Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №500/3712/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3712/26

14 серпня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ТЦК, відповідач 1), Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі – відповідач 2), Військової частини НОМЕР_1 (відповідач 3), в якому просить:

визнати протиправним і скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухвалене протоколом від 12.05.2026 № 41, яким ОСОБА_1 скасовано надану йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов`язки (далі - ТВО) начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.05.2026 № 3150, яким ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2026 № 141 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та прийняття його на всі види забезпечення;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу.

Позов обґрунтовано тим, що позивач перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , мав діючу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, надану відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі – Закон № 3543-XII) у зв`язку з тим, що він здійснює постійний догляд за хворою матір`ю.

13.05.2026 позивача було затримано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 та доставлено до приміщення ТЦК із зазначенням підстав для перевірки військово-облікових даних. Під час утримання у приміщенні ТЦК позивачу стало відомо про скасування відстрочки з невідомих йому причин, жодних повідомлень про скасування відстрочки він не отримував. При цьому підстави, за наявності яких йому надавалася відстрочка не змінилися: ОСОБА_1 продовжував здійснювати догляд за матір`ю, ОСОБА_2 , яка має другу групу інвалідності.

Наказом ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.05.2026 № 3150 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 , наказом командира якої від 14.05.2026 № 141 (по стройовій частині) позивача зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та прийнято його на всі види забезпечення.

Представник позивача зазначає, що відповідачами порушено процедуру призову на військову службу, оскільки за наявності діючої відстрочки, яка протиправно була скасована, він не підлягав призову та направленню до військової частини, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ще представник позивача вказує, що на її адвокатський запит від 20.05.2026 Військовою частиною НОМЕР_1 було надано разом із наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2026 № 141 копію повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.05.2026 № 3174 про скасування відстрочки, за змістом якого позивачу скасовано надану йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у зв`язку з відсутністю законних підстав для надання відстрочки.

На адвокатський запит від 21.05.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 було надано копію довідки ВЛК № 2026-0513-2259-4827-3 від 13.05.2026, а також повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 не скасовувалась, на час мобілізації на військову службу останній відстрочкою від призову не користувався.

Представник звертає увагу на ці невідповідності у документах (повідомленні від 14.05.2026 № 3174) та поясненнях ІНФОРМАЦІЯ_3 (у відповіді на адвокатський запит від 21.05.2026).

У подальшому на адвокатський запит від 28.05.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 не надав витягу з протоколу комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування відстрочки від мобілізації ОСОБА_1 та копію документів про направлення такого повідомлення (опис вкладення у цінний лист та накладної поштового відправлення).

З посиланням на мобілізаційне законодавство представник позивача зазначає, що скасування відстрочки від мобілізації позивачу 13.05.2026 є безпідставним, а подальша мобілізація позивача – незаконною.

Ухвалою суду від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово за наявними у справі матеріалами.

Одночасно цією ухвалою встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 та Комісію з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк для подання відзиву подати до суду всі матеріали, які стосуються предмета позову, в тому числі заяви ОСОБА_1 з доданими до неї документами про надання відстрочки, усі протоколи відповідної комісії (витяги з протоколів), якими вирішувалося питання про надання відстрочки позивачу, рішення комісії про скасування відстрочки (копію протоколу чи витягу з протоколу від 12.05.2026 № 41) з доказами щодо підстав для його прийняття, повідомлення про скасування відстрочки та доказів його вручення позивачу, рішення, яким затверджений склад Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 , облікову картку (особову справу) ОСОБА_1 ; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 у строк для подання відзиву подати до суду всі матеріали, які стосуються предмета позову.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву Військова частина НОМЕР_1 позовні вимоги не визнає з посиланням на те, що ОСОБА_1 з 14.05.2026 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду старшого водія понтонного відділення понтонного взводу понтонної роти понтонно-мостового батальйону Військової частини НОМЕР_1 ; він перебуває у статусі військовослужбовця, а отже при вирішенні питання щодо його звільнення потрібно застосовувати саме Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон №2232-ХІІ). Підстави та порядок звільнення з військової служби визначає стаття 26 цього Закону, з огляду на які командування Військової частини НОМЕР_1 не має правових підстав для звільнення позивача з військової служби. Військовою частиною НОМЕР_1 не було порушено жодних законних прав та інтересів сержанта ОСОБА_1 , а питання щодо призову військовозобов`язаних чи надання їм відстрочки вирішується безпосередньо ТЦК та СП та не входить до кола повноважень командування Військової частини НОМЕР_1 .

У зв`язку з цим представник цього відповідача вважає, що дії командування Військової частини НОМЕР_1 є правомірними, вчинені в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, жодних законних прав чи свобод позивача порушено не було, а вимоги вказані у позовній заяві не ґрунтуються на нормах права.

