Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №369/7306/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7306/26

Провадження № 3/369/5175/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07.08.2026 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Оленіч Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріал, який надійшов з ВП № 2 Фастівського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 851140 від 11.04.2026 року вбачається, що 10.04.2026 приблизно о 20 год. 30 хв. ОСОБА_1 знаходячись по АДРЕСА_2 , вчинив насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме: ображався нецензурними словами в її сторону, внаслідок чого завдав шкоди психічному здоров`ю потерпілої.

ОСОБА_1 звинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 свою вину не визнав та зазначив, що ніякого домашнього насилля відносно колишньої дружини не вчиняв, та не виражався у її сторону нецензурними словами. Подія, про яку зазначено у протоколі не відповідає дійсності, оскільки 10.04.2026 він весь день провів зі своїм сином ОСОБА_3 , та приблизно о 20 год. 00 хв. привіз його додому за місцем проживання колишньої дружини, проте самої колишньої дружини в цей час дома не було та вона не відповідала на дзвінки, тому він разом із сином поїхали на автозаправку, оскільки не хотів залишати неповнолітнього сина самого дома. Приблизно о 23 год. 30 хв. він знову приїхав разом з сином до будинку колишньої дружини, проте дома перебувала лише старша донька його колишньої дружини, з якою він і залишив сина, та повертаючись до автомобіля зустрів колишню дружину, з якою у них виникла словесна перепалка з приводу виховання його сина. Під час словесної перепалки з колишньою дружиною він не висловлювався у її сторону нецензурними словами та ніяким чином не ображав її, тому вважає, що викладені дружиною пояснення у заяві є голослівними та не підтверджуються будь-якими доказами.

Захисник Прокоф`єв Б.І. в судовому засіданні просив закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки останній ніяких дій психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини не вчиняв.

Під час судового розгляду справи потерпіла ОСОБА_2 зазначила, що її колишній чоловік ОСОБА_1 постійно її переслідує та здійснює на неї психологічний тиск. З приводу обставин подій, які мали місце 10.04.2026 пояснити нічого не змогла, оскільки через сплив часу не пам`ятала всіх обставин, проте зазначила суду про наявність свідків, які можуть підтвердити факт вчинення її колишнім чоловіком психологічного насилля відносно неї в цей день та наявність відеозапису події. Однак у наступні судові засідання потерпіла ОСОБА_1 не з`явилася та ніяких доказів на підтвердження своїх слів суду не надала.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 , доводи захисника Прокоф`єва Б.І., дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи, суддя приходить до наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звинувачується у тому, що 10.04.2026 приблизно о 20 год. 30 хв. ОСОБА_1 знаходячись по АДРЕСА_2 , вчинив насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме: ображався нецензурними словами в її сторону, внаслідок чого завдав шкоди психічному здоров`ю потерпілої

Так, відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, що тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Об`єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Тобто, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов`язаний був при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно, в чому саме полягало психологічне насильство, а також вказати, яка шкода заподіяна або могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров`ю, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжи, тощо) і це є обов`язковим.

Відповідно до положень Закону України «Про попередження насильства в сім`ї» насильство в сім`ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.

Згідно зі статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Разом з тим, матеріали адміністративної справи та вивчені судом докази, не містять даних, які б давали підстави прийти до висновку, що з боку ОСОБА_1 на час інкримінованого йому правопорушення мали місце дії або бездіяльності психологічного характеру відносно колишньої дружини, які б становили об`єктивну сторону домашнього насильства, як зазначено в протоколі. Доказів зворотнього потерпілою ОСОБА_2 надано суду не було.

Таким чином, суд не визнає протоколи про адміністративні правопорушення як доказ у цій справі, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, без підтвердження його іншими доказами у справі.

Відповідно до Рішення ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року, Суд зазначив, що у випадку коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Сам протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.

Зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», суд приходить до висновку, що протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП матеріали справи не містять.

Відтак, враховуючи обставини справи, а також враховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини домашнього насильства, описані у протоколах про адміністративні правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо в діях особи відсутні подія і склад адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 1, 23, ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8, 247, 283-284, 287-291 КУпАП та ЗУ «Про судовий збір», суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: Ю.В.Оленіч