакції, чинній на момент укладання договору), договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Досліджені судом докази у їх сукупності, а саме: копії договору купівлі – продажу житлового будинку від 01.04.1997 (а.с. 14); довідки виконавчого комітету Великорублівської сільської ради від 14.03.2023 №09-09/570, в якій вказується, що домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно запису в погосподарській книзі №2, особовий рахунок № НОМЕР_2 за 2016-2023, рахується за ОСОБА_4 (а.с. 21); інформації щодо земельної ділянки площею 0,54 га, що надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_4 , на підставі державного акта на право власності на землю серії ІІ-ПЛ №027235 від 27.10.1997 (а.с. 29), підтверджують факт набуття ОСОБА_4 за життя права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та належність їй цього майна на момент відкриття спадщини.

Щодо свідоцтва про право власності на житловий будинок від 24.11.2003.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.12).

Відповідно до довідки №1113, виданою виконавчим комітетом Великорублівської сільської ради Полтавської області 31.07.2023, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 разом зі ОСОБА_5 за вищевказаною адресою постійно проживала згідно погосподарської книги №5 Великорублівської сільської ради за 1991-1995 роки – дружина ОСОБА_4 (а.с. 19).

На виконання ухвали суду про витребування доказів, 06.04.2026 Полтавським обласним державним нотаріальним архівом надано копію спадкової справи №36 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , заведеної 18.02.1993 Котелевською ДНК. Відповідно до даних спадкової справи після померлого ОСОБА_5 спадкоємицею за законом є дружина ОСОБА_4 (а.с. 69-77).

Згідно з ст. 9 ЦК Української РСР 1963 року (у редакції, чинній на момент смерті спадкодавця), правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок виданий Виконавчим комітетом Великорублівської сільської ради від 24.11.2003, об`єкт в цілому, який розташований в АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по 1/2 частині на праві приватної власності. Зазначений житловий будинок зареєстрований Полтавським бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , запис здійснено у реєстрову книгу №3 за реєстровим номером 320 від 24.11.2003 (а.с. 15).

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Великорублівської сільської ради від 14.03.2023 №09-09/569 житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 перейменовано назву вулиці відповідно до розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації №206 від 20.05.2016 (а.с. 20).

Отже, свідоцтво про право власності на житловий будинок від 24.11.2003, видане після смерті ОСОБА_5 , як співвласника житлового будинку, з огляду на ст. 9 Цивільного кодексу Української РСР 1693 року, й чинного на той час законодавства, не могло бути правовою підставою для набуття ОСОБА_5 права власності на житловий будинок, оскільки на момент видачі свідоцтва його цивільна правоздатність припинилась у зв`язку з смертю.

Крім того, ОСОБА_5 , який помер до укладання договору купівлі - продажу житлового будинку від 01.04.1997, не міг бути його стороною та набути право власності на житловий будинок на підставі зазначеного договору. Судом також не встановлено іншої належної правової підстави набуття ОСОБА_5 права власності на спірний житловий будинок.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Стаття 131 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Судом встановлено, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №027235, виданого Великорублівською сільською радою 27.10.1997 й зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №43, ОСОБА_4 , на підставі рішення виконавчого комітету Великорублівської сільської ради від 21.12.1995 №75, було передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,54 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території с. Велика Рублівка Великорублівської сільської ради. Згідно з планом зовнішніх меж земельної ділянки вказаним у державному акті, було визначено три земельні ділянки площею 0,25 га, 0,20 га та 0,09 га (а.с. 29).

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Великорублівської сільської ради №01-24/643 від 27.04.2023, за ОСОБА_4 відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю від 27.10.1997, рахуються земельні ділянки загальною площею 0,54 га, розташовані за адресами:

- земельна ділянка № НОМЕР_4 загальною площею 0,20 га, у тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,06 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , та для ведення особистого селянського господарства площею 0,14 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка № НОМЕР_5 площею 0,09 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою с. Велика Рублівка;

- земельна ділянка № НОМЕР_6 площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою с. Велика Рублівка (а.с. 22).