У відзиві на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_2 проти позову також заперечує та зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не має повноважень розглядати та приймати рішення про надання відстрочки. Такими повноваженнями наділена Комісія з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі – Комісія).

12.05.2026 Комісією прийнято рішення стосовно позивача про скасування раніше наданої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, у зв`язку із відсутністю законних підстав для надання відстрочки, про що позивача проінформовано повідомленням від 14.05.2026 № 3174.

12.05.2026 позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , як такий, що підлягає призову на військову службу по мобілізації. Під час уточнення військово-облікових даних встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ще представник відповідача 1 зазначив, що під час проведення медичного огляду лікарі військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 ознайомились з медичними записами щодо позивача в ЕСОЗ та на підставі графи ІІ Розкладу хвороб, графа ТДВ, останнього визнано придатним до військової служби.

Оскільки позивач не користувався правом на відстрочку та не був заброньований за підприємством, установою, організацією, підлягав призову на військову службу по мобілізації, то 13.05.2026 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №3150 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та зарахований до Військової частини НОМЕР_1 . Вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_3 про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву задоволено, поновлено цьому відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та прийнято відзив до розгляду.

У відповіді на відзив представник позивача звернула увагу, що ІНФОРМАЦІЯ_2 та Комісією з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 не надано суду витребуваних доказів - доказів вручення позивачу повідомлення про скасування відстрочки, рішення, яким затверджений склад Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 , облікову картку (особову справу) ОСОБА_1 . Натомість, у відзиві зазначено, що про прийняте рішення позивача проінформовано листом ІНФОРМАЦІЯ_3 у виді повідомлення від 14.05.2026 № 3174, що суперечить дійсним обставинам.

Ще зауважує, що відповідачем 1 надано карту (таблицю) по ОСОБА_1 , в якій зазначено, що відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації надано ОСОБА_1 на період з 31.10.2025 по 01.08.2026 та анульована вручну 12.05.2026, причина анулювання – втрата (відсутність) законних підстав. Однак, яких саме підстав не вказано. Натомість надано документи, що слугували прийняттю рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від мобілізації на час мобілізації. Так, ОСОБА_1 здійснював догляд за своєю матір`ю – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), яка є особою з інвалідністю ІІ групи довічно, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 248055. Потреба в постійному сторонньому догляді встановлена на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії № 290/5 від 13.03.2025 довічно. Актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду № 278 від 01.09.2025 підтверджено те, що позивач здійснює постійний догляд за своєю матір`ю. Усі документи відповідають встановленому переліку документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» згідно з додатком 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560).

Ще представник позивача звернула увагу, що протокол № 41 Комісії від 12.05.2026 не підписаний головою комісії та її членами, міститься підпис лише секретаря комісії. Наведене свідчить, що дії ІНФОРМАЦІЯ_3 є неправомірними, скасування відстрочки позивачу не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Суд, перевіривши доводи учасників, викладені у заявах по суті справи, письмовими доказами, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебував на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 , військово-облікові дані уточнив своєчасно, що підтверджується відомостями електронного військово-облікового документа позивача, сформованого через застосунок «Резерв+» (а.с.9).

Комісією з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_3 надавалися позивачу відстрочки у період з 31.03.2025 по 09.05.2025, з 10.05.2025 по 07.08.2025, з 06.09.2025 по 05.11.2025, з 31.10.2025 по 01.08.2026, що підтверджується відповідними відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр), наданими відповідачем 1 (а.с.53).

Остання відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації була надана Комісією по заяві ОСОБА_1 від 30.10.2025 на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII. Така заява подавалася через ІНФОРМАЦІЯ_2 з переліком таких документів (їх копій): витяг з «Резерв+», військово-обліковий документ, паспорт ОСОБА_1 , довідка про РНОКПП ОСОБА_1 , свідоцтва про народження ОСОБА_1 , паспорта, довідки про РНОКПП, пенсійного посвідчення матері позивача ОСОБА_2 , довідки до акта огляду МСЕК, висновку ЛКК про потребу у постійному догляді, акта про встановлення факту догляду, паспорта, довідки про РНОКПП, пенсійного посвідчення батька позивача ОСОБА_3 (а.с.54-64).

Про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII по заяві від 30.10.2025 свідчать відомості електронного військово-облікового документа, сформованого через застосунок «Резерв+», довідка ІНФОРМАЦІЯ_3 за формою, визначеною у додатку 6 до Порядку №560 (а.с.58).

