Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №529/768/26 — Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/768/26

Провадження № 2/529/677/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Чуб К.В.,

за участю секретаря с/з – Онищенко В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 09.07.2026 звернулася до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 та стягнення з останнього на її користь аліментів на утримання малолітньої дитини — сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що вона з відповідачем ОСОБА_2 18 грудня 2019 року зареєстрували шлюб, від якого мають малолітню дитину — сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, у зв`язку із різними поглядами на сімейне життя, несумісність характерів, спільне подружнє життя сторін не склалося. Спільне господарство сторони не ведуть. Зазначає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу не можливе. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просить розірвати шлюб з відповідачем та стягувати щомісячно з відповідача на її користь аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

13.07.2026 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області відкрито провадження у справі, визначено порядок її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явилася, подала заяву про підтримання позовних вимог з проханням розглянути справу у її відсутність.

Відповідач в судове засідання також не з`явився, подав письмову заяву з проханням розглянути справу у його відсутності, у якій зазначив про визнання позову.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до вказаних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони по справі 18 грудня 2019 року зареєстрували шлюб у Диканському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 51, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 8).

Від вказаного шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 6).

Також судом встановлено, що подружнє життя сторін не склалося через різні погляди на сімейне життя, відсутність взаємопорозуміння між ними через несумісність характерів. Спільне господарство сторони не ведуть. Підтримувати шлюбні стосунки сторони наміру та бажання не мають.

Відповідно до положень статтей 21, 24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Положеннями ст. 110 Сімейного кодексу України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, відповідач позов визнав, то відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є не припустимим.

Вказане свідчить, що подальше спільне життя подружжя і збереження їхнього шлюбу суперечить інтересам кожного з них, тому, відповідно до ст. 112 СК України, шлюб між сторонами слід розірвати.

Крім цього, судом встановлено, що сторони є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Непорушним конституційним правом малолітньої дитини, закріпленим ст. 51 Конституції України є право на утримання батьками до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року (далі- Конвенція), Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно частин 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" закріплено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач позовні вимоги визнав, не заперечував щодо стягнення з нього аліментів у визначеній позивачкою частці, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та вважає за необхідне призначити аліменти на користь позивачки на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому, на підставі ч. 1 ст. 191 СК України стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред`явлення позову.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачка при зверненні до суду з позовною вимогою про розірвання шлюбу сплатила судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Оскільки позовну вимогу про розірвання шлюбу відповідач визнав, відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, та повертає позивачу 50 відсотків судового збору з державного бюджету.

Позивачка на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів. Оскільки відповідач визнав позовну вимогу в частині стягнення аліментів до початку розгляду справи по суті, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 50 відсотків судового збору у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 105, 110, 112-114, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, ст ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрований 18 грудня 2019 року Диканським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 51.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09 липня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору в розмірі 665,60 грн.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету частину судового збору, що становить 665,60 грн, сплаченого згідно квитанції № 08-21220095/С від 08.07.2026.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Головуючий К.В. Чуб