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Частиною 1 ст. 22 Земельного кодексу УРСР від 18.12.90 №561-XII передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 23 Земельного кодексу УРСР від 18.12.90 №561-XII, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 13.03.92 №2201-XII «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» затверджено форми державних актів: - на право колективної власності на землю; - на право приватної власності на землю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» (із відповідними змінами) встановлено, що раніше видані (до набрання чинності цією постановою) державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Отже, державні акти на право приватної власності на землю, видані у період дії Постанови ВРУ №2201 (з 23.06.92 по 08.01.2004), є чинними правовстановлювальними документами, що підтверджують права власності на земельні ділянки.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 03.05.2023 земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5322280801:01:001:1306, має такі характеристики: вид цільового призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею – 0,0600 га (а.с. 30, 31).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 09.05.2023 земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5322280801:01:001:1307, має такі характеристики: вид цільового призначення – для ведення особистого селянського господарства, площею – 0,1400 га (а.с. 32, 33).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 10.05.2023 земельна ділянка, яка розташована за адресою: с. Велика Рублівка Полтавського району Полтавської області, кадастровий номер – 5322280801:01:001:1308, має такі характеристики: вид цільового призначення – для ведення особистого селянського господарства, площею – 0,0854 га (а.с. 34, 35).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 10.05.2023 земельна ділянка, яка розташована за адресою: с. Велика Рублівка Полтавського району Полтавської області, кадастровий номер – 5322280801:01:001:0892, має такі характеристики: вид цільового призначення – для ведення особистого селянського господарства, площею – 0,2512 га (а.с. 36, 37).

При цьому земельна ділянка площею 0,2512 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер – 5322280801:01:001:0892, оформлена на спадкодавця ОСОБА_4 окремим державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №113688 від 30.03.2012, що підтверджується листом відділу №4 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (а.с. 38, 39).

Відповідачами, Великорублівською сільською радою та органом, який здійснює повноваження у сфері земельних відносин, не заперечується факт належності спадкодавцю ОСОБА_4 вищезазначених земельних ділянок, не надано доказів їх відчуження спадкодавцем, вилучення у нього у встановленому законом порядку, передачі у власність чи користування іншій особі або припинення права власності на них.

Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення

Таким чином суд дійшов висновку, що право власності спадкодавця ОСОБА_4 на вищевказані земельні ділянки увійшли до складу спадщини за заповітом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття незалежно від моменту її прийняття (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України (правовий висновок Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №463/6829/21-ц)

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 3 ст. 12 ЦПК України, ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 3 ст. 12 ЦПК України, ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Визнання відповідачем ОСОБА_3 пред`явленого позову є безумовним, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Наслідки визнання позову, передбачені ч. 4 ст. 206 ЦПК України відповідачу відомі та зрозумілі.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання в порядку спадкування права власності на нерухоме майно, необхідно задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, 264 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання в порядку спадкування права власності на нерухоме майно, - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на нерухоме майно, що складається з житлового будинку (літ А-1), загальною площею 76,6 кв.м., житлова площа становить 53,9 м. кв., з господарськими будівлями і спорудами: літня кухня (літ Б,б), погріб (літ б1), сарай (літ В), гараж (літ Г), огорожа №2-4, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер 5322280801:01:001:1306, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №027235 від 27.10.1997.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку площею 0,1400 га, кадастровий номер 5322280801:01:001:1307, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №027235 від 27.10.1997.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку площею 0,0854 га, кадастровий номер 5322280801:01:001:1308, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Полтавська область, Полтавський район, село Велика Рублівка, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №027235 від 27.10.1997.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку площею 0,2512 га, кадастровий номер 5322280801:01:001:0892, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Полтавська область, Полтавський район, село Велика Рублівка, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №113688 від 30.03.2012.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .

Повне судове рішення складено 14.08.2026.

Суддя А.В. Шолудько