Надалі відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації скасована. Так, матеріали справи містять копію витягу з протоколу Комісії №41 від 12.05.2026 з відомостями про те, що під порядковим №154 прийнято таке рішення щодо ОСОБА_1 «раніше надану відстрочку до 01.08.2026 відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» скасувати», у примітці зазначено «опрацьовано» (а.с.65-66).

Матеріали справи містять копію повідомлення від 14.05.2026 №3174, адресованого позивачу, яким доводилася до відома інформація про те, що Комісією відповідно до рішення, ухваленого протоколом №41 від 12.05.2026, скасовано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з поясненням підстав скасування: відсутність законних підстав для надання відстрочки. Таке повідомлення надано представнику позивача Військовою частиною НОМЕР_1 на адвокатський запит і долучено до позовної заяви (а.с.20).

Це ж повідомлення (з реєстрацією як вхідної кореспонденції у Військовій частині НОМЕР_1 та резолюцією командира цієї військової частини надав представник відповідача 1) (а.с.69).

13.05.2026 позивач пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , був визнаний придатним до військової служби, що підтверджується копією довідки ВЛК №2026-0513-2259-4827-3 від 13.05.2026 (а.с.22 зворот).

Згідно з наказом тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №3150 від 13.05.2026 призвано ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до ВЧ НОМЕР_1 (а.с.17 зворот).

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №141 від 14.05.2026 сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду старшого водія понтонного відділення понтонного взводу понтонної роти понтонно-мостового батальйону військової частини НОМЕР_1 (а.с.19 зворот).

Позивач, не погодившись з рішенням про скасування відстрочки, рішеннями ТЦК та СП щодо його призову на військову службу під час мобілізації в особливий період та зарахування до списків особового складу військової частини, звернувся з цим позовом до суду.

До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану”, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військову службу і військовий обов`язок” від 25.03.1992 № 2232-XII.

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини дев`ятою статті 1 № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

За приписами частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543-XII (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 цього Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-XII визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Цей порядок визначає, серед іншого, порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (частина восьма статті 23 Закону №3543-XII).

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 23 Закону №3543-XII).

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Цей порядок визначає, серед іншого, порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пункту 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 (далі – Порядок №1487), військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

З 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

Відповідно до пунктів 56-57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Пунктом 58-1 Порядку № 560 визначено, що військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка). Військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, інформацію про інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд.

Ще пункт 58-1 Порядку № 560 містить абзац, відповідно до якого районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови. .

У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2978), або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів). .

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України (крім випадків, передбачених цим Порядком). У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

Перевірка підстав у військовозобов`язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) відповідно до їх функціональних обов`язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.

Перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п`яти днів у разі:

подання військовозобов`язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

видання указу Президента України про проведення мобілізації (продовження строку проведення мобілізації);

надходження звернення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування;

отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки.

У разі виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (комісія Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) скасовує таку відстрочку протягом семи днів з дати виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки. .

Відомості про скасування відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у день надсилання повідомлення про скасування відстрочки (додаток 10) засобами поштового зв`язку на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (за умови її уточнення) або адресу електронної пошти, зазначену у заяві про надання відстрочки, або повідомлення засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Окрім того, за змістом пункту 61 цього ж Порядку Військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім`я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, за якою здійснюється догляд. .

Військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, до заяви, зазначеної в абзаці першому цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Районні, міські держадміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов`язаним постійного догляду за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, утворюють постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду. .

Під час своєї роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду:

відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов`язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду;

перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за особою, за якою здійснює догляд військовозобов`язаний, за її задекларованим/зареєстрованим місцем проживання.

За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов`язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Судом встановлено, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації була надана Комісією по заяві ОСОБА_1 від 30.10.2025 відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII на період з 31.10.2025 по 01.08.2026 на підставі розгляду таких документів (їх копій):

довідки до акта огляду МСЕК серії 12 АА №248055 від 04.07.2023 про встановлення матері позивача ОСОБА_2 другої групи інвалідності, причина інвалідності – загальне захворювання з ураженням ОРА, група інвалідності встановлена довічно,

висновку ЛКК (форма № 080-4/о) про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 13.03.2025 №290/5 щодо матері позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

акта №278 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 01.09.2025, складеного комісією Тернопільської міської ради,

свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 , тобто документа, що підтверджує родинні зв`язки.

Спірним у цій справі є питання наявності підстави для скасування цієї відстрочки згідно з рішенням, оформленим протоколом Комісії №41 від 12.05.2026 про скасування військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. При цьому у протоколі взагалі відсутнє обґрунтування рішення Комісії, а у повідомленні від 14.05.2026 №3174 зазначається, про причину скасування – «відсутність законних підстав для надання відстрочки».

