Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №379/358/26 — Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/358/26

Провадження № 2/379/455/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

13 серпня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просить розірвати шлюб між ним та відповідачем, зареєстрований 09.03.1983 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Таращанського районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 23.

Від даного шлюбу малолітніх та неповнолітніх дітей не мають.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що між ним та відповідачем відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливі.

Ухвалою суду від 03.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі на 26.03.2026.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення. Крім того, подав до суду заяву від 26.03.2026, в якій зазначає, що на примирення не згоден.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Подала до суду заяву від 16.03.2026 про відкладення судового засідання на іншу дату для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки відзиву..

06.04.2026 відповідач подала до суду клопотання про надання сторонам строку для примирення.

14.04.2026 відповідач подала до суду заяву про проведення судового засідання у справі 16.04.2026 без її участі.

16.04.2026 сторони у судове засідання не з`явилися.

Ухвалою судді від 16.04.2026 сторонам призначено строк на примирення 2 (два) місяці з дня постановлення ухвали та зупинено провадження у справі (а.с. 36-37).

Ухвалою судді від 23.06.2026 провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу поновлено та призначено судове засідання у справі на 24.07.2026 (а.с.41,42).

24.07.2026 на електронну адресу суду від імені відповідачки ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 24.07.2026 вищевказане клопотання повернуто заявнику.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належно. Через неявку учасників справи судове засідання відкладено на 13.08.2026.

13.08.2026 на електронну адресу суду від імені відповідачки ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 13.08.2026 вищевказане клопотання повернуто заявнику.

13.08.2026 позивач у судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, наполягав на ухваленні судового рішення, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання 13.08.2026 вдруге не з`явилася, хоч про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом направлення рекомендованих поштових відправлень суду про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з особистими підписами відповідачки (а.с.45, 57).

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

В установлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надала, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору за відсутності відповідача, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, відповідно до вимог статей 280–282 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Ухвалою суду від 13.08.2026, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено провести заочний розгляд даної цивільної справи.

Зі змісту положень статті 281 ЦПК України вбачається, що заочний розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи та, перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 09.03.1983 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Таращанського районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 23 (а.с.7).

Причиною розірвання шлюбу є те, що через певний проміжок часу сімейне життя та

особисті стосунки почали погіршуватись. Позивач зазначає, що він та відповідач є різними людьми, у них різні погляди на життя. Тривалий час проживають окремо один від одного Позивач на розірванні шлюбу наполягає. Вважає, що збереження шлюбу, подальше спільне проживання та примирення є неможливим - суперечить його інтересам.

Указані обставини встановлено з матеріалів справи, вивчених в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Частиною 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Відповідно до ст.ст. 21, 24 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до статей 105, 110, 112 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як роз`яснено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 передбачено, що охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

З`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини подання позову про розірвання шлюбу, взявши до уваги обставини життя подружжя, наведені в позовній заяві, судом встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам одного з подружжя.

Наданим для примирення строком сторони не змогли скористатись, позивач продовжує наполягати на розірванні шлюбу.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем ОСОБА_1 було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як особи з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується посвідченням особи з інвалідністю внаслідок війни серії ( НОМЕР_1 ) від 28 лютого 2008 року (а. с. 6).

Отже, враховуючи, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, суд вважає за можливе звільнити його від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у розмірі 1 331,20 гривні підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 51 Конституції України, статтями 3, 4, 12, 13, 19, 81, 141, 142, 200, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, статтями 21, 24, 56, 104, 105, 110-113, 115 СК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 09.03.1983 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Таращанського районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 23 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення,якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено та підписано 13 серпня 2026 року.

Суддя О.В. Невгад