Матеріали справи свідчать, що позивач отримав відстрочку на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII – для догляду за своєю матір`ю ОСОБА_2 і надав необхідні і достатні документи, які передбачені Порядком №560, для оформлення відстрочки по догляду за своїми батьками (а не батьками дружини).

Згідно з додатком 5 до Порядку №560, який визначає Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, у випадку подання заяви про відстрочку на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII документами, що підтверджують право на відстрочку, зокрема, є:

для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка), документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім`ї (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу іншого працездатного члена сім`ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім`ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Із наведеного слідує, що під час мобілізації військовозобов`язані, які зокрема зайняті постійним доглядом за своїми батьком чи матір`ю, які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду, не підлягають призову на військову службу, а для набуття права на відстрочку такій особі достатньо надати лише документ, який підтверджує родинні зв`язки, а для особи яка потребує догляду - довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.

На підтвердження цих обставин позивач надав до відповідача 1 копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12 АА №248055 від 04.07.2023 про встановлення матері позивача ОСОБА_2 другої групи інвалідності (група інвалідності встановлена довічно) та висновок ЛКК (форма № 080-4/о) про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 13.03.2025 №290/5 щодо матері позивача ОСОБА_2 .

Також позивач надав акт №278 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 01.09.2025, згідно з яким комісією представників Тернопільської міської ради встановлено факт здійснення постійного догляду ОСОБА_1 за своєю матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Акт складений за формою, визначено додатком 8 до Порядку №560 (а.с.16), та свідоцтво про своє народження для підтвердження родинних зав`язків.

Пунктом 58-1 Положення №560 передбачено, що військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, інформацію про інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд.

Отже, військовозобов`язаний, зайнятий постійним доглядом за своїми батьком чи матір`ю, не повинен зазначати у заяві, інформацію про інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд.

Позивач для отримання права на відстрочку на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII надав відповідачу 1 разом з заявою від 30.10.2025 про надання відстрочки усі необхідні документи на підтвердження здійснення постійного догляду за своєю матір`ю. Відповідно у Комісії не було підстав у подальшому скасовувати своє рішення про надання відстрочки позивачу.

При цьому ні відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 , ні відповідач Комісія не надали чітких та зрозумілих підстав для скасування відстрочки позивачу, взагалі не надали з цього приводу жодних пояснень.

Суд зазначає, що пунктом 60 Порядку №560 передбачена можливість перевірки підстав у військовозобов`язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, водночас така перевірка здійснюється за наявності підстав, зокрема у разі отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки.

ІНФОРМАЦІЯ_2 та Комісія не надали жодної отриманої офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки, що свідчить про відсутність таких та відсутність законних підстав для скасування відстрочки ОСОБА_1 .

Отож, протиправне скасування відстрочки позивачу та його подальша мобілізація свідчать про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову ОСОБА_1 під час мобілізації та наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 №3150 від 13.05.2026 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації.

Також суд зазначає, що незважаючи на той факт, що після видання оскаржуваного наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 , такий наказ вичерпав свою дію реалізацією, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06.10.2021 у справі №9901/26/21, від 03.11.2021 у справі №9901/226/21, від 02.02.2022 у справі № 9901/256/21, від 16.03.2023 у справі № 9901/494/21, від 06.04.2023 у справі № 990/152/22, від 14.09.2023 у справі №990/73/23.

Можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Отже, у разі видання суб`єктом владних повноважень, в даному випадку тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, позивач, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу (наявність у нього відстрочки від проходження військової служби), має законне право звернутись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка безпосередньо його стосується, що ним (позивачем) фактично і було зроблено у даній справі.

Такий спосіб судового захисту як визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу є ефективним та належним, не призводить до порушення публічних правовідносин щодо проходження громадянами військової служби за мобілізацією, а навпаки дозволяє попередити в майбутньому порушення прав та законних інтересів позивача.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2026 № 141 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та прийняття його на всі види забезпечення; зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу, то суд враховує таке.

Після видання тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 наказу від 13.05.2026 № 3150 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період, виникли правовідносини щодо проходження військової служби, особливості якої визначаються Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.

Водночас незаконна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.

У національному законодавстві відсутній чіткий механізм поновлення прав особи, яка була незаконно мобілізована, шляхом використання легітимних процедур звільнення зі служби. Це означає, що для фізичних осіб, які зазнали неправомірного втручання зі сторони держави у особі відповідного суб`єкта влади, і для поновлення прав яких не встановлений чіткий порядок, виникає ситуація правової невизначеності, яка може тривати роками.

Разом з тим, ризик негативних наслідків будь-якої помилки державного органу, пов`язаної з неналежним урядуванням, повинен покладатись на державу, а не на особу, відтак помилки не можуть виправлятись за рахунок осіб, які зазнали протиправного втручання.

Відповідно до частини першої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Крім того, суд послуговується практикою Європейського суду з прав людини

Аналізуючи рішення Європейського суду з прав людини, можна виокремити такі основні складові принципу належного урядування, які становлять його зміст:

1) на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок;

2) у разі, якщо йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб;

3) ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються;

4) принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість;

5) потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу; державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків;

6) такі помилки не повинні бути усунені за рахунок зацікавленої особи, особливо там, де немає конфлікту приватних інтересів.

Зазначені підходи до тлумачення цього принципу наведені у таких рішеннях у справах Європейського суду з прав людини, як: «Москаль проти Польщі» (п. 73), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (п. 58), «Лелас проти Хорватії» (п. 74), «Ґаші проти Хорватії» (п. 40), «Трґо проти Хорватії» (п. 67), «Рисовський проти України» (п. 71) та інших.

Отже, у разі відсутності дієвого механізму поновлення права особи не повинен унеможливлюватись загалом захист її інтересів, гарантованих Конституцією України, що означає, що у цьому випадку держава повинна самостійно нести відповідальність за невиконання нею свого зобов`язання або за допущені порушення.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд не позбавлений права захистити інтереси особи, виходячи в першу чергу зі змісту вказаного принципу.

У свою чергу, допущені законодавцем прогалини у правових актах та нормах, а також вчинені суб`єктами влади порушення під час застосування таких правових норм, не можуть виправдовувати неправомірне втручання в реалізацію особою належних їй прав та інтересів.

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював та застосовував доктрину під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульовану Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.

Іншими слова неправомірні діяння, не можуть породжувати правомірний результат.

Суд також враховує те, що позивач, не дивлячись на незаконність рішення про його призов на військову службу, перебуває на військовій службі, фактично виконуючи обов`язок, передбачений статтею 65 Конституції України.

Відповідно до частини третьої статті24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Водночас, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, не передбачає особливостей щодо процедури виключення зі списків особового складу військової частини тих військовослужбовців, які були зараховані на службу внаслідок дій суб`єкта владних повноважень, що не відповідали вимогам закону в частині порядку призову/мобілізації на службу.

Зважаючи на це, суд вважає, що у цьому випадку можливим ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування наказу про зарахування до списків особового складу військової частини і зобов`язання командира військової частини, де позивач проходить службу, виключити його зі списків особового складу, звільнивши з військової служби.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту суд, в першу чергу, враховує його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Так, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

В даному випадку, за відсутності правових підстав для призову позивача на військову службу під час мобілізації, як особи, яка має право та оформила відстрочку для постійного догляду за хворою матір`ю, яка потребує постійного стороннього догляду і є особою з інвалідністю другої групи, а ІНФОРМАЦІЯ_3 її протиправно скасувала і ІНФОРМАЦІЯ_2 незаконно мобілізував позивача шляхом вчинення протиправних дій, суд погоджується з представником позивача, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде не лише визнання протиправним та скасування наказу тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №3150 від 13.05.2026 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, а скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2026 № 141 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з зобов`язанням Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу.

Не зважаючи на те, що командир Військової частини НОМЕР_1 фактично не вчиняв протиправних дій при прийнятті даного наказу, проте зарахування позивача на військову службу є похідним від протиправного наказу про призов та не має самостійних правових підстав для існування.

Зарахування особи до списків особового складу військової частини стало безпосереднім наслідком незаконної мобілізації, а тому збереження юридичного статусу військовослужбовця за позивачем, унеможливлює фактичне відновлення порушеного права позивача та залишає його у стані правової невизначеності.

Аналогічні висновки викладені Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 29.05.2026 у справі №260/9985/25, від 18.09.2025 по справі № 460/1771/25, Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 04.08.2026 у справі № 560/14872/25.

Перевіривши обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_2 і Комісією, в основу оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку що вони не відповідають наведеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям та принципу належного урядування.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання цієї позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2129,92 грн, що підтверджується квитанцією від 09.06.2026.

Водночас, за правилами пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Враховуючи наведене, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі названої норми, отже не повинен був його платити.

Такої ж позиції дотримується Восьмий апеляційний адміністративний суд, про що зазначив у постанові від 18.09.2025 по справі № 460/1771/25.

За таких обставин, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 12.05.2026 № 41, в частині скасування ОСОБА_1 наданої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.05.2026 № 3150 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлення до Військової частини НОМЕР_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2026 № 141 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та прийняття його на всі види забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 14 серпня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.